Історія

Васильківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 7 Васильківської міської ради Київської області.

Школа. Клас. Учні. Ці слова відомі кожному з нас. Осінь…Айстри та чорнобривці в квіту. Першовереснева лінійка на шкільному подвір’ї, на яку з нетерпінням та цікавістю чекають першокласники. Стіни школи. Скільки всього ви чули та бачили! Це і перші несміливі кроки до класу, перші перемоги й поразки, заохочення і критика, гордість за високі досягнення, радість спілкування з однокласниками, міцна дружба та перше кохання, а також перша вчителька, класний керівник, гамірні коридори, гучний дзвінок, що кличе на урок, цікаві екскурсії – і все це стане для кожного найпрекраснішим спогадом про безтурботні чудові шкільні роки.

Рідна сьома школа. Яку історію несеш у собі?

Зі свідчень старожилів, до 1945 року існувала лише семирічна школа №7, котра знаходилась на розі вулиць Рози Люксимбург та Ватутіна. Нині це приміщення центру реабілітації інвалідів Київської області. З 1946 року була лише початкова школа № 7. Певний період вона знаходилася в приміщенні на валу, ліворуч від собору Антонія та Феодосія. Згодом там розмістили дитячу інфекційну лікарню. До 1955 року початкова школа №7 була розташована на провулку Спортивному, за кінцевою зупинкою автобусів.

Жовтіє листя на тополі,

Летять у синяві хмарки.

Відкриті навстіж двері в школі –

Ідуть до неї першачки.

З гілок дерев злітає листя,

Кружляє й падає до ніг.

Уперше діти урочисто

Переступають цей поріг.

1 вересня 1955 року.

Тільки десять років минуло після закінчення Великої Вітчизняної війни, а по вулиці І –го Травня нашого міста з’явилася нова будівля. Ім’я її – середня школа № 7 м.Василькова.

Робітники Білоцерківського будівельного комбінату на чолі з прорабом Каліценком Іваном Несторовичем, головним інженером Віктором Олександровичем Петровим закінчили будівництво і здали в експлуатацію приміщення середньої школи № 7.

Настав хвилюючий момент – вручення ключа першому директору, яким став Столітній Петро Давидович. Заступником директора з навчально - виховної роботи призначено Цифанського Лева Соломоновича.

Ось прізвища вчителів, які склали перший педагогічний колектив школи:

Коломієць Володимир Панасович

Панашенко Олена Василівна

Глушич Варвара Григорівна

Сошинська Аглая Пилипівна

Калішек Марія Семенівна

Нечасова Наталія Григорівна

Вареник Леся Станіславівна

Шевченко Галина Вікторівна

Крижанівський Андрій Сергійович

Шерстюк Володимир Володимирович

Крупін Борис Сергійович

Маломуж Анатолій Йосипович

Сливняк Ніна Давидівна

Дехтяренко Олександра Олександрівна

Перед цими педагогами постала одна із найголовніших задач – сформувати учнівський колектив із активною життєвою позицією, міцними, грунтовними знаннями, любов'ю до народу та держави.

Перший випуск середньої школи № 7 1957 - 1958 рр. налічував 28 випускників.

А ось і спогади одного з перших випускників 10 класу з виробничим навчанням Калашникова Ігоря Петровича:

"Дуже дружній колектив класу. Душею його були Цегельний Миколa, Лугіня Слава. Теплі спогади від спілкування з Войтенко Людмилою, Панашенко Віктором, Шевченко Петром та Алєбьєвою Валентиною, Деледивкою Надією, Сидоренко Аллою, Пугачем Григорієм, Устенко Лідією, Кучерявенко Володимиром, Жилінським Миколою та іншими не менш видатними особистостями. У пам’яті назавжди залишились прекрасні вчителі . Разом з батьками вони доклали багато зусиль для нашого громадського становлення. Виробниче навчання наблизило нас до життя і надало самостійності та впевненості в ньому. Свої знання ми поглиблювали на гуртках з хімії, фізики, іноземної мови.

Пам'ятаю незабутні художні вечори, яких ми чекали з нетерпінням."

Минали роки. Колектив поповнювався новими вчителями. Одне десятиріччя змінювалося іншим. Учительський колектив випускав зі стін школи один випуск за другим. У школу прийшли молоді спеціалісти: Зелінська Валентина Степанівна і Романова Тамара Василівна, які стали відмінниками освіти. Це були розумні, мудрі, досвідчені вчителі, які згодом випустили не одну плеяду вихованців, серед яких Костинський Григорій Борисович – директор інституту нетрадиційної медицини. Костинський Михайло Борисович, який став талановитим будівельником. Олійник Галина Павлівна - старший учитель російської мови та літератури, відмінник освіти.

У 1963 - 1986 рр. очолював колектив Гордина Григорій Іванович. Учительський та учнівський колективи педагог – легенда ( як досі називають його всі, хто знали особисто) очолював 23 роки. Для нього головним показником були учні, їхня успішність, а школу називав дитиною, виняньченою його руками. Учителів директор закликав бути порядними, взірцем для учнів, аби керувати класом, вимагати від дітей у всьому бути позитивними, пишатися приналежністю до вчительства, бо це - справжнє мистецтво. «Вчитель – це не просто людина з класним журналом у руках, це ікона, образ якої учень пам’ятатиме все життя», - мовив він.

Під керівництвом Г.І. Гордини в школі було створено кімнату бойової слави. До патріотичної справи залучено краєзнавців, створено експедиційний загін червоних слідопитів, які розшукували інформацію про учасників Великої Вітчизняної війни, котрі загинули на фронті. Також зібрали матеріали про двічі Героя Радянського Союзу командира 2-го батальйону 54-ї гвардійської Васильківської танкової бригади , яка визволяла Васильків від фашистських загарбників, гвардії майора С.В. Хохрякова, похороненого у нашому місті. Пошукова робота продовжувалася й далі, тому що усі дотримувалися девізу “Ніхто не забутий, ніщо не забуто”. Ця робота проводилася під керівництвом класних керівників: Шевченко Г.В., Надоленко П.О., Панашенко О.В., Абаржі М.І., Романової Т.В., Саган Н.Г., Олінькіної Т.І., Кривошеї Р.Ю., Соколенко В.Г.. Очолював її Чихачов Олексій Варфоломійович, відмінник освіти України, нині покійний. Олексій Варфоломійович був вчителем військової підготовки, а потім – учителем виробничого навчання.. Результатом цієї плідної праці став музей, а школі присвоєно почесне звання імені С. В. Хохрякова. У тихому парку нашого міста стоїть обеліск. Прийде сивий ветеран, схилить голову, згадає своїх бойових товаришів, які віддали життя заради великої Перемоги. Пройде жінка, зупинившись, змахне непрохану сльозу і згадає сина або чоловіка, які вічним сном сплять десь в білоруській, молдавській або болгарській землі. Прийдуть школярі, хвилиною мовчання вшанують пам‘ять двічі Героя Радянського Союзу С.В.Хохрякова.

Згодом у школі створюється Клуб Інтернаціональної Дружби, яким керувала вчитель німецької мови Терещенко Майя Ісааківна. КІДовці підтримували зв’зки не лише з дітьми союзних республік, а й з дитячими організаціями Німеччини, Угорщини, Куби, Болгарії, Польщі, Чехії. Учні не тільки листувалися, а й здійснювали обмін делегаціями. Проводилися фестивалі республік, під час яких школярі переконувались у братстві та дружбі народів.

Гордина Григорій Іванович

Школа встановила тісні зв‘язки з шефським підприємством – заводом “Холодильник”. На його базі учні здобували професії слюсаря – збірника і електромонтажника. Школярі під час літніх канікул могли повністю виконувати роботу спеціалістів.

Учительському колективу надається висока оцінка – школа стає опорною школою з навчально-виховної роботи в області, отримує знання високої успішності і зразкового порядку, а директору, Гордині Григорію Івановичу, присвоюється почесне звання Заслуженого вчителя Української РСР.

Наступають 80-ті роки – роки реформи школи, очолює навчальний заклад із 1986 року Тітов Олександр Валентинович, а поряд із ним працюють заступники з навчально-виховної роботи: Абаржі Марія Іванівна, Олінькіна Тамара Іванівна, Шемберко Наталія Володимирівна, які продовжують роботу в кращих традиціях школи № 7.

Кривошея Раїса Юхимівна – талановитий учитель, яка прищепила трьом поколінням мікрорайону школи № 7 любов до цариці наук - математики. Не раз її вихованці представляли школу на обласних олімпіадах. Рано пішовши з життя, вона залишила світлу пам’ять у серцях своїх учнів. Педколектив працює в напрямках краєзнавчої роботи. Керівниками є вчителі історії – Цингарюк Лідія Василівна, Тітова Любов Миколаївна.

Школа досягає успіхів у спортивних змаганнях. Тітов Олександр Валентинович докладає всіх зусиль для укріплення матеріальної бази закладу. За час його праці на шкільній території з‘явилася чудова новобудова – велика, світла шкільна їдальня, яку залюбки відвідують і нині діти та вчителі.

1989 рік. Школа приймає досвідченого, мудрого педагога та директора Казьміну Євгенію Костянтинівну. Ця жінка в складний для держави час, коли відбувається національне та духовне відродження школи, вміло організувала та надихнула роботу колективу на перебудову навчально-виховного процесу. Вона не тільки мудрий наставник, а й дбайливий господар. У школі добудовано кілька класних кімнат, заасфальтовано доріжки. Поряд з Євгенією Костянтинівною працюють заступники з навчально-виховної роботи: Петруня Людмила Іванівна, Пономаренко Ніна Михайлівна, Слончак Алла Миколаївна.

На той час у школі працювало 40 педагогічних працівників.

Серед випускників, що повернулися працювати до школи: Верозуб Олена Ярославівна – вчитель англійської мови; Горіна Лариса Андріївна, Бобир Наталія Юріївна, Бобир Тетяна Іванівна, Дзюба Олена Миколаївна - вчителі початкових класів; Тітова Любов Миколаївна, Цингарюк Лідія Василівна - вчителі історії; Дзюба Любов Федорівна, Вододюк Галина Миколаївна, Петрик Антоніна Сергіївна - вчителі зарубіжної літератури; Бондар Микола Іванович - учитель ЗВ, трудового навчання, Олійник Альона Олександрівна – вчитель англійської мови, Жинжа Ольга Станіславівна – вчитель історії.

Багато наших випускників-юнаків стали військовими, адже найсвятіший обов’язок – охороняти свою Батьківщину.

З глибоким сумом і великою шаною згадуємо випусників нашої школи: Дармостука Анатолія Володимировича, Семенця Миколу Григоровича, Березанського Павла Миколайовича, учасників бойових дій в Республіці Афганістан, які загинули, виконуючи інтернаціональний обов’язок. За мужність і героїзм, проявлені під час виконання бойових завдань ,нагороджено молодшого сержанта Семенця М.Г. орденом Червоної Зірки, рядового Дармостука А.В. орденом Червоного Прапора (посмертно). Вічна пам'ять нашим землякам…

Меморіальну дошку 2018 року відкрито на честь Дьяченка Олега, випускника нашої школи, який загинув у АТО.

З 2003 до 2021 року очолювала школу Олена Ярославівна Верозуб, учитель іноземної мови; кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії"; педагогічне звання " старший учитель". Під її керівництвом було запроваджено систему «Безпечна школа» - це комплекс турнікетів, камер відеоспостереження та охоронної сигналізації.

Із вересня 2021 року директором призначено Шипілову Інну Юріївну, учителя математики; кваліфікаційна категорія « спеціаліст вищої категорії»; педагогічне звання «старший учитель».

АДМІНІСТРАЦІЯ ШКОЛИ:

Лариса Андріївна Горіна - заступник директора з навчально - виховної роботи в початкових класах, учитель початкових класів, кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії", педагогічне звання " старший учитель".

Ніна Михайлівна Пономаренко - заступник директора з навчально - виховної роботи, вчитель історії, правознавства, кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії", педагогічне звання " учитель - методист".

Людмила Іванівна Петруня - заступник директора з виховної роботи, вчитель географії, кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії", педагогічне звання " учитель - методист".

ПЕРЕМОЖЦЯМИ ТА ЛАУРЕАТАМИ КОНКУРСУ “УЧИТЕЛЬ РОКУ” СТАЛИ:

2004 рік - Богуненко Тетяна Вікторівна, вчитель української мови та літератури;

2006 рік – Меліщук Світлана Петрівна, вчитель англійської мови;

2008 рік – Теребун Алла Іванівна, вчитель географії;

2009 рік – Полгуєва Людмила Борисівна, вчитель музики;

2010 рік – Хворост Катерина Анатоліївна, вчитель математики;

2011 рік – Бобир Наталія Юріївна, вчитель початкових класів;

2012 рік – Бурковська Людмила Віталіївна, вчитель англійської мови.

2018 рік – Литвин Олена Борисівна, вчитель української мови та літератури.

2019 рік – Паламарчук Лариса Петрівна, вчитель основ здоров’я та трудового навчання.

ПЕРЕМОЖЦЯМИ ТА ЛАУРЕАТАМИ КОНКУРСУ “КЛАСНИЙ КЕРІВНИК РОКУ” СТАЛИ:

2011 рік – Богуненко Тетяна Вікторівна, вчитель української мови та літератури, класний керівник 9 – А клас.

2013 рік – Хворост Катерина Анатоліївна, вчитель математики.

ПРОВЕДЕННЯ МІСЬКИХ МАЙСТЕР-КЛАСІВ:

2018 рік – Єгорова Наталія Вячеславівна, вчитель біології та екології.

2019 - 2021 рік – Теребун Алла Іванівна, вчитель географії та економіки.

2019 рік – Литвин Олена Борисівна, учитель української мови та літератури.

2021 рік – Бобир Тетяна Іванівна та Бурковська Людмила Віталіївна, вчителі початкових класів.

ПРОВЕДЕННЯ ОБЛАСНИХ МАЙСТЕР-КЛАСІВ:

2020 - 2021 рік - Литвин Олена Борисівна, учитель української мови та літератури.

2021 – 2022 рік – Хворост Катерина Анатоліївна, учитель математики та інформатики

Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. А. Барбюс

Школа дає знання тільки тим, хто згоден їх взяти. С. Скотников