Dm A Dm
У скорботний час розлуки Із любов'ю на устах,
D Gm Dm A Dm
Наче донечка, свекруху Обіймала Руф в сльозах.
І сказала Руф ласкаво: "Не залишу тебе я,
Куди б ти не прямувала, Туди путь лежить моя.
Де ти будеш жити, рідна, Оселюся в краю тім,
Твій народ любити згідна Сильно так, неначе свій.
Де помреш ти, там помру я, Поховають там мене,
Буду поруч завжди, люба, Нас розлучить тільки смерть.
І єдиним моїм Богом Буде Бог твій, Ноемінь,
Не пручайся строгим словом, І мене ти не покинь.
Так любов усе змінила, Голос Руфи переміг,
Зі свекрухою лишилась, Бог у всьому їм поміг.
Якщо Руф любила, сестри, Так свекруху, хоч чужа,
То яку любов від серця Чоловіку віддала.
H7
Em H7 Em
Що за відданість без міри, Що за вірність без кінця,
E Am Em H7 Em
Скільки в ній любові й віри, Скільки слави для Творця.
Хай спрямує Божа сила Так серця усіх дружин -
Полюбити, як любила Руф без міри, що є сил.