Добрий день ,шановні колеги ,учні та батьки!Рада вас всіх привітати на сторінці " практичного психолога" .Сподіваюсь ,що ви всі і ваші близькі здорові . На цій сторінці ви можете знайти інформацію про те,як всім нам легше пережити цей період часу, поради та рекомендації від психолога. З особистих питань ви завжди можете звернутися до мене в телефонному режимі або написати на електронну пошту : oksanashpshl2@gmail.com. Бажаю всім емоційного і фізичного здоров'я,сил,терпіння,і пам'ятайте ,що карантин -це тимчасове явище, а ваше здоров'я-це найголовніше і цінне! Бережить себе!

Гра в «ізоляцію». Як адаптуватись до режиму «карантин» - поради психолога

Фізкультура, інформаційна дієта та гігієна рук. «Золоті» правила перебування дома під час карантину.

«Враховуючи ситуацію пандемії, реакцію українців на карантин, психологічний стан багатьох сімей моїх друзів, знайомих, пацієнтів, я, як дитячий психолог, вирішила висловити свою думку та надати певні рекомендації для батьків».

На мою думку , стався «інформаційний вибух» з приводу коронавірусу COVID-19. Вона корисна, необхідна та важлива. Втім, у соцмережах часто-густо розповсюджують пости, які викликають паніку або ж сміх. До прикладу, фейки про покарання батьків, чиї діти розгулюватимуть вулицею, чи заражені коронавірусом тропічні фрукти.

Такі новини викликають паніку, а вона, своєю чергою, губить імунітет, зокрема, коштом гормону стресу — кортизолу.

Інформаційне ж перевантаження, призводить до стресу та змін у психіці в усіх без винятку вікових категоріях.

«Беззаперечно, коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків».

У психології існує п'ять стадій прийняття стресової події, які цілком можна застосувати й до прийняття пандемії коронавірусу:

1. Заперечення, яке фактично рятує психіку від гостроти удару на початку. На кшталт «так це десь там, у китайців», «до нас не дійде».

2. Злість — маркер болю: несправедливо й боляче, цього не має бути, пошук винних. Чадо протестує та сперечається із дорослими. Усе тому, що в ізоляції діти не можуть жити нормальним, звичним для них життям.

3. Торг — дії направленні на ухилення від удару (ознайомлення з рекомендаціями МОЗ, симптомами, покупка антисептиків і масок).

4. Депресія — приходить повне усвідомлення того, що відбувається насправді.

5. Прийняття — інтенсивність емоцій поступово знижується, з’являється можливість подивитися на світ навколо й спробувати жити по-новому.

«Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді. Поряд з виконанням наказів, рекомендацій влади, медиків, щодо гігієни, ізоляції, поведінки, варто звернути увагу і на психологічний аспект карантинних заходів, пов’язаних з коронавірусом, — пише психолог, — Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя».

Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички.

Отже, чого не варто робити батькам:

· різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;

· примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;

· в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».

· не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.

· не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

· слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;

· пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!

· щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.

· підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.

· розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;

· по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;

· сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;

· дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

«Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!»Також якщо виникли якісь запитання, або ви чимось стурбовані ви можете звернутися за допомогою до меня oksanashpshl2@gmail.com .Дякую за увагу !!

Цікаві поради від психолога, які допоможуть

пережити карантин з дітьми.

Порада 0 – погані батьки

Карантин карантином, але батькам треба працювати. Тому ви інколи можете

дістати планшет, смартфон, завантажити туди побільше ігор та так зайняти

дітей. Звичайно, такими методами краще не зловживати.

Порада 1 – прогулянка для здоров’я

Психологиня рекомендує піти гуляти з рідними.

Сходіть на прогулянку з дітьми, але не контактуйте з іншими .

Але не просто пускайте дітей у двір або в гості до однолітків для обміну

вірусами, а саме гуляйте сімєю. Хоча б один годинку проведіть в парку чи

сквері. Головна умова – поменше людей навколо.

Так прогулянка дозволить поставити дах; на місце, ходьба допоможе

розім’яти спину і ноги, а сонце, свіже повітря і рух зміцнять імунітет. Зараз

це важливо. До того ж, на вулиці можна вигадати набагато більше сімейних

ігор та розваг.

Цікаві поради від психолога, які допоможуть

пережити карантин з дітьми.

Порада 0 – погані батьки

Карантин карантином, але батькам треба працювати. Тому ви інколи можете

дістати планшет, смартфон, завантажити туди побільше ігор та так зайняти

дітей. Звичайно, такими методами краще не зловживати.

Порада 1 – прогулянка для здоров’я

Психологиня рекомендує піти гуляти з рідними.

Сходіть на прогулянку з дітьми, але не контактуйте з іншими .

Але не просто пускайте дітей у двір або в гості до однолітків для обміну

вірусами, а саме гуляйте сімєю. Хоча б один годинку проведіть в парку чи

сквері. Головна умова – поменше людей навколо.

Так прогулянка дозволить поставити дах; на місце, ходьба допоможе

розім’яти спину і ноги, а сонце, свіже повітря і рух зміцнять імунітет. Зараз

це важливо. До того ж, на вулиці можна вигадати набагато більше сімейних

ігор та розваг.

Порада 5 – поспівайте

Пісні допоможуть на час відволіктися від карантину, курсу валют, закриття

метро і розважальних центрів. Не обов'язково влаштовувати виступи на

балконах, як в Італії, але караоке в квартирі перед дітьми – непогана ідея.

Порада 6 – кінотерапія

Тільки не включайте фільми про віруси, хвороби, апокаліпсиси. Краще

поставте якусь комедію чи мультики з дітьми. Приготуйте до фільму

домашні сухарики чи какао з печивом і насолоджуйтеся затишним вечором.

https://www.youtube.com/watch?v=cyLBmLsgfOY - відеозвернення учителів 9 школи

Поради психолога учням

Як удосконалити свою увагу

1. Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.

2. Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.

3. Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, є концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.

4. Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.

5. Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.

6. Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися автотренінгом, використовувати спеціальні вправи.

7. Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як не звичай (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).

8. Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».

9. Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміні положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.

10. Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?».

11. Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.

12. Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.

13. Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.

14. Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.

15. Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами.

16. Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.

17. Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.

18. Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.

19. Враховуй, що ступень і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.

20. Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо…). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.

21. Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).

22. Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань

Умій володіти собою

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.
   Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

8. Будь толерантною особистістю.
   Толерантність (від лат. Tolerans - терплячий) - терпимість до чужих думок і вірувань.
   Агресія (від лат. Aggressio - нападаю) - незаконне застосування сили однією людиною.

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Що робити під час карантину: поради психолога українцям

Основні поради для родини з дітьми

Перший та найголовніший пункт – розробити режим дня для всієї родини.

Потрібно зібрати всю родину та поговорити про те, що коронавірус небезпечний, потрібно дотримуватися рекомендацій лікарів, часто мити руки, носити захисні маски тощо.

Режим дня допомагає впоратися з тривогою, яку викликає поширення інфекції, бо це те, на що ми можемо вплинути.

– Вставати не пізніше 9 ранку. Це дисциплінує.

– Фізична активність. Наприклад, робити зранку зарядку, присідати і робити активні вправи. Також експертка рекомендує робити зарядку Цигун. Вона доволі проста, не потрібно сильно фізично напружуватися, але вправляються всі м’язи та внутрішні органи, зокрема легені.

– Активні години 11-13. В цей час батьки працюють, школярі вчаться. Але є ще дошкільнята, а з ними складніше. У цьому разі батькам потрібно поділити дні, коли вони займають молодших дітей. Наприклад: понеділок, середа – мама; вівторок, четвер – тато, а п’ятниця – по черзі.

– Прогулянка. Гуляти можна всією родиною, або ж для того, щоб відпочив один з партнерів, по одному ходити з дитиною. Це стосується і школярів, хоч підлітків і складніше витягнути гуляти з батьками.

– Тиха година. Час відпочинку для всіх. Якщо це малюки, то вони лягають спати, а для дорослих – це час для себе. Батьки розходяться по різних кімнатах або куточках і займаються своїми справами.

– Знову час працювати. Період з 16 до 17 вважається активним часом для роботи мозку, але у деяких це може бути і пізніше. Ще кілька годин діти вчаться, а дорослі працюють.

– Окремий час, щоб проводити його всім разом. Настільні ігри, активні ігри: з мотузок зробити лабіринт, якщо діти малі – збудувати разом халабуду. Разом малювати – це допоможе краще пізнати один одного. Наприклад, можна малювати один і той самий малюнок мовчки, а потім обговорити, що у кого вийшло. Або малювати за інструкцією: хтось малює малюнок, а потім диктує інструкцію, щоб другий член сім’ї намалював те ж саме. Це заняття допоможе зрозуміти, наскільки налагоджена комунікація між рідними.

Цей час добре присвячувати взаємодії всієї родини.

– Знову вільний час для всіх.

Важливо привчати дітей проводити час самостійно та дозволяти їм нічого не робити. Психологиня наголошує, що дітей не потрібно весь час розважати.

– Визначити час, коли діти лягають спати. Кожен день однаково. Наприклад, молодші – о 10-й вечора, старші – трохи пізніше. І коли перші лягають, у дорослих є час на себе.

Режим допоможе впорядкувати день. Із ним легше зберігати спокій та не зриватися на рідних.

Як бути дорослим парам

Карантин – це час пізнати одне одного знову.

Чоловік/дружина, як і діти, не звикли, що ви весь час вдома, тому це ніби починати все спочатку. Уявіть, що ви тільки знайомитеся, навіть якщо ви 15 років разом – у цей період ви дізнаєтеся своїх партнерів з іншого боку.

Також потрібно бути більш толерантним одне до одного, намагатися все обговорювати.

Якщо партнер вже не витримує напруги, йому потрібно дати можливість піти кудись на кілька годин. Але це має бути взаємно: час для себе потрібен обом партнерам.

Як поводитись з літніми родичами

З бабусями, дідусями та літніми батьками має бути планомірна робота. Потрібно постійно дзвонити і просити їх дотримуватися правил безпеки під час розповсюдження коронавірусної інфекції.

До них треба донести думку, що ви готові подбати про них і що ви переймаєтеся, тому що вони в зоні ризику. Попросити їх не виходити на вулицю. Це передбачає, що ви будете дбати про всі закупи у магазинах та аптеках.

Для них потрібно придбати медичні маски, рукавички, антисептик та препарати, які підтримують імунітет. Вони не обов’язково мають бути хімічними, наприклад: ехінацея, шипшина, холосас, омега-3, вітамін С – все те, що стимулює імунітет. Це покаже родичам всю серйозність ситуації щодо коронавіруса.

Організовувати прогулянки. Приїжджати і виходити гуляти з рідними. Якщо ви мешкаєте далеко одне від одного, то постаратися приїжджати хоча б раз на тиждень. Або просити виходити гуляти самостійно, але не заходити до магазинів та аптек.

Щоб донести до літніх людей небезпеку коронавірусної інфекції, потрібно протягом 10 днів щодня їм телефонувати та розповідати про це. Тоді вони звикнуться з тим, наскільки це важливо. Розповідати про небезпеку потрібно спокійним голосом, щоб вас розуміли.

Знайти заняття. Якщо вміють шити, попросити шити маски для сусідів, придбати матеріали для вишивання, плетіння, столярні інструменти або ж просто привезти книгу та завантажити фільм.

Люди старшого покоління звикли працювати і не вміють зайняти себе.

Що робити, якщо карантин продовжать

По-перше, треба налаштовуватися на те, що ми не чекаємо, коли це все закінчиться. Точної дати кінця карантину і розповсюдження інфекціі не існує, тому потрібно не чекати, а адаптуватися до нової ситуації. Більше гуляти, уникаючи людних місць, щоб не накопичувати тривогу.

Підвищуй впевненість у собі https://www.youtube.com/watch?v=-0ut5EPROeQ&feature=youtu.be

ЯК ПОБОРОТИ ДЕПРЕСІЮ? ЕФЕКТИВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

Як побороти депресію? Ранок у Великому Місті зібрав для тебе найефективніші поради.

Часто депресуєте? Сумніваєтесь у собі? Не йдете на контакт? Постійно немає настрою? Схоже, у вас хандра. Та не дивно, адже вона дуже поширена з-поміж українців.

Якою буває депресія?

Під депресією варто розуміти два різних явища: перше – це стан заниженого настрою, його називають меланхолія або хандра.

Затягується на короткий проміжок часу. Друге – клінічна депресія. Вона пов’язана з більш глибокими змінами функціонування мозку.

Коли апатія, небажання щось робити, іноді навіть жити – стає хронічним.

Чому виникає депресія-меланхолія?

Меланхолія – це психічний стан, якому притаманні занижений настрій, сум, туга, пригнічений стан, загальмованість думок.

Причини:

• Авітаміноз. Депресія може бути посезонна. Характеризується нестачею певних вітамінів в організмі;

• Перевтома;

• Незбалансоване харчування;

• Несприятливі події;

• Нестача соціального контакту.

«Не слід забувати, що одні люди більш схильні до таких станів, ніж інші. В силу свого темпераменту, характеру, життєвих поглядів, соціально-економічного статусу», – прокоментував практикуючий психолог Павло Обривкін.

Як побороти меланхолію? Поради від психолога

• У першу чергу, зверніть увагу на своє харчування. Воно повинно бути збалансованим. Адже більшість хвороб виникає саме через нестачу в організмі необхідної кількості корисних речовин.

• Висипайтеся. Спробуйте не засиджуватись біля своїх гаджетів, і дайте організму відпочинок. Проведіть експеримент: щодня лягайте спати в один і той же час. Вже за кілька днів ви відчуєте, як змінюється ваш настрій. До того ж, знайте, що нестача сну уповільнює процеси сприйняття інформації, тобто знищує вашу креативність.

• Помірна фізична активність.

«Йдеться про заняття спортом. Це прогулянки, ранкова зарядка, аеробіка чи йога. Помірні навантаження в тренажерному залі або ж якісь рухливі ігри»

Також по темі:

• Більше спілкуватися. Як каже психолог, клінічно доведено, що люди, які мають соціальний контакт із близькими, друзями чи навіть з домашніми тваринами – щасливіші. Адже при близькому спілкуванні мозок виробляє серотонін – гормон щастя.

• Притримуйтесь певного режиму дня. Людський організм любить чіткі графіки. Бажано їсти, засинати/прокидатися – в один і той же час.

• Більше відпочивайте.

«Це не означає лежати в ліжку і тикати в смартфон. Для нашого мозку це не відпочинок. У цей час він активно працює, тому не відбуваються регенеративні – відновлювальні процеси. Краще почитати книгу, піти на прогулянку або ж полежати в ліжку із закритими очима»

А

55 ФИЛЬМОВ ДЛЯ ТЕХ, КТО В ДЕПРЕССИИ

https://miridei.com/idei-dosuga/kakoi-film-posmotret/55-filmov-dlya-teh-kto-v-depressii

Пісня Дніпра "Днепр ,stay home" https://www.youtube.com/watch?v=Y9qzyHreA4I&t=75s

Шкала тревоги Шихана- Тест на тревогу

Ни разу – 0 баллов

Почти нет – 1 балл

Немного – 2 балла

Беспокоили – 3 балла

Крайне сильно – 4 балла

1. Затруднения на вдохе, нехватка воздуха или учащенное дыхание.

2. Ощущение удушья или комка в горле.

3. Скачки пульса, ощущение, что сердце готово выскочить из груди.

4. Загрудинная боль, неприятное чувство сдавления в груди.

5. Профузная потливость (это когда пот градом).

6. Слабость, приступы дурноты, головокружения.

7. Ватные, «не свои» ноги.

8. Ощущение неустойчивости или потери равновесия.

9. Тошнота или неприятные ощущения в животе.

10. Ощущение того, что все окружающее становится странным, нереальным, каким-то туманным.

11. Ощущение, что все плывет перед глазами.

12. Покалывание или онемение в разных частях тела.

13. Приливы жара или озноба.

14. Дрожь рук, пальцев.

15. Страх смерти или того, что сейчас может произойти что-то ужасное.

16. Страх сойти с ума или потерять самообладание.

17. Внезапные приступы тревоги, сопровождающиеся тремя или

более вышеперечисленными признаками и возникающие в реально тревожной ситуации (например, когда ты чуть было не попал под трамвай, но успел выскочить на тротуар в последний момент).

18. Те же самые внезапные приступы тревоги, сопровождающиеся тремя или более вышеперечисленными признаками и возникающие по незначительным поводам или без повода (то есть трамваев в твоем городе вообще нет, ты сидишь дома под шкафом, но тебе все равно тревожно).

19. Внезапные приступы тревоги. Те же самые, что и в предыдущем пункте, только сопровождаются на сей раз лишь одним, максимум двумя из вышеперечисленных признаков. Возникают по незначительным поводам или вообще без повода.

20. Периоды тревоги, нарастающей по мере того, как ты готовишься сделать что-то довольно тревожное (например, тебе нужно покормить пираний или перейти улицу, не снабженную светофором).

21. Тревога, что у тебя не получится задуманное.

22. Ощущение, что ты зависишь от других людей.

23. Напряженность и неспособность расслабиться.

24. Нервозность, агрессия, срыв.

25. Приступы повышенной чувствительности к звуку, свету и прикосновению.

26. Приступы поноса.

27. Чрезмерное беспокойство о собственном здоровье.

28. Ощущение усталости, слабости, истощения ресурсов организма.

29. Головные боли или боли в шее.

30. Трудности засыпания.

31. Беспокойный сон.

32. Неожиданные периоды тоски, возникающие по незначительным поводам или без повода.

33. Перепады настроения и эмоций, которые зависят от действий окружающих (скажем, на тебя накричали).

34. Мысли или образы, которые тебе казались тягостными, противными, бессмысленными или отталкивающими, но тем не менее ты не мог их отогнать и продолжал испытывать описанную гамму эмоций.

35. Повторение одного и того же действия как ритуал.

Результаты

Eсли количество набранных тобой баллов не превышает цифру  20, ты можешь не беспокоиться о своем психическом состоянии и начать со спокойной душой волноваться о чем-то еще. Уровень тревожности выше 30 баллов врачи считают аномальным. Подобный результат уже является формальным диагнозом. Сходи к психотерапевту, вы наверняка найдете,

о чем поболтать. Наконец, если у тебя больше 70 баллов, то это уже состояние, близкое к паническому, так и до депрессии недалеко. Тебе срочно нужна помощь специалиста.

Как пережить карантин с особым ребёнком

Рекомендации психолога для родителей

• Продолжать поддерживать порядки жизни или создавать новые. Хорошо поддерживать порядок и ритм жизни — и родителю, и ребенку будет проще. Если ребенок уже использует расписание, то нужно продолжать его использовать, чтобы у него сохранялось чувство уверенности.
  Распределить обязанности. Если родитель не один с ребенком, важно распределить заботу и обязанности — у каждого могут быть активности, когда он общается с человеком с особенностями развития, и личное время.

• Найти поддержку. Неопределенность, страх, усталость, злость, физическое и эмоциональное истощение, хаос — все это может стать новой реальностью жизни. На период карантина мы перевели службу поддержки семей в онлайн-формат — бесплатная консультативная поддержка (5 онлайн-встреч) доступна всем семьям с детьми с особенностями развития по всей России.

• Следить за временем использования гаджетов. Дети с аутизмом могут быть большими фанатами смартфонов и планшетов. Когда все устали, у родителя появляется соблазн дать ребёнку гаджет, чтобы отвлечь и выиграть немного времени на личные дела. Так мы можем сформировать новую привычку, и выйти из этого потом будет сложно. Попробуйте экспериментировать, с домашними делами: готовьте вместе, мойте овощи, раскладывайте посуду, убирайте игрушки, делайте разминки.

• Продолжайте общаться. Можно помочь ребёнку с особенностями развития созвониться с его друзьями по скайпу или вотсапу, чтобы они, например, показали друг другу свои комнаты и пообщались. Такой разговор, возможно, в начале придется сильно модерировать взрослым, но в дальнейшем это может стать новым полезным навыком.

Другие идеи и истории родителей особых детей вы можете найти в статье «Самоизоляция с особым ребёнком: сложности и возможности».

Это непростое время — шанс взглянуть на жизнь и на ребенка по-новому. Родители могут открыть новые возможности для общения и занятий с ребенком, или найти что-то, что ребёнок может делать сам. Но если у родителей нет времени и ресурса придумывать и делать что-то новое — они не должны винить себя в этом. Иногда решения каких-то проблем и ситуаций сами находят нас. Просто дайте себе время и позвольте этому случиться.

Как выжить в изоляции и не паниковать? Советы психолога в условиях COVID-19

Почему в изоляции мучительно?

"Современный мир требует от людей "эффективности", высоких скоростей, мобильности – в результате люди больше концентрируются на поддержании этого темпа ради перспектив, чем на взаимодействии с другими (несмотря на то, что вообще-то люди – социальные существа).

В современном обществе люди разучились строить отношения и находиться в близости

Эта гонка привела к тому, что мы разучились строить отношения и находиться в близости: огромный поток людей обращается сегодня к психологам, столкнувшись с такой проблемой",

Обилие увлечений можно считать своеобразным способом убегания от непростых внутренних вопросов, в числе которых неудовлетворенность собой, отношениями, жизнью в целом. Теперь же многие партнеры, которые не пережили всех кризисов, в четырех стенах сталкиваются лоб в лоб и выясняют, что не умеют договариваться и ежечасно делить территорию.

"Еще одна проблема, с которой приходится сталкиваться в самоизоляции – дети: многие родители привыкли, что их чадом занимается сперва няня, после воспитатель, потом учитель, а подростки и сами бегут из дому. Теперь с каждым из них надо найти общий язык"

Свободные люди, тоже оказываются замкнуты в некой микросреде, где внезапно обнаруживают свое одиночество, обилие мыслей, связанных с разного рода страхами. К тому же, привычный темп "бега" снижается, и появляется закономерный вопрос: куда я бегу или зачем? Так, в изоляции вопросы "кризиса середины жизни" актуализируются раньше, чем обычно.

Как пережить кризис с "домашними"?

"Людям, оказавшимся сегодня в изоляции, очень важно признавать свои чувства: это значит, замечать свою естественную тревогу жить в ситуации неопределенности, признавать свой страх заболеть самим или увидеть детей, родителей, стариков на больничной койке и свой собственный страх смерти (который есть у каждого человека, просто именно сейчас становится очевидным).

Важно не избегать тревоги и не бодриться, а поддерживать близких и не стесняться обращаться за поддержкой к ним – показывать свою уязвимость могут только сильные духом люди. Так мы учимся подставлять плечо и опираться друг на друга".

Причем говорить о переживаниях непременно должны как взрослые, так и дети. В противном случае напряжение будет только расти, это повлечет агрессию и раздражение, люди станут отдаляться друг от друга.

"Переживая происходящее слишком эмоционально, обратитесь к психологу. Эти специалисты обладают большим внутренним эмоциональным контейнером, и размещать в нем вашу тревогу – экологично: не каждый член вашей семьи способен вместить и свою, и вашу", – призывает гештальт-терапевт. Специалист поделилась и другими советами:

• Поддерживайте ритуалы (или заведите, если они отсутствуют) – это может быть завтрак в одно и то же время, обязательная прогулка после работы или кофейная пауза в середине дня. Ритуалы стабилизируют человека изо дня в день.

• Ищите вместе с партнером ваши общие позитивные точки опоры и концентрируйтесь на них. Они разные у каждой семьи: подойдут даже базовые, вроде крыши над головой или небольшой суммы денег в запасе.

• Сближайтесь с "домашними", находя приятные всем общие занятия или иные точки соприкосновения: в семьях с детьми с такой задачей отлично справляются настольные игры.

• Уважайте границы партнера: отсутствие какого-то зонирования в общем пространстве внесет дополнительное раздражение. Работать лучше в отдельных комнатах или зонах, в идеале – придерживаясь единого графика и вместе прерываясь на обед и отдых.

• Просите о помощи детей: договоритесь, чтобы они не беспокоили вас в важное для вас время и отблагодарите их за усилие. В ответ уважайте и их границы: не входите в комнату без стука и выполняйте договоренности.

Как заставить себя работать дома?

"Сегодня многие страдают синдромом накопившейся усталости, и при вынужденной изоляции организм, конечно, старается восстановиться. К тому же, дом у большинства людей ассоциируется с отдыхом. Впадая в состояние внутреннего саботажа, сложно заставить себя подняться с кровати и заняться делом.

Карантин — это не отпуск. Почему все думают наоборот?

Уставшим неизбежно придется дать себе возможность отдохнуть, иначе человек просто не сможет работать эффективно. Если график вариативен, хотя бы спите дольше и приступайте к работе позже; в какой момент вам точно станет легче себя организовать".

Рабочее место лучше организовать вне спальни, и не в кровати, а за столом. Найдите свой способ мобилизоваться утром (вместо утреннего туалета и дороги к офису): это может быть контрастный душ или прогулка с собакой на воздухе. Вспомните, после чего вы активизировались до всеобщего карантина.

"Есть еще один способ заставить себя работать дома: четко обозначьте для себя временные отрезки на работу (от и до), а в перерывах между ними награждайте себя чем-то особенным (например, кусочком шоколада для того, кто придерживается строгой диеты). Такая "морковка" впереди выступит мотиватором", – напутствует психолог.

О феномене скупки гречки и туалетной бумаги

"У каждого из нас в анамнезе есть родственники, пережившие войну: то есть все мы в большей или меньшей степени испытываем страх голода. Вместе с тем, тревога проявляется по-разному: пожилые люди в ситуации кризиса зацикливаются на том самом прошлом опыте – и идут покупать гречку, чтобы снизить страх".

Ни к чему переубеждать их, ваша настойчивость лишь простимулирует развитие внутренней тревоги. Лучше помочь обзавестись в нужном количестве товарами, которые помогут ощутить покой, годится любой способ снизить кортизол.

"Иногда определенные продукты покупают в большом количестве для поддержания ритуала, для той же стабилизации. К примеру, люди много лет подряд каждое утро едят на завтрак гречневую кашу с молоком: им однозначно будет спокойнее, если дома будет некий запас важного "ритуального" продукта. Это способ переживать всеобщую тревогу в рамках семейной системы".

Главное, считает она, осознавать, что покупки являются осознанными – не спровоцированы желанием повторять за другими, а совершаются в таком объеме, чтобы, например, реже покидать дом.

Как справиться с тревогой?

"Делать вид, что ничего не происходит, нельзя: тревога нужна нам, как и любое базовое чувство. Когда она "поднимается", главное – осознавать, что это не больше, чем просто приступ, который непременно пройдет.

Часто тревога сопровождаются тотальным чувством одиночества: в таком состоянии полезно делиться переживаниями. Стабилизироваться помогает телесный контакт: хорошо, если в этот момент вы можете обнять кого-нибудь; при панической атаке отлично работают объятия со спины".

Проявления тревожного состояния можно снизить. К примеру, при нехватке и сбивчивости дыхания – вдыхать и выдыхать на четыре счета, закрыв глаза и делая паузу перед выдохом. Снизить пульс помогают разные способы концентрации на телесных ощущениях: обнаружение ощущений в ногах, ягодицах, если вы сидите (чтобы переключить внимание). Успокаивает также подключение мелкой моторики вроде перебирания четок.

В стремлении к эмоциональному равновесию нужно периодически отдаляться от внешнего мира при помощи приятных, "ресурсных" занятий: рисования, шитья, лепки, любого другого мастерства. Еще снизить уровень тревоги помогает физическая нагрузка: пробежка по пустому парку, занятие на домашнем тренажере, даже уборка (которая к тому же помогает упорядочить информацию в голове).

"Главное правило в нынешних обстоятельствах – тщательно фильтровать информацию. Людям, которые подвержены тревожным настроениям, стоит изолировать себя от потока пугающих новостей: это может быть опасно".

Добрий день всім, так як в нашій країні склалися такі важкі обставини і ми сім'ями знаходимося вдома, то вільно чи не вільно відбуваються конфлікти ,які призводять до стресу .Сьогодні детально розберемо, що таке конфлікт і як його уникнути.

Вирішення конфліктів: практичні поради

Дитинство – це тренувальний майданчик, де діти вчаться контактувати з навколишнім світом. Це щоденний соціальний досвід, за допомогою якого вони розвивають і зміцнюють свої навички соціального спілкування. Допомогти їм правильно керувати собою в конфліктних ситуаціях, повідомляти про свої потреби й бажання та ефективно вирішувати суперечки – складне завдання, що потребує від батьків чіткого розуміння та практичних стратегій. Ця стаття покликана допомогти батькам зрозуміти й навчитися скеровувати повсякденні конфлікти, які виникають в їхніх дітей із друзями, родичами, а також у школі.

При цьому дана стаття не розглядає конфлікти, які виникають на ґрунті знущань (булінгу), фізичної чи вербальної агресії чи агресії братів і сестер. Але деякі стратегії, які будуть наведені далі, можуть стати у пригоді при вирішенні більш серйозних суперечок.

Що таке конфлікт?

Конфлікт можна описати як незгоду з чиєюсь думкою або суперечку між двома й більше людьми, в яких є розбіжності в поглядах на поведінку чи думку кого-небудь. При цьому конфлікт може бути значно складнішим, ніж просто суперечка. Складність конфлікту залежить від сприйняття дійсності людьми, які залучені до нього, – їхніх потреб, бажань, ідей або цінностей.

Складність залежить від того, наскільки емоційно реагують люди – вони відчувають гнів, пригнічення чи біль. Конфлікт можна вирішити або посилити в залежності від того, як поводяться сторони, що конфліктують: чи співчутливо вислуховують опонента, розмовляють спокійно, чи підвищують голос, проявляють фізичну агресію або ображають.

Конфлікт ініціюється відмінностями, які неминуче присутні в людей, і залежить від їхньої реакції та взаємодії.

Чого слід очікувати?

Протягом усього свого дитячого життя діти беруть участь у великій кількості соціальних взаємодій. Вони керують безліччю стосунків з різними людьми: учителями, друзями, однокласниками, братами й сестрами, батьками та іншими родичами. Тому часто у своєму повсякденному житті діти неминуче перебувають у певній формі конфлікту.

Суперечка може виникнути тоді, коли думка дитини, її потреби чи бажання відрізняються від думки, потреб або бажання друзів, родичів чи батьків. Дитина реагує емоційно й може розгніватися, засмутитися, злякатись або образитися. Ці емоції й страхи можуть призвести до таких проявів поведінки, як крик, образа чи фізична агресія, при цьому звичайна дискусія може перетворитись на серйозну суперечку.

Варто знати, що діти з поганими навичками вирішення конфліктів, швидше за все, відчувають такі переживання:

• підвищену агресивність;

• соціальну ізоляцію;

• депресію;

• самотність;

• тривогу.

У тих, хто може вирішити конфлікт мирним шляхом, більше шансів на те, що їхні однолітки приймуть їх, у той час як дітей, які роблять неправильний вибір своєї поведінкової реакції в конфліктній ситуації, швидше за все, однолітки відкинуть.

Що ви можете зробити?

Існує найкращий спосіб домогтися самостійності дитини: навчити її міркувати та знаходити компроміси. Тут важливо батьківське втручання в поєднанні із залученням дитини до процесу врегулювання конфлікту. Оскільки діти сперечаються з найрізноманітніших причин, перед батьками стоїть складне завдання: визначити, коли необхідно продовжити суперечку, а коли треба втрутитися й зупинити її, коли виступити посередником, а коли дозволити дітям розібратись у тому, що відбувається, самостійно. Батькам варто подивитись на ситуацію з точки зору того, що коли діти сперечаються й вирішують свої суперечки, вони ростуть і набувають важливих соціальних навичок.

Іноді батькам слід втрутитися, щоб забезпечити безпеку дитини й попередити погіршення ситуації. Проте втручання в суперечку не завжди означає повний і тотальний контроль над ситуацією та встановлення своїх правил. Батьківське втручання може мати вид посередництва, коли батьки відіграють активну роль і надають допомогу дітям в управлінні своїми емоціями, обговоренні своїх потреб і генеруванні власних рішень.

• Моделюйте позитивне вирішення конфлікту. Те, як дорослі вирішують власні конфлікти, має великий вплив на дітей. Батьки, які під час суперечки підвищують голос один на одного, погрожують, ображають, жорстокі або агресивні, неусвідомлено дають дитині зрозуміти, що така поведінка є прийнятним способом урегулювання ситуації. Моделювання позитивного вирішення конфліктів, а саме співчуття та співпереживання, творчого вирішення проблем і контролю емоцій, дає дітям позитивний приклад.

• Створюйте безпечне середовище для підтримки дитини. Коли діти потрапляють у біду, батькам доводиться нелегко, тому важливо контролювати власні емоції. Зберігайте спокій і вислухайте дитину з розумінням, співчуттям і підтримкою, сповненою любові. Допоможіть дітям відчувати себе комфортно й безпечно, дозвольте їм висловлюватися відкрито й чесно, не побоюючись негативної або емоційної реакції.

Ідеї про надання допомоги дитині в конфлікті

Незалежно від ситуації, навчання дітей уміння вирішувати конфлікти допомагає їм рости й розвивати позитивні соціальні та емоційні навички. Використання особистого досвіду – це лише один зі способів ведення переговорів і вирішення конфліктів.

• Використовуйте ефективне спілкування. Неупереджена розмова з дитиною, активне вислуховування допомагають їй заспокоїтися, розібратись у своїх почуттях, з'ясувати, у чому проблема, і знайти її рішення.

• Опрацьовуйте емоції й почуття дітей. Обговорюйте та аналізуйте з дітьми їхні емоції й почуття – вони гніваються, сумують, розчаровані, схвильовані, переживають почуття ніяковості чи страху?

• Навчіть їх заспокоюватись і звільнятись від стримуваних емоцій. Це може бути що завгодно – від глибокого дихання та релаксації до фізичної діяльності, писання чи малювання.

• З’ясуйте, чого вони хочуть. Розмова з дитиною допомагає їй заспокоїтись і почати розуміти свої власні мотиви – що вона дійсно хоче або чого потребує, чого хоче інша дитина і що вона, у свою чергу, відчуває.

Практичні поради батькам

Вивчайте практичні прийоми спілкування. Існують деякі практичні техніки, які ви можете запропонувати своїм дітям, щоби більш ефективно спілкуватись у запалі сварки або після того, як вони заспокоїлись. Разом з дітьми ви навіть можете обіграти деякі моделі поведінки.

• Бути добрим - важко конфліктувати з доброю людиною.

• Уникати образливих фраз – це може тільки погіршити ситуацію.

• Розмовляти з опонентом про проблему відверто й чесно – так точка зору кожного буде почута.

• Уважно прислухатись до інших і повторювати те, що вони сказали, – це дає можливість почути співрозмовника й виправити непорозуміння.

• Використовувати займенник «я», де це можливо, – у ході обговорення за допомогою «я» забирається підтекст провини. Наприклад: «Я відчуваю себе засмученим, коли ти не граєш зі мною» замість: «Ти мене уникаєш і ніколи не граєш зі мною».

Шукайте незалежне рішення проблеми. Будемо сподіватися, що на цій стадії діти вже визначили, у чому проблема, і взялись її вирішувати. Після кількох тренувань з батьками вони навчаться робити це самостійно.

• Під час пошуку рішення використовуй «мозковий штурм» – напиши розгорнутий список ідей, як вирішити конфлікт, у тій послідовності, в якій вони спадають на думку.

• Будь готовим до компромісу, щоб дійти до взаємовигідного рішення. Погоджуйся з вирішенням проблеми й дотримуйся його.

• Думай про можливі наслідки своїх рішень.

6 правил для вирішення робочих конфліктів

Коли співробітник день у день багато часу проводить з одними і тими ж людьми, конфлікти неминучі. Навіть той, хто під час прийому на роботу переконував, що чудово долає стресові ситуації, здатний проявити себе з несподіваного боку.

Конфлікт на робочому місці може виникнути з будь-яких причин і в різному вигляді: між двома співробітниками, між цілими відділами або керівниками і їхніми підлеглими. Яким би важковирішуваним не було питання, завжди можна обійтися малою кров’ю. Ось кілька порад для гармонійного виходу з конфліктних ситуацій.

1. Прийміть факт наявності конфлікту

Коли виникає суперечка, не уникайте її та не робіть вигляд, що нічого не сталося. Згодом напруга буде наростати, а конфлікт тільки посилиться. Розберіться з проблемами якнайшвидше, перш ніж вони переростуть у ворожнечу і стануть частиною робочої атмосфери.

Якщо ви помітили конфлікт між співробітниками, запропонуйте їм знайти спосіб вирішити його. Якщо виникло непорозуміння між відділами, саме час влаштувати тімбілдінг. Якщо у вас утворився конфлікт особисто з одним із ваших підлеглих, вирішуйте його в приватному порядку.

2. Обговоріть ситуацію

Зберіть людей на регламентовану зустріч, де кожен може висловитись і бути почутим іншою стороною. Слідкуйте за тим, щоб вся увага не перейшла до когось одного. Якщо учасників конфлікту кілька, вони всі обов’язково мають отримати право пояснити свою позицію.

Під час такого спілкування не варто шукати винних або проявляти агресію, в першу чергу потрібно зосередитись на проблемі, а не на особистостях.

3. Уважно всіх вислухайте

Важливо приділити всю свою увагу оратору. Не перебивайте іншу людину, поки не прийде час ставити питання.

Переконайтесь, що зрозуміли, що хотів сказати співрозмовник. Перефразуйте і повторіть сказані слова, щоб не залишилось сумнівів і недомовленостей. Можна використовувати фрази на кшталт “Дозвольте мені переконатися, що я вас правильно розумію. Ви засмучені через …, тому що … “.

Не бійтеся уточнювати те, що не до кінця зрозуміло, і просити переформулювати думку або проговорити її ще раз.

Не дозволяйте емоціям відвернути вашу увагу.

4. Знайдіть точки згоди

У суперечці акцент завжди робиться на розбіжностях, але вихід з неї можливий тільки тоді, коли ви знайдете щось спільне.

Вкажіть співрозмовникам на те, в чому у вас сходяться думки, постарайтеся стати на місце іншої людини і побачити ситуацію її очима. Наприклад, якщо ви не згодні з новою тактикою ведення продажів, виділіть ті ідеї, які вам все ж сподобались, розкажіть про інші можливості й окресліть плюси командної роботи.

Така поведінка продемонструє вашу готовність шукати спільну мову і будувати довірливе спілкування.

5. Будьте неупереджені

Як керівник, при вирішенні трудових конфліктів ви маєте зайняти позицію посередника. Буде складно не прийняти одну зі сторін, але ви повинні пам’ятати, що ваше завдання — допомогти підлеглим вирішити внутрішні проблеми.

Швидше за все, вам доведеться керувати розмовою, особливо якщо розбіжність поглядів перебуває в піковій стадії. Щоб не дати співробітникам заглибитись в емоції і власні образи, потрібно буде уважно стежити за темою і повертати її в потрібне русло. Також варто надати поради щодо подальших дій.

6. Вирішіть проблему швидко і остаточно

Будь-який конфлікт має бути повністю закритий чітким рішенням.

Сторони мають принести одна одній щирі, а не формальні вибачення і дійсно пробачити. Потрібно переконатись, що розбіжності зведені нанівець і більше це питання не виникатиме.

Невирішені конфліктні ситуації обов’язково призводять до наростання невдоволення і гальмують розвиток компанії, тому яким би важким не здавався процес їх вирішення, необхідно позбутися них у зародку.

Как избежать стресса

Иногда стресс кажется тем, что мы должны безоговорочно принять. Чтобы быть впереди всех в этот день, в этом месте мы должны бежать, бежать, бежать. К сожалению это плохо отражается на нашем здоровье — умственном и физическом. Следуйте следующим советам, чтобы научиться управлять стрессом и быть более продуктивным.

Метод 1 Привычки

1.

Ешьте здоровую пищу. Сытое тело лучше справится со всеми невзгодами. Начните свой день со здорового завтрака и в течение дня питайтесь небольшими, питательными порциями, чтобы постоянно подпитываться энергией.

• Стресс влияет на аппетит, что приводит к перееданию или к недоеданию. Обратите на данный момент внимание, если у вас с этим проблемы.

2

Высыпайтесь. Когда мы спим 7–8 часов в сутки, справляться с текущими проблемами куда проще. За недостатком сна мы становимся менее терпеливыми и легко раздражаемся, что только усугубляет стресс. Хороший ночной — отдых это основа для хорошего дня, а хороший день служит прологом хорошей ночи.

• Если заснуть проблематично, оцените, почему. Шум? Свет? Безумный график? Что вы можете изменить, чтобы засыпать стало легче?

3

Занимайтесь физическими упражнениями. Йога, аэробика, прогулка вокруг квартала после ужина может помочь снять стресс, но не переусердствуйте, если вы не в форме. Это начало долгого пути к управлению стрессом и вашему здоровью.

• Физические упражнения хороши для ума, тела и духа. Они не только улучшают общее состояние здоровья, но также хорошо влияют на ваше чувство благополучия, повышая уровень эндорфинов. И это может серьезно улучшить ваше настроение. Как ни странно, это похоже на успокаивающий эффект медитации.

4

Следите за своими вредными привычками. Человек пытается справиться со стрессом всеми доступными ему способами. Однако некоторые из этих способов не способны решить ваши проблемы. Будьте внимательны, попросите друзей присмотреть за вами.

• Если вы много курите, чрезмерно употребляете алкоголь, переедаете (назовем лишь несколько примеров), все дело может быть в стрессе. Кажется, что эти пагубные привычки облегчают стресс, но в долгосрочной перспективе все станет только хуже. Оцените свои привычки честным взглядом.

5

Возьмите тайм-аут. Воспитание себя должно стать вашим приоритетом, если вы стараетесь уменьшить влияние стресса на свою жизнь. Решать жизненные проблемы не в лучшей форме — не самая удачная идея, так выделяйте время, чтобы просто расслабиться.

• Попробуйте выделять по крайней мере 10 минут в день для себя. Это может быть в постели, на коврике для йоги или просто в кресле офиса. Везде, где вы можете, закрывшись от всех, расслабиться, чтобы просто побыть в тишине и спокойствии.

6

Практикуйте методы релаксации. Это может показаться немного глупым, однако тело работает в тандеме с мозгом, так что изменения в одном ведут к изменениям в другом. Йога, медитация, глубокое дыхание расслабят ваше тело. Как только вы введете расслабляющие техники в привычку, вы почувствуете снижение уровня повседневного стресса. И когда вы столкнетесь с серьезными проблемами, вы сможете справиться с ними более спокойно и эффективно.

7

Умейте договориться со стрессом. Когда стресс приходит, избавиться от него не просто. Вы должны придумать способ справляться с ним. В общем, есть четыре способа правильно думать об этом:

• избегать стресс-фактора;

• изменить стресс-фактор;

• адаптироваться к стресс-фактору;

• принять стресс-фактор.

  • Это поможет вам разобраться в своих мыслях. Какой из них наиболее выполним для вас? Как вы можете выполнить один из них?

8

Найдите поддержку. Семья, друзья, и ваше социальное окружение — все это имеет большое влияние на то, как вы справляетесь со стрессом. Та группа людей, на которых вы можете опереться, поможет вам сохранить психическое здоровье. Поддержка может выражаться в чем-то более конкретном вроде времени или денег. Просить о помощи бывает непросто, однако это никоим образом не делает вас слабым. В состоянии стресса ищите поддержку:

• у семьи и близких друзей;

• у коллег или друзей, кто разделяет ваши увлечения, хобби;

• у психотерапевта;

• у духовного наставника;

• в программе помощи сотрудникам на работе или на занятиях по управлению стрессом;

• в группе психологической поддержки.

Метод 2 Перспективы

1

Найдите цель и баланс. Многие люди, когда находят смысл в работе (что бы это ни было), обнаруживают, что это уравновешивает их. Работать без цели не очень удобно для большинства людей. Найдите то, что движет вами, и сконцентрируйтесь на этом.

• Как только вы поймете это, вы сможете изменить свои привычки. Все постороннее, что отвлекает вас от этой цели, будет отброшено.

2

Практикуйте позитивное мышление. Это не черно-белый мир, где мысли предшествуют поведению и наоборот.Однако, независимо от типа вашего мышления, применяйте следующие способы:

• Если мыслить позитивно получается не всегда, пытайтесь манипулировать вашим поведением. Необязательно действительно думать о чем-то, но ведите себя так, будто вы так думаете. Вскоре вы обнаружите, что ваш разум следует за вашими действиями. Попробуйте ходить с опущенной головой. Как вы себя чувствуете? Теперь поднимите голову. А теперь?

• Если у вас проблемы с позитивным поведением, тренируйте ваши мысли. Останавливайте отрицательные мысли. Поверьте — это в ваших силах! Вы единственный человек, который может остановить ваши негативные мысли. Воспользуйтесь этим преимуществом и заменяйте их позитивными (или по крайней мере нейтральными!).

3

Будьте прямолинейны. Многие люди сталкиваются со стрессом в результате ситуаций, которых можно было бы избежать, сказав о чем-то прямо. Быть может, другие люди (служащие источником стресса) просто не знают, что заставляют вас нервничать. Поговорите с ними.

• Здесь ваше счастье поставлено на карту. Какая бы ни была проблема, напрягающая вас, о ней стоит говорить. Ваши эмоции стоят этого.

4

Будьте готовы сказать «нет». Те, кто всем угождает, с легкостью подвергаются стрессу, только вот угодить каждому невозможно. Так не обещайте лишнего, чтобы избежать чрезмерных обязательств. У вас появится больше свободного времени, которое вы сможете уделять себе.

• Если отказы даются с трудом, практикуйтесь говорить «нет» по крайней мере один раз в неделю. Просто сократите активность, которая заставляет вас жертвовать своим свободным временем.

5

Перестаньте стремиться к совершенству. Зачастую мы усердно работаем, чтобы добиться лучших результатов, но необходимо помнить о следующем — иногда надо вовремя останавливаться, когда работа сделана достаточно хорошо.Критика у нас в крови, и порой в самом совершенном творении человек способен разглядеть нечто неидеальное. Так что вовсе не обязательно доводить все до совершенства, чтобы стать еще одним источником критики.

• Установите временные рамки для своего перфекционизма. Здесь в игру вступает поиск баланса. Если вы будете управлять своим временем с умом, у вас появится больше возможностей для расслабления.

Дослідження свідчать, що сучасні підлітки відчувають більший стрес, аніж дорослі. І цей факт тривожить батьків. Підлітковий стрес – поширене явище, якому потрібно навчитися давати раду. Незважаючи на те, що підлітки мають чимало причин для стресу, із ним можна впоратися. Виявивши достатньо терпіння, батьки спроможні допомогти дитині навчитися долати стрес.

Що таке підлітковий стрес

Уявіть собі таку ситуацію. Ваша дитина має скласти відповідальний іспит. На підготовку відведено тиждень. Упродовж цього часу і дитина, і, ви відчуватимете занепокоєння, дратівливість, злість тощо. Перед іспитом підлітка може охопити сильне хвилювання. Він так боятиметься поганої оцінки, що хотітиме втекти, аби не складати цей іспит. Це і є стрес.

Стрес – це реакція організму на складні або загрозливі ситуації. Ви відчуваєте стрес, стикаючись із несприятливими обставинами. Стрес активізує в організмі механізм «бий або біжи».

Реакція «бий або біжи» у підлітків

Віч-на-віч із передбачуваною або реальною загрозою людина відчуває сильний стрес, і в неї спрацьовує автоматична реакція, що називається «бий або біжи». Ця реакція досить важлива: організм готується боротися з джерелом небезпеки або втікати від неї.

Коли активізується цей механізм, нейрони з мигдалеподібного тіла мозку посилають сигнали в гіпоталамус, який виконує в мозку роль сполучного центру. Гіпоталамус посилає сигнал у наднирники й активізує симпатичну нервову систему.

Наднирники виділяють у кров адреналін, що викликає підвищення рівня цукру в крові і приплив енергії у всіх частинах тіла. Як наслідок, у людини частішає пульс, розширюються зіниці, а шкіра червоніє або блідне. У такому стані організм людини перебуває 20–60 хвилин, а потім знов набуває нормального розслабленого стану.

Така реакція властива і дорослим, і підліткам. Вона є нормальною, якщо організм не перебуває в описаному стані дуже довго. У невеликих дозах така реакція корисна. Саме вона допомагає нам ухилитися від м'яча, який летить у нас, або вчасно відскочити, коли назустріч їде автомобіль.

Симптоми підліткового стресу

Стрес може мати різні фізичні й емоційні прояви. У деяких людей він виявляється і в поведінці. Розгляньмо симптоми стресу.

1. Емоційні симптоми

Люди, схильні до стресу, можуть виглядати пригніченими й нещасними. Підлітки в стані стресу можуть здаватися схвильованими, роздратованими або відчуженими. Їх легко розлютити, їх вражають прості речі. У важких ситуаціях підлітки нерідко почуваються безпорадними. Якщо ваш підліток безпідставно сперечається з вами – імовірно, він перебуває в стресовому стані.

2. Фізичні симптоми

Фізичні симптоми стресу включають утому, виснаження, головний біль, нудоту, запаморочення, прискорене серцебиття та втрату апетиту. Підліток може збайдужіти до занять спортом та інших фізичних навантажень. Деякі підлітки втрачають або, навпаки, набирають вагу.

3. Зміни в поведінці

Підлітки, які відчувають стрес, можуть здаватися неспокійними, виявляти ознаки нервозності: кусають нігті, неспокійно ходять, метушаться тощо. Відсторонення від родини й друзів, примхливість, дратівливість, недбалість дій і байдужість до улюблених занять також можуть вказувати на стрес.

4. Когнітивні симптоми

Стрес у підлітків впливає на їх когнітивні здібності, наприклад, пам'ять. Ви думаєте, що ваш підліток несерйозно ставиться до своїх справ, але, можливо, він перебуває під владою стресу. Інші когнітивні симптоми включають ірраціональне мислення, нездатність зосередитися на тій чи іншій діяльності тощо.

Вам може здатися неймовірним твердження, що стрес корисний (але лише тоді, коли мотивує людину працювати краще). Зі стресом легко впоратися, якщо знати його причину.

11 причин підліткового стресу

Найчастіше стрес спричиняють звичайні речі. Якщо дитина охоплена стресом, такий стан може бути викликаний однією або декількома причинами.

1. Стрес, пов'язаний із навчанням

Навчання – одна з найпоширеніших причин стресу підлітків старшого шкільного віку. Підлітків часто хвилюють якість виконання домашніх завдань, підготовка до іспитів і вступ у заклад вищої освіти. Помірний стрес корисний, якщо мотивує підлітка вчитися краще. Але якщо він негативно впливає на когнітивні здібності та здоров'я дитини, варто вжити заходів.

2. Фізичний стрес

Фізичні зміни також можуть бути причиною підліткового стресу. Підлітки переживають емоційні та фізичні зміни, які їх дезорієнтують. Нерозуміння підлітком того, що відбувається з його тілом у період статевого дозрівання, може призвести до стресу. Крім того, надмірне фізичне навантаження нерідко спричиняє в підлітка втому та психічну напругу.

3. Соціальний стрес

Соціальне життя має велике значення для підлітків. Вони потребують визнання однолітків і для цього ходять на вечірки, гуляють із друзями. Для підлітка більше важать друзі, ніж родина.

Тиск із боку однолітків викликає в підлітків стрес і змушує їх вживати алкоголь, цигарки й наркотики. Підліток ніби повинен приховувати своє справжнє «я», прикидатися іншою людиною. І це веде до появи стресу. Підлітки створюють для себе прийнятний соціальний імідж, намагаючись під тиском однолітків дотриматися його. Це непросто, а тому підлітки в описаних обставинах досить часто переживають стрес.

Крім того, конфлікти з друзями, знущання однолітків і романтичні взаємини також нерідко є причинами стресового стану у підлітків.

4. Стрес через проблеми в сім'ї

Усе, що відбувається в родині, впливає на підлітка. Високі очікування батьків, розбіжності між ними, хвороба члена родини або напружені взаємини з братами чи сестрами – усі ці чинники впливають на дитину.

Конфлікти й розбіжності між братами й сестрами – цілком нормальне явище в родині, але, переростаючи в справжню війну, стають причиною стресу у всіх учасників протистояння. Підлітки нерідко ревнують і ненавидять своїх молодших братів або сестер, котрим дістається більше батьківської уваги. Намагайтеся не ставати на жодну сторону в таких суперечках, аби запобігти їм надалі.

5. Фінансовий стрес

Гроші турбують не тільки дорослих. Підлітки також переймаються ними, тому що не в змозі контролювати власне фінансове становище. Дослідження свідчать, що підлітки із малозабезпечених сімей часто схильні до стресу, пов'язаного з бідністю, і згодом стають тривожними підлітками й дорослими.

Якщо ваша сім'я переживає фінансові труднощі, це може спричинити стрес у вашого підлітка. Хвилюватися про фінансове становище сім'ї – це нормально для дитини, але не обтяжуйте її великою кількістю подробиць.

6. Травматичні події

Нещасні випадки, хвороби, смерть близької людини, фізичне або емоційне насильство – усе це може спричинити серйозні наслідки для підлітка. Смерть близької людини може викликати в нього відчуття втрати й страху втратити всіх, хто є у його житті. Для підлітків травматичною подією є і розрив романтичних стосунків. Якщо в житті підлітка відбулися такі події, батькам варто бути уважними до його емоційного стану й поведінки.

7. Стрімкі зміни в житті

Підліткам важко приймати зміни в житті так швидко й легко, як дорослим. Стрімкі зміни, наприклад, перехід в іншу школу, переїзд у нове місто, поява нового члена сім'ї (наприклад, вітчима, зведених братів або сестер) здатні викликати в підлітка дискомфорт. Якщо при цьому він не знає, як дати раду змінам або виправдати очікування батьків чи вчителів, його життя сповнюється напругою.

8. Романтичні стосунки

Старшокласники часто переживають через те, що у всіх друзів є хлопці й дівчата, а в них – ні. Ті чи інші очікування від хлопця чи дівчини, брак їхньої уваги (або, навпаки, її надлишок), заплутані почуття тощо нерідко стають причиною стресу у підлітків.

9. Низька самооцінка

Фізичні та емоційні зміни, що їх переживають підлітки, змушують їх сумніватися в собі. Це веде до формування в них низької самооцінки. Також причиною низької самооцінки й невпевненості може бути ставлення батьків до підлітка.

10. Нездорова конкуренція

Конкуренція з однолітками – поширене явище з-поміж підлітків. Старші дівчата та юнаки, як правило, виявляють здорову конкуренцію в навчанні, спорті та інших сферах. Конкуренція корисна, поки мотивує підлітка вдосконалюватися. Але якщо вона викликає негативні почуття, наприклад, ревнощі або образу, то лише посилює стрес.

11. Нерозвинені навички тайм-менеджменту

Підлітки часто скаржаться, що їм бракує часу на все: сніданок, уроки, виконання домашніх обов'язків. Нерозвиненість навичок тайм-менеджменту є ще однією причиною стресу в підлітків. Їх часто відволікають електронні ґаджети, які забирають більшу частину їхнього часу. Перш ніж підлітки це усвідомлять, у них залишається обмаль часу на виконання необхідних справ. У результаті підлітки потерпають від стресу.

7 способів упоратися зі стресом

Не варто зосереджувати увагу підлітка на тому, що він перебуває в стресовому стані, натомість варто допомогти йому здолати стрес. Зокрема, за допомогою наведених нижче способів.

1. Сон

Підлітки зайняті навчанням, домашніми обов'язками й хобі. Тому в них залишається мало часу на сон. Як правило, підлітки лягають спати пізно вночі і прокидаються досить рано. Щоб усунути стрес, їм необхідно розслабитися. Коли розслаблене тіло, психіка також розслабляється й відновлюється. Повноцінний нічний сон допоможе підлітку краще впоратися зі стресом. Також корисний нетривалий сон упродовж дня.

2. Фізична активність

Це один із кращих способів позбутися стресу. Чи не найліпший спосіб упоратися зі стресом – це пробіжка. Також корисно вирушити на прогулянку або сходити в тренажерний зал. Після цього підліток почуватиметься краще. Заохочуйте його займатися спортом або просто бути фізично активним. Це допоможе йому зберегти здоров'я й ефективно долати прояви стресу.

3. Здорове харчування

Здорове харчування – запорука усунення накопиченої в організмі напруги. Збалансоване харчування, що включає велику кількість овочів, фруктів, молочних продуктів, білків, збереже здоров'я дитини. Перебуваючи в стресовому стані, підліток, як правило, їсть нездорову їжу (фаст-фуд, морозиво тощо). Замініть такий раціон здоровими стравами.

4. Підтримка батьків

Спілкування з підлітком може бути для батьків непростою справою. У стані стресу спілкуватися з ним стає дещо важче. У таких ситуаціях марно гніватися на дитину або карати її. Якщо ви прагнете, аби підліток краще давав раду стресу, маєте бути поруч і підтримувати його, а не погіршувати ситуацію.

5. Зосередьтеся на позитивних моментах

Відчуваючи стрес, ми загострюємо свою увагу на тому, що йде не так. Ми переймаємося тим, чого нам бракує і що нам не вдається. Стрес може посилитися, коли в підлітка розвивається негативний спосіб мислення. Підліткам нелегко знаходити в житті позитив, але ви можете допомогти їм у цьому. Нагадуйте підлітку про його сильні сторони і показуйте шляхи їх використання для вирішення життєвих проблем.

6. Розмовляйте з підлітком

Заохочуйте підлітка говорити про те, що його хвилює. Спілкування – один із найбільш ефективних засобів усунення стресу. Спільне обговорення проблеми допоможе вам із дитиною швидше знайти її вирішення. Для вас головне – вислухати підлітка й вирішити, що ви можете зробити, аби допомогти йому.

7. Дозвольте підлітку робити те, від чого він почувається щасливим

Те, що робить людину щасливою, не може викликати в неї стрес. Дозвольте підлітку робити те, що йому подобається. Наприклад, щось просте: слухати музику, грати в комп'ютерні ігри або переглядати фільми.

Заняття, які допоможуть підлітку впоратися зі стресом

1. Дихальні вправи. Глибоке дихання розслабляє тіло і психіку людини. Дихальні вправи – засіб повернути душевну рівновагу й розслабитися.

2. Медитації. Це мистецтво зосереджуватися на теперішньому моменті. Коли вас переповнюють думки й емоції, зробіть глибокий вдих і прислухайтеся до себе. Намагайтеся геть нічого не думати, натомість просто зосередьтеся на своїх відчуттях. Ви також можете медитувати, зосереджуючись на своєму диханні, відчутті тіла або навколишніх звуках. Це просте заняття дасть вам змогу відпустити ваші думки й розслабити розум.

3. Візуалізація. Зорові образи – це потужний інструмент, який можна використовувати, щоб позбутися негативного мислення. Сядьте в тихому місці, закрийте очі, прислухайтеся до навколишніх звуків, максимально зосередьтесь. Уявіть ідеальну ситуацію на цей момент. Подумайте, як би ви при цьому почувалися, що б сказали. Утримайте такий образ в уяві на декілька хвилин. Щойно відкриєте очі – матимете новий погляд на ситуацію.

4. Відвертість на відвертість. Якщо ви й ваші друзі відчуваєте стрес, апробуйте цей спосіб. Відверта розмова допоможе вам із другом поділитися своїми переживаннями й думками, а також структурувати їх. Це заняття також незамінне, аби навчитися прислухатися до інших.

5. «Мовчання». У цю гру грає декілька людей. Візьміть легкий м'ячик, який можна кинути, не докладаючи зусиль. Кидаючи або приймаючи м'яч, ви маєте мовчати. Учасник, котрий вимовляє звук або слово, вибуває. Така гра змушує дитину зосередитися на тому, щоб зловити м'яч, і не думати про те, що її турбує.

6. «Замри». Ця гра, у яку можуть грати декілька людей, добре допомагає побороти стрес. Учасники мають танцювати під музику, а після її завершення завмерти.

Щоб здолати стрес, підліткам доцільно вести щоденник своїх стресів. Цей спосіб є досить ефективним.

Підлітковий стрес: статистика і факти

Чи знаєте ви, що понад 25 % підлітків відчувають стрес упродовж навчального року?

• 59 % підлітків стверджують, що відчувають стрес, бо не вміють керувати своїм часом;

• 40 % підлітків стверджують, що в стані стресу відчувають роздратування або злість;

• 35 % підлітків через стрес не можуть спати вночі, а 23 % втрачають апетит;

• у багатьох підлітків стрес призводить до фізичних змін: 36 % мають перевтому, 32 % – головний біль, а 21 % – розлади шлунка або кишківника;

• 68 % дівчаток і 55 % хлопчиків підпадають під дію стресу через свою зовнішність;

• підлітки долають стрес за допомогою комп'ютерних ігор (48 %) і перегляду Інтернет-сайтів (43 %);

• щоб упоратися зі стресом, 28 % підлітків займаються спортом, а 37 % виконують фізичні вправи.

Пам'ятайте, що цілком уникнути стресу неможливо. Натомість можна навчитися ним управляти, щоб він не мав негативного впливу на ваше життя. Чим раніше ваш підліток навчиться давати раду стресу, тим краще він робитиме це в дорослому житті.

Поради випускникам : Як учити, щоб усе пам'ятати

Підготовка до ЗНО передбачає вивчення величезних масивів інформації. Чи не найбільший страх 11-класників — "на тесті я нічого не згадаю!".

"Часто чую від тих, хто складав ЗНО: "Я ж так учив, а на тесті було відчуття, наче все забув!". Це не тому, що погано вчив. Просто під час стресу (а на іспиті він дається взнаки) включається частина мозку (амігдала), відповідальна за емоційне реагування, і в такій ситуації важче згадати інформацію, особливо завчену. Натомість краще згадується те, що має емоційне забарвлення".

Тому, готуючись до тесту, варто використовувати меми, цікаві відео, комікси, пісні. Можна пошукати готові або придумати власні. У текстах пісень можна знайти ілюстрації до всіх правил і винятків української мови.

Щоб краще запам'ятати вивчене, психолог Світлана Ройз радить складати ментальні карти, — так інформація краще структурується. Це просто: потрібно взяти аркуш, у центрі написати тему, якій присвячена карта (одне слово), обвести її, а навколо написати ключові слова і з′єднати їх стрілками з головним. Можна розширювати карту, додаючи гілки до вже намальованих (теж із ключовими словами), доки тему не буде вичерпано. Корисно "шифрувати" шпаргалки — записувати навчальний матеріал символами, так він краще запам'ятається. Але ці шпаргалки, звісно, не для того, щоб використовувати їх на іспиті.

Важливо також чергувати час навчання і відпочинку, не знижувати спортивну активність.

Як боротися зі стресом під час тестування?

"Коли ти хвилюєшся, у тебе в мозку тимчасово вимикається доступ до "теки", в якій лежить вивчений матеріал, — І це потрібно пояснити підлітку заздалегідь, до тестування, попередити, що мине час, він заспокоїться і все згадає".

Кілька вправ, які можна робити прямо під час тестування . Наприклад дихати, адже ця вправа виключає частки мозку, які відповідають за емоції, і дозволяє включитися механізмам, що відповідають за відтворення вивченої інформації. На рахунок від 1 до 8 — вдих і так само довгий видих. Важливо рівно поставити ноги на підлогу, всією ступнею. Це розслаблює та додає впевненості.

"Для усвідомлення опори відчуйте, як міцно стоять на підлозі ноги, як спирається на спинку стільця чи стіну спина". Кілька вправ, які допомагають боротися зі стресом.

Наприклад, вправа "крило янгола": праву руку покласти на ліве плече, ніби обіймаючи його. Можна уявити, що це рука друга, когось із батьків або викладача. Допомагає заспокоїтися так зване "парасимпатичне дихання", коли видих довший за вдих. Можна зробити масаж зап'ястка між кісточками, що розділяють четвертий і п'ятий пальці, — це зона, яка відповідає за реакцію на стрес. Допомагає заспокоїтися "якір уваги" — пришитий заздалегідь яскравий ґудзик або браслет, подивившись на який дитина зможе повернутися в "реальність".

Коли людині страшно, блокується доступ до центру "думання". Щоб подолати цей вплив стресу, важливо:

1. Взяти з собою воду (прозора пляшка з водою дозволена правилами).

2. Для відчуття меж і балансу є дуже проста вправа "крило янгола": поклади праву руку на своє ліве плече, немов обіймаючи. Можна уявити, що це рука друга, когось із батьків або викладача.

3. Подихати певний час так, аби видих був довшим, ніж вдих. Таке дихання допоможе заспокоїтися.

4. Для відчуття стійкості можна покласти руки на живіт і зробити декілька вдихів-видихів.

5. Зробити собі масаж зап'ястя між кісточками, що розділяють четвертий і п'ятий пальці - це зона, яка відповідає за реакцію на стрес, страх, тривогу.

6. Зробити вправи для гімнастики мозку перед початком тестування (наприклад, вправа "Крюки Деннісона").

7. Пошукати в інтернеті приклади вправ-енергізаторів — вони прості, але дуже дієві і допоможуть зняти фізичне напруження перед самим тестуванням.

8. Приготувати заздалегідь свій "якір уваги" — пришити на одяг яскравий ґудзик або одягнути браслет. Погляд на цю річ повертатиме у "реальність" під час тестування.

9. Можна постукати по столу, переставити стілець, розкласти ручки, позначити, що "своє" місце. Відчуття "свого місця", де б не був, дає можливість зосередитись і краще думати.

10. Придумати власну розшифровку абревіатури ЗНО — це знімає тривогу.

Як зміцнити пам’ять, розвинути свої здібності і мислення

1. Харчування відіграє важливу роль у нормальному функціонуванні мозку. Їжа, багата вітамінами, А, С, Е, К, В, а також фолієвою кислотою, залізом і поліненасиченими жирними кислотами омега-3 допоможе подолати швидку стомлюваність, підвищить швидкість реакції й концентрацію уваги, дозволить зберегти гостру пам’ять.

Раціон: м’ясо (яловича печінка, нежирне червоне м’ясо), риба (лосось, сардина, тунець), картопля, житній хліб, вівсянка, яблука, волоські горіхи, лляне масло.

2. Напої, що містять кофеїн, здатні акумулювати здібності мозку. Але це тимчасова реакція. Замініть каву і чай трав’яними чаями, які поліпшують кровоток до мозку. Також не забувайте пити достатню кількість чистої води.

Пам’ятайте, що алкоголь не тільки знижує розумові здібності, але й перешкоджає відновленню клітин мозку.

3. Фізична активність зміцнить не тільки ваші м’язи, але й пам’ять. Виявилося, що більш активні миші мали удвічі більше клітин в області мозку, що відповідають за вивчення і пам’ять. Гімнастика, силові вправи, фітнес або йога — виберіть що вам до душі. Навіть виконання вправ 2–3 рази в тиждень допоможе поліпшити кровообіг у мозку і зміцнити пам’ять. Крім цього, фізичні вправи стимулюють ріст нервових закінчень, які запобігають ослабленню пам’яті та покращують процес запам’ятовування.

4. Вправи для розвитку мислення: загадки, головоломки, гра в шахи або інші настільні ігри. Ігри, як і арифметичні розрахунки в розумі, відмінно розвивають логіку.

5. Мислення і аналіз навколишнього світу покращують функціонування бездіяльних частин мозку. Придумуйте нові способи використання звичайних предметів. Розвивайте творче мислення: ставте собі незвичайні питання: «а що якщо? .»

6. Чим зайнятися на дозвіллі? Спробуйте себе в малюванні. Читання покращує пам’ять і розвиває зорові асоціації. Щоб запам’ятати текст, уявіть собі його у вигляді зорових картинок — матеріал запам’ятається надовго.

А може, вам до душі класична музика? У медицині відомий так званий «ефект Моцарта». виявив, що прослуховування музичних творів Моцарта поліпшує математичне мислення людей. Класична музика підвищує здібності мозку, відбувається одночасно і розслаблення, і стимулювання організму.

7. Додаткові навички: програмування на комп’ютері або гра на музичному інструменті. Вивчення іноземної мови найкращим чином активізує вашу пам’ять і розвиває асоціативне мислення.

8. У кожної людини існує певний час, протягом якого свідомість найбільш активна. Виконуйте важливі завдання саме в цей період.

9. Замініть щоденний перегляд телепередач на заняття медитацією. Медитація не тільки зніме стрес, але й вплине на процеси, що протікають в головному мозку.

https://detpsihologam.ru/webinars/- вебінар для батьків

https://www.adme.ru/svoboda-psihologiya/16-psihologicheskih-testov-posle-kotoryh-vy-uznaete-o-sebe-vsio-1214160/ -16 психологічних тестів , в яких ви дізнаєтесь все про себе

12 Правил телефонної розмови

1. Усміхайтеся по... телефону.

Щоб переконатися у необхідності усмішки під час телефонної розмови, наморщіть чоло, зробіть суворий вираз обличчя і спробуйте сказати: «Дуже приємно, радий, що зателефонували». Очевидно, міміка не відповідатиме змісту мовленого, воно звучатиме неприродно.

Краще дійсно усміхнутися — це поліпшить настрій й зробить тембр голосу приємнішим.

2. Будьте розкутими.

Дзвінок може нервувати вас. Щоб приховати почуття, розправте і опустіть плечі, розслабтеся. Або розмовляйте стоячи — ваш голос буде лунати глибше й переконливіше, викликаючи у співрозмовника довіру та повагу.

3. Не соромтеся перепитувати.

Якщо ви чуєте голос не того, хто вам потрібний, а тому не впевнені, що вас правильно з'єднали, — спокійно з'ясуйте, з ким розмовляєте. Адже біля телефону може бути той, хто заміняє потрібну вам людину на час відпустки. Секретарі доволі часто отримують вказівку від керівника ні з ким певний час їх не з'єднувати. Ваша ввічливість здатна змусити їх забути про цю настанову.

4. Будьте небагатослівні.

Зайнятій справами людині неприємно, якщо її несподівано відволікли від роботи телефонним дзвінком, та ще й змушують довго вислуховувати безупинний словесний потік. Відразу дізнайтеся, чи у зручний для співрозмовника час телефонуєте. Тільки не запитуйте: «Я вам не завадив?» — телефонна розмова «заважає» майже завжди. Краще поцікавтеся: «У вас є дві-три хвилини вільного часу?» Цим ви дасте зрозуміти співрозмовникові, що не маєте наміру зловживати його терпінням і затягувати розмову.

5. Враховуйте настрій співрозмовника.

Найкращі ваші наміри, ідеї чи пропозиції можуть зазнати краху, якщо абонент зайнятий терміновою роботою, чи, навпаки, уже розслабився в очікуванні вихідних. Це можна визначити «на слух», розпочавши розмову з обережного запитання, наприклад про погоду. Спробуйте «зіграти» на інтонації співрозмовника: «У вас сьогодні якийсь задоволений голос. Певне, справи йдуть чудово?» Якщо почуєте адекватну реакцію — контакт забезпечений.

6. Спрямовуйте мовну активність співрозмовника.

У розмові з клієнтом підтверджуйте вашу увагу до його проблеми: «так-так», «добре» тощо. Якщо спілкуєтеся з надокучливим балакуном, не дозволяйте розмові вийти з-під контролю.

7. Не забувайте робити паузи.

Щоб співрозмовник усвідомив сказане вами чи зробив за потреби запис у блокноті, дайте йому таку змогу — зупиняйте час від часу розмову.

8. Будьте зосереджені.

Під час телефонної розмови не варто займатися сторонніми справами, думати про них, оскільки співрозмовник відчує вашу незібраність і сприйме її як неповагу.

9. Хороше запитання — це вже половина відповіді.

Співрозмовника не вдасться викликати на довірливу розмову, якщо ставити йому запитання, на які достатньо відповідати «так» чи «ні». Ви більше дізнаєтеся, починаючи свої запитання словами «хто», «де», «коли» і «як».

10. Мисліть і говоріть позитивно.

Намагайтеся уникати негативних відповідей. Якщо не можете дати вичерпної відповіді, запропонуйте співрозмовникові додаткову інформацію.

11. Службовий телефон — не ваша власність.

Розмови особистого характеру неприйнятні на роботі. Це викликає роздратування колег. Якщо це робить керівник, він подає цим поганий приклад.

12. Телефон ніколи не замінить вам особистого спілкування.

Не варто користуватися телефоном, якщо поздоровляєте людину з сімейними святами, коли висловлюєте співчуття чи дякуєте за подарунок, запрошуєте на весілля тощо. Це правило можна порушити тільки за неможливості особистої зустрічі.

10 базових правил хорошого спілкування

1. Не відволікайтеся

Це не означає, що потрібно просто відкласти телефон або планшет. Проживайте зараз. Не думайте про сварку з начальником або про те, що приготувати на вечерю. Якщо хочете закінчити розмову, зробіть це, але не продовжуйте бесіду, думаючи про щось своє.

2. Не нав’язуйте власну думку

Якщо хочете висловити свою точку зору, не отримавши на неї відповіді або критики, заведіть блог. Розмову потрібно починати, розраховуючи чомусь навчитися. Як сказав телеведучий Білл Най: «Кожен, з ким ви знайомитеся, знає щось, чого не знаєте ви». Щоб дійсно почути співрозмовника, постарайтеся на час відкинути власні погляди.

3. Задавайте питання, які потребують розгорнутої відповіді

Беріть приклад з журналістів: починайте питання зі слів «хто», «що», «коли», «де», «чому», «як». Інакше співрозмовник буде відповідати тільки «так» або «ні». Попросіть описати подію або почуття. Співрозмовник задумається, а відповідь виявиться цікавою.

4. Слідкуйте за перебігом розмови

Часто нам в голову приходить якась думка і ми перестаємо слухати співрозмовника, думаючи тільки про те, що запитаємо самі. Причому буває, що питання повторює сказане людиною раніше. Щоб такого не відбувалося, навчіться відпускати ці думки. Вони будуть приходити і йти, просто не чіпляйтеся за них.

5. Якщо не знаєте чогось, так і скажіть

Радіоведучим доводиться особливо уважно стежити за своєю мовою, щоб не назвати себе в ефірі експертами в чомусь, в чому вони розбираються не так вже й добре. Намагайтеся дотримати свого слова. Не варто кидати слова на вітер. Краще перестрахуватися і недооцінити себе.

6. Не порівнюйте свій досвід з досвідом співрозмовника

Якщо співрозмовник розповідає про втрату близької людини, не кажіть, що пережили те ж саме. Якщо згадує про проблеми на роботі, не пускайте в розмови про своє начальника.

Не варто прирівнювати свій досвід до чужого, вони ніколи не бувають однаковими. А головне – мова зараз йде не про вас. Не перетягуйте на себе увагу, доводячи, який ви чудовий або як багато ви пережили.

7. Не повторювати

Це зарозуміло і нудно, але всі ми так робимо. Особливо в розмовах на роботі або бесідах з дітьми. Нам хочеться висловити якесь міркування, тому ми перефразовуємо його знову і знову. Постарайтеся позбутися від такої звички.

8. Не заглиблюйтеся в деталі

Людей мало хвилюють точні дати, імена, прізвища та інші деталі, які ви намагаєтеся згадати під час бесіди. Їм це нецікаво. Їм цікаві ви, що ви за людина, що у них з вами спільного. Так що забудьте про зайві подробиці.

9. Слухайте

Це найважливіший навик для бесіди. Звичайно, говорити самому простіше і приємніше. Щоб слухати, потрібно докладати зусиль, витрачати енергію. Але без цього не вийде справжньої розмови. Ви просто по черзі будете вимовляти більш-менш пов’язані думки.

10. Висловлюйтеся коротко і ясно

10 НЕЗМІННИХ ПРАВИЛ УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ

Спілкування – це те, що наповнює щоденне життя кожного. Під час комунікації обмінюємось думками, знаннями, емоціями. Однак, на жаль, не завжди залишаємось задоволеними після розмов. У чому ж справа? А може в тому, що існує декілька нехитрих правил, які забезпечуть якість наших бесід?

Правило перше: відкритість. Звісно, усі ми “фільтруємо” специфіку розмов: із шефом на роботі, із співробітниками банку, із друзями, у сім’ї тощо говоримо по-різному. Але кожна із цих розмов потребує від нас відкритості, тобто готовності зустрітись з іншим. Набір шаблонових фраз-відмовок про погоду і т.д. ніколи не змотивують спірозмовника до якісної розмови. Навпаки, щирість, вміння виразити свою готовність до прийняття іншого – це вже підвалина успішного спілкування.

Правило друге: діалог! Так, ми всі невиправні егоїсти. Але для розмови завжди потрібен хтось ще, окрім мене, прекрасного. Довгі, детально-виснажливі розмови про себе – це не комунікація. Варто навчитись бачити, чи цікаво співрозмовнику тебе слухати, а чи ні. Зрештою, щоб виговоритись, можна просто посидіти перед дзеркалом.

Правило третє: слухай іншого. Мабуть, кожному з нас доводилось побувати у ситуації, коли я говорю – стіни слухають. Це ж образливо, правда? Якщо йдеться про якість спілкування, то слухати співбесідника – основоположне завдання. Бо який же тоді сенс?

Правило четверте: пам’ятай про добрий тон. Ще змалечку всі ми вчимось, що перебивати – не надто культурно. Однак з віком все менше про це згадуємо. Добрі манери ніхто не відміняв. І вони, насамперед, – це вияв самоповаги.

Правило п’яте: не говори для годиться або тому, що треба. Всі ми чудово знаємо, що нічого й нікому не мусимо. Більше того, у спілкуванні, бо воно – вияв внутрішнього бажання кожного. Не варто вести розмову для годиться. Бесіди мають приносити задоволення, а не втомлювати.

Правило шосте: будь відвертим. Уміти назвати біле білим, а чорне – чорним, не загортаючи все у папірці, – це не нахабство і не вроджена властивість характеру, це насправді – результат праці над собою. висловлена тут і зараз об’єктивна критика може й не прибільшить друзів, зате може і справді змінити чиєсь життя.

Правило сьоме: готуйся до важливих розмов і до буденних також. І тут не йдеться про детальний розписаний план розмови, а про саморозвиток. Читай, будь активним, монітор щось цікаве, займайся улюбленою справою – і з тобою буде про що поговорити.

Правило восьме: усміхайся. Це за замовчуванням. Усмішка здатна налагодити комунікаційні потоки навіть тоді, коли слова безсилі.

Правило дев’яте: жестикулюй. Постава тіла, вміння підсилювати сказане жестами – це мистецтво, до якого варто прагнути. Так розмова стає жвавішою та живішою.

Правило десяте: не піддавайся емоціям. Нерідко розмови мають підвищений тон звучання. В таких випадках слід пригадати, що той, хто володіє собою, – володіє світом. Бо слово – не горобець…

Як зарадити проблемам підлітків

Підлітковий вік непросто пережити і дітям, і їхнім батькам. Єдиний спосіб здолати проблеми цього віку – знати про них усе й бути до них готовими. Ось низка проблем, з якими досить часто стикаються підлітки.

1. Фізичні зміни

Фізичні зміни в підлітків відбуваються через зміну їх гормонального фону.

• У дівчаток формуються груди, і спочатку це може спричиняти незручності.

• Дівчатка починають усвідомлювати свою фігуру.

• У хлопчиків ламається голос і починає рости волосся на обличчі. Це найпомітніша зміна, яка відбувається з ними в підлітковому віці.

• Головною проблемою для підлітків є прищі.

• У підлітків збільшується м'язова маса. Іноді це призводить до надлишкової маси тіла.

• Посилюється запах тіла.

• У дівчаток починається менструальний цикл.

Рекомендації

Кращий спосіб допомогти дитині пройти через цей період – це розповісти їй про зміни, що з нею відбуваються.

• Поясніть підлітку, що зміни тіла – це нормально. Їх переживає кожен підліток.

• Надайте допомогу підлітку при адаптації до змін: визнайте зміни самі й допоможіть дитині визнати їх.

• Привчіть дитину до здорового раціону і фізичних вправ. Це стане запорукою її здоров'я й гарної фізичної форми.

2. Емоційні зміни

Зміни гормонального фону викликають у підлітків не тільки фізичні, а й емоційні зміни.

• Підлітковий вік – це перехідний період між дитинством і дорослим життям. Із цієї причини підлітки часто соромляться: вони мають обов'язки, подібно до дорослих, і бажання – подібно до дітей.

• Підлітки бувають надмірно емоційні (і це теж пов'язано з гормонами).

• Геть усе може зробити їх щасливими, сумними або злими.

• Дівчатка-підлітки занадто вразливі й часто плачуть.

• Часті перепади настрою властиві і хлопчикам, і дівчаткам.

• Фізичні зміни стають причиною появи саморефлексії в підлітків.

• Діти, які рано досягають статевої зрілості, можуть почуватися дивно.

• У підлітковому віці діти часто усвідомлюють власну неповноцінність або, навпаки, перевагу над іншими.

• У підлітковому віці в дітей часто виникають думки про секс. Це може викликати в них почуття провини.

Рекомендації

Підлітковий вік пов'язаний із постійними перепадами емоцій. І це нормально. Ви у змозі допомогти своїй дитині впоратися з емоційними проблемами.

• Допоможіть підлітку подбати про себе. Скажіть йому, що цілком нормально відчувати те, що він відчуває.

• Заохочуйте дитину займатися фізичними вправами. Фізична активність підтримує в організмі рівень «гормону щастя» серотоніну, що відповідає за позитивні почуття.

• Заохочуйте підлітка говорити. Слухайте його без осуду. Не давайте йому порад, якщо він до них не готовий.

• Поговоріть із підлітком про те, як ви переживали свій підлітковий вік. Це дасть дитині змогу зрозуміти, що почуватися так, як вона почувається, – цілком нормально.

• Мотивуйте дитину займатися тим, що їй подобається, оскільки це допоможе їй скерувати емоції у творче русло.

3. Зміни в поведінці

Емоції, що їх відчуває підліток, здатні спричинити у нього імпульсивну поведінку, яка нерідко шкодить і йому самому, і людям навколо. Імпульсивна поведінка типова для дітей підліткового віку і триває упродовж усього цього періоду.

• Підлітковий вік – це час, коли діти прагнуть самостійності. Вони ставлять під сумнів установлені батьками правила і роблять те, що самі вважають за доцільне.

• У підлітків інтенсивно розвивається мозок. Це робить їх примхливими й упертими.

• Гормональні зміни у хлопчиків-підлітків штовхають їх до фізичних протистоянь. Вони також люблять слухати гучну музику.

• Прагнучи стати більш самостійними, підлітки хочуть спробувати щось нове й ризикувати. Це виявляється в легковажній поведінці.

• Іноді тиск із боку однолітків і необхідність відповідати правилам своїх компаній формують у підлітків шкідливі звички, які потім дуже важко змінити.

• Підліткова мода часто змінюється. Одяг і зачіска вашого підлітка можуть вам не сподобатися.

• Найнебезпечніше в підлітковому віці – те, що підліток може потрапити в погану компанію й набути небезпечних звичок.

• Брехня – одна з найпоширеніших поведінкових проблем серед підлітків.

• Підлітки брешуть, аби уникнути конфліктів із батьками або через страх.

Рекомендації

• Проблеми з поведінкою підлітків завдають багато незручностей батькам. Але пам'ятайте, що це – тимчасовий етап, і він цілком природний.

• Щоб виправити поведінку підлітка, важливо заручитися його довірою. Поговоріть із ним, вислухайте його. Не варто критикувати, бо це тільки погіршить ситуацію.

• Дайте зрозуміти підлітку, що ви любите його таким, яким він є. Мотивуйте його завжди залишатися собою, а не підлаштовуватися під інших.

• Пам'ятайте, що підліток тією чи іншою мірою залежить від своїх емоцій, а тому потребує вашої підтримки. Допоможіть йому: розкажіть, як ви дієте, відчуваючи смуток, злість, ревнощі тощо. Ваші підказки стануть йому в нагоді, коли він даватиме раду власним емоційним проблемам.

• Якщо бачите, що ваша дитина потрапила в погану компанію, вам потрібно втрутитися. Однак пам'ятайте, що підлітки чутливі й можуть гостро сприймати критику.

4. Куріння, алкоголь і наркотики

Підлітки легко піддаються поганому впливу. Найбільша проблема, з якою стикаються батьки підлітків у всьому світі, – це паління, вживання алкоголю й наркотиків.

• Найчастіше підлітки пробують цигарки, алкоголь або наркотики під тиском однолітків.

• Схильність до ризикованої поведінки спонукає багатьох підлітків пробувати алкоголь або наркотики ще до повноліття.

• «Гострі відчуття», якщо їх не припинити, здатні перерости в шкідливу звичку.

• Якщо хтось із батьків підлітка палить або вживає алкоголь, це може стати прикладом для наслідування.

• Низька самооцінка або бажання здатися «крутим» нерідко підштовхують підлітків до вживання алкоголю або наркотиків.

• Якщо алкоголь або цигарки легкодоступні для підлітка, у нього виникає спокуса їх спробувати.

Рекомендації

• Будьте уважні до поведінки вашої дитини. Звертайте увагу на те, чи добрі у неї апетит і сон і чи не трапляється в неї стрімких змін настрою.

• Не стежте за дитиною і не звинувачуйте її в тих чи інших провинах. Заохочуйте її бути чесною, ділитися з вами своїми думками. Обговорюйте з нею її проблеми.

• Якщо дитина не хоче розмовляти з вами, лікарі можуть поставити їй декілька запитань, щоб з'ясувати, чи вживає вона алкоголь або наркотики. Не змушуйте дитину здавати аналізи на наркотики, оскільки це може призвести до конфліктів між вами.

• При крайній потребі зверніться по допомогу до лікаря.

5. Труднощі з навчанням

Підлітковий вік – це період, коли діти закінчують школу й готуються до вступу у заклад вищої освіти. У них з'являється більше занять, пов'язаних із навчанням.

• Тиск унаслідок необхідності добре вчитися і вступати в заклад вищої освіти може викликати в підлітка стрес і почуття смутку.

• Потреба вчити уроки, займатися з репетиторами й виконувати домашні доручення нерідко призводить до перевтоми.

• Заняття, що відволікають дитину від навчання, – шлях до поганої успішності й додаткового тиску на підлітка.

Рекомендації

• Підтримуйте прагнення дітей до навчання. Їм це потрібно, щоб досягти життєвого успіху.

• Варто зменшити для підлітка кількість домашніх обов'язків, аби він міг зосередитися на навчанні.

• Здорове харчування та фізичні вправи допоможуть підлітку стати сильним та витривалим. Дитині це необхідно, щоб упоратися з труднощами в цей непростий період.

• Якщо ви відчуваєте, що дитина перевантажена заняттями з репетитором, скоротіть їх. Підліток не такий витривалий, як дорослий, а тому він швидше втомлюється.

6. Проблеми зі здоров'ям

Підлітки нерідко вразливі – емоційно та фізично. Без належного харчування й турботи про своє здоров'я вони схильні до різних хвороб.

• У підлітків часто буває напружений графік. Між заняттями вони не встигають відпочивати і правильно харчуватися, а тому не отримують достатньої кількості поживних речовин.

• Думки про своє тіло можуть спричинити в підлітків, особливо дівчаток, розлади харчової поведінки. Дівчаток турбують їхні зовнішність і вага, що може спричинити анорексію або булімію.

• Стрес у підлітків – шлях до втрати апетиту або до безсоння.

• Брак здорового харчування та фізичної активності нерідко призводить до ожиріння. Так буває, наприклад, коли дитина вживає висококалорійні продукти, фастфуд і газовані напої.

Рекомендації

Батьківські увага й підтримка здатні допомогти підліткам справитися з проблемами зі здоров'ям, розвинути навички здорового способу життя. Показуючи дитині приклад для наслідування, заохочуйте її їсти здорову їжу, займатися спортом і приділяти достатньо часу сну.

• Переконайтеся, що підліток отримує необхідну кількість поживних речовин. Подбайте про збалансоване харчування дитини.

• Надавайте підлітку емоційну й фізичну підтримку. Це допоможе йому впоратися з неприємностями.

7. Психологічні проблеми

Дослідження свідчать, що близько 50 % психічних розладів, на які страждають дорослі, починаються у віці близько 14 років. Третина смертей підлітків пов'язана із самогубствами через депресію. Тому, якщо ваша дитина схильна до частих змін настрою, страждає від безсоння або втрати апетиту, вам потрібно звернутися по допомогу до фахівця.

• У підлітків нерідко трапляються проблеми із самооцінкою або впевненістю в собі. Почуття неповноцінності або, навпаки, переваги, часто виникає через зовнішній вигляд або прийняття підлітками свого тіла.

• Незадовільна успішність і низький рівень інтелекту також можуть знижувати мотивацію підлітків. У них формується настанова, що вони недостатньо гарні.

• Однією з найпоширеніших психологічних проблем, характерних для підлітків, є депресія.

• Постійні стреси можуть спричиняти у підлітків тривожність, а перепади настрою нерідко призводять до розладу поведінки або опозиційно-протестного розладу.

• Розлади харчової поведінки також пов'язані з психологічними проблемами, зокрема низькою самооцінкою підлітка та його прагненням будь-що змінити свою зовнішність.

Рекомендації

Хоча істерики й перепади настрою досить часто трапляються в підлітків, це не єдине свідчення наявності психологічних проблем у дітей цього віку. Визначити симптоми таких проблем може бути нелегко, й іноді для цього потрібна допомога фахівця.

• Здоровий спосіб життя й обговорення з підлітком його проблем здебільшого здатні запобігти появі депресії.

• Якщо в підлітка трапляються часті перепади настрою, необхідно звернутися по допомогу до фахівця.

• Іноді підліток почувається погано тільки вдома, і цілком нормально – із друзями або в школі. Поговоріть з учителями та друзями підлітка про те, як він почувається. Якщо й після цього залишиться привід для занепокоєння, необхідно вжити заходів.

• Не ігноруйте почуття підлітка, оскільки це тільки погіршить ситуацію.

• Заохочуйте дитину спілкуватися з вами. Самі розмовляйте з нею. Якщо ви думаєте, що підліткові буде нелегко говорити з вами, побесідуйте з ним в автомобілі, де ви не будете з ним віч-на-віч.

8. Побачення та взаємини

Під час статевого дозрівання підлітків починає цікавити протилежна стать. У цей період у них починають розвиватися статеві органи. Підлітки можуть ніяково почуватися в різних соціальних ситуаціях.

• Підлітки перебувають у пошуку образу власного «Я». Вони шукають зразки для наслідування вдома або серед свого кола спілкування.

• Підлітки часто думають над тим, які вчинки є правильними й неправильними. Вони сумніваються стосовно багатьох явищ.

• Підліткам потрібен час, щоб вивчити та прийняти свою сексуальність. І дівчатка, і хлопчики переживають «дивні» почуття у ставленні до протилежної статі й часто не знають, що із цим робити.

• У підлітковому віці діти починають ходити на побачення. Вони неохоче говорять про це з батьками.

• Ще одним важливим аспектом соціального життя підлітка є конкуренція. Підлітки у всьому змагаються один з одним. Це свідчить про той чи інший рівень їхньої самооцінки.

• Думки й почуття, пов'язані із сексом, можуть здатися підліткам неправильними. Вони нерідко відчувають провину із цього приводу.

• Коло спілкування підлітка розширюється. Він спілкується з друзями наживо, телефоном, у соціальних мережах тощо.

Рекомендації

• Знайомства та стосунки – це делікатні питання, про які підліток може говорити досить неохоче. Не ставте його в незручне становище. Якщо спілкуєтеся з підлітком на такі теми, робіть це впевнено й розважливо.

• Прийміть факт, що підліток більше часу проводить із друзями, ніж із вами. Просто дайте йому зрозуміти, що ви завжди будете поряд, коли йому це знадобиться.

• Діліться з підлітком своїм життєвим досвідом. Розповідайте історії, що траплялися з вами в підлітковому віці. Це може бути корисним.

9. Сексуальне здоров'я й венеричні захворювання

Розвиток вторинних статевих ознак у підлітків викликає в них незвичні почуття й заохочує їх досліджувати власне тіло.

• У цьому віці у підлітків відбуваються перший поцілунок, перший повільний танець, перше побачення тощо.

• Без опіки батьків підліток може почати статеве життя раніше, ніж буде до цього готовий. Така ситуація може призвести до небажаної вагітності. Це найбільший ризик, із яким стикаються дівчатка-підлітки.

• Незахищений секс також може спричинити низку венеричних хвороб.

Рекомендації

• Поговоріть із дитиною про сексуальне життя. Ваше завдання – пояснити їй важливість безпечного сексу.

• Гормональні зміни змушують підлітків діяти імпульсивно. Тому вам варто поспілкуватися з підлітком про наслідки незахищеного сексу і його вплив на все подальше життя.

• Поінформованість – єдиний спосіб запобігти ранній вагітності й венеричним захворюванням у підлітків.

10. Інтернет-залежність

Поява соціальних мереж багато в чому змінила спілкування між людьми. Особливо на підлітків впливає Інтернет.

• Підлітки нерідко годинами розмовляють телефоном, листуються в соціальних мережах або просто грають в ігри.

• Підлітки, котрі надмірно захоплюються Інтернетом, зазвичай мають менше друзів і менш активне соціальне життя. Вони проводять час на самоті перед монітором.

• Інтернет-залежність також зменшує фізичну активність підлітків. Це формує нездоровий і малорухливий спосіб життя.

• Інтернет-залежність негативно впливає на успішність підлітків.

Рекомендації

• Якщо підліток проводить багато часу перед комп'ютером, це ще не означає, що він залежний від Інтернету. Але він міг би з більшою користю для себе скористатися часом, який проводить перед комп'ютером.

• Не забороняйте підлітку користуватися Інтернетом. Це лише зробить дитину упертішою у своєму бажанні відвідувати всесвітню мережу. Натомість мотивуйте сина або дочку зайнятися іншими справами.

• Ви можете контролювати дитину, але вона, імовірно, сприйме це вороже. Пам'ятайте, що вона вже не малюк і має право на самостійні рішення. Підказуйте дітям правильні рішення, але ніколи не приймайте рішень за них.

• Організовуйте заходи, що змусять підлітка спілкуватися наживо з іншими людьми, наприклад, сімейні вечері.

• Установіть у домі обмеження щодо використання електронних пристроїв. Наприклад, визначте час, коли підлітку не можна користуватися мобільним телефоном. Також забороніть тримати телефон у спальні підлітка, оскільки це може зашкодити його режиму сну.

11. Агресія й жорстокість

Агресія особливо часто властива хлопчикам-підліткам. У них розвиваються м'язи, грубшає голос, спостерігається період активного росту. Крім того, вони стають емоційно більш вразливими.

• Підлітки часто вплутуються в шкільні бійки.

• Ще гіршим є те, що підлітки можуть почати знущатися над однолітками. Це – крок до серйозних проблем.

• Підлітки можуть потрапити в погану компанію й чинити незаконні дії.

• Імпульсивна поведінка підлітків може призводити до серйозних наслідків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно 180 підлітків у всьому світі гине від насильства з боку однолітків.

Рекомендації

• Навчіть дітей доброти та уваги у взаєминах із людьми навколо. Це попередить у підлітків можливі прояви агресії.

• Запобігайте доступу підлітка до алкоголю й небезпечних предметів (наприклад, зброї).

• Виховуйте в дитини співчуття. Покажіть їй у цьому позитивний приклад.

• Намагайтеся захистити дитину від жорстоких фільмів, книг і телепередач у віці, коли вона ще не розрізняє, що добре, а що погано.

• Запропонуйте дитині спорт і фізичні вправи як спосіб виплеснути негативні емоції. У такий спосіб вона зрозуміє, що злитися – нормально, якщо знайти відповідний спосіб висловити свій гнів.

Коли ви обізнані – значить, у змозі допомогти

Колись ви самі були підлітками. Але як тільки ваша дитина вступає в підлітковий вік, вам здається, що ви не знаєте про підлітків геть нічого. Зрозумійте: ви вже проживали все те, із чим стикається ваш підліток. Будьте уважні й постарайтеся зрозуміти, що він відчуває. Це допоможе впоратися з багатьма проблемами.

В підлітковому віці взаємовідносини з дорослими починають будуватися під впливом переживання нових почуттів, які пов'язані з прагненнями до самостійності, дорослості та самоствердження. Підлітки починають відмовлятися від підвищеного нормативного контролю з боку дорослих, відходять від ідеалізованих, надуманих зразків дорослих, починають активно відстоювати свої права на самостійність, висувають власні пропозиції у вирішенні значної частини життєвих питань, перестають виконувати вимоги дорослих щодо змін в їх поведінці. Вони намагаються знизити контроль дорослих щодо себе, хворобливо реагуючи на явні чи неявні обмеження їх прав.

У сфері взаємодій процес відокремлення підлітків від світу дорослих першими помічають батьки. Зростання для підлітків значущості нових референтних груп неухильно відображається на контактах з батьками. Підлітки починають більше вільного часу проводити поза сім'єю, рідше супроводжують дорослих під час відпустки, пізно лягають спати і все менше хочуть залишатися вечорами дома. Одночасно у них знижується готовність бути слухняними і слідувати вказівкам батьків. Це обумовлено тим, що в уявленнях підлітків дорослі все більше втрачають виключні властивості, якими вони раніше володіли в очах своїх дітей. Виникають проблеми в економічній сфері сім'ї, що пов'язано з потребою підлітків бути самостійними, а значить і матеріально незалежними від батьків. Батьки, використовуючи такі прагнення, часто намагаються пов'язати функції контролю і регламентації з економічними стимулами або санкціями.

В залежності від батьківських уявлень і очікувань щодо власної дитини процес автономності і самостійності може бути прискорений або загальмований. Так, не існує конфліктів у взаємовідносинах там, де батьки вважають дитину здатною до автономії і сприймають її як сильну, здатну "стояти на власних ногах". Навпаки, батьки, які вважають дитину дуже несамостійною і залежною, приписують їй нездатність створювати нові взаємини, успішно знаходити друзів і всіляко перешкоджають її самостійності.

З точки зору дорослих, характер непорозумінь у процесі емансипації (від лат. emancipatio—звільнення), яка виявляється у прагненні підлітків звільнитися від опіки дорослих, визначають такі моменти: а) велика кількість вільного часу в сучасної молоді порівняно з поколінням батьків; б) краща фінансова забезпеченість; в) широкі можливості в отриманні освіти.

Підлітки, зі свого боку, вважають, що основні розбіжності у поглядах з батьками переважно стосуються одягу, зачісок, успішності у навчанні та захоплень і відпочинку. Крім того, що можуть бути зіткнення поглядів щодо питань еротики і сексу (які актуальні зараз у віці 12—13 років). Напруженість у взаєминах між обома сторонами створюють і такі вимоги батьків до підлітків, як їх охайність, допомога в домашньому господарстві та заборона палити і пізно приходити увечері додому.

Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими виступають:

— різниця у досвіді дорослих і підлітків;

— відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності;

— відсутність певних правил, які структурують послаблення батьківської влади у фазі переходу від дитинства до підлітковості;

— соціальні відмінності, що пов'язані із зіткненням контролюючої ролі дорослих з потребами підлітків у автономії.

Характер взаємовідносин з вчителями і суб'єктивне ставлення до них змінюються протягом підліткового віку. Якщо провідним мотивом взаємин і спілкування молодших підлітків є прагнення отримати підтримку, заохочення вчителя за поведінку чи навчання, то в середньому підлітковому віці виникає прагнення до особистого спілкування з учителем. З роками підлітків все більше хвилюють особистісні та професійні якості педагога. При цьому, професійні якості педагогів у цілому задовольняють підлітків, а особистісні не завжди. Невдоволеність особистісними якостями педагогів сприймається ними частіше всього як проблема "справедливості" вчителя. Помітно, що з віком складається ситуація нарощування потреби в особистісному спілкуванні підлітків з педагогами і — неможливість її задовольнити.

Незважаючи на зовнішні і внутрішні протиріччя, які існують в міжособистісних взаєминах між дорослими (батьками, вчителями) та підлітками, останні відчувають потребу в спілкуванні з дорослими.

Результати сучасних досліджень показують, що існують три основних типи взаємин, які певним чином впливають на мотиви, форми і зміни у спілкуванні дорослих і підлітків. По-перше, це взаємини, які спираються на офіційно зафіксовані права і обов'язки дорослих і дітей (регламентоване спілкування). По-друге, взаємини, які будуються на потребі розуміти один одного, на прагненні до емоційного контакту і допомоги іншому (нерегламентоване або "довірливе" спілкування). По-третє, взаємини, які виникають при відсутності прихильності один до одного або байдужості (неорганізоване, випадкове спілкування).

Підлітки, в більшості випадків, прагнуть до довірливого, нерегламентованого типу взаємовідносин з дорослими. Це створює сприятливі можливості для реалізації такої потреби спілкування як вирішення характерної для цього періоду проблеми пізнання самого себе, своїх можливостей і свого місця у житті. Переважання в реальності регламентованого типу взаємин перешкоджає розвитку потреби у спілкуванні з дорослими, що спонукає підлітків до пошуку відповідей на виникаючі питання в колі однолітків. Останні, не володіючи достатнім соціальним досвідом та необхідними знаннями, дають суперечливу або неадекватну інформацію і на свій розсуд інтерпретують будь-які факти.

Особливо сприятливими бувають ситуації довірливого, нерегламентованого спілкування, коли дорослий виступає в якості друга. З ним легко проводити час, знаходити теми для розмов, а також займатися спільною діяльністю. Такий тип взаємин допомагає підлітку по-новому подивитися на світ дорослих і, завдяки йому, набути самостверджуючих позицій для власного життя. В результаті цього створюються глибокі емоційні і духовні контакти з дорослими, які підтримують підлітка в складних чи критичних життєвих ситуаціях.

Одним з позитивних досягнень, що виникають в довірливому спілкуванні, є потреба підлітка в емпатії по відношенню до дорослого, яка визначає прагнення допомогти і підтримати його, розділити з ним радість і горе. Дорослий, який здатний зрозуміти співпереживання і готовий прийняти співчутливе ставлення підлітка до себе, виступає у взаємовідносинах з ним на "рівних" правах. Емпатійний підліток завжди відчуває потребу поділитися своїми враженнями, розповісти про події свого життя, але йому буває важко зробити перший крок до інтимного спілкування. Для дорослого дуже важливо, у зв'язку з легкою ранимістю такого підлітка, обрати саме нерегламентовану форму спілкування, з метою підтримання довірливих контактів.

Основним змістом спілкування підлітків з дорослими стають питання соціальних проблем, взаємовідносин між людьми, моральних оцінок подій і вчинків оточуючих, особистісних взаємин між юнаками і дівчатами та проблема вибору ціннісних орієнтацій і самоствердження себе як особистості. Серед партнерів по спілкуванню ними виділяються вчителі, батьки, близькі родичі, однолітки, друзі.

Якщо підліток у взаємовідносинах відчуває, що від нього багато чого очікують, він може намагатися ухилитися від виконання обов'язків, приховуючись за досить "доброго" дорослого. Тому для засвоєння підлітком нової системи взаємин важлива чітка аргументація вимог, що йдуть від дорослого. Неаргументоване нав'язування вимог, як правило, відкидається. До того ж, підліток більше домагається певних прав, ніж прагне прийняти на себе обов'язки. Велике значення в цей період мають єдині вимоги до підлітка як в сім'ї, так і в школі.

У випадках, коли вимоги суперечливі, підлітки демонструють протести в різних формах, проявляють непокірність з метою змінити такі взаємовідносини. І дорослі поступово, під впливом домагань підлітків, вимушені переходити до нових форм спілкування з ними. Цей процес далеко не завжди відбувається без психологічних травм. До цього додається стереотип сприйняття підлітків як підлеглих і залежних, а тому дорослі не завжди здатні задовольнити їх потребу в нерегламентованому спілкуванні. Про це свідчить величезна кількість листів підлітків у сучасні молодіжні газети і журнали, в яких вони реалізують дану потребу незнайомим дорослим. Характер цих листів відрізняється високим рівнем емоційності і щирості:

1. "Ввечері батьки тільки встигають запитати: "Як справи у школі?" А нам на це питання надокучило відповідати, і здається, що батьків більше вже нічого і не цікавить... Тому ми часто не розуміємо батьків, а батьки нас..."

2. "Повинні ж бути в них (вчителів) спільні інтереси з нами? Вони просто відпрацьовують свої години у школі, а до наших проблем їм немає діла!"

3. "Дізнатися про кохання у дорослих я не намагаюся, вважаю, що це не має сенсу, вони все одно не скажуть."

4. "...Вони (батьки) не бачать у нас людину, здатну самостійно оцінювати і розуміти життя. Вони не дозволяють нам гуляти, дружити, бачать у дружбі щось погане, непристойне... намагаються спіймати на слові... не вірять, коли говоримо правду... не дають думати і жити самостійно..."

5. "...Ми з мамою ще жодного разу не говорили по душам ...я б могла розповісти все, що мене хвилює, інший жінці, яка мене зрозуміє..."

6. "Дуже багато вчителів, на мою думку, ... вчать одному, а роблять зовсім інше".

Спілкування підлітків багато у чому зумовлюється їх настроєм, який протягом невеликого проміжку часу може змінюватися прямо на протилежний. Лабільність настрою та амбівалентність почуттів можуть призводити до поверхового, неорганізованого спілкування. За таких умов спостерігаються невміння протистояти тиску з боку дорослих, обмеженість словникового запасу та мовленнєвої культури порівняно зі старшим поколінням. Все це призводить до того, що у контактах підлітків мало усвідомлювані поведінкові реакції.

Найхарактернішою є реакція "відходу" від ситуації, коли підліток обминає "гострі кути", або зовсім не помічає чи нівелює проблему. Проте невирішені питання з часом важким тягарем лягають на його плечі. В ситуаціях, коли зменшується увага з боку близьких чи висуваються завищені очікування до підлітка, які пов'язані з перевантаженням його духовних і фізичних сил, може наступати реакція опозиції. Вона характеризується тим, що підліток у взаєминах з дорослими різними засобами намагається привернути їх увагу, переключити її з усіх інших на себе.

Найлегший спосіб досягнути мети — увійти в світ дорослих,— полягає для підлітка у наслідуванні їх зовнішніх форм поведінки. Для хлопців зразком часто стає та людина, яка веде себе "як істинний мужчина" і володіє мужністю, сміливістю, витримкою, силою волі і вірністю у дружбі. У дівчат розвивається тенденція відтворювати образи тих жінок, які сприймаються "як істинна жінка": старших подруг, привабливих, розумних, популярних. Наслідування поведінки значущого дорослого, причому в першу чергу зовнішніх, доступних сторін: в одязі, зачісках, прикрасах, косметиці, особливому лексиконі, манері поведінки, засобах відпочинку і розваг — тобто того, на основі чого можна досягти певного успіху, характеризує реакцію імітації. Оскільки зразками для імітації виступають не тільки дорослі, але і однолітки підлітків, то створюваний ними ідеал буває досить суперечливим. Він поєднує у собі якості як дорослого, так і молодої людини, причому не завжди ці якості узгоджуються в одній особі.

При недостатній критичності і несамостійності в судженнях реакції імітації можуть здійснювати негативний вплив на поведінку підлітка. Негативна імітація виявляється у підлітків тоді, коли для наслідування вибирається негативний зразок. Часто буває так, що це людина, яка була причиною багатьох страждань і образ підлітка.

У цьому віці спостерігаються реакції гіперкомпенсації — коли підлітки для самореалізації вибирають ті сфери діяльності, в яких необхідно долати певні труднощі. У взаємовідносинах вони намагаються продемонструвати, що неуспіх в якійсь одній галузі, вони можуть компенсувати успіхами в іншій — в такій, де здатні реалізувати свої внутрішні можливості.

Згадувані вже реакції емансипації в даний період розвиваються за двома напрямками. По-перше, це відторгнення від минулого заради устремління в майбутнє. По-друге, це подолання емоційних зв'язків з батьками і включення в соціальне життя, що відбувається поза сім'єю. Реакції емансипації у більшості випадків досить яскраво виражені. Проте багато психологів зазначають, що звільнення від опіки батьків пов'язано з тендерними відмінностями, тобто уявленнями про те, якою в межах даної культури, може бути поведінка представників різної статі. Динаміка реакцій емансипації балансує в інтервалі даного віку — від 11 до 16 років.

Вимоги свободи, звільнення від контролю батьків сильніше помітні у молодших дівчат-підлітків. Дівчата частіше прагнуть до автономії в силу того, що сімейні вимоги довго утримують їх в інфантильній ситуації: їх примушують займатися домашніми справами, строго контролюють відсутність дома і вибір друзів-хлопців. Після 15 років емансипація дівчат помітно знижується. У хлопців, навпаки, на початку підліткового віку такі реакції малочисельні. Адже ставлення до хлопців визначають інші батьківські імперативи: досягнута самостійність і незалежність у кінці дитинства не зникає з появою пубертату. Але після 15 років реакції емансипації зростають, оскільки виникають труднощі у хлопців, які пов'язані з конфронтацією з приводу їх шкільних успіхів, життєвих цінностей і професійного вибору.

Основні труднощі взаємодій з підлітками можуть бути зумовлені позиціями і стилями спілкування дорослих.

— автократичний — підліток не може ні висловити свою особисту точку зору, ні бути учасником рішень, які його стосуються;

— авторитарний — підліток може бути учасником в обговоренні Проблем, але батьки приймають остаточне рішення, враховуючи тільки власні думки;

— демократичний — підліток робить свій внесок в обговорення проблеми і може сам приймати будь-яке рішення, однак він повинен повідомити про це батьків, від яких залежить остаточне рішення;

— егалітарний — ролі практично не диференційовані, батьки і діти "на рівних" є учасниками в прийнятті рішень;

— дозволяючий — підліток займає більш активну і впливову позицію у формуванні рішень;

— попускний — підліток має вибір: інформувати чи ні батьків про свої рішення;

— ігноруючий - батьки не знають про рішення, які прийняв підліток, і він не інформує їх про це.

За проблемами авторитарного і автократичного стилю батьків обов'язково виникає наступна проблема — формування стилю спілкування підлітка за такими ж зразками з іншими людьми. У взаєминах поза сім'єю такі підлітки, позбавившись жорсткого контролю і небезпеки покарання, починають самі жорстко спілкуватися з однолітками, виявляють неповагу до дорослих, демонструють свою свободу, порушують норми моралі у громадських місцях. Інколи їх поведінка носить характер безпомічності, сором'язливості (говорить тихим голосом, опускає очі) або, навпаки, виявляють зухвалість, виконуючи роль паяців. Підсилений контроль і оцінка приносять тільки негативні наслідки: підліток втрачає можливість бути вільним, не вміє користуватися свободою. У неконтрольованих ситуаціях у нього активізується прагнення до самостійності, хоча морально-етичні зразки його реалізації відсутні. В результаті підліток опиняється в ситуації конфлікту як з батьками, так і з іншими дорослими.

Моделі поведінки дорослих, що пов'язані з попускним та ігноруючим стилями, як правило, демонструють недостатність уваги, турботи і керівництва старших. Підліток дуже часто почуває себе самостійним, або таким, якого "ніхто не розуміє", адже він може стати джерелом проблем і тривог всієї сім'ї. А прагнення звільнити підлітка від труднощів і неприємних обов'язків спричиняє нездатність до об'єктивної рефлексії. Підліток, якому все дозволяють, рано чи пізно потрапляє в критичну ситуацію. Невміння рахуватися з думкою оточуючих, відсутність терпимості, поява неадекватно високого рівня домагань та потреба уваги до себе не узгоджуються з недостатнім досвідом подолання складних життєвих ситуацій.

В той же час підлітки, які стикаються з демократичним, егалітарним та дозволяючим типами взаємовідносин з дорослими, здатні відповідати суспільним очікуванням у сфері спілкування і бувають достатньо прогнозованими. Вони рідко переживають почуття відторгнутості і покинутості. Дані моделі гарантують поступовий розвиток емоційної і поведінкової самостійності і дозволяють підліткам оволодівати навичками прийняття рішень та взяття відповідальності за їх виконання на себе.

Отже, зазначені стилі спілкування і виховання, які використовуються дорослими, дають можливість уявити варіанти умов, що створюються для підлітків батьками та шкільними вчителями. Саме різноманітність стилей спілкування, яку отримує підліток у повсякденних взаємовідносинах з дорослими, навчають його стратегіям спілкування у реальних взаємодіях між людьми.

Вплив групи однолітків на процес соціалізації дитини розпочинається набагато раніше від початку підліткового віку. Можна стверджувати, що цей вплив проявляється з початком соціального життя дитини, і виконує на попередніх та підлітковому віковому етапі схожі функції: можливість розвинути навички, необхідні для адекватних взаємодій з однолітками і здатність розділяти з ними спільні заняття, інтереси і почуття. Група однолітків відіграє провідну роль у процесі соціалізації підлітків ще й тому, що взаємовідносини з однолітками своєї і протилежної статі створюють прототип дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому соціальному, професійному і статевому житті. Багато психологів дотримується позиції, що група однолітків виконує основну функцію у процесі становлення автономності підлітка та його незалежності. Контакти в ній сприяють побудові нових взаємин з іншими та новому ставленню до самого себе, допомагають підлітку зрозуміти себе, своє призначення, дозволяють пережити почуття ризику і випробовувати сили у ситуаціях змагання. Підлітки у групі об'єднані спільною потребою звільнення від батьківського контролю, визначення власного статусу та особистісної статевої ідентифікації.

Саме у групі однолітків створюється нова соціальна ситуація розвитку, особистості. В ній підліток засвоює ідеальні форми. Це, перш за все, область моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємодії. Спілкування з однолітками, на думку вченого, є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі цієї діяльності засвоюються норми моралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх і поваги один до одного. В цей період центр життя підлітка переноситься з навчальної діяльності в діяльність спілкування. Змінюються взаємини з вчителями: для підлітка більш цінним є той статус, який він отримує у колі однолітків, ніж оцінне ставлення до нього з боку вчителя. Набуття нової рольової позиції у процесі спілкування пов'язане зі ставленням однолітків до підлітка як до дорослої особистості. Завдяки комунікативній діяльності відбувається уявне програвання всіх найбільш складних сторін майбутнього життя.

Визнаючи високу евристичність ідеї провідної діяльності, яка бере свій початок у культурно-історичній теорії Л.С. Виготського, необхідно відмітити, що уявлення про провідну діяльність можуть виступати лише в якості загальних орієнтирів. По-перше, тому, що одна і та ж провідна діяльність має місце протягом достатньо великих проміжків часу, в той час як практика говорить про необхідність нових форм роботи з підлітками в кожному наступному класі. По-друге, в достатній мірі операційно відпрацьована вона лише для молодшого шкільного віку; що стосується підліткового і юнацького віку, то дискусії стосовно провідних для них діяльностей далекі від завершення.

Існує достатньо емпіричних даних, які підкріплюють ідею, що група однолітків, а, точніше, референтна група, набуває для підлітка найістотнішої значущості. Для нього дуже важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується. Часто референтна група характеризується певною манерою поведінки, що визначає в ній ознаки певної підліткової субкультури. Субкультура підлітків, як правило, пов'язана з власно створеними нормами, звичками, манерами поведінки, які нерідко суперечать пануючим правилам у суспільстві. Вона більше зорієнтована на зовнішні молодіжні атрибути, хоча її установки і цінності у більшості випадків співпадають з батьківськими.

Нормативність у підліткових групах формується спонтанно, контроль за нею їх учасниками здійснюється стихійно, при дотримуванні максималістських вимог. Якщо підліток когось з групи підвів, зрадив, покинув у небезпеці, йому можуть оголосити бойкот, залишити одного і, навіть, побити. Підлітки жорстко контролюють однолітків: як кожний відстоює свою гідність, як виконується принцип рівності і свободи кожного. Ними високо цінуються вірність, чесність, відданість і в той же час засуджуються зрадництво, порушення даного слова, егоїзм, жадібність. Вони не поважають однолітків, які у своєму особистісному розвитку не досягли рівня самоповаги, не мають власної думки, не вміють відстоювати власні інтереси.

Не дивлячись на суворі правила і сформовані кодекси гідності та обов'язків, більшість підлітків прагнуть до референтної групи. Вона створює почуття "Ми", яке підтримує підлітка, закріплює його внутрішні позиції. При всій орієнтації на ствердження свого "Я" серед однолітків, деякі підлітки відрізняються особистісним конформізмом. Конформні підлітки залежні від інших і прагнуть виконати все, на що їх штовхає група. Однак, при незадоволеності міжособистісними взаєминами у групі, підліток прагне до пошуку іншої групи, яка більше і відповідає його запитам.

Якщо підліток потрапляє в групу з достатньо високим рівнем соціальних взаємодій, то це сприятливо впливає на становлення його особистості. В такому середовищі існує взаємна зацікавленість один в одному, а спілкування стає настільки атракційним, що підлітки часто забувають про уроки і домашні обов'язки. Свої плани і таємниці вони довіряють не батькам, а кращому другу. При цьому підліток в категоричній формі відстоює право на дружбу зі своїми однолітками, не терплячи ніяких обговорень чи коментарів з приводу не тільки недоліків, але й досягнень друга. Обговорення особистості друга в будь-якій формі, навіть у формі похвали, сприймається як посягання на право вибору підлітка, на його самостійність і свободу.

Найбільш глибоке і змістовне спілкування можливе при дружніх взаємовідносинах. Спілкування з другом за нормативами референтної групи узгоджується із проявами прихильності, ніжності та симпатії. Не тільки дівчата-підлітки виявляють свої почуття обіймами і прагненням доторкнутися одна до одної, це властиве і хлопцям-підліткам. Поряд з дружніми "потасовками" і боротьбою, хлопці виявляють симпатію і приязнь один до одного через обійми після тривалої розлуки і рукопотискання при зустрічі. Підліткова дружба, розпочавшись в 11—13 років, залишає сліди високих прагнень до особистісного вдосконалення у душі дорослої людини на все життя.

Коло спілкування підлітків не обмежується тільки близькими друзями. У підлітків з'являється багато знайомих, приятелів і, що суттєво, виникає тяжіння до неформальних груп або компаній. Активні підлітки можуть одночасно входити в кілька груп, наприклад, у групу, яка склалася на заняттях у спорткомплексі, у групу свогр чи сусіднього двору, в одну з мікрогруп класу.

Те, ідо отримує від групи підліток і те, що він їй може дати, залежить від рівня розвитку групи, до якої він належить. Для дворової компанії частіше всього характерний груповий егоїзм та індивідуалізм, протиставлення своєї компанії іншій. Вона прагне у процесі сутичок з сусідніми групами закріпити за собою певну територію. Навпаки, групу класу може характеризувати колективістська єдність. Колектив більше відкритий і доброзичливий до тих, хто до нього належить. В ньому менше відгородженості, кастовості, групового егоїзму. В колективі превалює взаємодопомога, взаєморозуміння і сприятлива психологічна атмосфера.

В умовах сучасності з'явилася тенденція, що визначає приналежність підлітків до так званих юнацьких релігій. Входити у певну групу, яка готова прийняти підлітка, буває зовсім недостатньо. Деякі підлітки нерідко почувають себе одинокими поряд з однолітками. Крім того, не всіх підлітків приймають у групи, частина з них може бути ізольована від них. Частіше це тривожні, замкнуті і невпевнені в собі підлітки, які потребують до себе особливої уваги. Притягальною силою для таких підлітків стає ідеологія певних релігій, яка завжди пов'язана з цілим рядом обіцянок: налагодження заповненого смислом і вірою життя у групі однодумців, позбавлення сором'язливості, страхів, самотності, відчуття власної провини і спрощена перспектива на майбутнє. Підлітки, які потрапляють під вплив релігійних ідеологій, часто кидають навчання, сім'ю, поривають з близькими людьми. У деяких релігійних групах вони втрачають свою ідентичність і приймають нові імена. Виявляються дуже небезпечні наслідки приналежності до такої групи: хвороблива залежність від неї або її лідера, втрата самостійності, нездатність до емоційних зв'язків з людьми, що не приналежні до даної групи, втрата почуття реальності, відсутність раціонального мислення, спрямованість думок на релігійне вчення, підкорюваність "вчителю" і фанатизм віри.

Для підлітків важливо не тільки бути разом з однолітками, спілкуватися з ними, але й займати серед них задовольняюче їх положення. Для одних, це прагнення бути визнаним, популярним і добрим другом, для других — зайняти у групі позицію лідера, для третіх — бути авторитетом у якійсь справі. Аналіз суб'єктивних переживань підлітків засвідчує, що для багатьох з них важливе визнання цінності їх особистості в очах однолітків. До дуже складних наслідків може призводити фрустрація потреби "бути значущим в очах однолітків". Саме невміння, неможливість досягти такого положення частіше всього стає чинником недисциплінованості і правопорушень підлітків. Цей факт пояснює підвищену комформність підлітків до різних неформальних груп, компаній, релігійних сект тощо.

Емансипація від дорослих і разом з тим зростаюче значення групи однолітків у соціальному житті підлітків, все ж таки опосередковано визначають їх приналежність до цінностей сучасників. Принаймні багато ціннісних орієнтацій черпається молодим поколінням із засобів масової інформації: радіо, телебачення, преси. Виступи провідних вчених, відомих політичних діячів, художників і літераторів, психологів і медиків, економістів і юристів сприяють формуванню системи цінностей, яку підлітки вносять у підліткову субкультуру. Слід підкреслити, що не тільки однолітки, але і дорослі виступають альтернативним джерелом вибору моделей поведінки підростаючої особистості. Підлітки схильні приймати норми дорослих у тих сферах, де культурні норми стабільні і тоді, коли рішення мають тривалі наслідки. Група однолітків слугує референтним джерелом численних поведінкових реакцій, які співвідносяться зі змінними соціальними і культурними нормами.

Отже, протиставлення двох референтних джерел соціалізації підлітків представляє штучну дихотомію: вплив кожної групи залежить від соціальної ситуації. Група однолітків визначає смаки, переваги, мовлення, способи індивідуальних та статевих взаємодій; дорослі впливають на вибір соціально-економічних цінностей, звичок споживання, релігійної приналежності чи політичних поглядів.

Анкета для учнів «Ти і твоя родина».

1. Із ким у родині ти найбільш дружний?

2. Кому з рідних довіряєш свої таємниці?

3. Чи все про тебе знають батьки?

4. Чи розуміють тебе батько та мама?

5. Чи завжди батьки поводяться з тобою Справедливо?

6. Якщо тобі погано, кому ти довіриш свої почуття?

7. До кого звернешся, якщо потрапиш у біду?

Анкета для учнів «Моя думка про себе»

1. Чи подобається тобі власне ім'я?

2. Чи вважаєш ти себе привабливим?

3. Чи відчуваєш ти труднощі при спілкуванні з одноліт­ками?

4. Які емоції ти переживаєш найчастіше?

5. Чи задовольняють тебе твої стосунки з батьками?

6. Чи хотів би ти щось змінити у своїх стосунках з бать­ками? Що саме?

Тест «Готовність дитини до саморозвитку».

Визначте знаком (+) або знаком (—) наявність чи відсут­ність у себе наведених нижче якостей.

1) У мене часто з'являється бажання більше дізнатися про себе.

1) Я вважаю, що мені не потрібно в чомусь змінюватись.

2) Я впевнений у своїх силах.

3) Я вірю, що все задумане мною, здійсниться.

2) У мене немає бажання дізнатися про свої плюси та мі­нуси.

3) У моїх планах, я частіше сподіваюсь на успіх, ніж на поразку.

4) Я хочу краще та ефективніше працювати.

5) Я вмію примусити себе, коли потрібно.

4) Мої невдачі багато в чому пов'язані з невмінням щось робити.

10) Я цікавлюсь думкою інших про мої якості та можли­вості.

11) Мені важко самостійно досягти задуманого і виховати себе.

12) У будь-якій справі я не боюся невдачі й помилок.

13) Мої якості та вміння відповідають вимогам навчання.

14) Обставини сильніші за мене, навіть якщо я дуже хочу щось зробити.

Ключ до тесту:

1 +

2 -

3 +

4 +

5 -

6 -

7 +

8 +

9 +

10 +

11 -

12 +

13 -

14 -

Результати тестування:

10—14 відповідей співпадають з ключем: Учень готовий до саморозвитку, йому притаманні урівноваженість, само­стійність, упевненість.

6—9 відповідей співпадають з ключем: Учень прагне більше дізнатися про себе, випробувати свої можливості на практиці.

1—5 відповідей співпадають з ключем: Учню потрібна допомога і підтримка дорослих, він не готовий до саморозвитку.

Хід зборів

Бесіда.

Який період підліткового віку вважається найскладнішим?

Найскладнішим у житті підлітка виявляється час, що припадає на 13—14 років. Саме в ці роки сумніви у власних можливостях і відчуття неповноцінності набувають найбіль­шої сили. Підліток відчуває постійний тиск збоку дорос­лих й одночасно прискіпливе ставлення однолітків. Якщо ічп вже зарахував себе до категорії дурнів і невдачників, то навіть маленьке неприйняття з боку оточуючих або жарт на спою адресу набувають для нього великого значення. Дуже болісно дитина переживає такі ситуації: ніхто не запросив

її на важливий захід, ніхто не схотів сісти поруч за пар­ту, вранці вони виявила на обличчі нові прищі... Багатьом хлопчикам та дівчатам доводиться стикатися з подібними ситуаціями протягом всього підліткового періоду.

Задачі, які має вирішити підліток

Американський психолог Роберт Хевігхерст визначив наступні задачі розвитку дитини підліткового віку.

1. Прийняття власної зовнішності й уміння ефективно во­лодіти тілом.

2. Формування нових і більш зрілих стосунків з однолітка­ми обох статей.

3. Прийняття чоловічої або жіночої соціально-сексуальної ролі.

4. Досягнення емоційної незалежності від батьків та інших дорослих.

5. Підготовка до трудової діяльності, що могла б забезпе­чити економічну незалежність.

6. Підготовка до власного сімейного життя.

7. Поява бажання нести соціальну відповідальність і роз­виток відповідної поведінки.

8. Формування системи цінностей та етичний принципів, якими можна керуватися у житті, тобто формування власної ідеології.

Вісім задач підліткового життя створюють чітку послі­довність. І не дивно. Навички, здобуті при вирішенні по­передньої задачі, знадобляться для вирішеня наступної.

Результатами вирішення всіх завдань юності є настання зрілості. Якщо людині це не вдалося, вона буде завжди від­чувати ускладнення в стосунках з оточуючими.

У чому ж конкретно полягає вирішення вищезгаданих задач?

Прийняття власної зовнішності. У підлітковому віці людині притаманно занадто перейматися з приводу своїх фізичних даних. То зріст дуже маленький, то, навпаки, занадто високий, то маса тіла недосконала. Підлітку необ­хідно прийняти свій вигляд та зміни, що відбуваються в організмі, а також навчитися доглядати своє тіло й ефективно володіти ним під час занять спортом, виконання фізичної роботи, відпочинку.

Формування нових стосунків. Дитячі дружба та інтере­си між однолітками однієї статі у підлітковому віці зміню­ються на різностатеву дружбу. Хлопчики все ще штовхають дівчаток, смикають їх за кіски замість того, щоб подати їм пальто? Значить, вони ще не подорослішали. Час навчатися мистецтву спілкування й поведінки з представниками про­тилежної статі.

Прийняття соціально-сексуальної ролі. Який вигляд має чоловік, а який — жінка? Як вони мають поводитись? Ким мають стати ужитті? Підлітку потрібно навчитися більш дорослих стосунків з однолітками. Подумати, наприклад, про те, що являє собою чоловіча або жіноча роль у роди­ні. Поговоріть із дітьми, вони вам точно вкажуть, ким хто

с у світі дорослих.

Досягнення емоційної незалежності. Підліток має сфор­мувати стосунки, засновані на взаєморозумінні, прив'язано­сті та повазі, але вільні від емоційної залежності. Підлітки, що постають проти батьків та інших дорослих і розв'язу­ють із ними конфлікти, мають навчитися краще розуміти самих себе й старших, уміти розбиратися в причинах кон­фліктів.

Підготовка до трудової діяльності. Одна з головних за­дач юності — вибір професії й досягнення економічної незалежності. Перша частина цієї задачі полягає для дитини її тому, щоб з'ясувати, чого вона хоче від життя. Друга ча­стина — вибір професії, навчання і початок трудової діяль­ності.

Підготовка до власного сімейного життя. Більшість хлопчиків і дівчаток прагнуть створити у майбутньому щас­ливу родину. Напевне, вони ще не замислюються над цим серйозно, але своє майбутнє бачать саме таким. І результа­том вирішення цієї задачі, як правило, є наслідування при­кладу родинного життя своїх батьків. Дівчата беруть при­клад з матерів, а хлопці — з батьків.

Отже, підлітковий вік — дуже складний період життя вашої дитини, як у фізіологічному та психологічному від­ношенні, так і у соціальному.

Як допомогти дитині вирішити проблеми?

Період юності, як зазначалось вище, найболісніший у житті, супроводжується швидкими фізіологічними й емоційними змінами.

Тринадцять і чотирнадцять років — найважчі двадцять чотири місяці в житті. Саме в цей час невпевненість у собі і й відчуття неповноцінності досягає піку при максимально­му тиску соціальної середовища.

Самооцінка підлітка майже повністю залежить від схва­лення чи несхвалення групи однолітків. Батькам необхідно зберігати контакт з підлітком у ці складні роки. Особливо це важливо тоді, коли, здавалося б, мила й щаслива дитина буквально на очах перетворюється на дратівливого чотир­надцятирічного анархіста. Взаємними образами та криками нічого не добитися. Одна з головних помилок батьків — це безкінечні словесні баталії з дітьми, що призводять лише до стресів та втрати взаєморозуміння. Тож не сперечайтесь з вашими дітьми. Не робіть їх об'єктом постійних загроз, несправедливих звинувачень і образ, а головне, не дошку­ляйте їм постійними причіпками. Діти, що вступили у під­літковий вік, особливо не переносять цього, обираючи для себе характерний спосіб захисту: стають наче глухими. Найкращий спосіб погіршити стосунки з донькою або си­ном — ходити за ними по п'ятах, повторюючи одні й ті самі зауваження з регулярністю годинникової зозулі.

Батьківський гнів не виправляє підлітків. Необхідно, використовуючи обставини, якими б вони не були, вплива­ти на їх поведінку, поєднуючи її із закликами до любові, співпраці та взаємним поступкам. Не зовсім великий арсе­нал — але це все, чим ми озброєні.

Важлива підготовка дітей до складнощів, які очікують їх у перехідному віці. Нам не вдається достатньо підготува­ти їх до тиску соціального середовища, до фізіологічних змін, що чекають на них з переходом у статеву зрілість. Замість цьо­го ми відпускаємо їх, необізнаних, небезпечним шляхом.

Ми маємо поставити перед собою мету: допомогти на­шим дітям уникнути зустрічі з «вовками», які можуть їх проковтнути. Присвятіть дитині хоча б день, вийдіть разом із нею на прогулянку, змініть обстановку і поговоріть про все, що може очікувати на неї в недалекому майбутньому. Такі бесіди особливо корисні перед початком статевого дозрівання, до них необхідно готуватися, адже вам буде по­трібно зачепити гострі теми підліткового віку.

Найбільш поширена помилка батьків 14—15-річних ді­тей — це відмова визнавати їхню незалежність та зрілість. Нам хочеться притиснути до себе улюблене дитя, не дивлячись на те, що воно рветься на волю. Ми намагаємось приймати за них рішення, дбайливо прикривати їх крила­ми і перешкоджати найменшій можливості падіння. Але, вчиняючи так, ми підштовхуємо підлітків на один із хиб­них шляхів: або пасивно сприймати наш захист, залишаю­чись до зрілого віку залежними від батьків «дітьми», або постати у великому обуренні, відвертаючи будь-яке наше втручання у своє життя. У першому випадку діти можуть стати моральними каліками, а в другому — перетворитися на розлючених людей, готових у будь-яких невдачах звинувачувати всіх підряд, відмовляючись від родинних зв'язків, що насправді так потрібні кожному з нас.

Що потрібно робити батькам, щоб полегшити перехідний вік дитини?

Головна проблема підліткового віку — конфліктність. Звичайно, терпіти хамство власної дитини дуже важко. Так і хочеться дати грубіянові гідну відсіч й поставити його на місце. Та чи буде від цього, зиск? Адже ми, дорослі, чудово знаємо: будь-яке загострення стосунків лише підлиє масла в огонь. Будьте мудрішими, не провокуйте свою дитину на грубість. У цьому вам допоможуть наступні правила пове­дінки в даній ситуації.

1. Дайте свободу. Спокійно погодьтеся з думкою, що ваша дитина вже виросла, й надалі утримувати її біля себе не вдасться, а її неслухняність — це прагнення вийти з-під вашої опіки.

2. Жодних нотацій. Більше за все підлітка обурюють бать­ківські настанови. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтесь від категорич­них оцінок та суджень. Зрозумійте: дитина має право на власну думку і власні висновки.

3. Ідіть на компроміс. Іще нічого нікому не вдалося дове­сти за допомогою скандалу: тут немає переможців. Коли і батьки, і підлітки захоплені негативними емоціями, здатність розуміти одне одного зникає.

4. Поступається розумніший. Багаття суперечки швидко згасне, якщо в нього не підкидати дров. Щоб скандал припинився, хтось має замовкнути. Дорослому зробити це простіше, ніж підлітку з його нестійкою психікою. Запам'ятайте: лаври переможця у стосунках із власни­ми дітьми не прикрашають батьків.

5. Не треба ображати. Припиняючи суперечку, не намагай­тесь зробити дитині боляче за допомогою єхидних заува­жень або гриманням дверима. Умінню гідно виходити з важких ситуацій дитина навчається у нас.

6. Будьте міцні й послідовні. Діти — тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивля­чись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитри­маність, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

Як підтримати самооцінку підлітка

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і прома­хів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ ди­тини будується

зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка — словом, вчинком, інтонацією, жестом, вигля­дом і навіть мовчанням — ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків вітання, любові й визнання у підлітка склада­ється відчуття: «зі мною все гаразд», «я— добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики — відчуття: «зі мною щось негаразд», «я — поганий». Покарання, а тим більше саме покарання лише заглиблює його відчуття не-благополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! і буду пога­ним!» Цей виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримува­ти її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

1. Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.

2. Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

3. Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпо­чивати).

4. Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляєть­ся самостійно.

5. Допомагати, коли просить.

6. Підтримувати успіхи.

7. Довіряти їй свої почуття.

8. Конструктивно вирішувати конфлікти.

9. Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти...», «Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є».

10. Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати»