Розлоге й квітуче у вербах

Вкраїнське "Свободне" село,

Де школа і юність у веснах

Минули, мов річне зело.

На зустріч з тобою крокую,

Святиня дитячих подій,

А в загадках я чомусь мандрую

У рік сімдесятий, мерщій.

Там дзвоник школярський спадає

Крізь кроки на думку мою

І серце бентежить, мов грає,

І пісню співає свою.

Про килим в серпанках вранішній

І герці хлопчачі, ще ті,

І вечір у школі тодішній,

Часи, що були золоті.

У вирій злетіли, мов птиці,

Літа молодії в житті,

А юність, як крапля з криниці,

Солодить ще душу в бутті.

Випускник школи 1970 року Олег Максименко




Початок 20 сторіччя для всіх людей земної кулі був ознаменований бурхливими подіями, що сталися в нашій країні. Зміна влади принесла із собою зміну в соціальній структурі суспільства, а разом із нею і зміну в структурі освіти.

В ті часи у нашому селі Свободне працювала одна церковно-приходська школа. Вона була розташована недалеко від центру села. За словами старожилів, яких залишилося дуже мало, у цій школі освіта була не на високому рівні. Кваліфікованих вчителів не було. Із предметів вивчалися: російська мова, Закон Божий та арифметика. Діти сиділи на дерев*яних лавах за одним столом. Уроки проводилися при свічках, писали перами на поганенькому папері. Діти часто пропускали заняття, бо треба було допомагати батькам по господарству. Освіта продовжувалася не більше 5 років. Часто були присутні тілесні покарання.

Але зі зміною влади прийшли зміни і до освітян. У нашому селі у 1929 році була побудована сільська школа. Вона була розташована теж недалеко від центру села в районі сучасної маслобійні. Зараз від неї не залишилося нічого. Сюди прийшли працювати нові вчителі. Вони принесли із собою енергію нового покоління і впевненість у своїх силах. Вчителі разом з учнями будували нове суспільство. Школа була на передовову фланзі у політичному і суспільному житті села. Була знайдена фотографія музичного колективу тих років, у якому грали учні нашої школи. Ця школа проіснувала до Другої Світової війни. Багато учнів у 1941 році прямо із-за шкільної парти пішли захищати свою рідну Батьківщину. Мало хто з цих хоробрих юнаків та дівчат повернулися знову за парти. Прізвища тих, хто склав голову на чужині, розміщені на пам*ятній дошці, яка знаходиться у центрі нашого села. Це наші діди і прадіди.

У 1947 році, вже після війни, була побудована ще одна школа, яка була розташована недалеко від церкви села. Ця школа була десятирічною. В ній працював великий колектив висококваліфікованих вчителів. Проблем було дуже багато. На той час наша країна переживала тяжкі часи відбудовування. Не було книжок, часто не хватало паперу, зошитів. Але вже тоді відчувався великий патріотизм нашого народу, і дорослих, і дітей. Всі, хто згадував ті роки, одноголосно свідчили про дружні стосунки школярів і вчителів, про взаємодопомогу та визнання свого громадянського обов*язку. Самовідданість вчителів не мала меж. Ділилися останнім, підтримували одне одного, самі виготовляли наочні прилади, як могли забезпечували навчальний процес. Сюди приїжджали навчатися діти із ближніх сел. Навчалися у дві зміни.

Згодом, у 1976 році у селі Свободне було побудовано нову школу у центрі села. З новими силами і енергією того покоління приступив до роботи вчительський колектив:

Директор школи - Машура Віра Андріївна

Вчителі:

Шульга Микола Якимович

Туренок Віра Миколаївна

Барабаш Ганна Кузьмівна

Єрмакова Галина Василівна

Павлова Валентина Прохорівна

Павленко Тетяна Іванівна

Семенчук Валентина Захарівна

Лупа Павло Павлович

Лупа Єфросинія Гнатівна

Яшин Сергій Олександрович

Яшина Ірина Олександрівна

Хорошок Галина Денисівна

Жарикова Раїса Федорівна

Туренок Марія Платонівна

Шутько Микола Михайлович

Мовчан Яків Михайлович

Несторенко Марія Стельянівна