Найбільшою характерною ознакою сучасного суспільства є зміни в усіх сферах життя, що сьогодні просувають науку, економіку, промисловість, культуру, впливають на розвиток інформаційного й освітянського простору. Й щоб досягти успіху, в сучасному швидкоплинному житті, люди повинні безперервно вчитися.

Людина одержує професійні знання, уміння, навички, компетенції в системі неперервної освіти, що обумовлює її важливе місце у створенні майбутнього інтелектуального капіталу суспільства, організацій, підприємств, установ, колективів.   Безперервна освіта працівників передбачає не тільки підвищення кваліфікації, перепідготовку, а й стимулювання постійної самоосвіти для успішної життєдіяльності в умовах, що постійно змінюються. Найбільш актуальною проблемою є організація й управління самоосвітою як провідною формою безперервної освіти в умовах сучасності, пошук індивідуальних шляхів її реалізації.

Сьогоденні зміни стосуються всіх рівнів освіти. Відповідно до Закону України «Про освіту»  статті 8 визначені слідуючи види освіти: формальна, неформальна та інформальна. Для педагога вони є необхідними, у сукупності складають індивідуальну освітню траєкторію професійного розвитку педагога. Всі ці види освіти обєднує одне – безпреревність. Що таке безперервна освіта?

Безперервна освіта – це принцип організації освіти, що поєднує усі її щаблі й види (дошкільна, шкільна, професійна та післядипломна – підвищення кваліфікації і перепідготовка) у цілісну систему, що забезпечує можливість відновлення та поповнення знань і навичок протягом усього життя людини – від раннього дитинства до старості.

Безперервну освіту розглядають також як процес і принцип формування особистості, що передбачає створення систем освіти, відкритих для людей будь-якого віку й покоління та супроводжують людину протягом  усього життя, сприяють постійному її розвитку, залучають до безперервного процесу отримання знань, умінь, навичок і способів поведінки. Безперервна освіта педагогічних працівників реалізується у таких формах:

 1) підготовка у вищих навчальних закладах, що надають фахову педагогічну освіту

 2) перепідготовка на базі вищої освіти у відповідних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, що дозволяє отримати педагогічну освіту на базі іншої або ж доповнити педагогічну освіту опануванням інших галузей

 3) підвищення кваліфікації на базі закладів післядипломної педагогічної освіти у форми курсів підвищення кваліфікації, організації стажування в закладах освіти, установах, освітніх організаціях

 4) самоосвіта як самостійно організована людиною освіта на основі її потреб, мотивів, цілей, інтересів.

Самоосвіта – це освіта, що отримується у процесі самостійної роботи, без проходження систематичного курсу навчання в освітній установі.

У системі безперервної освіти самоосвіта виконує роль зв’язної ланки між ступенями й стадіями організованого навчання, що надає освітньому процесу цілісного характеру. Самоосвіта значною мірою пов’язана з організацією індивідуальної траєкторії освіти, оскільки кожна особистість є неповторною, з власними потребами, цілями, інтересами, мотивами, задоволення яких вимагає індивідуальних способів, форм, підходів.