"МРІЮ СТАТИ ТЕЛЕФОНОМ БАТЬКІВ"

Її чоловік був неподалік і, здавалося, абстрагувався від усього, він перебував у своєму телефоні. Нічого не могло відволікти його від цього процесу. Та повернувши голову і побачивши дружину в такому стані, він у подиві не наважувався запитатись, що відбувається? Не відводячи очей від дисплея, через деякий час, він, усе-таки, запитався, що стало причиною такої поведінки.

Піднявши заплакані очі, дружина подивилась на чоловіка й сказала, що перевіряла домашню роботу своїх учнів — маленьке есе на тему: «Моя заповітна мрія!». Чоловік не розумів і подумки відмітив дивну поведінку дружини, без особливого інтересу й участі, все ж продовжив розмову, щоб з’ясувати, що ж викликало таку бурливу реакцію.

Жінка відповіла, що одне есе перевернуло весь її світ. Відклавши телефон у бік, чоловік попросив детальніше розповісти. Неспокій з’явився на його лиці, він зацікавився тим самим есе, яке довело жінку до такого стану й захотів прочитати його. У есе було написано:

«Моя найзаповітніша мрія – бути телефоном батьків. Мої мама й тато дуже люблять телефони, це їх улюблені пристрої. Вони так багато часу проводять із ними, я бачу, як вони діляться з телефоном усім. Спілкування зі мною не приносить їм такого задоволення, вони годинами можуть не помічати мене.

Коли я прошу тата пограти зі мною в якусь гру, він говорить, що тільки не сьогодні, тому що був важкий день і він дуже втомився. Але я бачу, як він бере в руки свій телефон і вся втома проходить, він може так просидіти годинами.

Коли мама зайнята своїми справами, але вона знає, що я вже більше години чекаю, коли вона приділить мені трохи часу, і раптом лунає дзвінок по телефону, вона забуває про мене. І не перерве розмову, навіть якщо я заплачу. Мої батьки читають, грають у ігри, вони дбають і дуже дорожать своїми телефонами.

Всі мої прохання побути разом вони не помічають, тому що там у телефоні є важливіші речі, ніж я. Коли прошу маму поговорити зі мною, тому що хочу сказати їй щось важливе, вона завжди каже, що трохи пізніше, тому що зараз дуже зайнята, а в руках у неї телефон. Тому я хочу стати телефоном і завжди бути поруч зі своїми улюбленими батьками».

Жінка дочитала й подивилася на чоловіка, вона не очікувала такої реакції. Він був схвильований, і в очах виднівся біль співпереживання цьому хлопчині. Чоловік подивився на дружину й сказав: «як би я хотів зараз обійняти цього хлопця». Дружина підняла червоні від сліз очі й відповіла: «ти можеш зробити це просто зараз – це написав наш син».