Захист особистих данних

В Інтернеті відбувається переплетіння величезного потоку користувачів. Тому сьогодні мережа Інтернет стала універсальним способом і засобом зберігання інформації. Процес обміну даними став набагато простішим, швидшим та в багатьох випадках безкоштовним.

Проте чи замислювалися ви над питанням, скільки різної інформації розміщується в соціальних мережах кожного дня: починаючи з дати та місця народження, навчання, роботи та завершуючи тим, де ви проводите свої вихідні та відпочиваєте? Сьогодні ми ділимося з Інтернетом майже всіма аспектами нашого життя. Та чи можемо ми бути впевнені, що наші персональні дані в мережі Інтернет стовідсотково будуть захищенні?

Однак враховуючи весь обсяг інформації, що ми розміщуємо у популярних мережах. Мережеві гіганти зберігають та контролюють більше даних про повсякденне життя та соціальні взаємодії людей, ніж свого часу мали тоталітарні уряди XX століття. Тому наразі стає популярним питання захисту персональних даних особи.

Право на захист персональних даних та конфіденційність є старим основоположним правом людини, яке отримало нову та особливу актуальність з поширенням і розвитком інформаційних технологій. Саме це право нам гарантує Закон «Про захист персональних даних», у поточній редакції від 01 січня 2017 року.

Суть проблеми полягає в тому, що при використанні Інтернету або мобільних телефонів значні обсяги персональних даних часто обробляються, а буває і передаються, без чіткої згоди чи навіть інформування про їх обробку.

Електронний ключ (апаратний ключ, іноді донгл від англ. dongle) — апаратний засіб, призначений для захисту програмного забезпечення і даних від копіювання, нелегального використання та несанкціонованого розповсюдження.

Основою цієї технології є спеціалізована мікросхема, або захищений від зчитування мікроконтролер, що мають унікальні для кожного ключа алгоритми роботи. Донгли також мають захищену незалежну пам'ять невеликого обсягу, більш складні пристрої можуть мати вбудований криптопроцесор (для апаратної реалізації шифруючих алгоритмів), годинник реального часу. Апаратні ключі можуть мати різні форм-фактори, але найчастіше вони підключаються до комп'ютера через USB. Також зустрічаються з LPT- або PCMCIA-інтерфейсами.