Проблема над якою працюю

"Формування пізнавальної компетентності учня"

Процесу активної навчально – пізнавальної діяльності учнів, підвищення в них інтересу до процесу здобуття знань, формуванню вмінь і навичок сприяє ґрунтовна мотивація теми уроку, наступність і послідовність його засвоєння, добір ефективних методів та методичних прийомів, урахування вікових та індивідуальних особливостей дитини. Вважаю, що найефективнішими засобами підвищення в учнів інтересу до знань є використання інноваційних технологій – постійної взаємодії учнів і учителя. Під час такого навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку.

На мою думку, для якісного оновлення уроків в початкових класах у центрі уваги є розвиток пізнавальної активності учнів.

Проблема пізнавальної активності учнів початкової школи на уроках є актуальною у низці нормативних документів. Так, у «Концепції початкової освіти» зазначається наступне: «подальшому становленні особистості дитини, її духовного, психічного, фізичного, соціального розвитку, розвитку пізнавальних здібностей, інтересу до навчання».

Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках , на мою думку,— це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення — це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки — це твої дії та дії твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично — означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.

Моя мета: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному учневі відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Мета реалізується через наступні завдання:

створити умови для формування в учнів якостей успішної особистості;
забезпечити самореалізацію кожної дитини;
формувати навички самостійної, групової, проектної діяльності засобами інноваційних технологій.

Актуальність даної теми полягає в тому, що навчання дитини не може бути успішним, якщо в того, кого навчають немає бажання вчитися. Чим сильніше бажання вчитися, тим успішніше йде навчання.

Актуальність досвіду грунтується на ефективному поєднанні різноманітних форм і методів включення учнів у пізнавальну діяльність на основі:

- розвитку пізнавальної активності молодших школярів з використанням інтерактивних методів навчання;

- проблемного навчання як засобу активізації пізнавального інтересу учнів на уроках;

- формування творчих і пізнавальних здібностей з використанням технології розвитку критичного мислення.

У своїй роботі намагаюсь дотримуватися загальноприйнятих правил дидактики і методик викладання у поєднанні з сучасними технологіями. Про важливість пізнавального інтересу в процесі навчання учнів вказували Я. Коменський, І. Песталоці, К. Ушинський та ін. Різноманітні аспекти формування пізнавальних інтересів досліджували О. Дусавицький, Л. Виготський, Н. Морозова та ін[інтернет-ресурс, 1].

Формування пізнавальних компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновлення змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості – різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя , звісно, не існує. Потенціал методик та технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як компетентність. Пізнавальне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими учень знаходить підґрунття для свого подальшого життя. "Пізнавальні – означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та вміння ". І. Підласий, підкреслюючи, що продуктом школи є людина, особистість, відзначає основні задачі, які підлягають реалізації: створення умов для розвитку та самореалізації учнів; задоволення запитів та потреб школяра. Слід ще раз підкреслити головну особливість компетентності як педагогічного явища, а саме: компетентність – це не специфічні предметні вміння та навички, а конкретні життєві операції, необхідні людині будь-якого віку, професії, сімейного стану – взагалі будь-якій людині. Досить довгий час школу обвинувачували в тому, що вона не готує дитину до життя. У сучасному стрімкому світі витрачати час спочатку на навчання, а потім на підготовку до життя – то просто гаяти час. Предметне навчання – це тільки основа для формування пізнавальної компетентності як інтегрованого результату навчальної діяльності учнів. Учитель, викладаючи свою навчальну дисципліну, може формувати компетентності учнів засобами свого предмета. Звісно, завдання щодо формування всіх груп пізнавальних компетентностей стоять перед учителем початкових класів.

Пізнавальний інтерес – виборча спрямованість особи на предмети і явища, що оточують дійсність. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, повніших і глибших знань. Систематично зміцнюючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес стає основою позитивного відношення до навчання. Пізнавальний інтерес має також і пошуковий характер. Під його впливом у людини постійно виникають питання, відповіді на які вона сама постійно і активно шукає. При цьому пошукова діяльність здійснюється із захопленням, людина відчуває емоційний підйом, радість від успіху. Пізнавальний інтерес позитивно впливає не тільки на процес і результат діяльності, але і на протікання психічних процесів – мислення, уяви, пам'яті, уваги, які під впливом пізнавального інтересу набувають особливої активності і спрямованості. Пізнавальний інтерес виступає перед нами і як сильний засіб навчання. Активізація пізнавальної діяльності учня без розвитку його пізнавального інтересу не тільки важка, але й практично неможлива. От чому в процесі навчання необхідно систематично збуджувати, розвивати і укріплювати пізнавальний інтерес учнів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису особистості, і як могутній засіб навчання, підвищення його якості. Основна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів – розвиток їх творчих здібностей. Досягнення цієї мети дозволяє вирішити багато завдань навчання: забезпечити міцні і усвідомлені знання навчального матеріалу; підготувати учнів до активної участі у виробничій діяльності, формувати вміння самостійно поповнювати знання. Усі здібності людини розвиваються в процесі діяльності. Це твердження – один з провідних принципів сучасної психології. Не може бути іншого шляху розвитку пізнавальних здібностей учнів, окрім організації їх активної діяльності. Уміле застосування прийомів і методів, що забезпечують високу активність учнів у навчанні, їх самостійність в пізнавальній діяльності, є засобом розвитку пізнавальних здібностей дітей [1]. Отже, розвиток творчих пізнавальних здібностей учнів – мета діяльності вчителя, а застосування різних прийомів активізації є засобом досягнення цієї мети. Розуміння цього важливе для роботи кожного педагога. Піклуючись про розвиток учнів, необхідно частіше використовувати активні методи навчання. Але одночасно необхідно усвідомлювати, чи є використовувані прийоми і методи оптимальними, такими, що відповідають розвитку учнів і завданню подальшого вдосконалення їх пізнавальних умінь. Застосовуючи різні методи і прийоми активізації, необхідно завжди враховувати наявний рівень розвитку пізнавальних здібностей учнів. Складні пізнавальні завдання можна пред'являти лише учням, які володіють високим рівнем розвитку пізнавальних здібностей. Завдання, які не співпадають з рівнем розвитку дитини, перевищують можливості учня, вимоги, що пред'являють до нього, не можуть зіграти позитивну роль в навчанні. Вони підривають в учнів віру в свої сили і здібності. Ще К. Д. Ушинський писав: "Викладання всякого предмету повинне йти таким шляхом, щоб на долю вихованця залишалося стільки праці, скільки можуть здолати його молоді сили". Необхідність співвідносити завдання, що пред'являються учням, з рівнем їх розвитку випливає з теорії мислення. Психолог С. Л. Рубінштейн неодноразово звертав увагу на те, що "кожен акт освоєння тих або інших знань припускає як свою внутрішню умову відповідний розвиток мислення, необхідногодля їх засвоєння". Інший психолог Л. С. Виготський вважав, що навчання носить розвиваючий характер тоді, коли воно лежить в зоні найближчого розвитку дитини. Під зоною найближчого розвитку він розумів ті розумові операції, які дитина ще не може виконати самостійно, але які посильні їй при невеликій допомозі ззовні. "Зона найближчого розвитку дитини – це відстань між рівнем його актуального розвитку, визначеним за допомогою завдань, що виконуються самостійно, і рівнем можливого розвитку, що визначається за допомогою завдань, що виконуються дитиною під керівництвом дорослих і в співпраці з розумнішими товаришами". Усе це дозволяє зробити висновок, що розвиток пізнавальних здібностей учнів – досить тривалий процес. Тому система роботи вчителя з активізації навчальної діяльності школярів повинна будуватися з урахуванням поступового, планомірного і цілеспрямованого досягнення бажаної мети – розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів.

Крім того, розвивати пізнавальні здібності учнів – це означає формувати в них мотиви навчання. Учні повинні не тільки навчитися розв’язувати пізнавальні завдання, у них потрібно розвинути бажання розв’язувати ці завдання. Виховання мотивів навчання в учнів у даний час є одним з головних завдань школи. Такі чинники, як інтерес учнів до предмету, їх пізнавальна активність, бажання вчитися, відчуття радості перед кожним уроком, жадання нового знання і т. п., слід розглядати як найважливіші показники якості роботи вчителя. Завдання формування в учнів мотивів навчання нерозривно пов'язане із завданням розвитку мислення і є передумовою її вирішення. Дійсно, як і будь-яка інша діяльність, мислення викликається потребами. Тому, не виховуючи, не пробуджуючи пізнавальних потреб в учнів, неможливо розвинути і їх мислення. Отже, використовувані вчителем прийоми і методи активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні повинні передбачати поступовий, цілеспрямований і планомірний розвиток мислення учнів і одночасне формування в них мотивів учіння. Проте, як показують дослідження, серед усіх мотивів навчання найдієвішим є інтерес до предмету. Інтерес до предмету усвідомлюється учнями раніше, ніж інші мотиви навчання, ним вони частіше керуються в своїй діяльності, він для них більш значущий (має особову цінність) і тому є дієвим, реальним мотивом навчання. З цього, звичайно, не слідує, що навчати школярів потрібно лише тому, що їм цікаве. Пізнання – праця, що вимагає великої напруги. Тому необхідно виховувати в учнів силу волі, уміння долати труднощі, виховати в них відповідальне відношення до своїх обов'язків. Але одночасно потрібно прагнути полегшувати їм процес пізнання, роблячи його привабливим. К. Д. Ушинський писав: "... навчання, позбавлене всякого інтересу і узяте тільки силою примусу... вбиває в учневі охоту до навчання, без якої він далеко не піде". Під пізнавальним інтересом до предмету розуміється виборча спрямованість психічних процесів людини на об'єкти і явища навколишнього світу, при якій спостерігається прагнення особи займатися саме даною областю. "Суть пізнавального інтересу в прагненні школяра проникнути в пізнавану область більш глибоко і ґрунтовно, в постійному спонуканні займатися предметом свого інтересу". У формуванні пізнавального інтересу школярів можна виділити декілька етапів. Спочатку він виявляється у вигляді цікавості – природної реакції людини на все несподіване, інтригуюче. Цікавість, викликана несподіваним результатом досліду, цікавим фактом, привертає увагу учнів до даного уроку, до даного матеріалу, але не переноситься на інші уроки. Це – нестійкий, ситуативний інтерес. Вищим рівнем інтересу є допитливість, коли учень проявляє бажання глибше розібратися, зрозуміти явище, що вивчається. У цьому випадку учень зазвичай активний на уроці, ставить учителеві питання, бере участь в обговоренні результатів демонстрацій, наводить свої приклади, читає додаткову літературу, конструює, самостійно проводить досліди. Проте допитливість учня часто не розповсюджується на вивчення всього предмету. Матеріал іншої теми, розділу може опинитися для нього нудним, і інтерес до предмету зникне. Тому завдання полягає в тому, щоб підтримувати допитливість і прагнути сформувати в учнів стійкий інтерес до предмету, при якому учень розуміє структуру, логіку курсу, використовувані в нім методи пошуку нових знань, у навчанні його захоплює сам процес отримання нових знань, а самостійне вирішення проблем, нестандартних завдань приносить задоволення. Як усі психічні властивості особи, інтерес зароджується і розвивається в процесі діяльності. Оскільки пізнавальний інтерес виражається в прагненні глибоко вивчити даний предмет, вникнути в суть пізнаваного, то розвиток і становлення інтересу спостерігається в умовах розвиваючого навчання. Досвід самостійної діяльності сприяє тому, щоб цікавість і первинна допитливість переросли в стійку якість особистості – пізнавальний інтерес. Загальновідомо, що на формування інтересів школярів впливають форми організації навчальної діяльності. Чітка постановка пізнавальних завдань уроку, доказове пояснення матеріалу, логічно побудована структура уроку, використання в процесі навчання.

На своїх уроках для мотивації використовую такі прийоми:

1.Створення нестандартних проблемних ситуацій

- сьогодні у нас буде не зовсім звичайний урок, а урок у бізнес-класі. Хто знає, що таке бізнес? Так, це діяльність людини з метою особистого збагачення. А ваше збагачення? Це оволодіння новими знаннями і закріплення набутих. Особливо тісно бізнес пов'язаний з математикою. Отже, виконавши завдання, ви отримаєте «ліцензію» на ведення свого бізнесу;

2. Прийом «Відстрокована загадка»

- протягом уроку спробуємо з’ясувати, що ж є відгадкою на загадку: «Не золото, а найцінніше». Всі вправи на уроці побудовані так, щоб наприкінці діти впевнено могли дати відповідь.

Тема: «Як діяти під час пожежі. Евакуація у приміщенні».

3. Прийом «Мозковий штурм»

Тема: «Читання текстів на закріплення букви «р».

На картках написані склади

РА РО РУ РІ РИ

І поруч малюнки: риба, ракета, ромашка.

Зображені предмети загубили свій склад. Давайте допоможемо їм знайти своє місце.

4. Збирання мовленнєвого матеріалу, щоб вдало написати твір (заздалегідь)

5. Дії за зразком (трудове навчання)

Перед дітьми зразок роботи. Якщо ви будете уважними, зосередженими, будете виконувати роботу вдумливо, то наприкінці уроку отримаєте свій власний виріб, може ще набагато кращий за зразок .

6. На уроках трудового навчання, природознавства

- зробити годівничку – дізнатись, які птахи прилітають до неї, які зимують у нас, чим живляться;

- скласти гербарій – дізнатись, які рослини ростуть в нашій місцевості, які ми можемо побачити на своєму подвір’ї, які на території школи.

7. Акровірші, ребуси, загадки.

Мотивування нового матеріалу є засобом виховання в учнів позитивного ставлення до навчальної діяльності, зокрема пізнавальних мотивів, інтересу до знань і до самого процесу навчання.

Мотив взагалі – це джерело діяльності, що виконує функцію спонукання і змістоутворення. Він виступає,так би мовити, «енергетичною батареєю» особистості, і від його сили залежить інтенсивність діяльності людини.

Мотиви навчання – це спрямованість учня до різних боків навчальної діяльності. Для одних учнів мотивом є сам процес пізнання в ході навчання, для інших – взаємини з іншими людьми в ході навчання. Однак звичайно діяльність може мати багато мотивів, тобто може бути пов’язана з цілим рядом потреб.

Критичне мислення нині один із модних трендів в освіті. Про те, що його розвиток є одним із найпершочергових завдань навчально-виховного процесу, йдеться й у Концепції нової української школи.

Наведу деякі прийоми, які я використовую для створення «ситуації успіху»:

«Радість класу» — емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.
«Лінія горизонту» — перший успіх дитини одразу підхоплюється мною, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту.
«Авансування» —під час індивідуальної роботи виконую з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі даю аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Практика моєї роботи свідчить, що усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значущості виникає тільки після подолання дитиною своєї боязкості, невміння, незнання психологічного ураження та інших видів труднощів.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Моє завдання — відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків.

«Роби, як ми, роби краще нас!» — ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращий, ніж учора!»

Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Навчання — основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку — у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності: цікаво — знаю — вмію. Я намагаюся зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є лише важке викладання».

Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.

Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим — таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювати як своїм змістом, так і способом викладання.

За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, що характерні для місця проживання дітей.

Саме тому під час вивчення рідної мови я пропоную завдання на основі місцевого матеріалу, який сприяє розвитку пізнавальної активності та критичного мислення під час навчання.

Ось приклади таких завдань:

складання і розв'язування завдань на матеріалі довкілля та народних знань українців;
розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогади, припущення, доведення справедливості певних тверджень;
збагачення навчального матеріалу завданнями з логічним навантаженням;
виконання інтегрованих завдань;
використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки).

В. О. Сухомлинський порівнював думку дитини з ніжною трояндою, що не може квітнути без сонця. І бажання вчитися — в емоційному забарвленні думки, в почутті радісної схвильованості. Без цього емоційно-естетичного струменя думка дитини не може повноцінно розвиватися, йти від наочних образів до абстрактних узагальнень.

Весь час працюю над розвитком світогляду дітей. Звертаю увагу на те, що не слід боятися висловлювати свою думку, використовуємо слова: я думаю, я гадаю, на мою думку, я так вважаю. Працюю над підвищенням самооцінки « я можу».

На уроках читання, під час вивчення творів В. Сухомлинського, розказую про Павлиську середню школу, про учнів, які самостійно складають вірші, оповідання – тим самим стимулюю до розвитку пізнавальної діяльності, діти теж намагаються складати власні вірші, оповідання. Ми в класі зачитуємо їх, обговорюємо. Так, розвиваючи уяву, прошу намалювати почуте, діти створюють малюнки або їх серію до оповідань, віршів, казок. Працюючи в групах, малюють казки, або уривки з оповідань, які повинні відгадати інші діти.

На уроках української мови використовую мовні ребуси, метаграми:

З Н частина я доби,

З П я грію щозими,

З Р предметом стану я,-

От вам загадка моя. (ніч, піч, річ)

Працювати над словниковими словами теж можна цікаво, пропоную дітям за першими літерами знайти слово.

Роботу над приказками, прислів’ями, скоромовками теж можна провести, мандруючи лабіринтом і з’ясувати, який вислів зашифрований. Також шифрую за допомогою алфавіту.

На уроках математики, стимулюючи і розвиваючи пізнавальну діяльність цікавими логічними вправами: математичне лото, за результатами

прикладів, прочитай слово, цікаві задачі, магічні квадрати, віршовані математичні диктанти.

Розвиток пізнавальної діяльності не закінчується в межах уроку, він продовжується на перервах, у виховних заходах, спільних мандрівках. Усі свята, конкурси, ігри сприяють розвитку пізнавальної діяльності. Учні пізнають світ, приймаючи безпосередньо активну участь.

Реагуючи на вимоги сьогодення, вчителі намагаються дати учням якісну освіту, глибокі знання та вміння використовувати їх на практиці, формують здатність творчо і самостійно мислити, знаходити шляхи вирішення проблем, які ставити перед ними життя.

Зміст навчального матеріалу, у поєднанні з методами, формами та прийомами – це той фундамент, який допомагає учням усвідомити важливість здобутих знань, стимулює не зупинятися на досягненому, до пошуку вирішення проблемних ситуацій, до аналізу й оцінювання результатів власної роботи, а значить до формування духовно багатої, соціально адаптованої особистості.

Упровадження технології критичного мислення сприяє формуванню ключових компетентностей.

Уроки в початковій школі є благодатним ґрунтом для розвитку критичного мислення школярів. Тому, готуючись до кожного уроку, намагаюсь організувати процес навчання таки чином, щоб виконані вправи і завдання стимулювали розвиток критичного мислення, підвищували пізнавальну активність учнів і тренували такі якості, що допоможуть їм розкрити себе у майбутньому.

Гордон Дрейден говорив, що «виживає не сильніший і не розумніший, а той, хто найкраще реагує на зміни, що відбуваються».