Перші складальні форми були винайдені в Китаї в 1040-х роках людиною на ім'я Бі Шен. Вони були зроблені з фаянсу, тому був неміцними і служили недовго. Ця технологія до середини XIII століття досягла Кореї, а до середини XV - Європи. Там вона перетнулася з довгої і плідної історією латинського шрифту. Завдяки тому, що для латиниці було потрібно значно менше знаків, в Європі друкарський набір розцвів так, як ніколи не розцвів би в Китаї.

Родоначальником друкарства називають Йоганна Гутенберга. Його найбільша заслуга полягала в тому, що в середині 1440 року його розробив металеву складальну форму і друкарський верстат, за допомогою яких велика кількість самого різного писального матеріалу можна було віддрукувати швидко і c великою точністю. Але головне - з'явилася можливість багаторазово використовувати окремі буквені літери, відлиті з розплавленого свинцю. Така технологія отримала назву розбірного (набірного) шрифту. Кожна літера, вирізана в зворотному вигляді, виготовлялася окремо. Потім з них набиралися рядки і за допомогою преса робилися відбитки на папері.

Для перших виливків літер Гутенберг вибрав готичний шрифт, тому що в той час це була панівна форма рукописного шрифту. Цей шрифт розробив Петер Шеффер під наглядом самого Гутенберга. Шрифт був дуже точної імітацією найдосконалішого листи тієї епохи. Він містив близько 300 знаків.

Згодом в Європі стали віддавати перевагу більш простим, тонким і вишуканим формам антикви (Roman). Це перевагу грунтувалося, перш за все, на їх естетичної привабливості і легкості читання. Широке застосування антіквенние шрифти отримали в Венеції і Парижі.

Характерною рисою антіквенной групи шрифтів служить наявність зарубок. До сих пір шрифти цього виду є найчисленнішими. Вони діляться на три групи: старовинна антіква (Old Style), перехідна антіква (Transitional) і нова антіква (Modern).

Промислова революція розширила сферу застосування типографіки, відкривши їй велике поле діяльності в рекламі і періодиці. Потреба в заголовних шрифтах сприяла інтенсивній розробці нових видів і різновидів шрифтового малюнка.

У першій половині XIX століття зусиллями англійських розробників вводяться в обіг шрифти жирних накреслень, єгипетські шрифти, гротески і ін. Активно розвивається книжковий орнамент, помітно зростає значення ілюстрації. Разом з тим книга все більше втрачає типографическую строгість і цілісність, її характерними рисами стають перевантаженість декором з елементами різних історичних стилів.

В умовах швидкого зростання виробництва основним способом маркетингу та продажу стає реклама. І в ній особливе місце зайняв шрифт без зарубок (Sans Serif). Його численні варіанти стали широко застосовуватися для написання заголовків. Шрифт вийшов за межі книг, і типографіка включилася в сферу комерції як нова форма комунікації, яка охопила весь світ. Приклади шрифту без зарубок: Arial, Helvetica, Futura.

В кінці XIX - початку XX століття в Європі і Росії поширилося напрямок арт-нуво (Art Nouveau) з його прагненням до експресії органічних форм. Воно мало великий вплив на книжковий дизайн і рекламу. Контрастне поєднання рослинного орнаменту і декоративно-силуетних ілюстрацій багато в чому визначало специфіку вигляду книжкової смуги в виданнях тих років.

У Росії це був період великих змін в мистецтві книжкового оформлення. Багато відомих художники зайнялися розробкою оригінальних шрифтів. Серед них були: М. Врубель, А. Бенуа, М. Реріх та ін. Їх шрифти були далекі від класичних зразків і надзвичайно декоративні. Звичайно, такі шрифти використовувалися тільки для заголовків і реклами.

1930 поклав початок розвитку типографіки неокласичного стилю. Тут віддавалася перевага удобочитаемости знаків і тексту в цілому, простоті і звичності шрифтового малюнка, врівноваженості пропорцій шрифту і складальної смуги, відсутності друкарською пафосу й екстравагантності. Лідерами неокласичної типографіки були: Я.Чіхольд, який працював в Швейцарії і Великобританії; С.Морісон (Англія); Г.Цапф (Німеччина). У Росії неокласична типографіка пов'язана з іменами В.Фаворського і І.Рерберга.

У 1944 році у Франції з'явилися перші пристрої для фотокомпоновкі тексту, і вже до 1960-х років весь шрифтової набір перейшов від гарячого свинцевого лиття до холодного фотоспособом. Така технологія була названа фотонабором.

Не можна не відзначити розквіт американського експресіонізму в 1970-80 рр. X.Любалін, Е.Пеколік, М.Віньеллі і інші внесли в графічну структуру видань свого роду ігрове початок, дали імпульс розвитку фігуративного типографіки, в якій буква може виявитися зображенням предмета, а зображення - буквою. Величезну роль в розробці шрифтів зіграла Міжнародна шрифтовая корпорація (ITC), заснована в 1970 в Нью-Йорку X.Любаліном і А.Бернсом.

Не залишилася осторонь і російська типографіка. Роботи російських друкарів відзначені рядом високих міжнародних нагород. Головні досягнення пов'язані з іменами С.Телінгатера, В.Лазурского, Д.Бісті, В.Ефімова, М. Жукова, Н.Калініної і ін.

Час, в якому ми живемо, не дарма називають «століттям інформації». І велика частина цієї інформації існує в текстовому вигляді - книги, журнали, сайти. Не секрет, що в більшості випадків автори не займаються оформленням своїх текстів належним чином. Тому величезна кількість корисної інформації неможливо швидко знайти або просто зрозуміти через відсутність будь-яких правил оформлення та подання цієї інформації. Якщо ви хочете донести якусь думку своїм дизайном, необхідно дотримуватися певних правил - законам типографіки, які засновані на особливостях візуального сприйняття людини.