Оріо́н (лат. Orion) — одне з найпомітніших сузір'їв на небосхилі. Розташоване на небесному екваторі. Названо на честь грецького міфічного мисливця Оріона. Сузір'я містить багато яскравих зір, у розташуванні яких впізнається фігура людини. Оріона легко розшукати за трьома блакитними надгігантами, що утворюють астеризм Пояс Оріона: Мінтака(араб. пояс‎), Альнілам (араб. перловий пояс‎) й Альнітак (араб. пасок‎), оскільки вони розташовані в лінію на приблизно однаковій кутовій відстані одна від одної. Південно-східним кінцем лінія вказує на блакитний Сіріус (α Великого Пса), а північно-західним — на червоний Альдебаран (α Тельця). Цікаво, що сузір'я Оріон можна буде спостерігати у подібній конфігурації ще довго, оскільки власний рух основних зір досить малий, щоб його можна було швидко помітити неозброєним оком.

В Україні сузір'я Оріон спостерігається восени та взимку, найкраще в листопаді, грудні, січні^[1].

Оріон (за грецькою міфологією) — божество, син Посейдона й Океаніди Евріали, доньки Міноса. Оріона греки уявляли могутнім велетнем в блискучому озброєнні, з мечем і мідною непохитною булавою. Є багато версій його загибелі. В одних говориться, що мисливець загинув від стріли Артеміди після того, як поранив її в змаганні; через те, що вчинив насильство над гіперборейською дівою Опіс; за те, що він наважився викликати її на змагання у метанні диска; Артеміда вбила Оріона, не знаючи, що це він, внаслідок неприхильності до нього Аполлона. За іншими версіями, Оріон помер від укусу скорпіона, якого послала Артеміда, коли він хотів викрасти одну з супутниць богині; коли він під час полювання доторкнувся до її пеплоса. Але Боги зглянулися над великим мисливцем, розмістили його на небі, у супроводі вірного пса Сіріуса^[2][3]. Також на небосхилі можна знайти й сузір'я Скорпіон, яке важко спостерігати одночасно з Оріоном, оскільки Боги розташували Скорпіона так, аби коли Оріон з'являвся з-за горизонту, Скорпіон заходив з протилежного боку.

Давні українські народні назви цього сузір'я: Плуг та Золотий Плуг. Оскільки здавна на території України було поширене хліборобство, що було неможливе без плуга, та існував культ золотого плуга, предки теперішніх українців називали так групу зір, що нині є частиною сузір'я Оріон, таким чином вшановуючи своє основне знаряддя обробітку землі^[4]. Також відомі з писемних джерел XVII ст. різдвяні свята Коляди, пов'язані з уславленням плуга, який ніби-то «падає з неба». За часів Київської Русі на Різдво Коляди кияни масово виходили на вулиці міста, на високі пагорби зустрічати це красиве сузір'я, яке уособлювало дарунок Сварога-коваля (тому християнська церква забороняла «кликать плугу» на Різдво^[5]). Також окремо вирізняли в складі Плугу його частини: Чепіги та Полиця^[6].

У Стародавньому Єгипті сузір'я Оріон утотожнювалося з Осірісом — правителем Дуату (загробого світу). За міфом, після того, як Сет убив свого брата Осіріса, розчленувавши його тіло та розкидавши частини по всьому Єгипту, їх сестра Ісіда позбирала всі частини тіла та, повернувши Осірісу на якийсь час життєву силу, понесла від нього сина Гора. А Осіріс потім піднявся на небеса та почав правити царством мертвих.^[7].

Жителі Межиріччя називали це сузір'я Уру-анн, що перекладається як Світло небес^[8]. А у Стародавньому Вавилоні воно називалося Вірний пастух небес^[9].