Embedded Files
1865 рік. Село Великомихайлівка – велике село Олександрівського повіту Катеринославської губернії. У селі проживало 3932 душі, було 35664 десятин землі. В центрі села стояла церква, в якій служили два священники – Мефодій Кирилов та Порфирій Данков. Священники безкоштовно навчали 45 дітей в церковноприходській школі: 42 хлопчики та 3 дівчинки; це 3% від всього населення. Школа була на піклуванні А.І.Жебуньова, який для школи придбав дерев’яний стіл, годинник, книжкову шафу, книги, географічні карти. Священники навчали дітей тільки після Покрови і до світлого свята Пасхи. Збирали внески для підтримання школи з батьків дітей, які навчалися в школі.
1868 рік. В школі при церкві навчалась 31 дитина: 30 хлопчиків та 1 дівчинка. Це становило 2% від всього населення. В школі налічувалося 3 книги Закону Божого, 42 читанки та 1 арифметика. Учні вивчали Закон Божий, російське читання, скоропис, слав’янське читання, «мировведення», арифметику, звукову методу, гру в букви, складання слів. Учні навчалися по 6 годин в день, 6 днів на тиждень. Священники отримували платню в розмірі 100 карбованців сріблом кожному. У Великомихайлівці виник церковний хор, працював вчитель музики Гетьман, який за 100 крб. сріблом повинен був навчати дітей 3 рази на тиждень, але він для успіху справи навчав дітей щодня взимку. З яким задоволенням батьки учнів слухали дитячий хор, який співав всю обідню до „Отче наш”. «Попечитель» А.І.Жебуньов, по ініціативі якого і виник цей хор, хотів запросити в нього більше дорослих.
Священники, вчителі, які працювали в 1867-1868 роках, збиралися на педагогічні бесіди. Одна з них відбулася 28 грудня 1868 року. Зібралося 12 вчителів та зацікавлені особи.
Розглядалися педагогічні питання, які актуальні і в сучасній школі:
· Як досягнути виразного читання?
· Об’єм навчального курсу.
· Важливість розкладу навчальних предметів у школі.
· Як досягнути осмисленого читання?
· Відвідування учнями школи.
Такі педагогічні засідання були корисними, так як „писанные и печатные циркуляры и инструкции не могут сравниться, по действию своему, с живим словом”.
( дані матеріали взяті з книги „ ОТЧЕТЪ ЧЛЕНА АЛЕКСАНДРОВСКАГО УЪЗДНАГО УЧИЛИЩНАГО СОВЪТА, БАРОНА Н.А. КОРФА. 1868 ГОДА” )
1884 рік. Ясного сонячного літнього дня біля волості села Великомихайлівка Олександрівського повіту Катери-нославської губернії зупинилася підвода, на якій сиділи дві молоденькі дівчини. Це були сестри Ольга та Людмила Дороганевські. Вони тільки но закінчили Київську гімназію (спеціальний педагогічний клас) та Вищі жіночі курси. Працювати можна було б і в Києві або іншому місті, та Ольгу поманила поїхати далеко від дому та чутка, що в Катеринославській губернії М.А.Каришев, професор Юріївського університету, на своїй батьківщині на власні кошти добирає вчителів, які мають велике покликання до педагогічної роботи. Вони і приїхали в Катеринослав з проханням направити їх в одну зі шкіл „Каришева”. Їх направили в Катеринославську губернію в село Великомихайлівку (Дібрівку), але не в ту школу, куди вони просилися.
Сестер Дороганевських провели до школи...Це була дерев’яна будівля, невелика і зовсім не пристосована до занять. Належала вона благодійному товариству. Тут і була відкрита перша школа в селі.
Зовсім поряд з селом Великомихайлівкою, через річку, знаходиться село Орестополь (Явещина). Там жив пан Явецький. Коли він помер, його сім’я після скасування кріпацтва, продала дім Орестопольській общині, а самі вони виїхали. В панській оселі і була відкрита перша в селі школа. Першим вчителем там був Фіалковський Ілля Маркович, а потім призначено вчителькою Синьогубову (дочку поміщика Синьогуба). Пізніше вона перейшла в Синьогубівську школу, яка була побудована на кошти її батька – Синьогуба. У Фіалковського навчалися дібрівці.
У Великомихайлівці панувала неграмотність. Настав час відкрити школу й тут. І ось приїхали в школу перші вчителі.
Сестри Дороганевські познайомилися зі школою, з селом. В школі навчалося небагато учнів, переважно це діти багатодітних сімей селян. Якийсь внутрішній голос покликав Ольгу та Людмилу, і було вирішено: вони залишаються у Великомихайлівці обидві. Людмила теж подає прохання про призначення її вчителем у ту ж школу, і її призначають.
Нові вчительки прийшлися дібрівцям „до душі”. В них була мета - якнайбільше дітей залучити до школи. Розмовляють з батьками, запрошують дітей до школи і, ще задовго до початку занять, збирають їх і проводять з ними бесіди, котрими зацікавлюють дітей, читаючи їм захоплюючі книги. До них тягнуться підлітки, котрим не посміхнулося щастя навчатися.
Першої ж осені до школи прийшло дуже багато дітей. Розділили вони їх так : Ользі – ІІ та ІV класи, а Людмилі – І та ІІІ . В молодшої сестри Людмили було більше 100 учнів у двох класах. Слухали діти вчителів, затамувавши подих, але без страху, вчитель вперше ніс їм те, до чого тягнулися дитячі серця, - знання. Важко було працювати в такій школі. Тісно. Незатишно. Але сестри Дороганевські дуже хотіли працювати. Радячись між собою, вони починають педагогічний шлях.
Все було б добре, але прийшла холодна дощова осінь. Діти стали гірше відвідувати школу, особливо ті, хто жив далеко. У багатьох не було в що одягнутися, взутися. З приходом зими стало ще гірше. Деякі діти взагалі залишили школу через те, що не мали одягу та взуття. Це зовсім засмутило вчительок.
В школу ходило більше хлопчиків. В той час багато батьків вважали, що дівчинці грамота не обов’язкова: навчитися прясти , господарювати, шити та й більше нічого їй не треба. Були класи, де навчалося 2-6 дівчаток. Наступного року бажання дітей навчатися настільки зросло, що постала необхідність будівництва нової школи. Населення почало розуміти і піднімати питання про побудову нової школи. Вчителі зі своєї сторони просили інспектора шкіл з Катеринослава перевірити їх роботу, щоб він допоміг у питанні будівництва нових приміщень шкіл. Село було велике. З усіх кінців його важко йти дітворі, та ще в дощові дні або зимові морози. Нова школа потрібна і не одна.
Ольга Василівна та Людмила Василівна Дороганевські
Група вчителів Олександрівського повіту (1885 р.) В центрі: зліва – Ольга Василівна, справа – Людмила Василівна
Варфоломій Миколайович Зайцев (1913 рік)
Фотокопія свідоцтва на звання вчителя, одержаного
Зайцевим В.М. в 1891 році
Коли в Великомихайлівку потрібний був фельдшер, лікар із Маломихайлівки запропонував Зайцеву поїхати туди. Так було вирішено і зроблено. Зустрічалися вони дуже часто і лікар давав Варфоломію Миколайовичу необхідну нелегальну літературу та різні вказівки стосовно роботи з дорослими.
Амбулаторний медпункт знаходився на подвір’ї волості. Там же була кімната для лікаря або для фельдшера. В ній і жив В.М.Зайцев. Пізніше в цьому приміщенні було відкрито будинок для пристарілих.
Варфоломій Миколайович познайомився з сестрами Дороганевськими. Став бувати в них. Його запрошували на вихідні дні, коли збиралися вчителі з інших сіл.
Одного разу Зайцев попросив дозволу запросити і лікаря з Маломихайлівки. Йому дозволили. Число передової інтелігенції почало зростати. Тепер крім шкільної роботи вирішуються питання освіти дорослих. Спільна робота зближувала їх. Одного разу Варфоломій Миколайович почув, що Людмила Василівна комусь говорила про бажання мати чоловіка вчителя. В.М.Зайцев їде в м.Чернігів і в гімназії здає екстерном екзамени на звання вчителя. Успішно склавши іспити, повертається у Великомихайлівку і отримує призначення вчителя в І земське училище.
З 1891 року в цій школі працюють Варфоломій Миколайович та Людмила Василівна Зайцеви. Ольга Василівна отримала призначення в 2-ге земське училище, яке на той час було збудоване під лісом ( на Биржі).
Ольга Василівна дуже любила людей, а особливо дітей. Вона сама була одинока. Свій час віддавала школі та роботі з дорослими. Вона влаштовувала в школі учнівські вечори, на які запрошувала батьків. Ольга Василівна була великою майстринею готувати костюми, тому новорічні свята в школі завжди відрізнялися різноманітністю, яскравістю кольорів та веселощами. Коли зимовими вечорами в вікнах школи жевріли вогники, люди були впевнені: це Ольга Василівна читає щось дорослим. І всі залюбки спішили завітати на вогник. Тихенько заходили до класу і непомітно сідали за парту…
Померла Ольга Василівна в жовтні 1910 року. Вчителі Зайцеви тісно подружилися з учителями с.Орестополя. Після вчителя Фіалковського І.М. туди приїхав вчитель Несміянов, який пропрацював всього 2 роки. Це був революціонер. Революційні ідеї несли разом Людмила Василівна та Варфоломій Миколайович. Організовується підпільний революційний гурток.
Після побудови школи і бібліотеки в селі будують народний дім. Зайцеви впливають на земського старосту Ключникова, і він виділяє частину свого дворища під будівництво народного дому.
Час іде. Наступає 1905 рік. Перші учні Людмили Василівни та Ольги Василівни дорослі і на них можна було покластися. Це Павлюк Д., Гавриленко Ф.І., Кравчута К.Е. та інші. Люди сіл Великомихайлівка та Орестополь були талановитими. Які чудові співаки, музиканти, танцюристи, артисти та декламатори вийшли з різних поколінь дібрівців та орестопольців. В.М.Зайцеву пропонують керувати церковним хором. Для занять хору відводять місце в церковно-приходській школі. Хор налічував 50 чоловік. Пізніше організовано „школу грамоти для дорослих”.
В селі було декілька приміщень школи. Це був зовсім новий тип побудови земських шкіл: шкільна будівля мала великі світлі класні кімнати, світлий коридор і 1-2 кімнати для різних робіт. Квартиру для вчителів будували окремо. Варфоломій Миколайович мріяв попрацювати в цій школі, але не вдалося. На нього пишуть доноси, слідкують за кожним кроком. Знайшлися зрадники. Першим арештували Варфоломія Миколайовича, а дружині Людмилі Василівні запропонували покинути Великомихайлівку. На перших порах їй було дуже важко. Зарплата невелика. Четверо дітей. Людмила Василівна почала займатися репетиторством – готувала невстигаючих учнів-гімназистів.
Чутка про арешт улюбленця облетіла все село. Озброївшись, хто чим міг: вилами , косами, лопатами, люди оточили школу і не допускали в неї жандармів. І все ж Зайцев був вивезений в Катеринослав, звідти перевели його до Олександрівської в’язниці.
Товариші допомогли Варфоломію Миколайовичу звільнитися із тюрми. Та йому було вручено документ, в який засвідчував, що йому в школі працювати забороняється. Здоров’я у в’язниці підірвалося. Він прийшов додому худий, змучений, з великою бородою. Таким він сфотографувався. Після звільнення із в’язниці Варфоломій Миколайович ніде не працював, та потім Сигаревичу Д.Д. вдається влаштувати його до себе в училище. Там працював Варфоломій Миколайович до революції 1917 року.
Перша світова війна 1914 року застає сім’ю Зайцевих у Великомихайлівці. Варфоломій Миколайович часто виступає перед дібрівцями, закликаючи їх до боротьби за нове життя.
Жителі села висувають кандидатуру Варфоломія Миколайовича в окружний наробраз.
Влітку 1921 року В.М.Зайцева призначили завідуючим школою №4. Його обирають членом сільської ради. Роботи дуже багато. Вже зовсім хворий вчитель до останнього жив школою та життям села. Про все розпитував Людмилу Василівну та дочку Тетяну, яка вже почала працювати в школі, або односельців, які приходили його провідувати. Та життя згасало…Помер Варфоломій Миколайович 3 січня 1922 року.
Після смерті В.М.Зайцева завідуючою школи №4 призначають Л.В.Зайцеву.
В центрі села працювало вище початкове училище (ВПУ) з 2 класами, яке відкрилося в 1918 році. Навчалися там на самообслуговуванні, батьки утримували вчителів. Учнів було близько 30 чоловік. Першою завідуючою була Поліщук Параска Сергіївна, її змінив Величко Олександр Пилипович( помер 1922 року). В цьому училищі був один випуск – 28 травня 1922 року. Училище мало назву «Перша семирічна трудова школа».
Головою шкільної ради був учитель с.Орестополь – Ф.Тютюнник.
Працювали вчителі: Величко Олександра Сергіївна (заслужений учитель РРФСР), Полницька Софія Аркадіївна, Енгельман Жозефіна Ендельфонсівна, Зайцева Тетяна Варфоломіївна.
1921-1922 роки дуже важкі.
Голод захопив Великомихайлівку , не було можливості дітям навчатися.
В 20-х роках в селі працювало 4 школи, якими завідували вчителі :
№ 1 – Поліщук Параска Сергіївна;
№ 2 – Гавриленко Федосій Іванович;
№ 3 – Овсянников Дем’ян Степанович;
№ 4 – Зайцева Людмила Василівна.
З 1922 по 1926 роки Людмила Василівна працювала завідуючою початкової школи №4, а пізніше І трудової школи та викладала російську й німецьку мови. За свою педагогічну діяльність Л.В.Зайцева використала багато різних новин в педагогічній діяльності та систем навчання. Було введено
«комплексну систему навчання», навчання грамоти методом «цілих слів».
1926-1932 р. Людмила Василівна працює вчителем російської та німецької мов.
В колективі працювали вчителі : Сидоренко П.Ф., Кривоко-бильська М.Ф., Гавриленко Ф.І., Бабенко П., Зайцева Лідія Варфоломіївна., Фігурська А.В., Ткачова Е.В., Поліщук П.С., Охріменки.
В 1926 році в І трудову школу направили на роботу Каковського Юрія Юрійовича. Він працював один рік.
З 1923 року в школах починають працювати піонерські організації, в школі №4 з’явилися перші піонерські загони. Першими піонерами були діти бідняків.
В 1926 році після педтехнікуму в І трудову школу отримала призначення менша дочка Зайцевих - Лідія Варфоломіївна.
В 1927 році після Каковського Ю.Ю. директором І школи призначають Колосова Іллю Івановича, якому було байдуже життя школи.
8 січня 1929 року директором школи призначили Волконського Івана Івановича, який працював до 1931 року. Через 2 роки його переводять директором Покровської зразкової школи робітничо-селянської молоді. Разом з ним переїздить і його дружина Лідія Варфоломіївна. Їх дочка Людмила після закінчення університету стає викладачем історії.
Волконський І.І. добився в сільській раді , щоб школі виділили велику ділянку землі, яка розміщувалася поряд з школою. На цій землі була перша дослідна ділянка. Школярі посіяли різні рослини і вперше побачили, як ростуть бавовник, кенаф, кунжут, соя та інше. Нове приміщення обсадили кущами, посадили алею з тополь, яку назвали «піонерською».
Роботу серед учителів розподілили так : з дорослими неграмотними працювали Зайцева Л.В., Гавриленко С.Е., Фігурський Ю.В.; інші вчителі працювали н а курсах бригадирів і в школі кооператграмоти.
1928-1930 роки – роки великої важкої праці на селі. Молодих вчителів закріпили за окремими частинами села (кварталами). Комісія виконувала складні завдання по реалізації державних займів. Бідняки й середняки погоджувалися, підписувалися, а заможні селяни не погоджувалися підписуватися на запропоновану суму.
В 1938 році було відкрито на базі школи колгоспної молоді середню школу.
В 1941 році вперше в історії с.Великомихайлівка було здійснено випуск 30 юнаків і дівчат з середньою освітою.
В роки окупації працювало лише 5 класів школи.
В післявоєнні роки школа працювала, але 10 класу не було. Діти ходили пішки навчатися в Покровську середню школу.
Перший післявоєнний випуск
(1949-1950 роки)
Приміщення Великомихайлівської середньої школи, збудоване земством в 1912 році.
(фото 1952 року)
Зустріч учнів школи з ветеранами педагогічної праці Гавриленко Ф.І. та Гавриленко С.Ю.
(фото 1952 року)
3 листопада 1953 року в м.Попасне на 91 році життя померла Людмила Василівна. Їх педагогічна династія постійно поповнювалася вчителями. В 1972 році виповнилося 220 років педагогічної праці династії вчителів Зайцевих.
З 1938 по 1956 роки директорами школи працювали: Оборжицький Станіслав Іванович, Заремба В’ячеслав Феліксович, Профатилова Надія Василівна, Пристромко Олексій Савич, Шабанов Іван Федотович.
1956 року школу очолив Самуха Микола Сергійович, завучем працював Шабанов Іван Федотович. З 1959 року по 1986 рік завучем працює вчитель фізики Андрущенко Григорій Афанасійович.
В 1965 році в школі навчалося 513 учнів, працювало 32 вчителя, з них 19 з вищою освітою. При школі працювало 3 класи вечірньої школи сільської молоді.
В 1966-1967 роках в школі створюється кімната Бойової слави. Встановлено зв’язки з командармом 346 стрілецької дивізії генерал-майором Сташевським Д.І., офіцерами цієї дивізії, які приймали участь в визволенні села від німецько-фашистських загарбників. До сільського краєзнавчого музею передано матеріали про Героя Радянського Союзу Штепенка О.П. та фотодокументи з кімнати Бойової слави.
В селі всі діти навчаються в школі. Серед учнів 1-4 класів досягається повна успішність. За перше півріччя 1966-1967 н.р. зі 161 учня 8-9 класів на «4»та «5» навчаються 89 учнів. Приміщення школи, які були збудовані ще земством на кінець 1960-х років, застаріли. В школі навчалося близько 600 учнів.
5 грудня 1971 року завдяки клопотанням громадськості, директора школи Самухи Миколи Сергійовича урочисто було відкрито нове приміщення Великомихайлівської середньої школи в центрі села. Світлі класні кімнати, кабінети фізики, хімії, спортивний зал, шкільна їдальня зустріли школярів. Школа стала окрасою села. Її відкриття чекали всі жителі .
В селі всі діти навчаються в школі. Серед учнів 1-4 класів досягається повна успішність. За перше півріччя 1966-1967 н.р. зі 161 учня 8-9 класів на «4»та «5» навчаються 89 учнів. Приміщення школи, які були збудовані ще земством на кінець 1960-х років, застаріли. В школі навчалося близько 600 учнів.
1978-1980 роки – директором школи працював Глушко Сергій Якович.
1980-1985 роки – школу очолював Лобань Іван Миколайович.
З 1985 року працює директором Великомихайлівської середньої загальноосвітньої школи Тягнибіда Володимир Миколайович.
Серед випускників школи є доктор технічних наук Цибаньов Юрій Васильович та кандидат фізико-математичних наук Цибаньов Михайло Васильович.
Перші кроки на педагогічній ниві зробили в школі вчителі, які працюють в інших школах та займають високі посади: Рибачук В’ячеслав Петрович, Рибачук Лідія Іванівна, Куриленко Володимир Григорович, Куриленко Наталя Михайлівна, Титаренко Ірина Дмитрівна, Третьякова Ліна Григорівна, Строй Наталя Миколаївна, Юрченко Валентина Дмитрівна, Раєвський Сергій Альбертович, Раєвська Анна Леонідівна.
Після здобуття незалежності України Великомихайлівська середня школа продовжує традицію, яка закладена першими вчителями - сестрами Дороганевськими та В. М. Зайцевим, педагогічним колективом вчителів 50-70 років. Учні та вчителі школи приймають активну участь в суспільному житті школи та села. Протягом останніх років школа займає 3-5 місця на районних предметних олімпіадах, приймає участь в обласних олімпіадах та конкурсах. Життя в школі змінюється, оновлюється на краще. Незважаючи на економічні труднощі, встановлено сучасний комп’ютерний клас, де учні опановують комп’ютерну грамотність. В школі випускається газета „Шкільний телеграф”. Традиційно проводяться музичні конкурси, фестивалі, конкурси .
З 1992 року школа перейшла на 11-річне навчання школярів з 6 років. Створюється власна система виховної роботи в школі. Особлива увага звертається на організацію навчання та виховання обдарованих дітей. В школі діє шкільне лісництво, яке підтримує тісні зв’язки з місцевим лісництвом.
В 2000 році школа перейшла на 12-річний термін навчання та 12-бальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів .
В 2003-2004 н.р. в школі вперше запроваджено профільне навчання (суспільно-гуманітарний та технологічний профілі ).
Змінилася система оцінювання навчальних досягнень учнів у бік рейтингової оцінки. Шкільне життя вирішується з урахуванням позиції батьківської, вчительської та учнівської думки. В квітні 2008 року школу перейменовано у Великомихайлівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
18 липня 2022 року школу обстріляно російськими військами.
Рішенням Великомихайлівської сільсьої ради від 19.08.2022 Великомихайлівську ЗОШ І-ІІІ ступенів перейменовано на Великомихайлівський ліцей.
Ліцей отримав свободу, спрямовану на покращення якості освіти.
Великомихайлівський ліцей, заснований далекого 1865 року, живе і розвивається як живий організм.
Page updated
Google Sites
Report abuse