ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

1. Переживання образи, самотності, відчуженості, побоювання бути незрозумілим;

2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

3. Переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

6. Страх перед покаранням;

7. Любовні невдачі, вагітність;

8. Почуття помсти, погроз, шантажу;

9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

10.Наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

НА ЩО ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ.

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

·   раптові зміни у поведінці й настрої, особливо ті, що віддаляють від близьких людей;

·       схильність до необачних і безрозсудних вчинків;

·       надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

·       раптове впорядкування своїх справ, приготування до смерті;

·       нехтування зовнішнім виглядом;

·       постійне прослуховування сумної музики та пісень;

·       самоізоляція від родини та знайомих;

·       зміна добового ритму (активність вночі та сон удень);

·       збільшення або втрата апетиту;

·       млявість та апатія;

·       неможливість сконцентруватися та приймати рішення;

·       уникнення  звичайної соціальної активності, замкненість, самотність;

·       почуття провини, низька самооцінка;

·       різка зміна звичок, втрата інтересу до захоплень, хоббі, спорту, навчання;

·       невизначені  плани на майбутнє;

·       агресія, прагнення того, щоб інші залишили в спокої, роздратування;

·       спроби втекти з дому;

·       тривалий  і  яскраво  виражений  песимізм  у  відношенні до майбутнього;

·       самоушкодження (порізи на руках).

Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

·       прощання;

·       розмови або жарти щодо бажання померти;

·       повідомлення про конкретний план суїциду;

·       повільна, маловиразна мова;

·       вияв безпорадності і залежності;

·       розпач і плач;

·       самозвинувачення;

·       безпосередні заяви «Було б краще вмерти» або «Я не хочу більше жити»;

·       висловлювання: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло»,  aбо «Вони пошкодують, коли я піду».

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

·       подвійність емоцій і почуттів;

·       безпорадність, безнадійність;

·       переживання горя;

·       ознаки депресії;

·       почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

·       надмірні побоювання або страхи;

·       почуття власної малозначущості;

·       неуважність або розгубленість.

ЩО Ж РОБИТИ?

Рекомендації для батьків, у дітей яких є

 суїцидальні прояви або відчай:

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину;

4. Говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти, як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути  дитину;

5. Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

6. Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині;

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмову з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («що трапилося?», «розкажи  мені», «давай поговоримо про це»);

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми;

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

10.Дайте можливість вашій дитині знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що краще знаєте вихід із кризової ситуації;

11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.

12.Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідно обійматися 8 разів на день;

13.Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

14.Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана;

15.Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

16.Якщо ви відчуваєте, що дитина відхиляє вашу допомогу, то слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо. 

17.Якщо бачите, що контакт не налагоджується — потрібно обов’язково звернутися до фахівців (практичного психолога, соціального педагога, психотерапевта, психіатра).

ПОРАДИ БАТЬКАМ НА КОЖЕН ДЕНЬ:

• • Будьте уважними до своєї дитини, цікавтесь її життям.

• Показуйте дитині, що ви її любите (частіше обіймайте).

  • Підтримуйте в складних ситуаціях.

  • Умійте вислухати свою дитину.

  •  Будьте тактовні.

  •  Не залишайте дитину наодинці з проблемою.

  •  Не порівнюйте вашу дитину з іншими.

  •  Разом шукайте конструктивні підходи до вирішення проблем.

  •  Не читайте нотації.

  •  Не ігноруйте дитину.

  •  Не говоріть «Хіба це проблема», «Ти живеш краще за інших»тощо.

  •  Не смійтеся над проблемами дитини.

  •  Дайте дитині можливість зрозуміти, що вона не одна!

    • Ви завжди зрозумієте, підтримаєте її, щоб не сталося!