10 ГРУДНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ: ФУНДАМЕНТ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ

Щороку 10 грудня світова спільнота відзначає Міжнародний день прав людини. Ця дата має історичне значення: саме цього дня у 1948 році Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй (ООН) ухвалила Загальну декларацію прав людини (ЗДПЛ). Загальна декларація стала першим в історії міжнародним документом, що чітко сформулював універсальні права, які належать кожній людині від народження, незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком кожної демократичної держави, включаючи Україну. Цей основоположний акт складається з 30 статей і проголошує невід'ємні права особистості (право на життя, свободу, освіту, працю, рівність перед законом та багато інших), ставши основою для понад 80 міжнародних договорів і декларацій. Серед ключових документів, які становлять основу світового та національного законодавства у цій сфері, крім ЗДПЛ, слід виділити Конституцію України (1996 р.), де Стаття 3 проголошує: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю", а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція, 1950 р.), яка дозволяє громадянам України звертатися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у разі порушення їхніх прав, гарантованих цим договором.

• Посилання на документи:

  • Загальна декларація прав людини (10.12.1948): https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text

  • Конституція України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

  • Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (04.11.1950): https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text

 Методичні рекомендації до Дня прав людини

У контексті освітнього процесу, Міжнародний день прав людини є важливим приводом для проведення просвітницьких заходів (уроків, лекцій, дискусій) щодо Загальної декларації прав людини та Конвенції про захист прав людини. Необхідно акцентувати увагу на Конституції України як гаранта прав громадян, а також зосередитися на формуванні у здобувачів освіти активної громадянської позиції, поваги до людської гідності та нетерпимості до будь-яких форм дискримінації та порушень прав. Закликаємо всіх педагогів та студентів ознайомитися з цими фундаментальними документами, адже знання своїх прав є першим кроком до їхнього захисту!

Правомірність фотографування, відеозйомки та публікування закладами освіти світлин і відео з дітьми

Надія Лещик ( Освітній омбудсмен)

Заклади освіти на своїх інформаційних ресурсах (вебсайтах, сторінках у соціальних мережах) розміщують дуже багато фото- та відеоматеріалів про свою діяльність, зокрема, про участь у заходах, конкурсах, екскурсіях тощо. Найчастіше на цих світлинах зображені діти. Часто це є не стільки проявом проактивної комунікації з батьками, скільки елементом звітування перед відповідним органом управління у громаді про певні заходи чи активності.

Як освітній омбудсмен отримую повідомлення від освітян про вимоги як від керівників закладів освіти, так і від органів управління створювати, розміщувати на шкільних ресурсах та надсилати їм такі фотозвіти. Органи управління можуть оприлюднювати ці світлини вже на власних сайтах, а те, як і де зберігаються та використовуються надіслані світлини, часто залишається невідомим.

Розміщуючи будь-яку інформацію про дітей у мережі Інтернет, зокрема й дитячі світлини, варто пам'ятати, що з такого моменту ця інформація починає “жити власним життям”. Іноді така інформація може потрапити до людей, які своїми діями можуть нашкодити дитині, наприклад, вчиняти кібербулінг, хакерство, шахрайство чи шантаж. Також світлини разом із супутньою інформацією іноді дозволяють ідентифікувати дитину та батьків, відстежити місце та час її перебування і можуть полегшити переслідування та вчинення злочинів щодо дитини та/або батьків. В умовах воєнного стану ризик того, що оприлюднення інформації про дитину, зокрема фото, може завдати їй шкоди, лише зростає.

Хочу звернути увагу батьків, закладів освіти, органів управління, що здійснення фотографування, відеозйомки та публікування закладами освіти світлин і відео з дітьми може порушувати права дитини. Тому заклади освіти мають робити це, дотримуючись певних правил.

Спільно з Українська Гельсінська спілка з прав людини - УГСПЛ) підготували публікацію, в якій звертаємо увагу на певні правила фотографування та відеозйомки й публікації закладами освіти світлин і відео з неповнолітніми.

Зображення дитини за певних умов може бути віднесено до персональних даних. А підставою для обробки персональних даних будь-якої людини є згода суб’єкта персональних даних на такі дії. Дитина через свій вік не завжди може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, саме тому за загальним правилом до досягнення повноліття вона не має повної цивільної дієздатності. Тож, коли представники закладу освіти здійснюють фотографування неповнолітніх, їм потрібно брати дозвіл у законних представників дитини. Дозвіл мають надати обоє батьків, якщо інше не визначено договором або судом.

Водночас для зйомки потрібно, щоб і дитина погоджувалася на неї. Навіть за умови, що згода від батьків є, якщо дитина не бажає фотографуватися – її не варто змушувати це робити.

Цивільний кодекс України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди особи, яку фотографують. Отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода. Але мовчазна згода можлива лише тоді, коли поруч з дитиною є батьки. Наголошуємо: найкраще отримувати саме письмовий дозвіл від батьків, адже у випадку спору довести наявність усної згоди може бути ускладнено.

Важливо розуміти, що згода має бути отримана до початку фото- чи відеозйомки. Тобто має бути дійсною на момент зйомки, і брати її необхідно для кожного заходу чи конкурсу окремо.

Крім того, окремо має братися та надаватися згода на використання фото та відео. Зауважимо, що перед наданням згоди на використання фото, інших художніх творів на яких зображено особу, вона повинна бути поінформована про те, з якою метою і де саме будуть публічно показані, відтворені чи розповсюджені такі твори.

Деякі школи практикують отримання згоди у батьків на зйомку їхніх дітей та публікацію матеріалів зйомки з визначеною метою на тривалий термін, зазначаючи, що вона діятиме, допоки батьки не захочуть її змінити чи відкликати.

На нашу думку, згоду на зйомку від батьків треба отримувати щоразу перед тим, як її проводити – це сприятиме більшому захисту прав здобувачів освіти та зменшить необгрунтовану кількість фото- та відеозвітувань. Для забезпечення інтересів дитини батькам щоразу перед кожним заходом важливо бути обізнаними про конкретну мету фіксації зображення їх дитини, щоб мати змогу надати свій дозвіл чи відмовити у ньому.

Іноді учні та батьки самостійно поширюють світлини чи відео зі шкільних заходів у спільних чатах класу чи у соціальних мережах з різним налаштуванням приватності. І тут постає питання, чи є правомірним використання таких фото закладом освіти, наприклад, публікація на власних інформаційних ресурсах.

У спільній з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (Українська Гельсінська спілка з прав людини - УГСПЛ) публікації докладно читайте про https://bit.ly/4lWcp6i :

ДОЗВІЛ НА ЗЙОМКУ:

у яких місцях згода припускається

хто має надати таку згоду щодо дитини

чи може надати дозвіл на зйомку представник закладу освіти

чи потрібна для фото- та відеозйомки, окрім згоди батьків, згода самої дитини

якою має бути згода на зйомку

ДОЗВІЛ НА ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ ЗЙОМКИ:

дозвіл на використання фото, відео

дозвіл на повторне використання поширених фото та відео зйомку/публікацію без згоди: коли це правомірно

ризики щодо порушення приватності та як їх долати

Прошу органи управління не вимагати від педагогічних працівників розміщення фото та відео дітей і надсилання фото й відеозвітів, адже крім безпекових ризиків, це також покладає додаткове навантаження на вчителів.

Україна відзначає День Державного Герба

www.youtube.com/watch?v=m3n70kgNIgw 

Під знаком Тризуба обороняли Українську Народну Республіку, він був на нагородах і листівках Української повстанської армії, на лацканах піджаків учасників багатотисячних мітингів проти комуністичного тоталітарного режиму наприкінці 80-х — 19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба.

19 лютого 1992 року, Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

Варто пам'ятати:

• Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

• У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

• У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.

• Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

• Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

• Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

• Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Детальніше про історію Тризуба у випуску відеопроєкту «ІстФакт»

Чому Тризуб?

Він є давнім українським символом. Його найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю... Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

У давній Русі Тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці).  Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Особливо багато артефактів – за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому Тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

Протягом багатьох століть на землях Русі було поширене зображення Тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося. Від XІV століття входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві – з архистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському –  зі святим Георгієм, Луцьку – святим Миколаєм, Львові – левом.   

Військо Запорозьке

У XІV столітті почали формуватися геральдичні національні системи. Власний герб створило і Військо Запорозьке – козак з мушкетом (інша назва “лицар із самопалом”). Його зображували на військових печатках гетьманів та кошових отаманів у XVI – першій половині XVII століття. Від кінця XVII століття традиційний герб використовували як Городове так і  Низове Військо Запорозьке, щоправда “низовики” додали ще зображення спису. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії Гетьманщини.

Українська Народна Республіка

В українському діловодстві Тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Нею скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського. Із проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Він вважав, що гербом України має стати золотий плуг на синьому тлі як “символ творчої мирної праці”, навколо – історичні герби українських земель. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала Тризуб.

Нашивна нарукавна відзнака військового УНР, вирізана зі сукна. Джерело: електронний архів ЦДВР

6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім “зубом” у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Автором банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут.

Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, питання про офіційне затвердження державної символіки потребувало негайного вирішення. Але через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли. 7 лютого Центральна Рада востаннє засідала в Києві. Під натиском ворога вона перебралася до Житомира, звідти – до Сарн і нарешті – до Коростеня.

Там, 25 лютого 1918  року на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) був затверджений Герб Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис. Майже через місяць 22 березня Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського – Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком.

Із протоколу засідання Малої Ради

25 лютого 1918 року, місто Коростень

У справі державного герба України Мала Рада ухвалила: “Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого”.

За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.

За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив Тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919 Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

У міжвоєнний період Тризуб став символом боротьби українців за свободу.

Його використовував Уряд УНР у еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був Тризуб із мечем на місці середнього зуба.

Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. У зв’язку з проголошенням Акта відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” із зобов’язанням вивішувати Тризуби, національні й організаційні прапори на всіх “видних місцях” (будівлях державних установ).

Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.

В СРСР Тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму.  У 1960–1980 роках КГБ неодноразово займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із Тризубом ще й з написом “Ще не вмерла Україна, і слава і воля” – на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині. 

Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року Тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями).

Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Питання про великий герб відкладено на майбутнє.

Виставка «Символ твоєї свободи. 100 років Державного рба України», створена Українським інститутом національної пам'яті у співпраці з видавництвом «Родовід», дає можливість простежити еволюцію державного символу від часів Русі до сьогодення.

Тут можна побачити зображення Тризуба в інтерпретації Василя Кричевського, Георгія Нарбута, Павла Ковжуна Роберта Лісовського, Миколи Битинського, Ніла Хасевича, Святослава Гординського, Андрія Гречила, Івана Турецького, Олексія Кохана та ін.

22 січня - День Соборності України

22 січня українці всього світу відзначають День Соборності та Свободи України, вшановуючи світлу пам’ять про українських патріотів, що протягом віків боролися за свободу та соборність Української держави.

У січні 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка, а на територіях, що входили до Австро-Угорської імперії, була заснована Західноукраїнська Народна Республіка. У грудні 1918 року лідери обох держав в українському місті Фастові підписали акт об’єднання українських земель.

22 січня 1919 року цей договір, що увійшов у історію як «Акт злуки», був обнародуваний у Києві на Софійській площі.

Це державне свято символізує єдність всіх українських земель. І хоча державі тоді не вдалося зберегти цілісність та незалежність, акт злуки став реальним втіленням вікової мрії українців про свою суверенну державу.

Сьогодні відзначають 102-гу річницю проголошення Акту Злуки, що увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України. Нагадаємо всім землякам, що сила нації в єдності! Отже, до вашої уваги цікаві факти про цей день.

10 цікавих фактів про День Соборності України

1. Акт Злуки був невипадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, які були в складі різних держав. 1 грудня 1918 року УНР і ЗУНР підписали «передвступний» договір про Злуку у Фастові, після якого й прийняли ухвалу про об’єднання двох частин України в одну державу. Проголошення Акту Злуки відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика. Здійснились віковічні мрії, якими жили й за які умирали найкращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

2. Концепцію політичної соборності України сформулювали наприкінці XIX століття. У Львові 23-річний студент-галичанин Юліан Бачинський, у Харкові 27-річний юрист-східняк Микола Міхновський. У 1895 році у праці «Україна irredenta» Юліан написав, що прапором української буржуазії є «вільна, велика, незалежна, політично самостійна Україна — одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»Микола Міхновський у брошурі «Самостійна Україна» у 1900 році зазначив: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».

3. Однією з найбільших інтриг того дня було, чи цілуватимуть Симон Петлюра та Володимир Винниченко — соціалісти-антиклерикали — хрест. Однак священник, підносячи хрест до вуст керівників УНР, нахилився, затуливши собою огляд. Натовп нічого не побачив. Це й досі лишається загадкою.

4. Площею пройшли кіннота, піхота та артилерія. Національний хор виконав «Ще не вмерла Україна», «Вічний революціонер» та «Вкраїно мати, кат сконав». Урочистість завершилась військовим парадом, який очолив комендант Січових Стрільців Іван Чмола. Це вразило киян, адже це все відбувалося на очах у більшовицької армії.

5. Для галицьких політиків Київ виглядав столицею, вони називали його «Великою Україною». Євген Петрушевич, керівник ЗУНР, так і не приїхав до Києва на Акт Злуки. Йому було комфортніше у Відні, бо він був представником австрійського парламенту. Але погодився, щоб такий Акт був підписаний.

6. У роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначали. Перше офіційне та масштабне святкування відбулось аж у 1939 році в столиці Карпатської України місті Хуст. На той час ці землі перебували у складі Чехословаччини, а День Соборності став найбільш масовим заходом українців за 20 років. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.

7. У сучасній Україні на державному рівні вперше відзначався цей день вже у 1999-му. У 2011 році указом    президента Віктора Януковича День соборності 22 січня скасований на офіційному рівні. Відновлено вже у 2014 році після його втечі.

8. Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг. Історія починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. Цю традицію продовжують українці й донині. До української акції приєднуються люди в інших країнах.

9. Національний банк України у межах серії «Відродження української державності» ввів в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень з нагоди сторіччя Злуки у 2019 році. Назвали — «100 років Акту об’єднання — соборності українських земель», тираж її становив 40 тисяч штук.

10. Цього дня по всьому світу, де існують організовані об’єднання українців, проходять молебні за Українську державу.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

mon.gov.ua/npa/pro-zatverdzhennia-kontseptualnykh-zasad-reformuvannia-istorychnoi-osvity-v-systemi-zahalnoi-serednoi-osvity 

Вітаємо команду учасників IV (четвертого) етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з основ правознавства Житомирщини.

Дипломом ІІ ступеня нагороджена учениця 11 класу Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради Заклюка Анастасія.

Дипломи учасників отримали:

Тивоненко Маргарита, учениця 9 класу Черняхівського ліцею № 2 Черняхівської селищної ради;

Бусько Тарас, учень 10 класу Вацлавпільського ліцею Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області;

Войтович Олександр, учень 11 класу Черняхівського ліцею № 2 Черняхівської селищної ради.

Щира подяка вчителям, які підготували учасників IV (четвертого) етапу олімпіади з основ правознавства!

Пресняковій Наталії Петрівні,

Іщенко Сергію Володимировичу,

Антонюк Лесі Григорівні.

Бажаємо подальших успіхів!!!

19 лютого 1992 року, Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

Варто пам'ятати:

• Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

• У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

• У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.

• Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

• Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

• Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

• Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Джерело:

uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/ukrayina-vidznachaye-den-derzhavnogo-gerba 

Турнір юних правознавсців 2024

"Про затвердження Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади, турніри, конкурси з навчальних предметів, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт, олімпіади зі спеціальних дисциплін та конкурси фахової майстерності" Наказ МОН України від 22.09.2011 р. № 1099 

zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1318-11#Text