Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
Ніби сонцем вщерть налиті
На гілках висять плоди,
У багрянім жовтім листі
Мріють веснами сади.
І від краю і до краю,
І від двора і двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
З давніх - давен вовчинецькі газди любили милуватися красотою золотого урожаю - результату творінь матінки-природи, годувальниці-землі і їх працьовитих рук. А ми їх нащадки...
9 жовтня видався напрочуд гарний теплий сонячний осінній день. Музеєзнавці ліцею використали його з приємністю для себе і користю для справи: навчилися художньо, майстерно, різними способами зв'язувати золотисті шульки (качани) кукурудзи та розвішувати їх для просушування і прикрашання селянського обійстя, як це робили діди-прадіди...
...А наступного дня цю цікаву, захоплюючу роботу продовжили наші гості - заступники директорів з виховної роботи шкіл міста Чернівці... Це був їх промо-тур по Глибоччині. Сподіваємося, що невдовзі прийматимемо дітей з чернівецьких шкіл і не тільки. Чекаємо гостей...
Дні бувають насичені, а бувають дуже насичені... Сьогодні, 10 квітня 2018 року :
* був перший день навчання після Великодня (уроки, перерви, уроки...)
*був "уливаний вівторок" після "уливаного понеділка"...
*а потім було ще цікавіше: екскурсія до райцентру Глибока. Нам пощастило потрапити до Глибоцького РКБТД на благодійний концерт за участю Андрія Рибарчука, який кілька днів тому пройшов до останнього етапу телешоу «Голос країни». І не тільки почути прекрасний голос свого земляка, а і зафіксувати приємну мить перебування поряд із зіркою на світлинах.
*Не могли ми оминути і диво-писанок на центральній площі селища Глибока. Приємно, що автором однієї з цих писанок є обдарована юна художниця, екскурсовод-гуртківець Старововчинецького краєзнавчого музейного комплексу ім. І.К.Топала Аня Вакарюк.
*А як ми могли не відвідати Глибоцький районний краєзнавчий музей? Звичайно ми туди попрямували. І ще раз переконалися, як важливо опинитися у належний час у належному місці: ми стали першими відвідувачами виставки, яка ще не відкрилася. Це пересувна виставка Українського інституту національної пам`яті "Люди свободи". Цікаву розповідь директора музею Анжели Костянтинівни слухали уважно. Нас вразила різноманітність і багатство експозицій... Нам було цікаво споглядати, бо ми маємо з чим порівнювати...
Пахучий бджолиний віск, розтоплений у черепку край печі, новенькі калинові "керсточки" (писачки), запалена свічечка і причепурене жіноцтво у вишитих сорочках - від бабусі до внучки... Урочиста тиша, щира молитва і починається дійство, якого чекали цілий рік... Від Великодня до Великодня, від писанки до писанки - рік довгий, різних подій багато, але тепер усе відійшло... Писанку треба писати з добрим настроєм, світлими думками, щирими побажаннями. "Допоки пишуть писанки, доти буде світ, а коли перестануть, тоді світ скінчиться". Так і передається ця істина від покоління до покоління і пишуться писанки і буде світ нескінченним...
3 квітня 2018 року кілька поколінь писанкарок робили цей світ нескінченним... Особлива аура заполонила селянську хату у музеї Старого Вовчинця. Все, що відбувалося у той передвеликодній вівторок, неможливо описати словами - це треба було бачити, відчути, прожити... Старші газдині-писанкарки хотіли передати юним таїну написання писанки, молодші ж - прислухалися, переймали, але кожна писала свою писанку. Кажуть же: "Як напишеш писанку, така й доля вийде." Хочеться вірити, що кожна дівчина прикликала собі добру, щасливу долю...