Ми — це те, що ми пам'ятаємо.

Один з німецьких психологів-експериментаторів, а саме Еббінгаус, за допомогою самодіагностики вивчав запам'ятовування безглуздих складів, а потім після паузи пробував правильно відтворити — тестував себе в інтервалах часу, щоб можна було описати форму кривої забування. Тестування робив через різні проміжки часу — від 21 хвилини до 31 дня.

Крива забування Еббінгауза — графік, що показує процес забування людиною інформації протягом часу. Результати його експерименту показують, що найінтенсивніше забування відбувається відразу після заучування, поступово уповільнюючись.

Тобто, через перші двадцять хвилин у пам'яті залишається до 60 % того, що було заучено. Через годину, тільки 45 %, а після одного дня — тільки 34 % з того, що було заучено. Через шість днів після заучування в пам'яті залишається до 23 %; і лише 15 % того, що було вивчено, міцно зберігається.

Крива забудькуватості має дуже крутий нахил, коли матеріал зберігається нісенітницею. Матеріал, який у процесі заучування піддається смисловій обробці, менше піддається забуванню, тому динаміка забування осмисленого матеріалу відрізняється від кривої забування Еббінгауза.

Отже, можна зробити висновок, що інформація краще запам'ятається за допомогою розподільного повторення.

Розподілене повторення — це підхід до навчання, що ґрунтується на збільшенні інтервалів між повтореннями попередньо вивченого матеріалу, щоб отримати користь від ефекту розподілення.