А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люти холоди.

Їх гарно так замотували пані, 

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

Та всі любили хустинки з квітками,

Щоб маками і ружами цвіли...

Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

Бо в українок і душа лірична,

У ній багато сонця і тепла.