Україна має розгалужену правову систему, що підтримує принципи гендерної рівності. Основні документи:
Стаття 24 гарантує рівність прав жінок і чоловіків, заборону дискримінації за ознакою статі.
2. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»
Встановлює правові засади для забезпечення гендерної рівності в усіх сферах життя.
3. Кодекс законів про працю України
Забороняє дискримінацію у сфері праці, забезпечує рівну оплату за рівнозначну працю.
4. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
Охоплює питання захисту жертв насильства, значна частина якого має гендерне підґрунтя.
5. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»
Визначає терміни «пряма» і «непряма дискримінація», включає ґендер як одну з ознак.
1. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW)
Ратифікована Україною у 1981 році. Визначає обов’язки держав щодо подолання гендерної нерівності.
2. Пекінська платформа дій (1995 р.)
Документ ООН, що визначає стратегічні напрями для просування прав жінок.
Ціль №5: досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок і дівчат.
4. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом
Зобов’язує державні органи дотримуватися стандартів ЄС у сфері прав людини, зокрема — гендерної рівності.
5. Директиви ЄС, які застосовуються у сфері рівності:
Директива 2006/54/EC (щодо рівного доступу до праці та оплати).
Директива 2010/41/EU (про самозайнятість та соціальні гарантії для жінок).
Директива щодо балансу між професійним та приватним життям (EU Work-life Balance Directive).