Дон Делілло (англ. Don DeLillo, 20 листопада 1936) — відомий сучасний американський есеїст, романіст, новеліст та драматург. Актуальність та злободенність тем, підняті в його творах (ядерна війна, сучасне мистецтво, цифрове століття, глобальний тероризм), важливі для всіх: пересічного читача, суворого журі та зображеної держави. Тому його провокативна й дещо, на думку журналістів, пророча белетристика з легкістю завоювала не одну нагороду та премію. Роман Білий шум, викликавши справжній фурор, подарував Делілло відомість, секрет якої, за словами самого майстра пера, полягає в тому, що "…письменники мають виступати проти системи. Важливо, щоб вони писали проти влади, держави та корпорацій…. Вони мають протистояти речам, протистояти усьому, що влада намагається нав'язати їм".

Ві́льям Сомерсе́т Мо́ем (англ. William Somerset Maugham; 25 січня 1874, Париж — 16 грудня 1965, Сен-Жан-Кап-Ферра, біля Ніцци) — англійський дипломат, більш відомий в світі як прозаїк, драматург і літературний критик.

Річард Дейвіс Бах (англ. Richard Bach; нар. 23 червня 1936) — американський письменник, автор бестселерів «Джонатан Лівінгстон, мартин», «Ілюзії. Пригоди месії мимохіть» тощо. З сімнадцяти років захоплюється польотами, в якості хобі. Творчість Річарда Баха пов'язана з польотами на літаках та літанням у метафоричному контексті.

Теофра́ст (грец. Θεόφραστος; 371—287 до н. е.^[4]) — давньогрецький філософ, наступник Арістотеля в Лікеї. Приїхавши до Афін у молодому віці, він із самого початку навчався в Академії Платона. Після смерті Платона Теофраст став другом і послідовником Арістотеля. Арістотель зробив Теофраста спадкоємцем своїх праць та призначив його своїм наступником у Лікеї. Теофраст головував перипатетиками протягом 36 років. За його праці про рослини, Теофраста вважають «батьком ботаніки». Після його смерті, афіняни вшанували Теофраста публічним похороном. Стратон Лампсакський став його наступником на посаді керівника школи.

Марсель Швоб (фр. Marcel Schwob, 23 серпня 1867, Шавіль, О-де-Сен — 26 лютого 1905, Париж) — французький письменник та перекладач. Символіст, писав притчеву фантастичну прозу та вірші в прозі.

Марсель Швоб (фр. Marcel Schwob, 23 серпня 1867, Шавіль, О-де-Сен — 26 лютого 1905, Париж) — французький письменник та перекладач. Символіст, писав притчеву фантастичну прозу та вірші в прозі.

Роман американського письменника Гораса Маккоя^[, надрукованого у 1935 році. Роман письменника зображував події Великої Депресії на прикладі чудернацького танцювального марафону. Його організував один заклад, аби додати трохи пожвавлення в гнітючу атмосферу економічної скрути.

Річард Едуард Коннелл – американський письменник першої половини XX століття. Його ім'я стало широко відоме після того, як у 1923 році письменник отримав премію імені О.Генрі, що присуджується за кращу коротку розповідь.

Амелія Енн Бленфорд Едвардс (англ. Amelia Ann Blanford Edwards; 7 червня 1831, Лондон - 15 квітня 1892, Вестон-сьюпер-Мер) - англійська письменниця та єгиптолог.

Емілія Пардо-Базан (Корунья вересень 1851 року - Мадриді, грудень 1921), графиня Пардо Басан - прозаїк, журналіст, публіцист, літературний критик, поет, драматург професор.

Патрік Зюскінд (нім. Patrick Suskind; 26 березня 1949, Амбах, Баварія, ФРН) — німецький письменник і кіносценарист.

Успіх прийшов після виходу його першого твору «Контрабас». Найвідоміший твір Зюскінда «Парфуми» (1985) перекладено 46 мовами, в тому числі і на латину, і продано близько 15 мільйонів екземплярів. Часто Зюскінд описує (анти)героїв, які шукають своє місце в цьому світі та в стосунках з іншими людьми. Оскільки Зюскінд сповідує відлюдницький спосіб життя, можна припустити, що він прагне виразити свої власні почуття, наочний приклад цьому твір «Історія пана Зоммера».

Міге́ль (Міґе́ль)^[4] де Серва́нтес Сааве́дра (ісп. Miguel de Cervantes Saavedra, locally [miˈɣel de θerˈβantes saˈβeðɾa]; 29 вересня 1547 — 22 квітня 1616) — іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури («Галатея», «Дон Кіхот», «Мандри Персилеса та Сигізмунда», «Прикладні новели»). Відомий, насамперед, як автор роману «Дон Кіхот», який багато критиків називають першим сучасним романом та одним із найкращих творів світової художньої літератури.

Жюльєтта Бенцоні (фр. Juliette Benzoni); справжнє ім'я - Андре-Маргарита-Жюльєтта Манжен (фр. Andrée-Marguerite-Juliette Mangin, 30 жовтня 1920 році, Париж - 8 лютого 2016, Сен-Манді) - французька письменниця, яка працювала в жанрі історичного любовного роману.

Вікто́р-Марі́ Гюго́ (Гюґо́; фр. Victor-Marie Hugo, МФА: [viktɔʁ maʁi yˈɡo]; 26 лютого 1802, Безансон, Франція — 22 травня 1885, Париж) — французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії (1841).

Альфред де Мюссе (фр. Alfred de Musset, 11 грудня 1810, Париж — 2 травня 1857, Париж) — французький поет, драматург і прозаїк, представник пізнього романтизму.

Annabel Buffet, née Schwob (de Lure) le 10 mai 1928 à Paris (16^e arrondissement) et morte le 3 août 2005 (à 77 ans) à Neuilly-sur-Seine, est une écrivaine et chanteuse française, épouse du peintre Bernard Buffet.

Алекса́ндр Дюма́-ба́тько (фр. Alexandre Dumas, père) (24 липня 1802, Віллер-Котре — 5 грудня 1870, Пюї^[9]) — французький письменник, чиї пригодницькі романи зробили його одним з найбільш читаних французьких авторів у світі. Також був драматургом і журналістом.

Амандіна Аврора Люсіль Дюпен (Amantine Lucile Aurore Dupin (фр.: [amɑ̃tin lysil oʁɔʁ dypɛ̃], 1 липня 1804 — 8 червня 1876), більш знана за псевдонімом Жорж Санд (фр. George Sand) — французька новелістка, мемуаристка та соціалістка. Одна з найпопулярніших авторів Європи за життя, в Англії 1830-х та 1840-х більш популярна, ніж Віктор Гюго та Оноре де Бальзак разом, одна з найвизначніших постатей у європейському романтизмі.

Жерар де Нерваль (фр. Gérard de Nerval) псевдонім Жерара Лабрюні (Labrunie); 22 травня 1808, Париж — 26 січня 1855, Париж) — французький поет, прозаїк, драматург, перекладач з арабської та німецької, один із співавторів Александра Дюма-батька, романтик.

Жак Казот - французький письменник, народився 7 жовтня 1719 у Діжоні, гільйотинований 25 вересня 1792 у Парижі на площі Карусель, радник короля, генеральний комісар військово-морського флоту (1760 г.), член Академії наук і художньої літератури Діжона.

Вільям Томас Бекфорд (англ. William Thomas Beckford, 1 жовтня 1760, Лондон - 2 травня 1844 Бат) - найбагатший англієць кінця XVIII століття, член Британського парламенту, відомий збирач і цінитель мистецтва, першопроходець неоготичного руху в архітектурі, автор готичного роману «Ватек». Писав англійською та французькою мовами.

Фрідріх Дю́рренматт (нім. Friedrich Dürrenmatt; *5 січня 1921, Конольфінген — †14 грудня 1990, Невшатель) — швейцарський романіст і драматург. Його романи і новели, філософські притчі та п'єси сповнені гротеску й фантастики. Парадоксальні за самою своєю суттю, вони не дають однозначних відповідей на одвічні питання, але змушують замислюватися про найголовніше.

Ге́рман Ге́ссе (нім. Hermann Hesse, 2 липня 1877, Кальв, Німеччина — 9 серпня, 1962, Монтаньйола^[en], Лугано, Швейцарія) — німецький письменник, філософ, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1946 року.

Найвідоміші твори: «Степовий вовк» (Der Steppenwolf), «Гра в бісер» (Das Glasperlenspiel).

Матір Германа Гессе була дочкою вюртемберського місіонера, а його батько - місіонером з балтійських німців, тому за правом народження Гессе був громадянином Російської імперії. З 1883 до 1890 рр., а також знову з 1924 р. він був громадянином Швейцарії, між цими періодами — громадянином Вюртемберга.

В Україні письменника вивчають у загальноосвітніх навчальних закладах в 11 класі^[7] та у вищих навчальних закладах — в обов'язковій програмі курсу зарубіжної літератури.

Épix Марі́я Рема́рк (нім. Erich Maria Remarque, при народженні — Еріх Пауль Ремарк (Erich Paul Remark); 22 червня 1898, Оснабрюкк, Німеччина — 25 вересня 1970, Локарно, Швейцарія) — один з найвідоміших німецьких письменників XX століття. Автор таких романів як «На Західному фронті без змін» (1929), «Три товариші» (1936), «Тріумфальна арка» (1945) і «Чорний обеліск» (1956).

Деніел Кіз (9 серпня 1927, Нью-Йорк — 15 червня 2014, Бока-Ратон, Флорида) — американський письменник. Насамперед відомий як автор науково-фантастичного роману «Квіти для Елджернона». 2001 року отримав звання «Заслуженого автора фантастики» від «Американського товариства письменників-фантастів»

Ернст Теодо́р Амаде́й Го́фман (нім. Ernst Theodor Amadeus Hoffmann (стандартне скорочення в західноєвропейських мовах E. T. A. Hoffmann); 24 січня 1776, Кенігсберг — 25 червня 1822, Берлін) — німецький письменник, композитор, художник, представник романтизму. Псевдонім як композитора — Йоганн Крайслер.

Ро́берт Луїс Сті́венсон (також іноді Роберт Лу́їс Белфо́р Стівенсон; англ. Robert Louis Balfour Stevenson; 13 листопада 1850, Единбург — 3 грудня 1894, Апіа, Самоа) — британський письменник шотландського походження. Здобув світову славу завдяки роману «Острів скарбів», який є класичним зразком пригодницької літератури. Також є автором гостросюжетних романів («Викрадений», «Корабельна катастрофа», «Володар Баллантре», «Катріона») та численних оповідань. Автор історичних романів («Чорна стріла», «Принц Отто» тощо), психологічних повістей тощо.

О́лдос Га́кслі (англ. Aldous Leonard Huxley; 26 липня 1894, Ґодалмінґ, Суррей, Велика Британія — 22 листопада 1963, Лос-Анджелес) — англійський письменник, есеїст і критик, прозаїк XX століття, відомий своїм антиутопічним романом «Який чудесний світ новий!».

Ре́ймонд То́рнтон Чандлер (англ. Raymond Chandler, 23 липня 1888 Чикаго — 26 березня 1959) — американський письменник-реаліст та кіносценарист, один із засновників, поряд із Дешиллем Гемметтом та Джеймсом Кейном, піджанру «крутого детективу» (англ. hard-boiled fiction), як його ще називають, жанру «нуар». Головним персонажем романів та оповідань Чандлера був приватний детектив Філіп Марлоу.

Джеймс Кейн (англ. James Mallahan Cain, 1 липня 1892 - 27 жовтень 1977) - американський письменник і журналіст, автор детективних романів, повістей та оповідань.

Роберт Альберт Блох (англ. Robert Albert Bloch; 5 квітня 1917, Чикаго — 23 вересня 1994, Лос-Анджелес,) — американський письменник-фантаст. З дитинства був великим прихильником творчості Говарда Лавкрафта, з яким певний час навіть перебував у листуванні. Перше оповідання «Lilies» опублікував у напівпрофесійному журналі «Marvel Tales» 1934 року. В період 1935–1945 років опублікував більше сотні оповідань жахів та фентезі в різних журналах (серед яких й у співавторстві з Генрі Каттнером), деякі під псевдонімом «Tarleton Fiske». 1945 року як сценарист брав участь у створені популярного радіо-шоу «Stay Tuned for Terror». Перша книга — видана у Великій Британії брошура «Sea-Kissed» (збірка, 1945 рік). Того ж року видавництво Arkham House видає великий том оповідань Блоха «The Opener of the Way». Автор легендарного «Психо», пізніше екранізованого Альфредом Хічкоком. Є творцем Людвіґа Прінна та його книги-новотвору «Таємниці хробака» «Des vermis mysteriis».

Генрі Слесар (12 червня 1927 - 2 квітня 2002) був американським письменником, драматургом і копірайтером. Слеcар написав сотні сценаріїв для телесеріалів і мильних опер, і TV Guide назвав його «письменником з найбільшою аудиторією в Америці».

Га́рлан Е́ллісон (англ. Harlan Jay Ellison, 27 травня 1934 — 28 червня 2018) — американський письменник-фантаст. Користується славою найбільш продуктивного автора короткої прози і найбільш титулованого впродовж свого великого літературного життя. Лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2006).

Написав або упорядкував 75 книг, створив понад 1700 оповідань та повістей, есе, статей і газетних дописів, 24 телесценарії, 12 кіносценаріїв^[.

Отримав багато нагород у галузі фантастики

На честь Гарлана Еллісона названо астероїд 10177 Еллісон.

Помер уві сні 28 червня 2018 року в своїй резиденції в Лос-Анджелесі.

Джеральд Керш (англ. Gerald Kersh, 26 серпня 1911 Теддінгтон-он-Темз, Англія - 5 листопада 1968 Міддлтон, штат Нью-Йорк, США) - англійський письменник. Автор багатьох оповідань в жанрах жаху, наукової фантастики, фентезі, детективу.

https://en.wikipedia.org/wiki/Gerald_Kersh

Бруно Травен в деяких джерелах) був псевдонімом імовірно німецького письменника, чиє справжнє ім'я, національність, дата і місце народження, а також подробиці біографії є предметом спору. Одне з небагатьох тверджень про життя Травена полягає в тому, що він багато років прожив в Мексиці, де дія більшості його творів - в тому числі «Скарби Сьєрра-Мадре» (1927). У 1948 році однойменна екранізація отримала три премії Оскар

https://en.wikipedia.org/wiki/B._Traven

Рене Сюссан, відомий як Рене Реувен, народився 23 серпня 1925 г.в Алжирі і помер 6 березня 2020. Визнаний у Франції майстер детективного жанру, автор 14 романів. З них «Невдалий вбивця» удостоєний в 1971 р «Великого призу за кращий поліцейський роман». https://fr.wikipedia.org/wiki/Ren%C3%A9_Reouven

Жульєн Грін, власне Джуліан Гартрідж Грін (фр. Julien Green, англ. Julian Hartridge Green, 6 вересня 1900, Париж-13 серпня 1998^[7], там само) — французький письменник американського походження.

Андре Мальро (фр. André Malraux; 3 листопада 1901 — 23 листопада 1976) — французький письменник, мистецтвознавець, політичний діяч.

Анато́ль Франс (фр. Anatole France; настоящее имя — Франсуа́ Анато́ль Тибо́, François-Anatole Thibault; 16 апреля 1844 года, Париж, Франция — 12 октября 1924 года, Сен-Сир-сюр-Луар (фр.)русск., Франция) — французский писатель и литературный критик.

Анатоль Франс (фр. Anatole France; справжнє ім'я Жак Анатоль Франсуа Тібо, Jacques Anatole François Thibault; 16 квітня 1844, Париж — 12 жовтня 1924, Сен-Сір-сюр-Луар) — французький прозаїк, літературний критик. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1921 рік.

Джек Ло́ндон (англ. Jack London, справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні, англ. John Griffith Chaney; нар. 12 січня 1876, Сан-Франциско — помер 22 листопада 1916, Глен-Еллен, Каліфорнія) — американський письменник, громадський діяч, соціаліст. Широко відомий у багатьох країнах світу як автор пригодницьких оповідань і романів. Найвідоміші твори — «Біле Ікло», «Поклик предків» та «Любов до життя», в яких розгортаються події у часи Клондайкської золотої лихоманки. Лондон також був новатором у жанрі, який пізніше розвинувся та став відомим як наукова фантастика.

Лондон належав до радикального літературного гуртка «The Crowd» у Сан-Франциско. Пропагував ідеї соціалізму, прав трудящих та розвинення профспілок. Присвятив цим темам кілька своїх робіт: роман-антиутопію «Залізна п'ята», повість «До Адама», нехудожню публікацію «Люди безодні».

Річард Метісон (англ. Richard Burton Matheson; 20 лютого 1926, Аллендейл, Нью-Джерсі, США — 23 червня 2013^[1], Лос-Анджелес, США) — американський письменник та сценарист, який працював у жанрах фентезі, жахи та наукова фантастика

Начитавшись у дитинстві казок та фантастичних історій, він реалізував мрію стати професійним письменником — 1950 року у журналі «The Magazine of Fantasy and Science Fiction» з'явилося його перше фантастичне оповідання про дитину-мутанта з неприродною лексикою «Born of Man and Woman» (перекладений як «Народжений чоловіком та жінкою» і «Народжений людьми»), а 1954-о року під такою ж назвою було опубліковано цілий збірник його розповідей. Метісон зізнався якось, що як батько чотирьох дітей, він зараз б не написав такої розповіді, як «Народжений людьми».

Ширлі Гарді Джексон (англ. Shirley Hardie Jackson; 1916 — 1965) — американська письменниця.

Першим романом Джексон була «Дорога крізь стіну» (1948), відомі романи «Пташине гніздо», «Кат», «Сонячний годинник» вважаються багатьма, включаючи Стівена Кінга, одними з найважливіших романів жаху двадцятого сторіччя. Є у доробку письменниці і твори для дітей, однак найбільшу популярність здобула збірка оповідань «Лотерея та інші оповідання». «Лотерея» — оповідання, на яке реакція була найбурхливішою (читачі «The New Yorker», де уперше опублікували «Лотерею», відмовлялися від передплат, оповідання заборонили у Південно-Африканській Республіці), уже десятиліттями вивчається у школах Америки.

Шерлі Джексон померла у віці сорока восьми років уві сні від серцевої недостатності. Усе життя вона страждала від неврозів та психосоматичних розладів, тому, можливо, лікувальні препарати, які вона вживала, прискорили смерть письменниці.

Роме́н Гарі́ (фр. Romain Gary; * 21 травня (8 травня) 1914, Вільнюс — †2 грудня 1980, Париж) — французький письменник.

Справжнє ім'я — Роман Кацев (пол. Roman Kacew); у такому написанні воно й залишилося у французьких документах). Також писав під псевдонімом Еміль Ажар (фр. Émile Ajar).

Двічі лауреат Гонкурівської премії (1956 під ім'ям Ромена Гарі і 1975 під ім'ям Еміля Ажара).

Ганс Гайнц Е́верс (нім. Hanns Heinz Ewers); 3 листопада 1871, Дюссельдорф, Німецька імперія — 12 червня 1943, Берлін, Третій Рейх) — німецький письменник і поет, автор містичних оповідань і романів готичної спрямованості. Серед найвідоміших творів: «Павук», «Альрауне», «Смерть барона фон Фріделя». Творчість Еверса мала значний вплив на західну фантастичну літературу першої половини XX століття, сам він вважав себе спадкоємцем Едгара По і Оскара Вайльда.

Артур Макен (англ. Athur Machen, нар. 3 лютого 1863, Керліон — пом. 15 грудня 1947, Біконсфілд) — валлійський письменник і містик 1890-их і початку 20 століття. Найбільш відомий своєю творчістю в жанрах надприродного, фантастичного і жахіття. Його новела «Великий бог Пан» (The Great God Pan, 1890; 1894) здобула репутацію класики жанру жахів (Стівен Кінґ назвав її «Мабуть, найкращою англомовною історією жахів»). Відомий також завдяки своїй ключовій ролі у створенні легенди Ангелів Монсу (популярна в Британії легенда про ангелів, що обороняли британських солдатів у битві під Монсом під час Першої світової війни).

Патри́ція Га́йсміт (також Патри́ція Ха́йсміт; англ. Patricia Highsmith; при народженні — Мері Патриція Пленгман (англ. Mary Patricia Plangman) (19 січня 1921 — 4 лютого 1995) — американська письменниця, що прославилася своїми психологічними детективами з нальотом нуару та серією книг про Тома Ріплі.

Її перший роман, «Незнайомці в потягу» (1950), на сюжет про подвійне вбивство, було екранізовано Альфредом Гічкоком. В пенталогії про Томі Ріплі вона створила образ злочинця, що викликає захоплення, змішане з відразою.

Рі́чард Фі́ліпс Фе́йнман (англ. Richard Phillips Feynman, вимовляється [ˈfaɪnmən], Файнмен) (11 травня 1918, Нью-Йорк − 15 лютого 1988, Лос-Анджелес) — американський фізик, один з творців квантової електродинаміки. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1965, разом з С. Томонагою і Дж. Швінгером).

Закінчив в 1939 Массачусетський технологічний інститут, в 1942 отримав ступінь доктора філософії у Принстоні.

У 1943 — 45 роках брав участь у Мангеттенському проєкті зі створення атомної бомби. За внесок до квантової електродинаміки отримав у 1965 році Нобелівську премію з фізики (разом з Дж. Швінгером та С. Томонагою). Зіграв ключову роль у розслідуванні причин катастрофи космічного човника «Челленджер» у 1986 році.

Наукові праці стосуються актуальних питань сучасної фізики, зокрема квантової теорії поля, квантової електродинаміки, фізики елементарних частинок. Спільно з Маррі Гелл-Маном створив кількісну теорію слабких взаємодій.

Фейнман є автором 3-томного підручника «Фейнманові лекції з фізики» (радянське видання було розділене на 10 томів) і багатьох науково-популярних книг.

Васи́ль Па́влович Аксьо́нов (20 серпня 1932, Казань — 6 липня 2009, Москва) — радянський, американський і російський письменник, сценарист, кінодраматург. Один із лідерів сповідальної радянської прози 1960-х років, де використовується міський молодіжний сленг. Належав до покоління шістдесятників.

Стефан Цвейг, або Штефан Цвайґ (нім. Stefan Zweig; 28 листопада 1881, Відень — 22 лютого 1942, Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, автор численних белетризованих біографій.

Володи́мир Володи́мирович Набо́ков (англ. Vladimir Nabokov, виступав також під псевдонімом «Сірін», 10 (22) квітня 1899 Санкт-Петербург, Російська імперія — 2 липня 1977 Монтре Швейцарія) — російський та американський письменник.

О́скар Фі́нґал О'Фла́герті Вілс Вайлд, (Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde; 16 жовтня 1854, Дублін, Ірландія, Велика Британія — 30 листопада 1900, Париж, Французька республіка) — видатний ірландський англомовний поет, драматург, прозаїк, есеїст.

Після того, як спробував писати в різних формах упродовж 1880-х років, став одним з найпопулярніших драматургів на початку 1890-х років. Найбільше його пам'ятають за епіграми і п'єси, роман «Портрет Доріана Грея», а також обставини його ув'язнення і ранньої смерті.

Ма́рк Алда́нов (справжнє ім'я Марк Олександрович Ландау); *26 жовтня (7 листопада) 1886, Київ — †25 лютого 1957, Ніцца) — російський письменник та літературознавець.

Навчався в П'ятій київській гімназії та Київському університеті.

Після революції 1917 емігрував до Франції, потім до США. Засновник Нового журналу (Нью-Йорк).

Як літератор дебютував у Росії літературознавчою працею «Толстой і Роллан», яку високо оцінила родина Толстих. Перемогу Жовтневого більшовицького заколоту в Росії М. Алданов не прийняв і відреагував на нього публіцистичною працею «Армагедон», яка була заборонена радянською владою. В Парижі, куди письменник емігрував, він продовжив антибільшовицьку тему. Спочатку була опублікована стаття «Вогонь і дим» (своєрідне порівняння Великої французької та Російської революцій), а пізніше серія літературних портретів сучасників автора (історичних діячів, революціонерів, політиків).

Бранислав Нушич (серб. Бранислав Нушић/Branislav Nušić, 20 жовтня 1864, Белград — 19 січня 1938, Белград) — сербський прозаїк, драматург, есеїст, журналіст і дипломат.

У списку «100 найзнаменитіших сербів» Бранислав Нушич займає 71 місце.

Протягом більш ніж 50-річного періоду творчості Нушич створив численні сатиричні комедії, які відіграли видатну роль в історії югославської драматургії та театру. Він був насамперед гумористом, імпровізатором комічних ситуацій, проте комічні ефекти в найкращих його творах мали глибоке коріння в реальній дійсності. Дотепність, жарт, анекдот, карикатура були для Нушича формами політичної сатири.

В 1924 році він опублікував гумористичну повість «Автобіографія» (серб. «Аутобиографија»), повну сатиричних натяків на політичні порядки та громадські звичаї буржуазної Югославії.

Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; 20 березня [1 квітня] 1809 року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 21 лютого [4 березня] 1852 року, Москва, Російська імперія) — російський письменник українського походження.^{[5][6][7][8][9][10][11][12]} Походить з відомого українського роду Гоголів-Яновських.^[13] Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи».^[7][8][13] Окрім внеску у російську літературу, Гоголь також мав непрямий вплив і на українську літературу й українську культуру в цілому, а також був завзятим етнографом й збирачем українського фольклору.^[14][15]

Ґрем Ґрін (англ. Graham Greene, повне ім'я: Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene), 2 жовтня 1904, Беркгемстед, Англія — 3 квітня, 1991, Веве, Швейцарія) — англійський письменник і драматург.

Буало - Нарсежак (фр. Boileau-Narcejac) - творчий тандем, який складали два французьких письменника - П'єр Буало (1906-1989) і Тома Нарсежак (1908-1998)

Назва роману Облиіччя у затінку тісно пов'язане із сюжетною лінією, оскільки саме родичі виявляються тими особами в тіні, про які йде мова.

• Франсуа́за Саґа́н (справжнє ім'я фр. Françoise Quoirez; 21 червня 1935, Кажарк — 24 вересня 2004, Онфлер) — французька письменниця, драматургиня. За життя їй дали прізвисько «чарівний маленький монстр» (Франсуа Моріак на сторінках газети Le Figaro). Книга, яка зробила письменницю знаменитою — Bonjour Tristesse (Добридень, смутку!), яку вона написала вісімнадцятилітньою.

• Свій літературний псевдонім запозичила зі сторінок роману Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу», де згадується герцогиня Доротея Саґан.

• Її літературний доробок склав понад 40 романів і п'єс. Багато її творів екранізовано.

• У своїй творчості торкалася переважно тематики чуттєвих конфліктів і сучасної звичаєвості.

«Здрастуй, печаль!!». Сюжет першого роману Ф. Саган був напрочуд простим. Саган, ця «чарівна маленька бестія» (за словами Ф. Моріака), устами своєї героїні Сесіль повідала про відпочинок на березі моря під час вакацій у товаристві батька, його коханки й подруги покійної матері. Не соромлячись, вона розповіла про тілесні втіхи, про свої амурні стосунки із сусідом, які не обов'язково повинні були мати логічне продовження. Несподівано цю ідилію порушила подруга матері Анна, характер якої вирізнявся цілісністю й глибиною. Побоюючись, що батько одружиться з нею, Сесіль, зрештою, й стала причиною її загибелі. Зрозуміло, що після повернення в Париж і дівчина, і батько продовжували жити колишнім безтурботним життям. Попри банальність сюжету, історія, яку розповіла письменниця, мала відчутний підтекст смутку, що виявився і в назві книги. Світ плотських насолод набув у романі Саган прихованої глибини.

Роман «Здрастуй, печаль!!» став бестселером, згодом було видано понад мільйон його примірників різними мовами та в різних країнах світу. Він одразу ж виріс до своєрідного символу, знамення часу, а образ головної героїні уособив провісниць епохи легких звичаїв. Він немовби увібрав конкретні долі сучасниць письменниці — відтак виник термін «покоління Франсуази Саган». В одній зі своїх статей Ж. Урден писав, що цей роман «відбив настрої та позицію молодого покоління, що починало жити після величезного потрясіння, якого зазнав світ у роки війни, коли загинули дотеперішні уявлення про Добро та Зло, дотеперішні моральні цінності, колишні заборони й табу». Цікаво, що рання і гучна слава майже не запаморочила Саґан голови. Вона прийшла до батька і спокійно запитала, що їй робити з 1,5 мільйонами франків, отриманих за «Добридень, смутку». Він порадив: «Негайно витрати їх, бо гроші для тебе — велика біда». Вона так і вчинила.

Жорж Жозеф Крістіан Сімено́н (фр. Georges Joseph Christian Simenon, 13 лютого 1903, Льєж, Бельгія— 4 вересня 1989, Лозанна, Швейцарія) — франкомовний письменник бельгійського походження, один з найвідоміших представників детективного жанру в літературі. Прославився завдяки серії детективів про поліцейського комісара Меґре.

В творах Сіменона є посилання на 1800 географічних назв на всіх континентах, ним створено 9000 персонажів:

• 103 епізоди з Меґре (75 романів і 28 оповідань);

• 117 інших романів;

• загальний обсяг — 25000 сторінок;

• повне зібрання творів становить 27 томів;

• загальний наклад його творів становить 600 мільйонів примірників;

• твори перекладено 55 мовами,

• твори видано в 44 країнах;

• створено більше 50 фільмів за його творами;

• написано також тисячі газетних статей,

• близько 1000 репортажів з усього світу.

«Поїзд з Венеції“» — роман, 1965 року.

Жорж Жозеф Крістіан Сімено́н (фр. Georges Joseph Christian Simenon, 13 лютого 1903, Льєж, Бельгія— 4 вересня 1989, Лозанна, Швейцарія) — франкомовний письменник бельгійського походження, один з найвідоміших представників детективного жанру в літературі. Прославився завдяки серії детективів про поліцейського комісара Меґре.

В творах Сіменона є посилання на 1800 географічних назв на всіх континентах, ним створено 9000 персонажів:

• 103 епізоди з Меґре (75 романів і 28 оповідань);

• 117 інших романів;

• загальний обсяг — 25000 сторінок;

• повне зібрання творів становить 27 томів;

• загальний наклад його творів становить 600 мільйонів примірників;

• твори перекладено 55 мовами,

• твори видано в 44 країнах;

• створено більше 50 фільмів за його творами;

• написано також тисячі газетних статей,

• близько 1000 репортажів з усього світу.

«Поїзд“» — роман, 1951 року.

Да́ма Ага́та Ме́рі Клари́сса Крі́сті^[6], ле́ді Малло́вен, уроджена Мі́ллер (англ. Dame Agatha Mary Clarissa Christie, Lady Mallowan [née Miller]; публікувалася під власним ім'ям і під псевдонімом Ме́рі Ве́стмакотт [англ. Mary Westmacott]; 15 вересня 1890, Торкі, Девон — 12 січня 1976, Воллінгфорд, Оксфордшир) — англійська письменниця, одна з найвідоміших у світі представниць детективного жанру, творець класичних персонажів детективної літератури — Еркюля Пуаро та міс Марпл.

За кількістю перекладів (понад 100 мовами світу) і сумарним накладом друкованих видань (понад 2 млрд примірників) книги Агати Крісті посідають третє місце в історії після Біблії та творів Вільяма Шекспіра. Крім того, драматургічним творам письменниці належить рекорд за найбільшим в історії числом театральних постановок.

«Вбивство у „Східному експресі“» (англ. Murder on the Orient Express) — детективний роман Агати Крісті, що вперше вийшов у світ 1 січня 1934 року.

Стефан Цвейг, або Штефан Цвайґ (нім. Stefan Zweig; 28 листопада 1881, Відень — 22 лютого 1942, Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, автор численних белетризованих біографій.

«Похований світильник“» — новела, що вперше вийшла у світ у 1937 році.

Стефан Цвейг, або Штефан Цвайґ (нім. Stefan Zweig; 28 листопада 1881, Відень — 22 лютого 1942, Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, автор численних белетризованих біографій.

Двадцять чотири години із життя жінки (нім. Vierundzwanzig Stunden aus dem Leben einer Frau) — новела Стефана Цвейга, написана в 1927 році^[1].

Хорхе Франсіско Ісідоро Луїс Борхес Асеведо (ісп. Jorge Francisco Isidoro Luis Borges Acevedo) народився 24 серпня 1899 року в буенос-айреському районі Палермо у родині аргентинського адвоката Хорхе Гільєрмо Борхеса та шляхетної уругвайки Леонор Асеведо Суарес. Велику частину дитинства Хорхе провів у домашній обстановці, де було прийнято говорити як іспанською, так і англійською мовами^[3][4]. З раннього віку Хорхе Луїс захоплювався поезією, у віці чотирьох років навчився читати і писати.

1914 року батько Борхеса був вимушений покинути роботу, оскільки втратив зір, тому сім'я поїхала до Європи задля його лікування. Втікаючи від Першої світової війни родина осіла у Женеві, де Хорхе Луїс і його сестра Нора пішли до школи. Хлопець вивчив французьку і вступив до ліцею Жана Кальвіна^[5], де захопився французькою реалістичною прозою, експресіоністською і символічною поезією, творчістю Рембо, Шопенгауера, Ніцше, Карлайла, Честертона, а також почав писати вірші французькою.

Повернувшись до Аргентини 4 березня 1921 року, Борхес втілив ультраїзм у неримованих віршах про Буенос-Айрес. Вже в ранніх творах він проявляв блискучу ерудицію, знання мов і філософії, майстерно володів словом. У рідному місті Борхес продовжував друкуватися, а також заснував свій власний журнал «Призма», а згодом ще один під назвою «Проа».

Початок 1950-х років ознаменувався визнанням таланту Борхеса в Аргентині і за її межами. 1950 року Аргентинська спілка письменників обрала його своїм президентом, яким він пробув три роки. У Парижі був надрукований перший переклад Борхеса французькою — «Вигадки» (ісп. Ficciones, 1944). У той же час у Буенос-Айресі вийшла серія оповідань «Смерть і бусоль», де боротьба людського інтелекту з хаосом постає як кримінальне розслідування. 1952 року письменник опублікував есе про особливості аргентинської іспанської «Мова аргентинців».

У 1979 Борхес отримав Премію Сервантеса — найпрестижнішу в іспаномовних країнах нагороду за заслуги в області літератури. Його останньою прижиттєвою публікацією була книга «Атлас» (ісп. Atlas, 1985) — збірка віршів, фантазій і дорожніх нотаток.

1986 року видатний аргентинець переїхав до Женеви, де й помер 14 червня у віці 86 років від раку печінки і емфіземи легень^[13]. У лютому 2009 року^[14] було запропоновано перепоховати рештки Хорхе Луїса Борхеса на буенос-айреському кладовищі Реколета, але через рішучу відмову вдови письменника проект не було реалізовано^[15].

«Принцип Питера» — теза, висунута й обґрунтована в однойменній книзі Лоуренсом Пітером.

Формулювання: «В ієрархічній системі будь-який працівник піднімається до рівня своєї некомпетентності»

«Лотерея у Вавилоні» — оповідання Хо́рхе Луї́са Бо́рхеса (ісп. Jorge Luis Borges; 24 серпня 1899, Буенос-Айрес — 14 червня 1986, Женева) — аргентинський прозаїк, поет і публіцист, один з найвидатніших письменників XX сторіччя.

У фантастичних за сюжетами новелах, вигадках-притчах (збірки «Вигадані історії», «Алеф», «Рядки піщинок, що біжать») створив свій світ «знань—лабіринту—загадок», у яких читач виступає і як співавтор, і як співзагадник. Активно використовуючи метафорику дзеркала і сну, збудував багатовідображені світи-намистини, нанизані на єдину нить.

«Доля секунди» — оповідання англійської письменниці Дафни дю Мор'є, вперше виданий у1952 рокці.

«Ріп ван Вінкль» (англ. Rip Van Winkle) — новела американського письменника Вашингтона Ірвінга 1819 року з однойменним головним героєм (літератор підписав свій твір псевдонімом «Дітріх Нікербокер» (англ. Dietrich Knickerbocker)

Випадок на мосту через совину річку (англ. An Occurrence at Owl Creek Bridge) — найвідоміший твір американського письменника Амброза Бірса. Вперше опубліковано в газеті «The San Francisco Examiner» (англ.). В 1890 році, входить до збірки «В гущавині життя (Розповіді про солдатів і цивільних)».

«Чудова помста» — оповідання Бернарда Шоу - ірландського драматурга і публіциста, родом з Дубліна, лауреат Нобелівської премії з літератури 1925 року,

«Птахи» — оповідання англійської письменниці Дафни дю Мор'є, вперше виданий у1952 рокці. На створення «Птахів» письменницю надихнула звичайна ситуація: авторка спостерігала за фермером, який працював на ниві. Над чоловіком кружляли чайки й жалібно квилили. Саме тоді в дю Мор’є з’явилася ідея оповідання, де голодні й небезпечні птахи розпочали смертельне полювання на людей.

«Ребекка» (англ. Rebecca) — роман англійської письменниці Дафни дю Мор'є, вперше виданий 1938 року. Книга одразу завоювала популярність та вважається одним з найкращих творів письменниці.

«Планета мавп» (фр. La Planète des Singes) — науково-фантастичний роман французького письменника П'єра Буля. За мотивами роману створено однойменну серію фільмів.

Роман складається з трьох частин. Його дія відбувається у XXVI столітті, коли міжзоряні польоти стали буденною річчю. Головні герої потрапляють на планету, де мавпи побудували високорозвинену цивілізацію, натомість люди живуть, як тварини.

«Високий замок» (пол. Wysoki Zamek) — автобіографічний роман польського письменника-фантаста Станіслава Лема. Вперше опублікований 1966 року.

Роман оповідає про дитячі роки автора (1921—1939) і містить не тільки докладну розповідь про дитинство, але й присвячений філософському осмисленню проблем пам'яті та розвитку особистості людини, сенсу історичного процесу, аналізу феномену художньої творчості.

Найменування роману пов'язано з назвою пагорба у центрі Львова, міста, де жив письменник в описувані роки свого життя.

«Чорний кіт» — оповідання Едґара Аллана По. Вперше було опубліковане 19 серпня 1843 року у виданні The Saturday Evening Post.

Це аналіз свідомості людини, що страждає від відчуття провини, як в іншому творі По, «Серце виказало». В обох цих оповіданнях убивця ретельно приховує свій злочин і вважає себе невразливим, але врешті-решт ламається...

«Бені́то Сере́но» (англ. Benito Cereno) — оповідання класика американської літератури Германа Мелвілла зі збірки «Оповідання на веранді». В основу сюжету покладена реальна історія американського капітана Амаси Делано, який звільнив свого іспанського колегу від полону на керованому ним же кораблі. За оцінками багатьох критиків це один з найкращих творів малої прози Германа Мелвілла. Перша публікація здійснена трьома частинами у журналі «Putnam's Magazine» восени 1855 року.

Останній дюйм — оповідання Джеймса Олдріджа. Оповідання написано в Радянському Союзі в 1957 році, коли письменник відпочивав на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Оповідання присвячене мужності та стійкості в екстремальних ситуаціях. Головні герої — батько та син — опинились на піщаному березі Червоного моря. Драматичність події полягає у тому, що між героями немає взаєморозуміння, але події зводять їх разом, дають можливість налагодити стосунки..

Розповідь непотопельника у відкритому морі — оповідання Габріє́ля Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркеса — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Представник літературного напрямку «магічного реалізму»