Декларація – це документ, у якому викладено важливі правила, обов'язки для всіх людей. Дітям у різні епохи жити було нелегко, не було законів, які б оберігали їхнє життя. У 1959 році було прийнято «Декларацію прав дитини»
Декларація – це просто
Оголошення всіх прав.
Є права й в дітей, звичайно,
Треба, щоб усяк їх знав.
Знайте ж, що усі ми – рівні
Від народження в правах,
І людина змалку вільна,
Наче в небі синій птах.
Знайте ж, змалечку всіх діток
Треба вчить, оберігать,
І ніхто в усьому світі
Їх не сміє ображать.
Треба діткам всього світу
Не сваритись, а дружить,
І по правилах хороших,
По закону треба жить.
Конвенція – головний міжнародний документ шодо захисту дітей. У 1989 році всі прогресивні країни світу підписали «Конвенцію прав дитини». Конвенція ООН має 54 статті, написані шістьма мовами.
На основі Конвенції Україна у 1991 році прийняла Закон «Про охорону дитинства».
Якщо ваші права порушують - звертайтеся по допомогу до дорослих, яким довіряєте. Це можуть бути ваші рідні, знайомі, учителі, психолог або соціальний педагог. Якщо поряд немає такої людини, ви можете телефонувати на "Гарячі лінії"!
Що потрібно знати про БУЛІНГ
Будь-який школяр несподівано для себе може опинитись у ситуації, коли його ображають, висміюють або бойкотують. Або ж навпаки, може сам приєднатися до тих, хто знущається над іншою дитиною.
Дуже важливо розрізняти булінг та звичайну сварку між дітьми.
Булінг — це агресивна та вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним тиском.
Дитину систематично дражнять образливим для неї чином, навмисно не приймають у колектив, залякують, шантажують або навіть б'ють.
Причин булінгу — безліч. А тим, кого булять, може виявитися кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу.
З булінгом неможливо впоратися самотужки. Не бійся поговорити про проблему з батьками!
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
До кого звернутися в ситуації булінгу?
до поліції за номером «102»
до дорослих, кому ти довіряєш (це можуть бути батьки, вчитель або спортивний тренер, медіатор, старший брат/старша сестра, інші родичі)
до психолога, соціального педагога або класного керівника
до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
до дільничного офіцера поліції
до шкільного офіцера поліції
до служби у справах дітей
до працівників ювенальної превенції
до працівників медичного закладу
до громадських організацій, які працюють в сфері захисту прав та інтересів дітей
З будь-якими запитаннями про булінг і не тільки, ти можеш звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію»: 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 111 (безкоштовно з мобільних), тут ти можеш довірливо розповісти про свою ситуацію.
Основними принципами роботи Національної дитячої «гарячої лінії» є анонімність і конфіденційність. Чому діти телефонують на НДГЛ? Тому що довіряють – бо вже раз телефонували і отримали допомогу; знають, що їхні історії нікому не розкажуть, якщо вони самі цього не захочуть; дзвінки безкоштовні; консультанти або консультантки не бачать номера телефону, з якого ви телефонуєте; бо хочемо і можемо допомогти вам; бо розділимо ваш радісний настрій з вами разом. Національна дитяча «гаряча лінія» працює з понеділка по п’ятницю з 12:00 до 16.00 (години можуть змінюватися).
Про кібербулінг - для підлітків