Говорімо українською правильно

Мова

Пишемо грамотно!

Не “з тих пір”, а “відтоді”; не “з цих пір”, а “відтепер”; не “до цих пір”, а “досі”; не “з яких пір”, а “відколи”.

Не “по крайній мірі” і не “в крайньому випадку”, а “принаймні” чи (в деяких контекстах) “бодай”, “хоча б”.

Не лише “із задоволенням”, а “залюбки”.

Не “у зв’язку з…” (при вказівці на підставу чогось), а “з огляду на…” або “з причини…”, або й просто “через…”

Не “дякуючи…” (при вказівці на сприятливу причину), а “завдяки…”

Не “із-за…” (при зазначенні причини чогось), а “через..”.

Не “у відповідності із…”, а “відповідно до…”

Не “згідно чого”, а “згідно з чим”.

Не “не дивлячись на щось…”, а “незважаючи на щось” або “попри щось”.

Не “знайти своє відображення”, а “відобразитися (або відбитися)”.

Не “в подальшому” (як прислівник), а “надалі” чи “згодом”.

Не “втратити свідомість”, а “знепритомніти”.

Не “завідуючий”, “командуючий”, а “завідувач”, “командувач”.

Не “знеболюючий” (і вже поготів не “обезболюючий”), а “знеболювальний”.

Не “швидкоспалахуючий”, а “займистий” або “легкозаймистий”.

Не “заживляючий і не “загоюючий”, а “гойний”.

Не “болевгамовуючий”, а “болегамівний”.

Не “миючий (засіб)”, а “мийний”.

Не “відпочиваючий”, а “відпочивальник”.

Не “захоплюючий”, а “захопливий” або “напрочуд цікавий”.

Не “вражаючий”, “вражаюче”, а “дивовижний”, “навдивовижу”.

Не “потрясаючий”, а (залежно від контексту) “дивовижний”, “приголомшливий”, “шалений”, “чудовий”.

Не “багатообіцяючий”, а “далекосяжний” (або “обнадійливий”, “перспективний”).

Не “металобрухт”, а “брухт”.

Не “підводити підсумки”, а “підбивати підсумки” або “підсумовувати” чи (в певних контекстах) “висновувати”

Не тільки “з радістю”, “з натхненням”, “з усмішкою”, “з довірою” (або “з недовірою”), а й “радо”, “натхненно”, “усміхнено”, “довірливо” (або “недовірливо”).

Не “посмішка”, “посміх” (якщо йдеться про доброзичливу і неглузливу емоцію), а “усмішка”, “усміх”. “Посмішка”, “посміх” – здебільшого тільки коли йдеться про глузливу, кепкувальну реакцію.

Не “в основному”, а “здебільшого”, “переважно”, “гОловно”.

Не “в першу чергу”, а “передусім”, “найперше”, “насамперед”.

Не “місцями” (як прислівник), а “подекуди”.

Не лише “йде дощ”, а “дощить” або “падає дощ”.

Не тільки “в іншому місці”, а й “деінде”.

Не “відтак” (при вказівці на підсумок, висновок), а “отже” або “тому”.

Не “прийшлося по смаку”, а “засмакувало”, “смакує”, “стало (виявилося) до смаку”.

Не “нервувати”, а “нервуватися”. Слово “нервувати” є в українській мові, але має дещо інше значення: воно вживається лише в значенні “дратувати нерви іншим”, як от: “Її слова мене неабияк нервують”.

Не лише “довжиною”, “глибиною”, “висотою”, “шириною”, а “завдовжки”, “завглибшки”, “заввишки”; завширшки”.

Не “за всією імовірністю”, а “ймовірно”, “вірогідно” (а ще краще – “певно”, “напевно”, “вочевидь”, “радше за все”).

Не “як би там НЕ було…”, а “хоч би як там було…”

Не “де б НЕ був (була, було, були)…”, а “хоч би де був (була, було, були)…”

Не “в дійсності”, а “справді”, “насправді”.

Не “діючий”, а “чинний”.

Не “існуючий”, а (залежно від контексту) “наявний”, “чинний”, “реальний”.

Не “знаходитися” (при вказівці на місце, де є хтось або щось), а “перебувати”, “бути”. “Знаходитися” доречне тільки в прямому значенні цього слова, коли йдеться про процес і результат пошуку, як от: “Шукаю, шукаю той запис, а він ніяк не знаходиться”.

Не “розмовляЄмо українською!” чи “пишЕмо грамотно!” (в разі заклику, спонукання), а “розмовляЙмо українською!”, “пишІмо грамотно!”  ЗробІмо це! (а не “давайте це зробимо”); “ВідвідаЙмо (а не “відвідаЄмо”) виставку!” “Ходімо (а не “йдемо”, “підемо” чи “пішли”) разом!”.

Не “ти даш”, “ти передаш”, “ти видаш”, “ти з’їш”, і не “ти дасиШ”, “ти передасиШ”, “ти видасиШ”, “ти з’їсиШ”, а “ти дасИ”, “ти передасИ”, “ти видасИ”, “ти з’їсИ”.

Не “прийти в голову”, а “спасти на думку”.

Не “вирішити проблему (завдання)” (і не “рішити…”), а “розв’язати”.

Не “сказано (чи зроблено) вірно”, а “сказано (зроблено) слушно” або “правильно” (“вірно” – тільки в значенні “віддано”),

Не “приймати до уваги”, а “брати до уваги” або “зважати на…”.

Не “відноситися до когось або чогось” (в значенні “виявляти свою позицію, оцінку”), а “ставитися”; і не “відноситися до чогось” (в значенні “бути частиною”), а “належати”.

Не “приймати участь”, а “брати участь”.

Не “пішов у батьків (або родичів)” (в значенні “успадкував схожі з ними риси”), а “вдався в батьків”.

Не тільки “за походженням”, а й “з походження” або просто “походженням”.

Не “по питаннях”, “по справах” (і вже поготів не “по питаннЯМ”, “по справАМ”), а “з питань”, “зі справ”, “у справах”.

Не “по мірках”, а “за мірками”, “за мірилами”. “За національністю (а не “по національності”) він угорець”; “За кмітливістю (а не “по кмітливості”) вона всіх їх перевершує”; “За фахом (а не “по фаху”) я вже не працюю”).

Не “в розстрочку”, а “на виплат”.

Не “на рахунок чогось”, а “щодо (або стосовно) чогось”. Словосполучення “на рахунок” доречне тільки тоді, коли йдеться про конкретний рахунок (особовий, банківський тощо), як от: “На рахунок нашої фірми нарешті надійшли сподівані кошти”.

Не “таким чином” (коли вказівка на висновок чи підсумок), а “отже”. “Таким чином” – лише при вказівці на спосіб здійснення чогось: наприклад, “Зроби це ось таким чином” (або “в такий спосіб”, або “так”.

Не “так як” (в значенні сполучника перед вказівкою на причину чогось), а “бо”, “бо ж”, “тому що”, “оскільки”, “через те, що”. Конструкція “так, як…” вживається українською мовою не як сполучник причини, а лише в значенні вказівки на спосіб здійснення чогось, як от: “Зроби це так, як зробив він”.

Не “привести до…” (коли йдеться про спричинення певного наслідку), а “приЗвести до..”. Дієслово “привести” доречне лише в значеннях “супроводити в певне місце”, “надати комусь певного стану”, “доправити до сподіваної мети” як от: “Нарешті він привів нас за потрібною адресою”; “Ця подія привела її в захват”; “Сумлінне навчання приведе Вас до глибоких знань”.

Не “стати в нагоді” (в значенні “виявитися корисним, пригодитися”), а “стати у пригоді”.Слово “нагода” вживається лише в значенні “шанс, привід, підстава щось зробити”, як от: “Щойно трапиться нагода побачитися з ними, неодмінно перекажу їм Вашу пораду”;

Не “поверхневий”, а “поверховий” (в значенні “обмежений”, “далеко не повний”, “початковий, що потребує дальшого вдосконалення”. “Поверхневий” – лише тоді, коли йдеться про фізичну поверхню: як от: “поверхневий шар грунту (чи води)”.

Допис О. Бродецького, Мова на часі