Кожний/на повинен знати, що хвилиною, коли бере на себе обов'язки виховника, він/вона перебирає фізичну та моральну відповідальність за здоров'я та безпеку молоді під своєю опікою, чи в домівці, чи на прогулянці, чи в таборі.
Підхід до безпеки мусить бути такий самий в домівці і поза домівкою, на прогульках і на таборах. Ситуації небезпеки і доступ до ресурсів різниться але “культура безпеки і безпечності” мусить бути тою самою. Тому ми повинні підходити до безпечності у такій сам спосіб чи поза домівкою, у терені, чи у домівці, у місті.
Загальні думки і окреслення:
Чи можна мати заняття без риску?
Як можемо оцінити, обмежити, уникнути риск і небезпеку?
Який є риск і небезпеки зв’язані з нашою працею у домівці і під час року?
Які є причини випадків?
Як ми повинні поводитися у випадках наглих?
Як ми повинні підготовитися до таких ситуацій?
Причини випадків
Випадки є спричинені непередбачиними ситуаціями. Деякі ситуації не можна передбачити, хоча навіть на ці можна частинно підготовитися загально. Це роблять парамедики, пожежники, поліція і т.д.
Багато небезпечних ситуацій є вислідом того, що можна передбачити і є спричинені:
неувагою
незнанням
непевністю
незрозумінням ситуації, або неправильним окресленням ситуації
браком підготовки
почуттям необхідності (necessity)
“бо ми усе так робимо”
не перевіренням знаряддя
Чи є у домівці досить гасників (fire extinguishers)?
Хто їх перевір’яє? Як за часто?
Чи домівка має досить “smoke alarms” i “CO2 alarms”?
Хто їх перевір’яє? Як за часто?
Якщо їм потрібні батерії, хто їх міняє і як за часто?
Хто перевір’яє чи ці алярми не є за старі?
Чи виходи правильно і ясно позначені?
Чи ми переводимо вправи евакуації (fire drills)? Як часто?
Чи ми можемо перевірити чи чужі люди є в домівці і чи ми це робимо?
Чи хтось уважає на новацтвом поміж сходинам і часом коли батьки їх підбирають?
Чи усі виховники знають, хто з новацтва має смертельні алергії до: оріхів, арихідів, бджіл/ос, молодка, і т.д. ?
Чи в домівці є “Epipen” ? Чи цей “Epipen” є легко доспупний?
Рівнож чи інші загрозливі ситуації/стани новачок/новаків: азма, епілєпсія, цукриця, і т.д. є знані? Чи реакція до цих специфічних випадків є ясно окреслена?
Де є аптечка? Хто її перевіряє і доповнює і як за часто?
Чи аптечка має додаткові медицини порадити спеціяльним проблемам пластунів-інвалідів?
Хто з виховників має вишкіл Першої Допомоги? CPR?
Коли телефонуємо батькам? Коли телефонуємо на 911?
Кому зголошуємо?
Чи є паперовий “Incident Report”?
Кому треба зголосити заняття поза домівкою?
Скільки виховників/батьків відповідають за кожний рій? (мінімум повинно бути 2особи).
Треба мати зі собою принайменше один мобільний телефон і число до домівки, числа до батьків усіх новаків/новачок і т.д.
Аптечка і медицини потрібні поодиноким пластунам необхідні.
Варта мати число медичної асикурації усіх новаків/новачок.
З ким треба комунікуватися в разі випадку?
Що робимо якщо новак/новачка забуться або “зникне” ?
Треба мати на увазі менші небезпеки: соняшне попарення, відводнення, холод і також “frostbite”– відмороження, скручення ноги, руки, покалічення, вкус звіра, бджоли/оси, автомобілевий випадок, і т.д.