Ідеальна школа майбутнього відкриває нам двері до цікавих знань, які будуть використані в житті. Кожна людина, яка навчається тут, є індивідуальною, а вчителі стають наставниками, що надихають. 

На мою думку, ідеальна школа майбутнього — це місце, де кожен учень не боїться висловлювати власну думку, має можливість розвивати свої таланти й інтереси. Учителі в таких школах будуть друзями для своїх учнів, завжди підтримають і прийдуть на допомогу. 

Я вважаю, що найголовнішим в ідеальних школах має бути унікальний підхід до кожної дитини. Уроки мають проходити креативно, з урахуванням усіх сучасних технологій, мають розвивати критичне мислення й комунікативні навички. 

Усі предмети звичайних шкіл певною мірою нам знадобляться в житті, але в школі майбутнього варто вивчати не тільки їх. Потрібно вивчати предмети, які готують учнів до викликів сучасності. По-перше, це програмування, адже в сучасному світі повсякчас на слуху робота у сфері ІТ. По-друге, фінансова грамотність — дуже важлива складова нашого життя, тому це дуже круто, коли цьому навчають у школі.

Якби я була міністром освіти, я б запровадила, щоб усі школи України були саме такими. Надала б усе необхідне для ідеальних шкіл: забезпечила б доступ до сучасних технологій і ресурсів, учителі мали б змогу навчатися й розвиватися постійно ще  більше.

Отже, ідеальна школа майбутнього буде виховувати громадян, які точно знають свої цілі й бачать себе в житті. Для мене школа "Оптіма" є чітким відображенням ідеальної школи майбутнього. 

По-перше, я б хотіла, щоб школи найближчим часом стали більш демократичними, тобто щоб зникла ієрархічна система й булінг. Хотілось би, щоб у школах, незалежно від кольору шкіри, матеріального становища родини дитини, її речей, зовнішніх характеристик, ставилися з повагою до учнів, адже всі ми різні. Майно батьків або опікунів ніяк не впливає на успіхи та якості людини, проте це часто стає приводом для цькування. Найстрашніше, що серед тих, хто травить, велика кількість учителів.

По-друге, я мрію, щоб домашнє завдання не займало понад годину особистого часу. Ця проблема дуже близька для мене. Протягом семи років, коли я ходила у звичайну школу, я витрачала надто багато часу на домашнє завдання. Для мене це найбільший мінус нашої освіти, адже в більш прогресивних країнах домашнього завдання або дуже мало, або воно взагалі відсутнє. 

Я вважаю, що в дитини має бути час на хобі, особисте життя, саморозвиток.

Тоді, коли я ходила у звичайну школу, окрім того, що я навчалася шість годин у ній, після уроків я знову вивчала ті ж предмети вдома по п'ять годин. 

Також я мрію, щоб деякі уроки проводили на вулиці, звісно, коли дозволяє погода. Ще мені не вистачає більше проєктної діяльності й практики. Якщо це інформатика, то нехай нас навчать створювати сайти. Якщо це біологія, то досліди й створення власних презентацій своїх проєктів. Мені завжди цього не вистачало. 

Ідеальна школа — це місце, де в кожного учня є право на помилки, де ніхто не лякається вчителів, оцінок...

Що заважає назвати школу ідеальною? Справа не лише в шкільній формі чи незручному розкладі. У школі часто доводиться стикатися з речами, які викликають паніку й страх. Дуже часто діти бояться вчителя. Деякі викладачі можуть без причини причепитися, бути занадто суворими при перевірці домашнього завдання або контрольних робіт, принижувати публічно.

Школа створює такі умови, у яких помилки — щось непробачне, за що дитину можна принижувати й відбити бажання вчитися. Але ж головне — школа повинна давати право на помилки, для цього ж вона й існує. Чи не так?

Ще одним вагомим мінусом є система. Більшість шкіл в Україні та країнах колишнього СРСР намагаються підігнати знання учнів і навіть їхній зовнішній вигляд під прийняті суспільством стандарти. Як наслідок — здібності й таланти дітей, які можна було б направити в різні сфери діяльності, так і не реалізовуються...

«Школа за ґратами» — напевно,  саме це найбільше підходить для визначення «школа» в Україні. Там діти себе відчувають ніби у в’язниці чи на каторжних роботах. З часів СРСР в українських закладах освіти змінюється тільки кількість жуйок під партами… О! А ще іноді в кабінетах встановлюють телевізори, якими по суті мало хто користується — не потрібно, і вони просто так, для краси, висять на стінах із жовтими брудними шпалерами.

Коли Ви були в школі востаннє? Хочу спитати це в дорослих. Ви заходили туди не в день батьківських зборів, чи не в день перевірки, коли всі кабінети вилизані до блиску? А ви бачили, як діти проводять свої перерви?

Почнімо із самого початку. Заняття в різних школах починаються в різний час, це може бути сьома, восьма ранку, а можливо, десь це й друга зміна. Діти приходять до школи й залишають свої речі в роздягальні, але  в кінці дня можна залишитися без взуття, без куртки й без форми. «Куди вона зникає?» — вікова таємниця. Цим питанням ніхто ніколи не займався, зазвичай, усі «котили бочку» на самих постраждалих: «Не залишайте цінні речі в роздягальні!» Але от біда, брати верхній одяг із собою до класу теж не можна!

А знаєте ще такий прикол із дзвінком для вчителя? Часто буває так, що вчитель не відпускає дітей на перерву. «Ви погано себе поводили, це ваше покарання, я ще на наступному уроці вас залишу!» Або ще краще: «Куди ви зібралися? Дзвінок для вчителя!» Он воно як.

А тепер перерва. На перерву дають 5-20 хв, у різних закладах по-різному. А тепер цікаві факти! Тобі потрібно вміти з четвертого поверху швидко спуститись на перший у їдальню і встигнути поїсти за 10-15 хвилин. Це ще нормально! От є такі заклади, де їдальня настільки мала, що дітям доводиться чекати один одного, поки один поїсть, щоб інший витратив на це дві хвилини, бо потрібно встигнути на урок. Хоча, за рекомендаціями лікарів, їсти потрібно приблизно 30 хвилин, добре розжовуючи їжу.

А ви знаєте, як діти проводять інші свої перерви? Звісно, в телефонах, бо зі школи на вулицю погуляти не випускають, а щось типу тенісу теж немає, а настільні ігри — не варіант приносити, бо місце пограти — підлога. Холодний білий кахель, на якому діти сидять на перервах, у класах не можна — виганяють. А ще вікна в школах, напевне яким років так сто, старі, крихкі, — і продувають, що страшне!

Про кількість зайвих предметів я взагалі мовчу.

Хто придумав предмет «Основи здоров’я», де дівчат вчать тому, що сукня є їх вербальною поведінкою, тому їх можуть зґвалтувати, а хлопців вчать тому, що вони будуть винні в цьому за законом, але взагалі-то винна дівчина, яка одягла сукню? Що це взагалі за маячня? Мені потрібно вказати сторінку й підручник, де це написано, а ще вчителя, який це розповідав?

Так, про це я промовчала.

А ще недавно до мене підійшла моя подружка, яка вчиться в 3 класі й сказала: «Нам задали прочитати цей твір». Продивившись твір і зміст підручника, я хотіла провалитись під землю. Хлопці втопили собаку. У кінці тексту немає засудження. Немає висновку. Немає повчання. Так, це очевидно, що хлопці вчинили жахливий вчинок, але це не очевидно для малих дітей, їм потрібно це пояснити, а не кинути інформацію ось так, просто: самі читайте — самі здогадайтеся.

Це тільки невелика кількість проблем, які необхідно усунути. А напевне, найголовніша проблема — перестати робити все, як у Європі чи Америці тільки зовні, не занурюючись усередину. Тобто якщо ви хочете зробити англійську мову обов’язковою на ЗНО, то потрібно забезпечити хороші підручники, хороше викладення матеріалу на уроках англійської, а не кожен рік поспіль вивчати «cat-dog» — і в результаті складати іспит із рівнем завдань В2. Не потрібно робити гарну обкладинку, якщо всередині це повний казан якогось бруду.

Школа — місце, де ми отримуємо знання. Це не означає, що ми не можемо тут спілкуватись, грати й веселитись. Навчання — це не тільки підручники, це комунікація, це пізнання себе, своїх можливостей, умінь. Це пізнання світу! Справжній учитель повинен зацікавити дитину вивченням предмета з перших хвилин уроку, є так багато способів це зробити, але ними нехтують. Кожен учитель може обрати індивідуальний спосіб проведення уроків, можливо, хтось буде вести заняття з гумором, хтось буде дивитись з дітьми мультфільми чи фільми, таке можна зробити на заняттях з іноземних мов. Так багато цікавих способів, а тут лише: «Вчи, бо будеш підмітати вулиці». Ще одна маячня! Нас із малечку вчать нехтувати працею прибиральників. Ну куди це годиться? Кожна професія потрібна, тим більше ця! І про професії. Можна робити окремі уроки, присвячені різним професіям, щоб дитина розуміла, що їй подобається, і в майбутньому не було такого: «Я вступив на факультет іноземної філології, але взагалі-то я люблю інженерію, хоч і дізнався про це в 50».

Зробіть школи оригінальними, яскравими, радісними, цікавими! Дозвольте дітям хотіти ходити в цей заклад.

Багато речей можна втілити. Фізкультура може містити в собі бойові мистецтва, стрільбу з лука, гімнастику, футбол, волейбол. Деякі види спорту вже можна там побачити, але багато чого, на мою думку, варто додати.

Дітям потрібно дати шанс самостійно обирати предмети, які б вони хотіли вчити поглиблено. Якщо дитина не має хисту до математики, навчіть її елементарних, потрібних для життя речей і дайте їй розвиватись у сфері, яка їй подобається, хай це буде, наприклад, біологія.

Навчіть дітей готувати прості цікаві страви, це ж можливо зробити, це буде цікаво.

Дайте хлопцям змогу навчитися шити, а дівчатам змогу навчитися користуватися лобзиком. Це знадобиться. Хлопчик ти чи дівчинка, ти, по-перше, людина. На мій погляд, школа просто повинна дотримуватися цього правила.

А ще, запровадьте сексуальну освіту. Тільки не в 11 класі, коли вже всі все знають, бо встигли полазити по усіляких цікавих сайтах, а ще, напевне, із класу першого, просто для початку це може бути якась комунікація, ігри, багато чого. І чим раніше — тим краще, бо це не діло, коли хлопчики сміються з дівчат, у яких виростають груди, а дівчата сміються із хлопців, у яких змінюється голос. Це ж звичайнісінькі речі, про які ніхто не розповідає, бо заведено мовчати. Потрібно забирати ось це «прийнято», прийняти скасування «прийнято».

Дайте змогу дітям виходити на вулицю, поставте якісь столи, диванчики чи пуфи в школах. У звичайних школах, бо в приватних школах і корумпованих ліцеях цього добра точно достатньо. Дайте дітям можливість грати в настільні ігри й відпочити від занять. А ще, чому б дітям не мати своїх власних невеличких шаф для особистих речей?

Потрібно максимально зменшити кількість домашнього завдання і збільшити кількість  зацікавлених очей на уроці. А знаєте, як діти зможуть вивчити весь матеріал, який планується на один урок, без домашнього завдання, або тільки з двома вправами? Це стане можливо, якщо вчитель перестане на занятті розповідати, який це найгірший клас за увесь час існування школи, і почне викладати матеріал і вчити дітей тому, як краще себе поводити на уроках.

Дайте дітям десь сорок хвилин на їдальню, щоб дитина поїла в нормальному темпі. Варто запровадити реальний контроль їжі в їдальні й контроль порцій, бо не раз мені доводилось їсти сосиску в рідкому тісті й булочки з арахісом та камінцями. А звичайних порцій за шістдесят гривень вистачить тільки дітям початкової школи.

Заробітна плата вчителів теж страждає, на «таке» складно прожити й тим більше дотримуватися всіх цих можливих нововведень.

Якщо коротко, для мене ідеальна школа повинна бути повністю протилежною тому, що я бачу зараз. Я змінила 2 звичайні школи, пішла з ліцею — і тепер навчаюся в «Оптімі». Я дуже хочу, щоб школи України справді були такими, як, наприклад, в Америці, а ще краще в Данії, але це повинен бути зміст, а не тільки обкладинка. «Оптіма» каже: «Освіта майбутнього вже сьогодні». Справді, досить казати про майбутнє, нумо починати вже зараз його будувати.

А початок потрібно брати із подолання корупції в Україні, яка стала вже звичайною справою, правда?

Я дійсно хочу стати міністром освіти, моїм завданням було це просто уявити, але для мене ця посада — те, чому я б хотіла присвятити своє життя і зробити заклади освіти кращими, не схожими на в’язниці для дітей та студентів, впровадити всі вище сказані пункти й навіть більше, зробити навчання українців  цікавішим і більш захопливим, зробити Україну кращою.