Історія школи

На Володимир-Волинщині серед розкішної поліської природи розкинулось мальовниче село Могильне. Звичайно, не такими добротними будинками воно красувалось, як нині, за часів панської Польщі. Біленькі хатинки під стріхою, з маленькими віконцями. Серед них виділялась одна, подвір'я якої кожного дня наповнювалось голосним щебетанням дітвори. Це сільська школа, яка була єдиною в Овадно-Могиленській парафії. Її відкрили у 1895 році.                           У 1917 році школу відвідувало 38 хлопчиків і 9 дівчаток.

У 1937-1939 роках Вілярський і Піснярський були наставниками школи. Під час війни вони її покинули, бо змушені були тікати із села.

У 1944 році у с. Могильному було відновлено навчання дітей. Школа складалася із трьох класних кімнат. Дітей навчали колишній фронтовик Луцюк М.Д. і Саюк М.Ф. Першим директором був Якимчук.

У 1951 році в с. Могильне розмістили військову частину, кількість учнів значно зросла, багато школярів було російської національності, тому виникла необхідність у розширенні школи. У 1952 році до шкільного будинку зробили прибудову. Там розмістили майстерню, якою завідував Гнат Юхимович Морозюк. У цьому ж році в школу вчителем фізики і математики призначили Книш Т.Д., російську мову читала Завроцька Г.К. Так як учнів було багато, класних кімнат не вистачало, то навчання велось у дві зміни. Тоді ж і постало питання будівництва нової школи. На той час школою керувала Завроцька Ганна Кирилівна. Вона й розпочала в 60~х роках будівництво нового приміщення, яке будував міжколгоспбуд. Але так як вони виконували ще роботи і на інших об'єктах, то вчителі самі часто займалися будівництвом. Вони стругали, шнурували, обрізали дошки. Адже до 1 вересня 1960 року необхідно було закінчити будівництво. Приміщення планували двоповерхове. На першому поверсі планувалось розмістити класні кімнати для учнів початківців. Проте другого поверху так і недобудували.

1 вересня 1960 року нова школа, яка складалася з семи класних кімнат, радо приймала своїх учнів. На цей час педколектив уже складався з 12 чоловік.

З 1964 по 1988 рік через певні обставини відбувалася часта зміна директорів шкіл. Ними були Бойковський В.А., Бондарук О,О., Палієнко А.Й., Волошенюк М.Т., Баранова А.І., Самусєв В.В., ПавлюкВ.А.

З 1988 року і по нинішній час педколектив очолює ділова жінка, прекрасна господарка, людина своєї справи - Саганюк Євгенія Федорівна. Приступивши до обов'язків директора вона склала свою програму. В першу чергу потрібно було збудувати їдальню і спортивний зал. У цьому ж році їдальню відкрили. А ось із спортивним залом було трудніше. Розпався колишній Союз, грошей практично не виділяли, але директор не опускала рук. ЗО грудня 2001 року при сприянні начальника обласного управління освіти Дзямулича Ї.В., районного відділу освіти і райдержадміністрації було завершено довгождане для вчителів, школярів, молоді села будівництво спортивного залу. На урочистому відкритті новобудови були присутні тодішній  голова райдержадміністрації Веремчук М.О., директор фірми "Універсам" Ковальчук С.М,, випускники школи: мер м.Володимира-Волинського Саганюк П.Д., бувший директор молокозаводу, а нинішній заступник голови райдержадміністрації Сергій Луцюк,  бувший голова сільської Ради Сергій Панасюк і інші.

Багато літ сплило з того часу, коли вперше наша школа відчинила двері для своїх учнів. Змінилися вчителі, немає серед живих Саюка М.Ф., Луцюка М.Д., Прогонюк В.С.-вчителів початкових класів, Морозюка Г.Ю.-вчителя фізкультури, Біщанюк Г.В.-вчительки англійської мови, Баранової А.І.-директора школи.Багатьох випускників школи також вже немає на цьому світі.

Змінила свій вигля і школа. Класні кімнати, коридор оформлені по-сучасному. Центром відпочинку учнів і сільської молоді є спортивний зал. Тепло і затишно дітям у цій школі.

А вона, як мати, щороку одних дітей випускає з своїх обіймів, а інших приймає. Скільки вилетіло їх з цього гніздечка… Скрізь її випускники. Є серед них вчителі і лікарі, військові та інженери, підприємці і державні керівники. А дев’ять нинішніх вчителів школи-її колишні учні. З теплотою і любовיю згадують випускники свою школу і з усіх кінців мчать на зустріч з нею, бо саме вона дала їм путівку в життя.