1.     Класний журнал.

2.     Особові справи учнів.

3.     Табелі успішності учнів.

4.     План виховної роботи.

5.     Конспекти виховних годин, годин спілкування, диспутів.

6.     Розробки сценаріїв виховних заходів.

7.     Тека психолого-педагогічних спостережень.

8.     Протоколи батьківських зборів.

9.     Матеріали щодо запобігання дитячому травматизму, бесіди з правил дорожнього руху, облік проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності.

1.     Перебудова змісту виховання, ключовими поняттями якого є людяність, милосердя, доброта, чесність, порядність.

2.     Визнана роль загальнолюдських цінностей та загальнолюдської моралі.

3.     Гуманізація відносин, цілісність виховного процесу.

4.     Вивчення учнів, учнівського колективу.

5.     Організація виховання та згуртування учнівського колективу.

6.     Організаційно-педагогічна діяльність щодо забезпечення життєдіяльності класного колективу.

7.     Розвиток особистості, її творчого потенціалу.

8.     Робота з батьками, індивідуальний вплив.

1.     Виховання високої моралі у підростаючого покоління, формування в нього українського менталітету, традицій.

2.     Створення необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збереження та зміцнення їхнього здоров'я.

3.     Духовно-моральне виховання.

4.     Розвиток розумових і фізичних здібностей, формування високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля учнів.

5.     Підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності.

6.     Створення умов для вільного вибору учнями світоглядних позицій.

7.     Гуманізація педагогічного процесу, демократизація стосунків у колективі.

8.     Врахування інтересів дітей.

9.     Організація роботи з батьками.

Критерії ефективності виховної роботи:

1.     Рівень організованості класного колективу (дисциплінованість, робота учнівського самоврядування).

2.     Рівень навчальної мотивації учнів класу (динаміка підвищення якості знань, ефективності роботи з учнями, які навчаються на початковому рівні, активності учнів у позаурочній діяльності).

3.     Різноманітність позаурочного життя класу.

4.     Динаміка зростання рівня вихованості учнів.

5.     Рівень розвитку класного колективу (згуртованість, активність, ініціативність, виховний вплив колективу на його членів, рівень розвитку громадської думки).

6.     Активність співпраці класу з класним керівником.

7.     Зв’язок із сім’єю, участь батьків у виховному процесі.

8.     Робота з проблемними учнями, надання педагогічної підтримки на основі індивідуального підходу.

9.     Захищеність та комфортність умов перебування вихованця у класі, школі.

1.Учитель має бути особистістю привабливою для дітей. 

2. Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї, у стосунках із нею чесний та відвертий.

3. Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.

4. Учитель має бути веселим , жартівливим. 

5. Учитель має раціонально використовувати свій час. 

6. Учитель має бути доброзичливим.

7. Учитель має постійно вдосконалюватися, розширювати свій кругозір.

8. Гасло вчителя: "Пізнай самого себе і допоможи у цьому своїм учням".  

9. Учитель повинен реалізовуватиіндивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати.

10. Класний керівник має створити учнівський колектив,  у якому панують доброзичливі стосунки.

11. Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.

12. Учителеві слід любити й захищати дитину, поважати її почуття. 

13.Учителеві необхідно виховувати в дітей самодисципліну.

«Етика взаємин вчителів і учнів»

  По мірі  значущості система стосунків «вчитель-учень» грає в учбово-виховному процесі визначальну роль. Там же, де практика відступає від цього принципу, тобто де на перший план висуваються не ці, а які-небудь інші стосунки, неминучі не лише етичні, але і педагогічні втрати.

  Вчитель не вибирає собі учнів, а вступає у відносини з тими, хто прийшов вчитися. Учень також не вибирає собі вчителя, він приходить в школу, де вже працює певна група вчителів. Проте, виникнувши з об'єктивної необхідності, надалі ці стосунки набувають характеру тих, що свідомо направляються, регулюються цілями і завданнями, які осмислюються і сприймаються і вчителем, і учнями.

  У взаємодії з учнями вчитель виступає як просвітитель, а також і як етична особа – носій боргу і совісті, честі і гідності, справедливості і добра. Саме етичні погляди і переконання вчителя, його відчуття, а головне – його дії і вчинки надають вирішальний вплив на етичне становлення учнів. Через свій професійний обов'язок вчитель зацікавлений у вдосконаленні цих стосунків, він направляє і розвиває їх свідомо. Якщо ж стосунки між вчителем і учнем складаються неправильно, то головна провина за це лягає на вчителя, як на ведучого в даній системі.

  Етичні стосунки системи «вчитель – учень» залежно від вмісту можуть, як сприяти педагогічному процесу, так і утрудняти його.

  Доброзичливі стосунки породжують обстановку довіри учнів до вчителя. Внутрішня ж неприязнь, що виникає у учня по відношенню до вчителя, легко переноситься на всі витікаючі від нього ідеї і може викликати настільки сильний опір, що навіть випробувані педагогічні засоби деколи дають результат, протилежний очікуваному.  Систематичне придушення особи, що вчиться приводить до сумних наслідків – учень більше думає не про учбовий предмет, який вивчає, а про вимоги вчителя, внаслідок чого стихійно виникає тенденція до опору всьому, що виходить від нього.

  Чисто офіційні, ділові стосунки сприймаються учнями як казенні, бездушні, а інколи – як ворожі їм.

  Людські відносини – це стосунки вчителя до дитини не лише як до об'єкту праці, але як до людини – володаря неповторної сукупності особових якостей, з якими необхідно вважатися в процесі праці. У цих стосунках вчитель і сам, працюючи, діє як людина – володар індивідуальних якостей, що відчуває, мислячий, переживаючий. Процес виховання в цьому випадку може дійсно бути процесом дії особи на особу.

  Людяність вчителя викликає у відповідь людяність учнів, які бачать, що вчитель так само, як і вони, переживає, радіє, засмучується.

  Педагогічна доцільність людських відносин криється і в тому, що учбовий процес - не епізод, а основний вміст життя дітей. І якщо взаємини між людьми в учбовому процесі носять казенний, бездушний характер, то учення перетворюється на нудне, нецікаве заняття і для вчителя, і для учня.

  Природно, що учбовий процес не може виключити і офіційних  (ділових) стосунків. Його організація включає підпорядкування вимогам дисципліни, дотримання певних зовнішніх форм організації, без чого виконання своїх функцій всіма учасниками учбово-виховного процесу було б неможливе. Проте ділові, офіційні стосунки до учнів на практиці повинні поєднуватися із стосунками людськими, при провідній ролі останніх.

  Вчитель зобов'язаний знати духовний світ дитини і в будь-якій ситуації відчувати, що дітям зрозуміло, цікаво, поважно, а що – ні. Він відповідальний і за уміння правильно зрозуміти учня в різних ситуаціях, і за те, щоб бути самому  правильно зрозумілими їми.

  Вчитель зобов'язаний так само добре бачити і розуміти помилки і промахи дітей, відноситися до них терпляче, обережно з тим, щоб не нанести непоправної травми душі  дитині, не підірвати у неї віри в своє майбутнє, в навколишніх людей.

  Найкращі умови для педагогічного процесу – єдність офіційних, ділових і людських стосунків між вчителем і учнями.

 Вимога поважати  кожного учня – не ново. Її висували великі педагоги -  Я.А.Каменський, К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко та інші.

  Пошана вчителя до учня – це пошана до дитини, підлітка, хлопця або дівчини як до особи; це недопустимість приниження його особи і образи людської гідності.

  Поважати  кожного учня і бачити в нім особу – складна робота розуму і серця вчителя.

  Етична вимога – пошана до особи що вчиться – відкрито ні у кого не викликає заперечень. Проте на практиці нерідкі випадки порушень цієї норми, що говорить про те, що вчителям не завжди удається впоратися з труднощами, які зустрічаються в їх роботі. Ось і виходить, що вчитель підвищує голос на учня, принижує його людську гідність. Необхідно управляти своїми відчуттями, пригнічувати негативні емоції і розвивати позитивні відчуття до дітей. Тут вчителеві допоможе свідомість свого боргу перед суспільством, перед собою – як  перед людиною, що вибрала дорогу вчителя і що тим самим добровільно поклав на себе пов'язані з цією працею обов'язки, у тому числі - педагогічну необхідність: поважати дітей і бути терплячим до всіх без виключення учнів. Природно, що однакове відношення до всіх учнів – справа важка. Проте основою для диференціації стосунків вчителя до дітей можуть бути лише етично коштовні істотні ознаки: розум, чесність, доброта, порядність.

  Звичайно, вчитель зобов'язаний давати дітям об'єктивну, у тому числі і негативну характеристику, якщо учень заслужив. Але вона принесе користь і буде правильне, по-діловому сприйнята лише в тому випадку, якщо діти упевнені в доброзичливості стосунків вчителя до них.

  Вимогливість до учня як вираження пошани до нього  і як міра цієї пошани несе в собі педагогічну цінність. Розвиток в людині якостей трудівника, високої моральної і естетичної культури – найважливіша і необхідне завдання суспільства.

 В.А. Сухомлинський писав: «Я глибоко переконаний, що  процес виховання виражається в єдності духовного життя вихователя і вихованців – в єдності їх ідеалів, прагнень, інтересів, думок, переживань.»

  Кожен педагогічний колектив має бути для учнів зразком істинно етичних стосунків, високоморальної поведінки, відповідної тим етичним ідеалам, які ми прагнемо виховувати в  учнів.

Поради класному керівнику з проведення зборів

- Перед початком зборів краще "залишити за дверима" поганий настрій.

- Відведіть на проведення батьківських зборів не більше 1,5 години.

- Найприємніший звук для людини - її ім'я. Покладіть перед собою список з іменами та по-батькові батьків.

- Перед початком батьківських зборів оголосіть питання, які плануєте обговорити.

- Не забудьте "золоте правило" педагогічного аналізу: починати з позитивного, потім говорити про негативне, завершувати розмову пропозиціями на майбутнє.

- Попередьте батьків, що не вся інформація може стати надбанням дітей.

- Подякуйте всім, хто знайшов час прийти (особливо татусів).

- Дайте зрозуміти батькам, що ви добре розумієте, як важко дитині вчитися.

- В особистій бесіді оцінюйте успіхи дітей щодо їх потенційних можливостей.

- Доведіть до батьків думку, що "поганий учень" не означає "погана людина".

 - Батько повинен піти зі зборів з відчуттям, що він може допомогти своїй дитині.

Не варто

- Засуджувати присутніх батьків за неявку відсутніх.

- Порівнювати успіхи окремих учнів і різних класів.

- Давати негативну оцінку всьому класу.

- Переоцінювати значення окремих предметів.

- Обирати для спілкування повчальний тон.

Осмислення підсумків батьківських зборів

Підведення підсумків зборів починається на самих зборах - необхідно зробити висновки, сформулювати необхідні рішення, дати інформацію про підготовку до наступного зібрання. Важливо з'ясувати і ставлення батьків до проведених зборів, розумно заздалегідь підготувати необхідні опитувальні листи для фіксування їх оцінок і побажань. Все це згодом стане предметом роздумів для класного керівника.

Предметом аналізу повинні також стати:

- явка батьків, причини відсутності;

- персональний склад батьків, які залишилися на особисту бесіду;

- запитання батьків в ході зборів, їх участь в обговоренні питань.

Інформація про підсумки батьківських зборів повинна бути доведена до адміністрації школи і колег-педагогів.

Тематика батьківських зборів:

- Адаптація учнів до умов навчання в середній школі: проблеми і завдання.

- Індивідуальні труднощі школярів у навчанні та шляхи їх подолання.

- Коли легко вчитися?

- Здібна дитина - не дар природи. Нездібних дітей немає.

- Роль сім'ї у вихованні культури поведінки дитини.

- Психологічні особливості підліткового періоду. Роль сім'ї у формуванні почуття дорослості і прагненні до самостійності.

- Бачити і розуміти. Співчуття, співпереживання і допомога дитині - гарантія миру, спокою і благополуччя в сім'ї.

- Особливості міжособистісних відносин підлітків.

- Психологічний стрес і підліток.

- Допомога батьків у формуванні та розвитку вольових якостей.

- Труднощі зростання та їх вплив на відносини між батьками та підлітками.

- Виховання дітей і "ножиці часу".

- Роль сім'ї і школи у виборі учнями шляху подальшої освіти.

Старша школа

- Роль батьків у процесі вибору професії та самовизначенні підлітків.

- Особливості старшого шкільного віку. Роль батьків у формуванні ціннісних орієнтацій.

- Труднощі особистісного росту і їх вплив на навчання в школі.

- Взаємодія класного керівника і батьків у формуванні класного колективу.

- Професійні наміри і можливості учнів класу.