Професіограма вчителя основ здоров’я

Професіограма — це психофізичний аналіз, опис і характеристика професійно-значущих якостей, яких вимагає професія . Професіограма вчителя включає знання, уміння та навички. Організація навчально-виховного процесу вчителем основ здоров’я передбачає реалізацію особливих вимог до форм і методів навчання, передбачених Концепцією неперервної валеологічної освіти в Україні (1994 р.).

Професіограма (знання, уміння і навички) вчителя основ здоров’я вимагає: дотримання гігієнічних вимог до навчально-виховного процесу; проведення основних профілактичних заходів, спрямованих на збереження і підвищення рівня здоров'я учнів; розуміння методів функціональної діагностики здоров'я організму в цілому і окремих його функціональних систем, методів корекції фізичних і психічних вад донозологічного рівня; знання основ безпечної життєдіяльності школярів і надання першої медичної допомоги в невідкладних станах; запровадження методик розвитку фізичних і психічних якостей учнів; використання методик організації безпечного дозвілля учнів; планування навчального навантаження на учнів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей фізичного здоров'я та психоемоційного стану; використання різноманітних методик проведення уроків і контролю знань, які забезпечують зменшення негативного впливу «шкільного стресу» на здоров'я і успішність учнів.

Методи організації навчання визначаються змістом освіти, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації; враховується раціональне співвідношення самостійної роботи, теоретичного та практичного навчання; форми та методи ґрунтуються на методологічних принципах гри; забезпечується диференційоване навчання та виховання суб'єктів усіх ланок неперервної валеологічної освіти із врахуванням їхніх потреб, здібностей, нахилів; формується у всіх суб'єктів навчання та виховання вміння активно застосовувати у практичному житті набуті знання, швидко адаптуватися до нової інформації, орієнтуватися на різнобічну самостійну творчу пізнавальну діяльність учнів; запроваджувати сучасні педагогічні технології у навчально-виховний процес (тренінгові методики).

Особистісний компонент здоров’язбережувальної компетентності розглянемо через аспекти складових здоров’я вчителя. Педагогічна професійна діяльність характеризується значним напруженням нервової та серцево-судинної системи, великими навантаженнями на зоровий і слуховий аналізатори, опорно-руховий апарат. Тривале перебування у вимушеному положенні стоячи або сидячи, обмеження рухової активності також несприятливо впливають на різні функції організму. Особливості фізичної і психічної діяльності вчителів вимагають нових підходів до підбору педагогічних кадрів, який має починатися ще з школи. Майбутні вчителі зобов’язані мати не тільки покликання, здібності до своєї професії, а й відповідний стан здоров’я, вміння вести здоровий спосіб життя, бути готовими до виконання своїх функцій.

Валеологічна освіченість учителя є важливою для навчання школярів з будь-якого предмета. Проте особливого значення вона набуває у вчителів основ здоров’я. Учитель у професійному відношенні є представником однієї з основних груп ризику щодо захворюваності. За цих умов для нього особливо важливо не лише володіти основами знань про здоров'я і здоровий спосіб життя, а й засобами та методами забезпечення здоров'я і формування здорової життєдіяльності. У навчанні учнів важливим має бути особистий приклад вчителя .

Здоров’язбережувальна компетентність як спеціально-предметна не є сталою, незмінною. Її розвиток здатен забезпечити не лише якість педагогічної діяльності, а й оптимальний стан здоров’я самого вчителя. За тлумачним словником, розвиток — це процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чогонебудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого. Загалом розвиток передбачає зростання рівня організованості, що підвищує функціональну здатність у реалізації свого основного призначення в конкретних умовах. Людський розвиток можна розглядати як неперервне накопичення кількісних змін, їх інтеграцію, перехід на якісно новий рівень. На окремих етапах онтогенезу домінують ті чи інші напрями й особливості розвитку. Функціонування системи професійної освіти спрямоване на формування якостей, набуття кваліфікацій, необхідних для успішного виконання відповідних професійних функцій. Розв’язання проблеми відповідності професійних якостей фахівця умовам швидкозмінного суспільства полягає у безперервному професійному розвитку і саморозвитку впродовж життя. Ця проблема насамперед стосується педагогічних і науково-педагогічних кадрів. У системі формальної (основної) освіти її освітньо-кваліфікаційні рівні, опанування яких веде до професійного розвитку/саморозвитку, є заданими і фіксованими, як і набуті у процесі здобуття освіти компетентності .

На основі володіння цими рівнями та компетентностями розпочинається професійний розвиток педагога. Головну місію у розвитку професійної компетентності вчителя і, звичайно, спеціально-предметної компетентності упродовж усього періоду роботи у навчальному закладі виконує система післядипломної педагогічної освіти. А також —створення умов для системної самоосвіти, забезпечення безперервності фахового вдосконалення . Через інститути післядипломної педагогічної освіти здійснюється курсова підготовка вчителів. Це перший шлях розвитку здоров’язбережувальної як спеціально-предметної компетентності вчителів основ здоров’я. Залучення педагогів до методичної роботи — другий шлях розвитку здоров’язбережувальної як спеціально-предметної компетентності вчителів основ здоров’я. Рекомендації МОН України щодо організації та проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти визначають методичну роботу як важливу складову післядипломної педагогічної освіти, що має цілісну систему дій і заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника. Методична робота з педагогічними працівниками реалізується через колективні та індивідуальні форми її організації. Основну функцію у веденні методичної роботи відіграють методичні об'єднання

Третім шляхом розвитку здоров’язбережувальної як спеціально-предметної компетентності вчителів основ здоров’я є їхня самоосвіта, саморозвиток. Її реалізація здійснюється через: виявлення перспектив особистого зростання, чинників, що перешкоджають навчанню, розвитку і саморозвитку педагога; створення особистої позитивної «Я-концепції»; інноваційний підхід до розвитку спеціально-предметної компетентності як у курсовий, так і міжкурсовий період; рефлексію й аналіз власної діяльності; виявлення та впровадження продуктивних технологій навчання й виховання; відвідування та аналіз відкритих уроків; складання плану самовдосконалення професійної компетентності; створення вчителем бази кращих сценаріїв уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці; цілеспрямована систематична робота над методичною темою; акумуляція і застосування на практиці результатів інноваційного педагогічного досвіду; кооперативна професійна взаємодія з колегами; створення власного творчого портфоліо; оприлюднення індивідуальних наробок на методичних заходах; наставництво.