Методична робота

Семінар з розвитку пізнавальної.doc

Методика Дьониша.pptx

Семінар-практикум для педагогів дошкільних закладів Володимирівського сектору Петровського освітнього округу на тему: «Використання ігор у освітньому процесі закладу дошкільної освіти, форми та методи організації ігрової діяльності, обмін досвідом»

Мета: підвищувати рівень знань і вмінь щодо організації ігрової діяльності дітей дошкільного віку, удосконалювати вміння розв’язувати складні педагогічні ситуації під час ігрової діяльності, розширювати обізнаність щодо методів та прийомів керівництва іграми, розвивати творчий підхід до організації гри й керівництва нею, підвищувати педагогічну майстерність.

План роботи семінару

1. Спрямованість освітньої лінії «Гра дитини»

(вступне слово,Шрам Р.В., завідувач Володимирівського ДНЗ, огляд ігрових куточків та матеріалів для ігрової діяльності Володимирівського ДНЗ)

2. Форми та методи організації ігрової діяльності дошкільнят, роль вихователя в організації різних видів ігор.

( рекомендації вихователям, Овдій Т.Д., завідувач Іскрівського ДНЗ, Сімкович С., вихователь Іскрівського ДНЗ)

3. Педагогічне керівництво сюжетно-рольовими іграми, особливості організації таких ігор у різновіковій групі. Перегляд сюжетно-рольової гри в середньо-старшій групі. (вихователі Володимирівського ДНЗ Черкас Н.І, Куріпка Л.Д.).

4. Дидактична гра як метод здобуття, узагальнення та закріплення знань, розвитку пізнавальних здібностей вихованців. Перегляд дидактичних ігор у молодшій групі

(Вихователі Володимирівського ДНЗ Тараненко Н.В., Жінчина Г.О.)

5. Складові ігрового середовища, види ігор, обмін досвідом .Круглий стіл( бліц-опитування, завідувач Ганнівського ДНЗ Рудяга О.М., вихователь Ганнівського ДНЗ Худан Т.О.)

6. Підведення підсумків семінару.

СПРЯМОВАНІСТЬ ОСВІТНЬОЇ ЛІНІЇ «ГРА ДИТИНИ»

Реалізація завдань освітньої лінії «Гра дитини» передбачає розвиток у дітей творчих здібностей, самостійності, ініціативності, організованості в ігровій діяльності та формування у них стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе у ньому.

Протягом дитинства малюки повинні не лише набувати знань, умінь та навичок, а й зберігати фізичне, психічне здоров'я, набути морального імунітету, щоб витримати теперішній шалений ритм життя.

На сучасному етапі відбуваються зміни процесу набуття ігрового досвіду, який раніше передавався від старших дітей молодшим у спільних іграх.

Сьогодні дорослий відіграє провідну роль у процесі передачі ігрового досвіду дітям. Безсумнівно, треба всіляко підтримувати дитячі ігри спрямовані на розвиток дитини, адже у грі розвивається все те, що буде потрібно їй у дорослому житті.

У грі розвиваються та проявляються такі новоутворення дошкільного дитинства, як розвиток знаково-символічної функції, активної уяви; засвоєння структури самостійного виду діяльності; оволодіння суспільною поведінкою та опанування норм партнерської взаємодії; становлення елементів довільної поведінки в процесі поступового оволодіння вмінням підпорядковувати свої бажання логіці сюжету та вимогам ігрових правил. Усе це дає змогу дитині навчитися самостійно планувати, виконувати і контролювати власну діяльність.

Процес опанування навичок спілкування з іншими дітьми або допомагає малюкам засвоїти структуру творчої діяльності, або гальмує розвиток самодіяльнорї гри. «Гра забезпечує задоволення ігрових уподобань кожної дитини, сприяє виникненню дружніх, партнерських стосунків та ігрових об'єднань за інтересами, спонукає до обміну думками, оцінювання себе й інших, заохочує до імпровізації, висловлювання власних оцінно-етичних суджень», - зазначено в Базовому компоненті дошкільної освіти.

Зародження дитячої особистості відбувається під час включення дошкільника в провідний вид діяльності — гру, у ході відтворення якої дитина:

- усвідомлює себе активним учасником ігрової діяльності;

- домагається визнання іншими дітьми своїх успіхів, визнає якісне виконання ролі іншими,

- узгоджує у ході гри свої,та інших дітей, бажання і можливості;

- усвідомлює, що в грі є обов'язки: діяти у відповідності до правил, справедливо розподіляти ролі та іграшки, узгоджувати особистісні інтереси з груповими тощо;

- самостійно визначається із сюжетом гри, засобами виразності, змістом ігрових дій, вибором іграшок;

- відповідально ставиться до обов'язків, пов'язаних з ролю;

- виявляє творчість, імпровізацію, пропонує оригінальні ідеї для покращення гри;

- обирає для гри безпечне місце та атрибути.

Відповідно до найбільш загальної класифікації, всі ігри можна віднести до однієї з двох великих груп. Фактором відмінності в них є форми дитячої активності і участь дорослого.

До першої групи, назва якої – "Самостійні ігри", відноситься така ігрова діяльність дитини, в підготовці та проведенні якої дорослий не бере безпосередньої участі. На першому плані - активність дітей. Вони повинні поставити мету гри, розвинути її і вирішити самостійно. Діти в таких іграх проявляють ініціативу, що говорить про певний рівень їх інтелектуального розвитку. В цю групу можна віднести пізнавальні ігри і сюжетні, функція яких - розвивати мислення дитини.

Друга група - це ігри навчальні, які передбачають присутність дорослого. Він створює правила і координує роботу дітей до досягнення ними результату. Використовуються ці ігри з метою навчання, розвитку, виховання. До даної групи можна віднести ігри-розваги, ігри-драматизації, музичні, дидактичні, рухливі ігри. Від гри навчального типу можна плавно перенаправляти діяльність дитини на етап навчання. Ці види ігрової діяльності узагальнюють її, в них можна виділити ще багато підвидів з різним сценарієм і різними цілями

Дошкільний вік дітей можна умовно розділити на молодший і старший. У молодшому ігрова діяльність дошкільнят спрямована на пізнання речей, зв'язків, властивостей. У старшому у дошкільників виникають нові потреби, і вони віддають перевагу рольовим іграм, іграм серед однолітків. Інтерес до колективних ігор проявляється у дітей на третьому році життя. У дошкільному віці помітне місце займають маніпулятивні, рухливі, пізнавальні ігри. Дитині подобається конструювати як з конструктора, так і з будь-яких підручних матеріалів (пісок, меблі в будинку, одяг, інші предмети).

Колективна гра спочатку схожа на ситуацію, коли кожен грає сам по собі. Діти, маючи свої іграшки, грають, не звертаючи уваги один на одного, але потім виявляється, що це вже спільна гра, у якої є певні правила і яка спрямована на вирішення будь-яких завдань. З часом ігрова діяльність дошкільнят набуває зовсім інший характер. У дітей розвивається творчість, яким вони хочуть поділитися, у них виявляються організаторські здібності, вони вимагають сюжету для гри. У старшому дошкільному віці починає зростати інтерес до ігор, які відображають доросле життя. Серед найпопулярніших: ігри «у школу», «дочки-матері», «в лікарні» та інші.

Ігри супроводжують дитину протягом усього періоду дитинства. Важливу роль у розвитку дітей відіграє організація ігрової діяльності в дитячому садку. Гра займає важливе місце в системі естетичного, трудового, морального, фізичного та інтелектуального виховання дітей дошкільного віку. Вона задовольняє соціальні потреби і інтереси, підвищує життєвий тонус дитини, активізує її роботу. У закладі дошкільної освіти ігрова діяльність становить комплекс ігор, які спрямовані на фізичний та інтелектуальний розвиток дітей. До таких ігор належать творчі, які дозволяють дітям самостійно визначити мету, правила і зміст. Вони відображають діяльність людини у дорослому житті. До розряду творчих ігор належать сюжетно-рольові, театралізовані, ігри-драматизації, конструктивні ігри. Крім творчих на формування ігрової діяльності дитини впливають дидактичні, рухливі, спортивні, народні ігри.

Будь-який вид діяльності має певне функціональне призначення. Ігрова діяльність виконує ряд функцій у розвитку дитини. Основною функцією гри є розважальна. Вона спрямована на те, щоб пробудити інтерес у дитини, надихнути, доставити задоволення, розважити. Комунікативна функція полягає в тому, що в процесі гри дитина вчиться знаходити спільну мову з іншими дітьми, розвиваючи свої мовні механізми. Функція самореалізації полягає у виборі ролі. Якщо дитина вибирає такі ролі, які вимагають додаткових дій, то це говорить про її активность і про лідерські задатки.

Розвиток дітей в ігровій діяльності - одне з найважливіших призначень гри. Для цього вихователі проводять з дітьми дидактичні ігри. Вони створені з метою виховання та навчання за певними правилами і очікуваним результатом. Дидактична гра одночасно є і ігровою діяльністю, і формою навчання. Складається вона з дидактичного завдання, ігрових дій, правил і результату. Дидактичну завдання визначають мету навчання і виховний вплив. Прикладом може послужити гра, в якій закріплюються навички рахунку, вміння скласти слово з літер. В дидактичній грі дидактичне завдання реалізується через ігрове. Основою гри виступають ігрові дії, здійснювані самими дітьми. Чим вони цікавіше, тим більш захоплюючою і результативною буде гра. Правила гри задає педагог, який керує поведінкою дітей. По її закінченні обов'язково потрібно підвести підсумки. Цей етап передбачає визначення переможців, тих, хто впорався із завданням, але також потрібно відзначити участь всіх вихованців. Для дорослого дидактична гра є засобом навчання, який допоможе зробити поступовий перехід від ігрової до навчальної діяльності.

Розвиток ігрової діяльності дошкільнят безпосередньо пов'язаний з розвитком їх психічного стану. Гра допомагає формувати особистісні особливості та психічні якості дитини. Саме з гри з часом виходять інші види діяльності, що мають місце у подальшому житті людини. Гра, як ніщо інше, сприяє розвитку уваги, пам'яті, адже вона вимагає від дитини зосередження на предметах для успішного входження в ігрову ситуацію. Рольові ігри впливають на розвиток уяви. Дитина вчиться брати на себе різні ролі, заміщати одні предмети іншими, створювати нові ситуації.

Ігрова діяльність впливає на становлення особистості дитини. Вона вчиться встановлювати контакт з однолітками, набуває навичок спілкування, знайомиться з взаєминами і поведінкою дорослих людей. Тісно злиті з грою такі види діяльності, як конструювання, малювання. Вони вже готують малюка до праці. Він робить щось сам, своїми руками, при цьому турбуючись за результат. У таких випадках дитину обов'язково необхідно похвалити, і це стане для неї стимулом для вдосконалення.

Гра в житті дитини важлива так само, як навчання для школяра або робота для дорослого. Потрібно всіляко розвивати інтереси дітей, стимулювати їх прагнення до перемоги, до кращого результату. По мірі підростання, малюка потрібно забезпечувати іграшками, які впливають на розумовий розвиток.

Великою мірою гра впливає на розвиток мовлення. Для того щоб дитина вдало включилась в ігрову ситуацію, їй потрібен певний рівень розвитку навичок спілкування. Розвиток зв'язного мовлення стимулюється необхідністю спілкуватися з однолітками. У грі як провідній діяльності здійснюється посилений розвиток знакової функції мови з допомогою заміщення одного предмета іншим. Предмети-замінники виступають в ролі знаків відсутніх предметів. Предмет-замінник трансформує по-новому словесний зміст, опосередковує зв'язок слова і відсутнього предмета. Гра також бере участь у формуванні рефлексивного мислення. Так, наприклад, дитина страждає і плаче, як пацієнт, коли грає в лікарню, але в той же час задоволена собою бо гарно виконує роль.

Підсумовуючи вищесказане, бачимо що гра як основний вид діяльності дитини дошкільного віку впливає на всі сторони розвитку дитини та використовується в кожній з освітніх ліній за якими організована робота педагога в закладі дошкільної освіти.

Форми та методи організації ігрової діяльності дошкільнят

Ігрова діяльність дітей у кожному віковому періоді має свої особливості, що передбачає використання специфічних форм і методів педагогічного керівництва нею:

1) планомірне педагогічно активне формування практичного досвіду дитини. Сутність його полягає в тому, щоб у процесі гри дошкільники на основі своїх вражень засвоювали зміст дій людей, призначення предметів, ставали активними учасниками пізнання дійсності;

2) виокремлення під час організації навчальних ігор (ігор-занять, ігор інсценувань, демонстрації зразка ігрових дій, ігор-драматизацій) головного. У цьому процесі дитина вчиться переводити свій реальний життєвий досвід в ігровий умовний план, ставити перед собою ігрові завдання і вирішувати їх;

3) своєчасне оновлення ігрового середовища, підбір іграшок та ігрового матеріалу, зміст якого покликаний відтворити в пам’яті дитини недавні враження, спрямувати її на самостійне вирішення ігрового завдання, спонукати до різних способів відтворення дійсності;

4) організація спілкування з дітьми, спрямованого на формування прогресивних для кожного вікового періоду ігрових способів дій. Створюючи проблемні ситуації, вихователь має використовувати непрямі прийоми (порада, запитання, підказка тощо) для впливу на задум гри, розвиток сюжету, ускладнення способів відображення дійсності. За необхідності він включається у гру як рівноправний партнер, видозмінюючи ігрове середовище, коригуючи рольові стосунки.

Для збагачення ігрової діяльності дітей молодшого дошкільного віку вихователь повинен сприяти сталості задуму гри, розвитку його у певний сюжет, має вчити дошкільнят гратися поруч, а згодом і разом. Одним із основних прийомів педагогічного впливу є його рольова участь в іграх, що надає діям дітей цілеспрямованості і змістовності, сприяє їх об’єднанню для спільної гри, збагачує ігрові задуми, дії. Його запитання, звернені до дітей як до персонажів, сприяють становленню сюжетно-рольової гри, оскільки вони зі збагаченням гри різноманітними діями, виникненням сюжету починають словами позначати свої ролі.

Якщо діяльність дитини перебуває на рівні предметних ігор, необхідно подбати про спеціальне навчання їх ігровим діям, елементам ігрової поведінки. Для цього використовують такі педагогічні прийоми, як пропозиція вихователем готового сюжету різної складності, демонстрація зразка ігрової дії, використання у грі разом з іграшками предметів-замінників. Активність дітей розвивають яскраві іграшки, що імітують знайомі їм реальні предмети. Предметні іграшки повинні відповідати за величиною (наприклад, набір лялькових меблів і ляльок) розміру руки дошкільника, його зросту.

Ігрова діяльність дітей має бути спрямована на формування їхніх умінь спільно вибудовувати і розвивати сюжет, розуміти партнерів по грі та узгоджувати свої дії з їхніми.

Формування здатності розвивати різноманітні сюжети може відбуватися і в неігрових ситуаціях.

Педагогічна цінність гри значною мірою залежить від ефективності вирішення у ній ігрового завдання. Кінець гри обов’язково має бути емоційним.

Як викладати гру.

Вихователь у будь-якій грі повинен йти за певними загальними зразками:

1.Введення: називають гру, роблячи будь-яке мотивуюче необхідне зауважень, щоб стимулювати дію або інтерес.

2.Поясніть гру, після якої питанням дало відповідь.

3.Продемонструйте або дайте приклад якщо це потрібно.

Цей метод викладацьких ігор не може бути використаний з великими групами.

Роль вихователя в організації різних видів ігор

(методичні рекомендації)

Педагогічне керівництво іграми дітей передбачає необхідність ураховувати основні вікові та індивідуальні особливості їхнього розвитку, а також розвитку їхньої ігрової діяльності в усі вікові періоди. Як стверджують психологи, без знань внутрішніх законів розвитку гри як діяльності намагання управляти нею можуть зруйнувати її.

Для успішного керівництва іграми дітей вихователь повинен володіти різноманітними вміннями, найважливішими серед яких є:

1) аналітичні — вміння аналізувати і діагностувати рівень розвитку ігрової діяльності групи загалом і кожної дитини зокрема. Для цього вихователь має постійно спостерігати за іграми дошкільників у своїй групі;

2) проектувальні (конструкційні) — вміння проектувати рівень розвитку ігрової діяльності дітей у передбачуваній часовій перспективі;

3) організаторські та комунікативні — вміння організовувати дітей, щиро цікавитися їхньою грою, за необхідності включатись у неї у головних або другорядних ролях, впливати на перебіг гри пропозицією, порадою, запитанням тощо.

Ігрова діяльність дітей у кожному віковому періоді має свої особливості, що передбачає використання специфічних форм і методів педагогічного керівництва нею. Водночас воно повинно відповідати таким загальним особливостям:

2) виокремлення під час організації навчальних ігор (ігор-занять, ігор-інсценувань, демонстрації зразка ігрових дій, ігор-драматизацій) головного. У цьому процесі дитина вчиться переводити свій реальний життєвий досвід в ігровий умовний план, ставити перед собою ігрові завдання і вирішувати їх;

3) своєчасне оновлення ігрового середовища, підбір іграшок та ігрового матеріалу, зміст якого покликаний відтворити в пам'яті дитини недавні враження, спрямувати її на самостійне вирішення ігрового завдання, спонукати до різних способів відтворення дійсності;

Для збагачення ігрової діяльності дітей молодшого дошкільного віку вихователь повинен сприяти сталості задуму гри, розвитку його у певний сюжет, має вчити дошкільнят гратися поруч, а згодом і разом. Одним із основних прийомів педагогічного впливу є його рольова участь в іграх, що надає діям дітей цілеспрямованості і змістовності, сприяє їх об'єднанню для спільної гри, збагачує ігрові задуми, дії. Його запитання, звернені до дітей як до персонажів, сприяють становленню сюжетно-рольової гри, оскільки вони зі збагаченням гри різноманітними діями, виникненням сюжету починають словами позначати свої ролі.

У роботі з дітьми середнього дошкільного віку вихователь має орієнтуватися на збагачення змісту їхніх ігор, формування різних способів рольової поведінки, вміння підтримувати дружні стосунки. Включаючись у спільну гру дітей або інсценуючи певний ігровий сюжет, вихователь сприяє формуванню вміння співвідносити назву ролі з відповідними їй діями й атрибутами, виокремлювати паралельні та взаємодоповнювальні ролі, різні типи стосунків між рольовими позиціями (управління, підкорення, рівноправності). Використання ним різноманітних прийомів (запитання, поради, бесіди про зміст гри, розподіл ролей у ній тощо) забезпечує формування у дітей уміння організовувати спільні ігри.

У середньому дошкільному віці взаємини дітей концентруються навколо ролі й дотримання правил, до яких вона зобов'язує. Важливо, щоб ці правила орієнтували на утвердження високоморальних людських стосунків і почуттів.

Ігрова діяльність дітей старшого дошкільного віку має бути спрямована на формування їхніх умінь спільно вибудовувати і розвивати сюжет, розуміти партнерів по грі та узгоджувати свої дії з їхніми. Із цією метою вихователь може використовувати:

— спільний почерговий переказ казки або оповідання. Педагог у певний момент змінює розповідача, за необхідності нагадує подальший розвиток подій;

— спільне придумування казки або оповідання, які пізніше використовують як ігрові сюжети. Важливо, щоб залучені до реалізації цього завдання симпатизували одне одному, мали приблизно однаковий рівень ігрової діяльності;

— спільне розігрування сюжету казки або оповідання після того, як діти запам'ятали його. Це є необхідною умовою збагачення їхнього досвіду елементарної рольової поведінки. Добре знаючи дітей, вихователь вчить їх по-різному комбінувати (фантазувати, уявляти тощо) елементи ігрового сюжету.

Формування здатності розвивати різноманітні сюжети може відбуватися і в неігрових ситуаціях. Щодо цього ефективними, на думку багатьох учених, є запропоновані італійським письменником, автором книги «Граматика фантазії» Джанні Родарі (1920—1980) такі прийоми:

— введення в казку, оповідання нового персонажа, нової ситуації;

— формування запитань у процесі бесід вихователя з дітьми;

— реалізація «бінома фантазії» (підбір двох персонажів, протилежних один одному, взятих з різних казок, смислових контекстів; діти повинні зблизити їх, об'єднати в новому оповіданні);

— умисна зміна ситуації, в якій діє конкретний персонаж.

Педагогічна цінність гри значною мірою залежить від ефективності вирішення у ній ігрового завдання. Кінець гри, казки обов'язково має бути емоційним. Водночас діти повинні розрізняти свої обов'язки у грі і в буденному житті, вчитися переключатися із гри на реальні справи. Головне, щоб з кожним днем вони ставали самостійнішими, ініціативнішими, розширювали своє бачення світу і себе в ньому.

ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО СЮЖЕТНО_РОЛЬОВИМИ ІГРАМИ.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇСЮЖЕТНО-РОЛЬОВИХ ІГОР У РІЗНОВІКОВІЙ ГРУПІ

. Для ефективного керівництва ігровою діяльністю, дошкільнят необхідне володіння такими професійно-педагогічними вміннями:

- спостерігати за грою, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності;

- проектувати розвиток гри, планувати прийоми, покликані стимулювати його;

- збагачувати враження дітей з метою розвитку ігор;

- допомагати у виборі найяскравіших вражень, які можуть сприяти грі;

- організувати початок гри; спонукати до неї дітей;

- проектувати і передбачати розвиток конкретної гри;

використовувати непрямі методи керівництва грою, які активізують психічні процеси дитини, її досвід (проблемні ігрові ситуації, питання, поради, нагадування та ін.);

- змінювати характер і зміст спілкування з дітьми відповідно до рівня розвитку ігрової діяльності конкретної вікової групи з метою створення сприятливих умов для формування готовності до переходу гри на вищий рівень;

- включатися у гру на головних або другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми, навчати гри (показ, пояснення);

- пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;

- регулювати взаємини, вирішувати конфлікти, які виникають у процесі гри, використовувати гру з метою створення педагогічно доцільного клімату в групі, залучати до ігрової діяльності сором'язливих, невпевнених, малоактивних дітей;

- обговорювати й оцінювати гру.

Організація сюжетно-рольової гри дошкільника передбачає врахування часу та місця її проведення, тривалості, неухильного дотримання правил техніки безпеки та гігієни. Найкращий час для сюжетно-рольової гри у дитячому садочку припадає на ранкові години, час прогулянки або після сну. Тривалість гри в середньому 20 – 40 хвилин. У 3 – 4 р. цей період заповнюється кількома уривчастими іграми, старші діти розгортають 1 – 2 сюжети. Місце для гри слід обирати таке, щоб діти могли розташувати там іграшки, будівлі, конструкції. Найкраще для цього підходять спеціально обладнані ігрові майданчики, кімнати. Попередньо дорослий підбирає відповідний матеріал, передбачивши використання замінників.

Керівництво сюжетно-рольовою грою в дошкільному закладі, як і педагогічний процес загалом, ґрунтується на демократичних засадах, взаємодії і співпраці та здійснюється у двох основних напрямках.

1. Непряме керівництво (без втручання вихователя у гру), спрямоване на забезпечення досвіду дітей, через:

- спостереження;

- цільові прогулянки;

- екскурсії;

- бесіди, читання художньої літератури;

- перегляд кіно (відео-, діафільмів); заняття (особливо-мовленнєві);

- розгляд ілюстрацій (фото, картин);

- ознайомлення з атрибутами, предметами-замінниками та способами їх використання;

- організація ігрового простору (добір, виготовлення власноруч);

- ігри (конструктивні, дидактичні, рухливі);

- зображувальна діяльність;

- ігри-імітації; уявні «телефонні розмови»;

- придумування історій (для планування гри, наприклад, «Придумаймо історію про хвору дівчинку і те, як їй допоміг незвичайний чай»);

- «домашні завдання», які б привчили дитину до самостійного пошуку інформації (наприклад, «Як мама прибирає. Що робить спочатку, що потім...»).

2. Пряме керівництво (з втручанням у гру).

Керівництво грою досягає мети, якщо стиль спілкування дорослого з дітьми відповідає стилю ігрового спілкування одне з одним.

Головний шлях впливу на розвиток дітей у процесі гри – це вхід в ігрові стосунки з дітьми через міжособистісне спілкування дорослого з дітьми.

Увійшовши в ігрові стосунки з дітьми, дорослий шляхом особливих звертань – реплік, порад, запитань, нагадувань, які своєю ігровою формою і тоном узгоджуються з характером поведінки дітей, які виконують ігрові ролі, опосередковано активізує дитяче мислення, мову, пам'ять, уяву.

Зі змісту і тону звертань дорослого дитина відчуває, що з нею ведуть розмову як з тим дорослим, в образ якого вона перевтілилась.

Це викликає у дитини бажання вступити з дорослим у ігрові стосунки, практично використати його рекомендації, погодити їх з власним виконанням ігрової ролі.

Дорослий може перебувати серед дітей, які граються, але постійно не виконувати ігрової ролі. Не пов'язуючи своїх дій з певною роллю, педагог легко і невимушено епізодично вступає у міжособистісне спілкування почергово з усіма дітьми, яким потрібна допомога.

Ігрова форма звертання дорослого до дітей забезпечує опосередкований вплив на розвиток гри, зберігаючи при цьому ініціативу, творчість, підвищує активність і самостійність дітей.

Отже, керівництво сюжетно-рольовою грою з боку вихователя має різні педагогічні завдання та прийоми, що базуються на можливостях дітей певного віку.

Молодша група. Вихователь – носій ігрових умінь, активно приймає участь у грі, сприяє сталості ігрового задуму.

Завдання – навчити гратися:

- виконання головної ролі;

- показ ігрових дій;

- опис сюжету або персонажу (наприклад, хворої ляльки);

- розмірковування вихователя (наприклад, про причини хвороби ляльки);

- вправляння дитини у ігрових діях;

- вправляння у ігрових діях у нових ситуаціях;

- звернення персонажу до дітей;

- запитання до дитини, до персонажу;

- проблемні ігрові ситуації.

Середня група.

Вихователь – партнер і помічник у грі.

Завдання – збагачення змісту ігор, формування уміння організовувати спільні ігри: разом складати сюжет, комбінувати події у певній послідовності та узгоджувати їх з партнерами: - безпосередня участь у грі (переважно другорядні ролі);

- запитання;

- пропозиція теми гри;

- порада у ігровій формі;

- бесіда з дітьми перед початком гри (допомога розпочати гру);

- бесіда про розподіл ролей;

- бесіда про те, що може відбутися (допомога у плануванні гри);

- нагадування про те, що спостерігали;

- підказка перебігу гри (ігрові дії);

- повідомлення будь-якого нового факту під час гри.

Старша група.

Вихователь – спостерігач, за потреби – порадник і помічник.

Завдання – формування уміння разом будувати сюжет, розуміти партнера по грі, узгоджувати свої дії з їхніми:

- порада;

- доречне запитання перед початком гри;

- допомога у об'єднанні кількох сюжетів в одну розгорнуту гру (підказкою, натяком, порадою, запитанням, пропозицією);

- пряме втручання у гру, якщо вона набула негативного спрямування (вихователь у ігровій формі відштовхує способи виходу у ситуації, що склалася).

Набагато ускладнюються ці завдання коли група – різновікова.

Пропонуємо вашій увазі сюжетно-рольову гру «Сім’я» ( «В гостях у бабусі» -

інший варіант) у середньо-старшій групі.

Сюжетно-рольова гра

“У гості до бабусі ”

Мета: вчити дітей в ігровій формі виконувати дії, необхідні для життя та спілкування в людському суспільстві, виявляти турботливе ставлення до своєї бабусі, відноситися до неї з ніжністю та любов’ю.

Привчати до культурного споживання їжі, вчити бути уважним до дорослого та його звернень: вправляти в умінні вітатися, прощатися, використовувати слова ввічливості.

Формувати у дітей гуманні почуття, елементарні уявлення про доброту, чуйність, товариськість, уважність.

Виховувати культуру поведінки в гостях, повагу до старшого покоління, доброзичливе ставлення до партнерів по грі, любов до рідних.

На основі набутих знань про різні предмети та стосунки між людьми під керівництвом вихователя розігрувати невеликі епізоди з життя родини, об’єднані одним сюжетом – “Поїздка до бабусі в село та допомога по господарству”, добре володіти діями з сюжетно-образними іграшками, вільно відтворювати знайомі ігрові дії і творчо застосовувати у різноманітних ігрових ситуаціях.

Розвивати бажання брати участь у колективних іграх.

Обладнання: лист, макет будинку, курочка з яйцями, песик, котик, кролі, порося (іграшки), огорожа, стіл з стільцями, колосок пшениці, тісто, пиріжки, предмети побутового вжитку (пилосос, совок, молотки), пісні в аудіо записі.

Попередня робота:

- дидактичні ігри соціально-морального змісту та розгляд ілюстрацій;

- сюжетно-рольові ігри “Сім’я”, “Чекаємо гостей”;

- читання віршів про бабусю;

- вивчення потішок “Я печу, печу хлібчик”, “Пухке тісто замісили”, пісеньок – “Пісня про бабусю”, “Пісня про песика”, “Пісня про порося”.

Хід гри

Вихователь: До нас сьогодні прийшли гості. Давайте привітаємося.

Діти: Доброго ранку і доброго дня. Бажаємо здоров’я міцного й добра.

Вихователь: Моя посмішка весела,

Моя посміка чарівна.

Ось, тримай її і ти,

Посміхайся і рости!

Діти, візьмемось за руки, посміхнемось всім.

Діти сідають на стільчики.

Вихователь: Вслухайтесь, у слово, сім’я, скільки “Я” у цьому слові? Правильно, сім – “Я”. Я означає одну людину. А сім’я – це вже кілька людей.

А що це родина? Так це найближчі вам люди.

Діти: Тато, мама, братики, сестрички, дідусі, бабусі.

Вихователь: Правильно. Діти, сьогодні, коли я прийшла в дитячий садок, то побачила листа. А від кого лист, ви дізнаєтесь відгадавши загадку.

Хто в садочок вас розбудить,

Хто до себе приголубить?

Це ріднесенька... (бабуся)

Так, це бабуся нам надіслала листа. Давайте я вам його зачитаю:

“Любі мої дітлахи,

і дівчатка й хлопчаки.

Приїздіть хутчіше.

Є смачні цукерки й пиріжки смачненькі,

Радо вас я зустрічатиму, смачно пригощатиму.

Ваша бабуся Орися”

Бабусі завжди сумують за нами та радіють, коли ми приходимо в гості. Напевно ви також полюбляєте відвідувати своїх бабусь? І сьогодні ми вирушаємо в гості до бабусі Орисі. На чому можна поїхати?

Діти: На автобусі, поїздом, машиною, літаком, пароплавом.

Вихователь: Пропоную на поїзді. Так буде зручніше. Займаємо місця в вагоні поїзда. Поїхали.

Вихователь: Ось ми і приїхали до бабусі. А хто це нас тут зустрічає? Чий це голос чути?

Діти: Це собачка!

Вихователь: Діти, а хто це так смачно спить?

Діти: Котик Мурко!

Вихователь: Діти, щось не видно нашої бабусі на подвір’ї. Давайте лагідно, тихесенько її покличемо. Які ви знаєте лагідні слова про бабусю?

Діти (кличуть бабусю): Бабусю, бабусенько, бабусечко!

Бабуся: Ой! Ой! Ой! Хто це мене кличе?

(Визирає з віконечка і виходить)

Бабуся: Та це ж мої любі онучата приїхали до мене в гості. Любі мої малята, яка я рада, щаслива вас бачити. Ой, які гарненькі, ой, які веселі, завітали в гості у мою оселю! Та ви мабуть, стомилися з далекої дороги? Сідайте ось тут. Щось я трішки притомилась, сяду відпочину.

Дитина: Це ж моя бабуся!

Я до неї притулюся.

Все бабуся зрозуміє,

Приголубить, пожаліє!

Вихователь: Багато у бабусі турбот – не злічить!

Одній всю роботу нелегко зробить.

І хочется вам, друзі, таке усім сказать:

“Ми будемо бабусі разом допомагать!”

Дівчатка протруть пил, попідмітають. А може вам, бабусю, по господарству допомогти? Хто погодує курочок?

Дитина (бере зерно і дає курочці):

Вихователь: У бабусі є ще й кроленята.

Дитина (бере сіно і капусту, несе кроликам):

Бабуся: Ой, погляньте, ще й огорожа в мене трішки зламалась!

Вихователь: Це, мабуть, наші господарі будуть лагодити.

(Хлопчики ремонтують огорожу)

Бабуся: Ой, які ж ви в мене молодці.

Вихователь: Діти, а зараз пограємо в гру, яка називається “Мама з діточками”.

У всіх мам малята,

В кішки – кошенята,

В собачки – цуценята,

В гуски – гусенята,

В корівки – телятка,

В овечки – ягнятка,

В курочки – курчатка,

В свині – поросятка,

В кози – козенятка.

Бабуся: А зараз, дітки, давайте пиріжків напечемо. Ви любите пиріжки?

Вихователь: А тепер приступаємо до роботи! Будемо ліпити пиріжки!

(Діти сідають біля бабусі, ліплять пиріжки)

Діти: Печу, печу хлібчик,

Дітям на обідчик.

Меншому – менший,

Більшому – більший.

Кладу кладу – ладку.

Кладу на лопатку,

Шусть у піч!

Бабуся: Поставлю наші пиріжки в піч, нехай печуться.

Бабуся (заносить печені пиріжки): А зараз запрошую вас до столу, покуштувати пиріжків. І чаєм вас пригощу.

(Діти сідають за столи)

Вихователь: Чай заварює бабуся –

Аромат, немов від квітів.

Чай заварює бабуся –

Найсмачніший в цілім світі!

А з чого заварюють чай?

Діти: З калини, малини, м’яти, липи.

(Діти стають біля бабусі)

Дитина: Я з бабусею своєю дружу давно-давно,

І ми, скажу вам з нею, в усьому заодно.

Така моя бабуся – найкраща у житті,

А руки ж у бабусі – ну просто золоті!

(Діти співають пісню “Бабусенько”)

Вихователь: Як швидко сплинув час у гостях. Вже нам час повертатися додому.

Діти: До побачення, бабусю!

ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК МЕТОД ЗДОБУТТЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ

Дидактичні ігри дошкільників створюють дорослі з навчальною метою, організовуючи навчання на основі ігрового й дидактичного завдань. У дидактичній грі дитина не лише здобуває, а й узагальнює та закріплює знання, розвиває пізнавальні здібності, засвоює раціональні способи розумової діяльності й поведінки, учиться емоційно реагувати на дії однолітків і дорослих.

Дидактична гра – система впливів, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Дидактична гра є одночасно видом ігрової діяльності й формою організації взаємодії

Будь-яка дидактична гра має навчальну мету. Тому основним її компонентом є дидактичне завдання, приховане від дитини в ігровому завданні. Граючись, дошкільник бере участь у керованому дорослим процесі навчання. Своєрідність дидактичної гри полягає в раціональному поєднанні дидактичних та ігрових завдань. Переважання навчального завдання перетворює гру на вправу, а ігрового – нейтралізує навчальне значення такої ігрової діяльності.

Навчання у формі дидактичної гри засноване на прагненні дитини входити в уявну ситуацію, діяти за її законами, тобто воно відповідає віковим особливостям дошкільника. Старші дошкільники починають усвідомлювати пізнавальне завдання ігор, надаючи їм певного змісту.

Неодмінною умовою розв’язання дидактичного завдання є дотримання правил. Дидактична гра відбувається за умови, що правила є внутрішнім результатом дитячої діяльності, а не лише зовнішньою вимогою дорослого. На відміну від сюжетно-рольової гри, у якій правила можуть бути неусвідомленими, у дидактичній – вони завжди усвідомлені.

Дотримання правил у дидактичній грі забезпечує колективна організація діяльності, за якої гравці узгоджують свої дії і контролюють виконання правил однолітками, а також передавання старшими дітьми свого ігрового досвіду молодшим.

Правила спрямовують гру, об’єднують дидактичне та ігрове завдання, визначають послідовність ігрових дій, підвищують цікавість гри, дають змогу вихователю непрямо керувати нею, регулюючи взаємини дітей, формують міжособистісні стосунки. Без них дидактична гра розвивалася б стихійно, а дидактичне завдання неможливо було б вирішити. Діти підпорядковуються правилам, які складаються з одного-двох загальних для всіх елементів. Старші дошкільники виконують більш узагальнені й складні правила, самостійно придумують нові. Завдяки цьому в ігрових діях реалізовується ігрове і дидактичне завдання.

Засобом розв’язання дидактичного завдання є дидактичний матеріал; результатом дидактичної гри – розв’язання ігрового і дидактичного завдання. Розв’язання обох завдань є показником ефективності гри. Молодші дошкільники усвідомлюють ігровий результат, старші – починають згадувати результат, пов'язаний із розв’язанням дидактичного завдання: навчився – здогадався – роз’вязав. Додаткові компоненти дидактичної гри (сюжет і роль) не обов’язкові і можуть бути відсутніми.

Пропонуємо вашій увазі дидактичні ігри для молодших дошкільників.

Дидактична гра «Допоможи мамі знайти своїх дитинчат»

Мета: учити дітей знаходити малят свійських тварин та називати їх; закріпити словник іменників по темі; формувати навички утворення іменників із зменшувально-пестливими суфіксами; розвивати пам'ять, мовлення, увагу.

Матеріал: серія картинок «Свійські тварини з малятами»

Хід гри

Вихователь пропонує малюкам допомогти свійським тваринкам. Необхідно знайти малят, які загубилися.

Вихователь розкладає на столі картинки із зображенням дитинчат, собі ж залишає зображення дорослих тварин. Вихователь показує дитині картинку наприклад, собаки і говорить: «Собачка плаче, вона втратила своїх дітей. Хто її діти? Покажи і назви». Дитина шукає відповідну картинку і називає дитинчат собаки. Якщо дитині важко, вихователь допомагає йому. Гра продовжується до тих пір, поки всі мами не знайдуть своїх дитинчат.

Дидактична гра «Склади доріжку»

Мета: закріпити знання дітей про геометричні фігури, вправляти в умінні розрізняти й називати геометричні фігури: круг, квадрат, трикутник; формувати вміння працювати самостійно, виховувати уважність.

Матеріал: набір геометричних фігур.

Хід гри

Вихователь викладає на фланелеграфі послідовність геометричних фігур (жовтий трикутник, синій круг і т. д.) діти викладають на смужках. На наступному етапі вихователь тільки називає послідовність фігур, які потрібно викласти дітям. Потім діти викладають довільну доріжку, називаючи фігури, які використали.

Бліц опитування на тему: «Гра - невід'ємна частина навчального процесу в дошкільному закладі»

1. Провідною діяльністю дитини дошкільного віку в творчості є. . . (Гра)

2. Ігри, що придумують самі діти, відображуючи у них враження від пізнання навколишнього світу…(творчі).

3. Ігри, в яких діти відображають предметний світ, самостійно зводять споруди і зберігають їх …(будівельно-конструктивні).

4. Образні ігри за певним задумом дітей, що розкривається через відповідні події і розігрування ролей…( сюжетно-рольові).

5. Розігрування за особами літературного твору, відтворення за допомогою пізнавальних засобів (інтонацій, міміки, жестів, ходи, конкретних образів … (театралізовані).

6. Ігри, які спрямовані на формування у дітей потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом удосконалення пізнавальних умінь і навичок…( дидактичні).

7. Ігри дитини з іграшками та їх замінниками за створеними нею сюжетами…(режисерські)

СКЛАДОВІ ІГРОВОГО СЕРЕДОВИЩА, ВИДИ ІГОР

Довкілля, в якому живе дитина, може бути монотонним, одноманітним, бідним, стандартним, а може бути і іншим - насиченим, неординарним. Домірно насичене та раціонально облаштоване предметно-ігрове та природне розвивальне середовище є не лише фоном для розгортання вільної діяльності дітей, але й стимулом, спонуканням до певних самостійних занять.

Для того, щоб середовище залишалося для дитини зручним, треба міняти його, створювати його відповідно до уподобань дитини.

Забезпечити повноцінне дитинство - значить надати малюку особисту територію відповідно до його віку, здібностей, нахилів та прагнень, створити умови для всебічного розвитку дитини.

Для кожного вікового періоду предметно-ігрове середовище особливе.

Так, для дітей 3-го року життя необхідний звільнений чималий простір, де вони можуть задовольнити свою потребу в руховій активності - катанні, лазінні, іграх з великими предметами. Малята особливо активно граються на підлозі, тому в полі зору їх повинен знаходитися всілякий і доступний світ іграшок.

Для дітей 4-го року життя важливі сюжетно-рольові ігри, причому з яскраво вираженими функціональними особливостями атрибутів та великою їх кількістю, що позначають зовнішній знак ролі - кермо, шлеми, біноклі і тому подібне, оскільки діти цього віку прагнуть бути схожими на дорослих, наблизитися до їх можливостей.

У дітей середнього дошкільного віку потреба в русі надзвичайно велика, тому в кімнаті слід виділити місце для спортивного куточка.

Середній дошкільний вік - розквіт сюжетно-рольової гри. Діти цього віку вже можуть використовувати предмети-замінники. символи, які дозволяють вийти за рамки реальної предметної дії та відтворити загальний задум у скороченій ігровій формі (наприклад, ляльку годувати не з чашки, а з кубика, уявляючи його чашкою). Ця особливість відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку дитини, отже бажано замість реальних предметів якомога більше пропонувати предметів-замінників. Враховуючи, що в середньому дошкільному віці інтерес проявляється до мови, ігрове середовище необхідно наповнити дидактичними іграми. Більш різноманітним, ніж у молодшому віці, стає матеріал для будівельних та конструктивних ігор, виникає потреба у місці для експериментування.

У старшому дошкільному віці необхідно застосовувати різні матеріали, які сприяють оволодінню читанням, математикою: друковані літери, слова, таблиці, книжки з крупним шрифтом, посібники з цифрами, настільно-друковані ігри з цифрами та літерами, ребуси, головоломки. Так само використовують матеріали, що стимулюють розвиток пізнавальної активності дітей - дитячі енциклопедії, ілюстровані видання про тваринний та рослинний світ, дитячі журнали, альбоми. Не забуваймо і про предмети для дослідно-пошукової діяльності - магніти, збільшувальне скло, пружини, ваги, мензурки, великий вибір природних матеріалів.

Для дітей старших істотна потреба в грі з однолітками, особливе усамітнення, створення свого світу гри в затишних куточках. Тому вони з задоволенням використовуватимуть створені куточки, розраховані на двох-трьох дітей.

Звісно, коли є де і чим зайнятися, то й вірогідність безцільного «тиняння» з кутка у куток, байдикування, безпідставних суперечок і конфліктів, безглуздих «ганялок» та «війнушок» зменшується.

Гра – це не тільки задоволення та радість для дитини, а й шлях до пізнання світу. Граючи, дитина набуває нові знання, вміння, навички, здібності, які необхідні в подальшому житті. Тому необхідно створити таке розвивальне середовище, в якому б дитина більш активно і природно пізнавала себе та навколишній світ в усіх його взаємодіях.

Створення розвивального середовища для дітей

Куточки, осередки діяльності:

Сюжетних ігор: ляльки (по одній ляльці на двох дітей), ляльковий одяг,м’які іграшки, предмети побуту,технічні іграшки,набори різних видів іграшок.

Вплив на розвиток: діти відтворюють реальність в іграх: «Кухня», «Житлова кімната», «Побутова кімната», «Перукарня», «лікарня». У малят розвиваються навички пізнавальної діяльності. Вони вчаться встановлювати взаємозв’язки, розуміти навколишнє середовище,використовувати іграшки й матеріали в різний спосіб.

Будівельних ігор: будівельний матеріал великого (порожнисті кубики,циліндри, довгі дошки,півкола,трикутники), середнього й малого розмірів, транспорт, гумові й пластмасові фігурки людей і тварин, ляльки.

Вплив на розвиток: діти пізнають розмаїття довкілля. У них розвиваються мислення,здатність до зосередження уваги; формується вміння планувати свою діяльність,діяти конструктивно,досягати конкретного результату. Це сприяє активній пошуковій діяльності,розвитку пізнавальних інтересів, творчості.

Рухової активності: каталки, візочки, коляски, великогабаритні машини; керма, обручі, прапорці, вертушки, м’ячі, кульки і лотки, ребриста дошка, візок без дна, куби, скакалки, шнури, різноколірні кеглі, надувні іграшки, переносна драбина-гірка тощо.

Вплив на розвиток: задовольняється рухова активність дітей, що супроводжується позитивними емоціями. Забезпечується своєчасний і повноцінний фізичний розвиток дитини.

Дидактичних ігор: башточки (одноколірні та різноколірні), втулки, барильця, мотрійки, пірамідки, ігри: «Кулькокид, «Прокоти кульку», «Доміно», «Лото», шнурівки,застібки,пластикові баночки з різними наповненням.

Вплив на розвиток: дитина вчиться діяти з предметами, порівнювати, з’єднувати, розкладати предмети за певними класифікаційними ознаками. Здійснюється завдання сенсорного виховання. У дітей формується й закріплюється вміння розрізняти предмети за кольором, розміром, формою.

Ігор з піском і водою: іграшки, що плавають, сачки, дрібні іграшки, палички, формочки, совочки, пластмасові печатки, сита, відерця, силуетні фігурки людей, тварин, казкових персонажів.

Вплив на розвиток: розвиваються уявлення дітей про навколишній світ, дрібна моторика пальців рук. Діти вчаться творити, аналітично мислити, спілкуватися з однолітками.

ПАМ'ЯТКА ВИХОВАТЕЛЮ

Кілька корисних порад щодо організації ігрової діяльності дітей.

Не замінювати гру іншими видами діяльності
Збирайте як особливу цінність улюблені ігри дітей: розвиваючі, комунікативні, терапевтичні, змагальні, ігри-імпровізації.
Вмикайте гру у всі сфери життя дитини.
Радійте, якщо дитина запросив Вас в гру, це хороший знак довіри і схвалення з його боку.
Граючи з дітьми, постарайтеся не бути дорослими.
Не карайте дитину позбавленням гри.
Якщо дитина порушує правила гри, постарайтеся до цього поставитися спокійно, це може бути приводом для доброзичливої розмови, пояснення.
Не бороніть об'єднання дітей різного віку в єдину спільноту, прогулянка для цього найкраще умова.
Уникайте насильницького розподілу ролей, краща психологічна допомога - це ознайомлення з різними сферами дійсності.
Готуючись до чергового робочого дня, пам'ятайте, що нова гра - це найкращий подарунок дітям.