Франція у міжвоєнному періоді та Другій світовій війні

У міжвоєнний період та під час Другої світової війни Франція відіграла ключову роль в історії Європи та світу. Ця велика європейська держава, багата на культурну спадщину та історичний досвід, столкнулася зі складними викликами і випробуваннями цих двох епох. У цьому вступі ми розглянемо, як Франція переживала період між Першою та Другою світовими війнами, а також як вона вплинула на події цих страшних конфліктів і як її власна історія формувала сучасне обличчя країни.

Перша світова війна (1914-1918)

Франція була однією з головних держав Антанти під час Першої світової війни. Війна розпочалася з німецького вторгнення в Бельгію та Францію у 1914 році. Західний фронт, де відбувався тривалий і жорстокий багатопозиційний бій, пролягав через північну Францію. Французькі солдати, стикалися з великими труднощами та втратами. Битва під Верденом та битва на річці Сомм були двома найважливішими і руйнівними конфліктами на французькій території.

Незважаючи на ці випробування, Франція залишалася стійкою. Французька армія, разом із своїми союзниками, змогла зупинити німецьке наступлення та повільно відштовхнути їх назад. Війна завершилася підписанням Третього Версальського миру у 1919 році, офіційно завершивши бойові дії. Франція була одним з головних архітекторів цього миру і прагнула забезпечити роззброєння Німеччини та фінансові відшкодування за завдані під час війни збитки.

Міжвоєнний період (1918-1939)

Міжвоєнні роки були відзначені складною сумішшю політичних, економічних і соціальних викликів для Франції. Країна стикалася з завданням відновлення післявоєнної інфраструктури, включаючи відбудову військово розорених регіонів. Суспільні та політичні напруги наростали, зі страйками, трудовими конфліктами та політичними розбіжностями, що характеризували цей період.

У 1920-х роках відбувся культурний розквіт у Франції. Париж став центром мистецтва, літератури та інтелектуального розмаїття. У цей час виникли видатні постаті, такі як Пабло Пікассо, Ернест Хемінгуей та Жозефін Бейкер.

Політично Франція пережила ряд урядів і лідерів, включаючи нестабільність Третьої Республіки. У 1940 році політичне роздроблення Франції та непідготовленість армії сприяли її швидкому поразці на початкових етапах Другої світової війни.

Узагалі, міжвоєнний період в Франції був часом контрастів, де культурний розквіт існував поруч із економічними труднощами та політичними напруженнями. Цей період визначив турботливі події, які передували тривожним подіям, що настали перед Другою світовою війною.

Французька політика в 1930-х роках 20 століття

Французька політика в 1930-х роках 20 століття була пронизана складною і напруженою міжнародною обстановкою, яка, зрештою, призвела до початку Другої світової війни. Можна виділити кілька ключових аспектів французької політики протягом цього десятиліття:

Економічні виклики: Франція зіткнулася з економічними труднощами під час Великої депресії, яка розпочалася наприкінці 1920-х років і тривала до 1930-х років. Високий рівень безробіття та економічна нестабільність були нагальними внутрішніми проблемами, і ці фактори впливали на французькі зовнішньополітичні рішення.

Слабкі уряди: У 1930-х роках Франція пережила низку нестабільних урядів і політичних розколів. Ця політична нестабільність ускладнювала формулювання та реалізацію цілісної зовнішньої політики.

Переозброєння: Незважаючи на сильне бажання уникнути війни, Франція визнала необхідність зміцнення своїх збройних сил перед обличчям зростаючої агресії з боку нацистської Німеччини. У 1936 році Франція розпочала програму переозброєння, але вона була повільною і недостатньою порівняно зі швидким нарощуванням військової потужності Німеччини.

Громадянська війна в Іспанії: Громадянська війна в Іспанії (1936-1939) стала значним викликом для французької політики. Франція офіційно дотримувалася політики невтручання, але надавала обмежену підтримку республіканському уряду. Цей конфлікт виявив глибокі політичні розбіжності всередині Франції та її нездатність ефективно реагувати на зростання фашизму в Іспанії.

Відносини з Радянським Союзом: Франція намагалася побудувати дипломатичні відносини з Радянським Союзом як потенційну противагу нацистській Німеччині. Радянсько-французький союз, відомий як "Мала Антанта", мав на меті стримування німецької агресії. Однак цей союз виявився крихким, а пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року шокував Францію, оскільки включав пакт про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом.

Невдалі союзи: Франція намагалася створити союзи та укласти угоди про безпеку з різними східноєвропейськими країнами для стримування нацистської експансії, але ці зусилля часто зазнавали невдачі через брак довіри та зобов'язань.

Страх війни: Франція, вражена руйнівними втратами Першої світової війни, була глибоко зацікавлена в тому, щоб уникнути ще одного великого конфлікту. Це призвело до політики умиротворення, в рамках якої Франція, разом з Великою Британією, намагалася заспокоїти нацистську Німеччину, щоб запобігти новій війні. У 1930-х роках було багато випадків поступок Адольфу Гітлеру, зокрема, Мюнхенська угода 1938 року, яка дозволила нацистській Німеччині анексувати Чехословаччину без негайних військових наслідків.

Таким чином, політика Франції у 1930-х роках характеризувалася прагненням уникнути війни, економічними труднощами, політичною нестабільністю та повільним процесом переозброєння. Ці фактори в поєднанні з політикою умиротворення, яку проводили Франція і Великобританія, зрештою не змогли запобігти початку Другої світової війни, коли у вересні 1939 року нацистська Німеччина вторглася до Польщі, що призвело до оголошення війни з боку Франції і Великобританії.

Мюнхенська угода 1938 року

Була укладена між Німеччиною, Великою Британією, Францією та Італією. Основний зміст угоди полягав у тому, що Німеччина отримала контроль над частинами Чехословаччини (Судетами) без використання сили в обмін на обіцянку, що вона більше не буде територіально розширюватися. Однак ця угода не запобігла подальшому агресивному розширенню Німеччини, вже через 3 місяці вона повністю окупувала Чехословаччину, а ще через пів року напала на Польшу. Мюнхенська угода була частковою причиною початку війни та розгортання подій, що призвели до її спалаху.

Підписана в Мюнхені 30 вересня 1938 року прем'єр-міністром Британії Невілом Чемберленом, прем'єр-міністром Французької республіки Едуаром Даладьє, райхсканцлером Третього Райху Адольфом Гітлером та прем'єр-міністром Королівства Італія Беніто Муссоліні.

Франція в Другій світовій війні

Роль Франції та її армії у Другій світовій війні позначена як ранніми поразками, так і моментами доблесті, що зрештою призвело до падіння Франції в 1940 році і подальшого звільнення країни в 1944 році.

Фальшива війна і лінія Мажино: На початку Другої світової війни в 1939 році Францію все ще переслідували спогади про Першу світову війну. Період з вересня 1939 року по травень 1940 року, який часто називають "Фальшивою війною" або "Сітцкригом", характеризувався обмеженими військовими діями на Західному фронті. Франція значною мірою покладалася на Лінію Мажино, систему укріплених оборонних споруд уздовж свого кордону з Німеччиною, вважаючи, що вона слугуватиме грізним стримуючим і оборонним бар'єром.

Німецький бліцкриг: У травні 1940 року Німеччина розпочала швидкий і руйнівний напад на Францію та її союзників. Тактика німецького бліцкригу, що характеризувалася швидким пересуванням механізованих підрозділів, оточенням і підтримкою з повітря, приголомшила французів і їхніх британських союзників. В Арденнський ліс, який французи вважали непрохідним, проникли німецькі війська. Цей несподіваний маневр призвів до ізоляції та оточення значної частини французької армії та британських експедиційних сил.

Падіння Франції: Німецький наступ був невблаганним, і до червня 1940 року Париж впав перед німцями. Французький уряд, не маючи змоги продовжувати боротьбу, підписав перемир'я з нацистською Німеччиною 22 червня 1940 року. Це ознаменувало падіння Франції і початок режиму Віші, маріонеткового уряду, який співпрацював з нацистами в південній частині країни.

Франція Віші: Хоча більшість французьких військ були розбиті або розпущені, деякі елементи вирішили продовжити боротьбу. Генерал Шарль де Голль у відомій радіопередачі 18 червня 1940 року закликав французький народ чинити опір окупації і створив Вільні французькі сили. Ці сили, лояльні до французького уряду у вигнанні, відіграли вирішальну роль у подальшому звільненні Франції.

Окупація та опір: Франція пережила чотири роки нацистської окупації. Хоча багато французьких громадян співпрацювали з нацистами, виник значний рух опору. Французький Опір займався актами саботажу, шпигунством і збором розвідувальної інформації, роблячи життєво важливий внесок у військові зусилля союзників.

Звільнення Франції: Поворотний момент для Франції настав у 1944 році з вторгненням союзників до Нормандії, відомим як День "Д", 6 червня. Успішна висадка союзних військ призвела до звільнення Франції від нацистського контролю. Париж був звільнений 25 серпня 1944 року, а режим Віші впав.

Внесок Франції у перемогу союзників: Вільні французькі сили на чолі з генералом Шарлем де Голлем відіграли значну роль у визволенні Франції та наступних кампаніях у Західній Європі. Французькі війська воювали пліч-о-пліч з союзниками в Італійській кампанії і в Південній Франції і відіграли вирішальну роль у звільненні французьких територій.

Спадщина: Падіння Франції в 1940 році стало значною і болючою сторінкою французької історії. Однак стійкість французького народу, створення французького Опору і остаточне визволення країни залишилися в пам'яті як символи мужності і рішучості. Участь Франції у перемозі союзників у 1945 році допомогла відновити її позиції як великої світової держави і члена-засновника Організації Об'єднаних Націй.

Таким чином, французька армія у Другій світовій війні зазнала перших поразок і падіння Франції в 1940 році. Однак опір народу, Вільні французькі сили та вторгнення союзників до Нормандії відіграли вирішальну роль у остаточному звільненні Франції та розгромі нацистської Німеччини. Спадщина Другої світової війни - це складне поєднання трагедії та тріумфу Франції.

Вільні французькі сили

Вільні французькі сили (Forces françaises libres або FFL) були військовим союзом французів, які виступали проти колабораціоністського уряду Віші під час Другої світової війни. Їх очолював генерал Шарль де Голль, який проголосив себе лідером Вільної Франції в Лондоні в червні 1940 року.

Сили Вільної Франції виросли з невеликої групи вигнанців до великої бойової сили, яка зрештою налічувала понад 300 000 чоловіків і жінок. Вони воювали на всіх основних театрах воєнних дій, включаючи Північну Африку, Італію та Францію. Вони також відіграли значну роль у французькому Опору.

Сили Вільної Франції зробили значний внесок у перемогу союзників у Другій світовій війні. Вони допомогли звільнити Францію і відновити Третю республіку. Вони також допомогли закласти фундамент сучасної французької держави.

Сили Вільної Франції були розпущені в 1946 році, але їхня спадщина живе. Їх пам'ятають як символ французького опору та стійкості.

Причини поразки французької армії в 1940 році

Існує кілька причин поразки французької армії в 1940 році.

Невірна стратегія оборони Франції. Французький план оборони передбачав захист лінії Мажино на східному кордоні Франції. Німецькі війська обійшли лінію Мажино через Бельгію та Люксембург.
Неготовність французької армії до швидкого наступу німецьких військ. Німецькі війська були краще оснащені та навчені, ніж французькі.
Погана командування французької армії. Французькі генерали не змогли зупинити німецький наступ.

Післявоєнна Франція

Після Другої світової війни Франція пережила значні зміни та виклики, оскільки країна прагнула відбудувати та переосмислити себе після війни. Ось деякі ключові аспекти повоєнної Франції:

Визволення та реконструкція: Після визволення Франції у 1944 році країна стала на шлях відбудови. Фізичні та економічні збитки, завдані війною, були значними, і уряд ініціював зусилля з відбудови інфраструктури, промисловості та міст. Вирішальну роль у відбудові Франції відіграв План Маршалла - ініціатива США, спрямована на допомогу Європі у післявоєнному відновленні.

Четверта республіка: У 1946 році Франція прийняла Четверту республіку, яка характеризувалася парламентською системою зі слабкою виконавчою владою. Цей період був позначений політичною нестабільністю, оскільки Франція боролася з економічними проблемами, деколонізацією своїх заморських територій і низкою нетривалих урядів. Четверту республіку критикували за нездатність ефективно управляти країною та вирішувати нагальні проблеми.

Деколонізація: Після Другої світової війни Франція зіткнулася зі складним процесом деколонізації, особливо на своїх заморських територіях. Боротьба за незалежність у таких місцях, як Індокитай (В'єтнам), Алжир і Туніс, призвела до затяжних конфліктів і політичних потрясінь. Війна за незалежність Алжиру, зокрема, стане визначальним питанням, яке розділить Францію в 1950-х і на початку 1960-х років.

Європейська інтеграція: Франція відігравала центральну роль у розвитку європейської інтеграції після війни. У 1951 році, разом з шістьма іншими європейськими країнами, Франція підписала Паризький договір про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Це поклало початок зусиллям, спрямованим на економічне та політичне об'єднання Європи. Прихильність Франції до європейської інтеграції продовжилася з підписанням Римського договору в 1957 році, який заснував Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).

П'ята республіка і де Голль: У 1958 році нестабільність Четвертої республіки призвела до конституційної кризи. Шарль де Голль, видатний військовий і політичний діяч, був відкликаний з відставки для розробки нової конституції. Була встановлена П'ята республіка, яка характеризувалася сильною виконавчою владою, і де Голль став її першим президентом. Лідерство де Голля принесло Франції стабільність і відчуття величі, і він відіграв ключову роль в утвердженні незалежності Франції на міжнародній арені.

Соціальні та культурні зміни: Повоєнна Франція стала свідком значних соціальних і культурних змін. Зокрема, 1960-ті роки ознаменувалися появою кінематографу "Nouvelle Vague" (Нова хвиля), студентськими протестами у травні 1968 року, а також періодом посилення соціальних і мистецьких експериментів.

Ядерна енергетика та військові: Франція розробила власну програму створення ядерної зброї, ставши ядерною державою в 1960 році. Це рішення було зумовлене прагненням до стратегічної незалежності та постійного місця в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Франція також зберігала значну військову присутність у різних частинах світу, особливо за часів холодної війни.

Економічне зростання: У повоєнні десятиліття Франція пережила період економічного зростання і процвітання, який часто називають "Trente Glorieuses" ("Славна тридцятка"). Цей період швидкого економічного зростання і модернізації мав глибокий вплив на французьке суспільство.

Таким чином, після Другої світової війни Франція пережила бурхливий період реконструкції, політичних змін, деколонізації та соціальних перетворень. Країна пройшла шлях від нестабільності Четвертої республіки до сильної виконавчої влади П'ятої республіки, одночасно долаючи виклики і складнощі деколонізації та європейської інтеграції. Повоєнна історія Франції позначена як стійкістю, так і адаптацією перед обличчям значних глобальних і внутрішніх змін.

Заключення:

Франція в Другій світовій війні дійсно зіграла важливу роль, навіть якщо на початку конфлікту зіткнулася зі складними моментами і ранніми поразками. Незважаючи на це, її героїзм та волелюбність виявилися ключовими факторами у визволенні країни від нацизму та спільній перемозі союзників. Франція відіграла важливу роль у формуванні нового світового порядку та визволенні Європи від нацистського панування. В її історії після війни також закладено рушійні події, які сприяли створенню Европейського Союзу. Франція залишається важливим символом відстоювання вільності та демократії у світовій історії.