ІСТОРИЧНІ ПАМ'ЯТКИ МИРГОРОДА

Миргород, місто прадавньої і новітньої історії, прославлене унікальними природними ресурсами, здобутками й духовними традиціями.

У Миргороді народжувалися, довгий час жили, працювали видатні особистості, наші земляки, якими сьогодні пишається кожен житель міста. Миргородці всіляко сприяють збереженню історичної пам’яті, адже без неї неможливий рух до майбутнього.

Березовий гай курорту

Закладений у 1934 році. Нині це ландшафтний заказник обласного значення. Гай прекрасний у всі пори року, а найбільше, звичайно ж, весною. Це улюблене місце відпочинку миргородців та всіх гостей нашого міста.

Вхідна арка курорту

Побудована у 1935 році за проектом архітектора А.Я. Лангмана. Вона є візиткою Миргородського курорту, його центральним входом. Реставрована (перекрита і перефарбована) у 2001 році.

Пам’ятник І.А. Зубковському.

Перебуваючи на Миргородському курорті, думається, ви не обминете його. Знаходиться він на першій території курорту. Відкритий 25 листопада 1998 року з нагоди 150-річчя від дня народження І.А.Зубковського. Пам’ятник являє собою барельєф Зубковського з таким написом: "Засновнику Миргородського курорту, земському лікареві, громадському діячеві від вдячних земляків". Автори пам’ятника - архітектор С.М.Руських та художник М.М.Цись.

Успенська церква

На першій території Миргородського курорту знаходиться Успенська церква. Вона побудована в 1887 році. Відновлена і повторно освячена наприкінці 1990 року. Побудована дзвіниця, встановлені дзвони. Говорять, що їх передзвін має лікувальний характер...

Миргородська калюжа

Вона не всохла до наших днів, була свого часу барвисто описана М.В.Гоголем у його повісті "Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" у першій чверті ХІХ століття. Секрет її напрочуд довгого існування жаркої літньої пори на початку ХХ століття дав І.А.Зубковський, вказавши причиною цього те, що "живлять" калюжу підземні водяні ключі. Нині вона знаходиться дещо в іншому місці, ніж у часи Гоголя та Зубковського і її статус як калюжі переглянутий громадою міста - по водоймі гордовито і велично плавають білі лебеді, для яких влаштовано кілька будиночків, виблискує на сонці дрібна рибка та залітають дикі качки та качури. До 200-річчя від дня народження М.В.Гоголя (1 квітня 2009р.) навколо калюжі збудована набережна, на якій встановлені скульптури літературних героїв Гоголя. Автор скульптурної композиції - скульптор Д.О. Коршунов.

Володимир Боровиковський

Серед величних особистостей, що примножили мистецьку славу нашого міста, у числі перших знаходиться відомий український та російський художник-пейзажист, іконописець та портретист, академік Петербурзької академії мистецтв Володимир Лукич Боровиковський. Талант Володимира Боровиковського високо цінується православною церквою, митцями різних країн. На жаль, на рідній землі належного пошанування йому ще не було, окрім того, що одна із вулиць Миргорода носить його ім’я. Наприкінці 2008 року по вул. Гоголя, 92 відкрито пам’ятник В.Л. Боровиковському. Автор і виконавець пам’ятника - відомий скульптор, член Національної спілки художників, М.М. Мірошниченко.

Будівлі дореволюційних часів

Їх уже небагато залишилося у Миргороді, але вони є. Біля миргородської калюжі, що на території курорту, знаходиться будинок колишньої міської Думи. За мостом, далі по вулиці Гоголя, знаходяться три пам’ятки дореволюційних будівель: будинок дворянського зібрання, старе приміщення гімназії (зараз середня школа №1) та будинок керамічного технікуму ім. М.В. Гоголя.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте...

Пам’ять про героїв належним чином вшанована у Миргороді. Майже біля самого курорту горить Вічний вогонь, запалений миргородцями у 1965 році до 20-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. У кінці вулиці Гоголя - величезний обеліск на честь воїнів 93-ої та 373-ої стрілецьких дивізій, які 18 вересня 1943 року визволили місто від фашистсько-німецьких загарбників, за що отримали почезне звання "Миргородських".

У Миргороді встановлені пам’ятні знаки воїнам-миргородцям, загиблим у Афганістані; ліквідаторам аварії на ЧАЕС; пам’ятник розстріляним фашистами 28 жовтня 1941 року мирним громадянам і військовополоненим, більшу частину яких становили євреї.

Біля церкви Іоанна Богослова, що у мікрорайоні "Личанка", відкрито сквер Скорботи й Меморіал пам’яті жертв голодомору. Сквер розташований на місці поховання знищених кістлявою рукою голоду та тифу дітей, що перебували в ті трагічні роки в дитячому будинку, який колись був за цією адресою. Сьогодні у приміщенні колишнього дитячого будинку влаштовують музей жертв голодоморів в Україні.

АРХІТЕКТУРНІ КОМПЛЕКСИ

1. Перший корпус державного керамічного технікуму ім. М.В. Гоголя (колишня художньо-промислова школа, 1896 р.), вул. Гоголя, 146.

2. Приміщення середньої школи № 1 ім. Панаса Мирного (колишнє приміщення чоловічої земської гімназії, 1910 р.), вул. Гоголя, 173/1.

4. Приміщення Центру естетичного виховання (колишній будинок дворянського зібрання, 1909 р., реконструйоване 2002 р.), вул. Грекова, 5.

5. Приміщення районної державної адміністрації (колишній будинок міської Думи, (1912 р.), вул. Гоголя, 120.

6. Приміщення залізничного вокзалу (1904 р.), вул. Залізнична, 2.

7. Культові споруди:

а) Свято-Успенська церква, вул. Гоголя, 112;

б) Іоано-Богословська церква, вул. Єрківська.