Робота команди "Горді орли"

(Збережена авторська орфографія та пунктуація)

"Я хочу розповісти вам про своє дитинство. Коли я ще ходила пішки під стіл, мені подобалося займатися усім, що пов'язано із творчістю українського народу. Мені подобалося співати та грати на музичних інструментах. Жалійка, цитра та ліра назавжди залишилися в моїй пам'яті. Взимку, на Різдво, ми із друзями бігали колядувати, всіх сусідів зачаровували наші неймовірні дитячі голоси. Але найбільше мене захоплював петриківський розпис, якого мене навчала моя мама. Я малювала без тижня день, а вже влаштувала першу галерею у себе вдома. Головним поціновувачем моєї творчості завжди була мама. Вона тримала мене під своїм крилом, вчила не гнатися за вчорашнім днем і оберігала. Моя мама дуже мудра та чутлива жінка. В нашій сім'ї завжди царили мир та злагода, чого не можна сказати про наших сусідів, жили вони як кіт із собакою, тому їх діти були частими гостями у нас вдома. Мати завжди готова допомогти, тому одразу ж вона ставила яку-небудь їжу на стіл і вони обідали із нами. Ми стали справжніми друзями. Минуло двадцять років, а ми з ними все ще спілкуємося і проводимо багато часу разом. Я вирішила йти по п'ятах батька, він завжди є для мене прикладом сміливості, мужності та рішучості. Не було жодного дня, коли б він не хвилювався, що мені підріжуть крила, тому завжди був поруч. Завдяки своїй родині я продовжувала займатися улюбленою справою, улюбленим петриківським розписом. Сьогодні мені вручать премію за великі досягнення у цій галузі. Я нарешті відчуваю крила за спиною".