Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно відтого, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особливість та парадоксальність цього явища полягає також у тому, що ці правопорушення відрізняються високим рівнем латентності (тобто приховані), хоча значна частина їх вчиняється відкрито, проте з багатьох причин не реєструється відповідними органами, внаслідок чого жертви залишаються без захисту, а кривдники – без покарання.

Витоки домашнього насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку. Суспільство підтримує і винагороджує тих, хто дотримується цих правил, і карає за відступ від них. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети виявляти агресію проти інших людей, тоді як дівчаток вчать терпіти і пристосовуватись, обмежувати власні бажання та інтереси. Окремі люди, сім’ї та громади прагнуть відновити та виразити свою індивідуальність і спроможність. Невпевненість та боротьба часто постають у проявах насильства до тих людей, які поруч.

За визначенням Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”, який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім’ї – це ”будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю”. Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б’є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти.

Закриті двері квартир і будинків не дозволяють дізнатися, що відбувається за стінами житла. А іноді там відбувається дуже жахливе. Насильство вважається внутрішньою справою сім’ї, тому про це не говорять, не звертаються по допомогу. Часто основною причиною сімейних конфліктів є складні соціально-економічні умови, які не дозволяють молодим сім’ям створити сприятливі побутові умови.

Насильство в сім’ї є суспільною проблемою і потребує вирішення на рівні держави. Сім’я – первинний осередок суспільства, унікальний соціальний інститут формування і становлення суспільних відносин, тому повинна перебувати під особливим захистом держави, в тому числі під захистом від проявів насильства та жорстокості. Адже саме від фізичного та духовного здоров’я сім’ї залежать стабільність і розвиток держави.

Першим кроком до подолання проблеми насильства в родині має стати її усвідомлення як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Адже ця проблема досить часто є прихованою і для суспільства, і для тих, хто є жертвою такого насильства. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства в родині.

І, безумовно, подолання такого негативного явища, як насильство в родині, можливе лише за умови об’єднання зусиль і державних органів та установ, і громадських організацій, і кожного громадянина. І кожен з нас має сказати «Ні! Насильству» у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому житті. Місце, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному: і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку. Пошана один до одного, взаєморозуміння, орієнтування на мирне рішення конфлікту можуть забезпечити благополуччя і згоду в сім’ї, а відповідно і добробут держави в цілому.

Форми домашнього насильства

Психологічне

- словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері.

Сексуальне

- діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою тощо.

Фізичне

- ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконнепозбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває внебезпечному для життя стані, заподіяння смерті.

Економічне

- позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися.

2) Торгівці людьми можуть ввести Вас в оману, використовуючи:

– різного роду фірми з посередництва в працевлаштуванні за кордоном;

– туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомств, агенції шоу-бізнесу;

– оголошення, рекламу в засобах масової інформації та комп’ютерній мережі інтернет. Не реагуйте на рекламу фірми, яка не відповідає вимогам законодавства (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав);

– незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, знайомих, друзів, сусідів або колег по роботі чи навчанню.

3) Переговори про навчання, працевлаштування, туристичні подорожі чи шлюби не ведіть наодинці з агентом. Запросіть із собою взяти участь у переговорах свою довірену особу (це може бути хтось із Ваших близьких). З’ясуйте, чи має агент фірми або підприємець ліцензію на посередництво в працевлаштуванні за кордоном. Таку інформацію Ви можете перевірити в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України за телефоном (044) 289-50-97 з 17.00 до 18.00 год. З понеділка по четвер, з 17.00 до 17.45 год. у п’ятницю або на інтернет-сайті www. minpraci.qov.ua.

4) З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір (контракт), складений зрозумілою для Вас мовою. Такий договір оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у Вас. Не здійснюйте оплат за посередництво в працевлаштуванні.

5) Для виїзду за кордон з метою легального працевлаштування необхідно отримати трудову візу.

Працевлаштування за туристичною чи гостьовою візою може закінчитися для Вас нелегальним становищем, експлуатацією, ув’язненням та принизливою депортацією.

6) Термін перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтеся послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам послуги щодо продовження цього терміну.

7) За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу.

8) Залишіть рідним чи близьким копії свого паспорта громадянина України, закордонного паспорта, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних квитків та свою нещодавно зроблену фотографію, а також номери телефонів роботодавця, знайомих за кордоном, посольства (консульства) України та свої номер телефону й адресу, де Ви збираєтесь зупинитися.

9) Тримайте при собі також копії національного та закордонного паспортів. В разі необхідності, це спростить процедуру відновлення документів для повернення в Україну.

10) Якщо Ви опинилися за межами України в скрутному становищі, звертайтеся по допомогу до посольства (консульства) України, яке представлене в цій країні, або до Міністерства закордонних справ України за телефонами (38 044) 238-15-50. Ви також можете звернутися до громадських та благодійних організацій з проханням надати Вам допомогу.

Подбайте про власну безпеку заздалегідь. Дізнайтеся про свої права під час навчання, роботи, подорожі чи життя за кордоном.