Кам’янець-Подільська фортеця недарма називається замком – коли дивишся на цю неймовірну красу, мимоволі згадуєш про те, що це оборона споруда, яка багато років захищала Полісся від атак завойовників.
Кам’янець-Подільський замок, історія якого бере свій початок в 10-13 столітті, виник як невелика дерев’яна споруда на річці Смотрич, побудована за староруськими традиціями для охорони слов’янських поселень.
Перші двісті років існування замку були нелегкими: спочатку стіни були зруйновані пожежею, потім його захопила орда Батия, знищивши майже все населення. Увірвавшись в місто, татаро-монголи встановили своє панування, що тривало більше сорока років.
Невідомо, як би склалася доля Кам’янець-Подільського замку, якби 1362 році він не перейшов у володіння п’ятьом племінникам литовського князя Ольгерда, який розбив татаро-монгол у битві під Синіми водами. Костянтин, Борис, Федір, Юрій та Олександр, зачаровані недоторканною природою та мальовничими краєвидами цього краю, вирішують тут залишитись. Вони починають відбудову оборонного пункту, заручившись підтримкою польської шляхти та римських священнослужителів, що виділяли на будівництво власноруч зібрані пожертви – милостиню Святого Петра.
Саме в 14 столітті Кам’янець-Подільський замок починає набувати того вигляду, що зберігся до наших днів. Однак, чвари між чисельними спадкоємцями сприяють переходу фортеці до рук Речі Посполитої, під покровительством якої вона знаходилась три століття (до 1793 року).
Кам’янець-Подільська фортеця
За ці роки було безліч бажаючих здолати неприступні мури Кам’янець-Подільської фортеці, однак під силу це було лише турецькому султану Магомету 4. Війську Порти вдалося зруйнувати Нову вежу та захопити місто.
Вважається, що на початку 17 століття до стін фортеці підступив хан Осман з військом, рішуче налаштований захопити замок. Побачивши його вперше, він, вражений високими стінами та мурами, спитав у своїх підлеглих, чия рука створила це диво. «Аллах» – відповіли йому. «Нехай Аллах його і забирає», відповів Осман, та відступив, залишивши недоторканним Кам’янець-Подільський замок.
Краса Середньовіччя
За роки панування Речі Посполитої місто стало осередком польських військ та отримало королівський статус.
В 20 столітті Кам’янець-Подільська фортеця, історія якої на той час нараховувала біля 10 змін влади, знову переживала буремні часи, доки не стала столицею УНР.
Зараз стара фортеця «Кам’янець Подільський» внесена до списку визначних пам’яток архітектури ЮНЕСКО.
Недарма старий замок Кам’янець-Подільський отримав славу неприступної фортеці, про яку кажуть, що вона була побудована рукою Бога, адже до неї доклала своїх зусиль сама природа: високі скелі та розлогі береги завдовжки 250 метрів заблокували прохід у місто, а збудовані людьми кам’яні стіни значно укріпили це положення.
Центральна споруда займає більше 1,5 гектарів та оточена одинадцятьма вежами, що надійно захищають місто з усіх сторін.
Звісно, Кам’янець Подільська фортеця породила легенди та чутки про своє створення:
За першою легендою племінники князя відправились якось на полювання, де один із братів зустрів оленя з золотими рогами. Той показав йому місце дивовижної краси, що було оточене лісом та водами, і наказав братам зрубати дерева та возвести на їх місці високий замок. З часом це місце стало осередком процвітання та заможності, та здійснило мрію братів про власне князівство.
Згідно другої легенди, вдова мала двох синів, які так і не зуміли найти свого осередку та побудувати дім для свої родин. Тоді брати вирішили піти світ за очі, шукати родючих земель, не взявши навіть харч у дорогу. Коли вони вже помирали з голоду, перед ними з’явився острів, на якому було безліч звірини, а вода була багата на рибу та перли. Сини звели там перше поселення і вирушили за своїми сім’ями, та матір їм відповіла: «ваше місто буде холодним та голодним, бо ви не взяли хліба в дорогу». Саме так з’явився популярний в Кам’янці вислів: «Кам’янець – вінець. Навколо вода, а на суші біда».