Осінь

Восени

У гаю похрипли всі струмочки,

От і літові кінець:

І спадають золоті листочки

З деревець.

Кожен той листочок жив,

Теплим літом солодко впивався,

І чи спать лягав, чи прокидався,

Не тужив.

А тепер вони лежать,

Мов туманом смутку пойнялися ...

Тільки часом, як по них пройтися -

Зашуршать.

Може, згадують ті дні,

Як уміли з бурями змагатись,

Мріють, як за тими днями гнатись

На коні,

Й де б коня такого взять,

Щоб на нього сісти та й летіти,

Та й летіти — незабутнє літо

Доганять?..