http://sovazoya.blogspot.com/p/blog-page_4146.html
"Згадаймо полеглих, вшануймо живих"
(вечір вшанування ветеранів
та учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни)
Згадаймо, як все почалось.
Це був один з тих ранків, - Що є улітку. Країна наша ще спала. І навіть сонце ще не встало, А ворог на людей напав! Він не жалів ні малюків, Ні старців. Це був вогонь. Палаючи, він йшов Все далі, далі... Птицею здіймався, Людей цей "ворог" бив Своїм крилом!...
Ніч з 21 на 22 червня 1941 року. Темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному березі Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводять тисячі гармат, до літаків підвішують бомби, заправляють пальним танки. Наближається час "X" - 3.15-4.15 за московським часом... Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі...
Ведучий. 22 червня 1941 року на світанку німецькі війська віроломно, без попередження, напали на Радянський Союз.
Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому...
А небо світле закрили чорні хрести!
Господи Боже! Якщо ти є захисти..
Крізь руки у двір гусенята малі...
І кров на травиці... І кров на землі...
І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум'я дике шугує над лісом...
І мама мовчазно-бліда, мов стіна...
І тато поволеньки кажуть "Війна..."
Перший період війни для нашої країни був найважчим, найжорстокішим. Відмобілізована, до зубів озброєна фашистська армада віроломно, порушивши договір про ненапад, зненацька вдерлася на нашу землю по всьому західному кордону - від Чорного до Балтійського морів. Зосередивши на головних напрямках перевагу в техніці та живій силі, фашисти на окремих ділянках за перші кілька днів вклинилися на нашу територію на дві і більше сотні кілометрів. Чимало наших військ опинилося в оточенні, а то і в полоні.
Плануючи і здійснюючи вторгнення в СРСР, Гітлер ставив за мету втілити в життя віковічну мрію пангерманістів - захопити безмежні й багатющі "східні території", частково їх населення винищити, а решту - уярмити.
Дуже важливе місце у планах німецького командування відводилося захопленню в найкоротші строки України з її величезними сировинними ресурсами і родючими землями. Цим самим Гітлер та його кліка намагалися посилити воєнну економіку Німеччини, створити вигідний плацдарм для швидкої перемоги і досягнення світового панування. За планом "Барбаросса" на Україну вдерлася 57 дивізія і 13 корпусів групи армії "Південь". Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті відразу ж набрав несприятливого для Червоної Армії характеру. В липні 1941 року радянські війська були приреченні на відступ, тому що із 170 дивізій діючої армії на радянсько-німецькому фронті боєздатність зберегли тільки 70.
Німецькі танкові війська, щільно прикриті з повітря авіацією, здобули Луцьк, Львів, Чернівці, Рівне, Івано-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький, Житомир і вийшли на підступи до Києва і Одеси, інших життєво важливих центрів республіки.
Підіймайсь, народ! До зброї!
Враз позбудемось лихої
Долі рабської, тюрми!
Піднімайсь, народ, з пітьми!
До свободи! До свободи!
Уставайте, смілі, горді,
Із мечами у руках –
Ворогам усім на страх!
Уставай, народе мій,
На побідний, правий бій!
Та вже з перших днів фашисти переконалися, що тут їм не буде легкої прогулянки, як у Європі. Вже з середини липня, тобто менш, ніж за місяць, німці лише в сухопутних військах втратили 100 тис. солдат і офіцерів. А до кінця вересня ці втрати згідно з німецькими даними досягли більш 535 тис. людей. Отже, наша військова економіка і Збройні сили були тими двома могутніми важелями, які забезпечили перемогу над світовою загрозою.
Велика Вітчизняна війна була не тільки трагедією, але й величезним тріумфом народів СРСР. Вистояти у смертельному поєдинку допомогла дружба, бойове братерство народів.
Війна породила небачений героїзм, мужність, самопожертву в ім'я Вітчизни. Важко навіть збагнути зміст таких фантастичних цифр і більш 300 воїнів закрили своїм тілом амбразури, а понад 500 пілотів, як капітан Гастелло, здійснили наземний таран.
І прикладів, що піднімали дух воїнів, викликали у них прагнення більше знищити ворогів, наблизити перемогу, було багато. Неможливо, зокрема, переоцінити значення параду на Красній площі.
7 листопада 1941 року він став ніби урочистим дзвоном, що розбудив нові патріотичні почуття в тилу і на фронті. Певно, там було закладено фундамент знаменитого грудневого контрнаступу під Москвою.
Свою роль відіграли салюти на честь звільнених міст, присвоєння військовим з'єднанням назв міст, які вони визволяли, подяки військам, що відзначилися, присвоєння гвардійських звань військовим частинам та воїнам, введення погонів і нарешті, нагородження рядових офіцерів, генералів, адміралів, як старими, так і новими орденами.
По-новому зазвучало почесне звання Героя Радянського Союзу. За війну цю горду назву було присвоєно більш ніж 11 тисячам фронтовиків. В тому числі були удостоєнні цього найвищого звання фронтової доблесті 87 жінок. Героями стали 2072 українці.
Кривавий слід залишила війна на нашому Поділлі. Практично не було жодної сім'ї, яку б не накрило її чорне крило. Тільки в перші дні війни в армію влилось близько 150 тисяч подолян. Майже стільки поповнили ряди солдатів і при звільненні області в 1944 році. У партизанських загонах боролися більше 17 тис. наших краян. На превеликий жаль, 115 тисяч наших земляків не повернулися до своїх рідних. За роки окупації вороги вбили і замучили 222 тис. мирних громадян. Та ще 117 тис. поневірялися на каторжних роботах у рейху та гетто, з яких багато не повернулося або зосталися каліками.
Крім того, на території нашої області у концтаборах було вбито 256 тисяч військовополонених.
Та подільські воїни на фронті, в партизанських загонах, в підпіллі жорстоко мстили ворогові за смерть і сльози рідних.
Гідно оцінені ратні подвиги подолян. Більше 184 тисячі нагороджено орденами і медалями, а 75 безстрашних удостоєні найвищого звання - Героя Радянського Союзу.
Імена хоробрих і відважних подолян, які віддали життя за Вітчизну, викарбувані на пам'ятниках і обелісках, увічнені у сільських та шкільних кімнатах, музеях бойової слави, які повсюдно відновлюються.
Пам'ятники, обеліски, братські могили - це священні реліквії, нетлінні свідки героїчної та трагічної долі наших співвітчизників. Хай ніколи не заросте до них світла народна стежина.
Для прийдешніх поколінь зберігаються імена загиблих на фронтах також у томах обласної Книги Пам'яті. Видається Книга Скорботи і про тих, хто загинув під час окупації чи на каторжних роботах в фашистській Німеччині. Все це здійснення благородного заклику "Ніщо не забуто, ніхто не забутий".
Ні, не забути нам. Завжди палатиме
Вічною славою й вічним вогнем
Подвиг, освячений битвами ратними
І переможним омріяним днем!
Скільки убито! Скільки повішено!
Все це забути? Ганеба і зло!..
Чую, як зболена пам'ять притишено
Йде до могил і схиляє чоло.
Усіх загиблих в роки Великої Вітчизняної війни вшановуємо урочистим ритуалом - хвилиною мовчання. В ній - данина пам'яті людям, які загинули в боротьбі з фашизмом в роки війни, любов та пошана до воїнів - переможців, партизанів, підпільників, трудівників тилу, усіх, хто не щадив свого життя в ім'я Перемоги над фашизмом, солдатів антигітлерівської коаліції героїв руху Опору, мужніх борців проти фашизму в Європі.
У день голубого квітучого маю
До тебе, людино, звертаюсь, волаю.
Залиш на хвилину щоденні турботи,
З собою побудь у глибокій скорботі.
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
Усіх, хто кував перемогу й загинув.
За тебе, за мене, за всю Батьківщину.
Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,
Боровся з фашизмом і гинув у бою.
Хто месником смілим тоді партизанив
І ворога нищив героєм незнаним.
Згадай їх усіх, замордованих, вбитих
І гідно живи їх життям недожитим.
В цей сумний, трагічний день - день початку війни низько вклоняємось вам, сивочолі ветерани, за вашу відвагу і безмежну відданість, безкорисливість, за вашу витримку і віру в краще майбутнє.
Неймовірно важкі випробування випали на Вашу долю, проте ніде і ніколи ви не втрачали віри у Перемогу. Час не владний над величчю звершених вами справ. Тож зичимо вам здоров'я на довгі і довгі роки.
"Давно загоїлися рани війни" - такі слова можна почути сьогодні. Хочеться сказати : рани загоїлися, але не всі. У серцях матерів, які не дочекалися своїх синів, дочок, чоловіків. У серцях дітей, що виросли сиротами і знають батька лише з фотокартки чи розповіді мами, не загоїлись, а лише зарубцювалися. Болять рани в серцях інвалідів. їх вже так мало, живих свідків великого горя.
Своїм сьогоднішнім життям ми зобов'язані вам, ветеранам і учасникам кривавих боїв, всім тим загиблим героям, які навічно стали солдатськими - у бронзі й граніті - на п'єдесталі Пам'яті. Вічна їм слава.
Поділитись своїми спогадами попросимо...
В час тополиних заметілей
На вії проситься сльоза,
Як вальс воєнний посивілий
Тривожить мирні небеса.
В час тополиних заметілей
Чомусь-душа моя болить,
За тими, хто не зрадив цілі,
Не встиг дожити й долюбить.
Мені здається, що тополі
В їх пам'ять гублять сивину:
Сніг цей гіркий - трагічність долі,
Це пам'ять про страшну війну.
Війна - страхітливе явище. Людство завжди жило вірою в те, що війнам та злу, яке вони приносять, можна і треба запобігти мудрість народів. Пам'ятаємо про це повсякчас. І особливо - у дні, які звертають наші погляди та серця у минуле, обпалене полум'ям, затьмарене гіркотою втрат і овіяне славою. Від нас, усіх разом і кожного зокрема, залежить, щоб Україна посідала гідне місце серед держав, які послідовно й активно обстоюють справу миру.
Минають роки. Відпливають у небуття події й епізоди життя нашого суспільства, народу. Та ніколи не піде у забуття Друга світова війна, що для нашого народу стала Великою Вітчизняною.
65 весен не порохом, а яблуневим цвітом пахнуть наші сади, 65 літ під мирним небом народжуються й ростуть наші діти.
І роки, і зірки, і вінки... Єдині нев'янучі вінки - це вінки нашої Пам'яті. Приторкнеться чиясь небайдужа душа до цих поетичних рядків і спалахне в ній полум'я Пам'яті. І збентежить серце. І нагадає хто ми, чиї ми діти й чиї ми внуки. Нагадає про дідів і прадідів, які грудьми стали проти шквалу війни, щоб відстояти землю вітчизни, на якій народились і виросли. Землю, на якій повинні були народитись і вирости їхні діти, онуки і правнуки.
Вас - солдати Вітчизни! Воїни - визволителі! Вас партизани - підпільники, в'язні концтаборів, герої тилу. Вас - хто гідно несе знамено Перемоги вітає дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну Вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.
Пам'ять... Це дивовижна категорія вічності. Найперша, визначальна ознака невмирущості народу. Хто пам'ятає минуле, той має майбутнє.
І ми ніколи не забудемо того лиховісного дня 22 червня 1941 року, коли німецько-фашистські загарбники підступно, без оголошення війни увірвалися в наш мирний дім. Запалали міста і села. Почалась Велика Вітчизняна війна.
Відшуміли, відгриміли бої, згасли криваві заграви над рідною Вітчизною. Настала весна, весна Перемоги, радості і... горя.
9 травня залишиться для нас назавжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближали люди, котрим було дуже нелегко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління перед ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Давайте сьогодні послухаємо розповіді ветеранів
Віковічною пам'яттю живих, що славить подвиг понад 120 тисяч воїнів-хмельничан, які не вернулися з поля бою, є десятитомне видання "Книга Пам'яті України. Хмельницька область". У ньому поіменно згадано і вічно зберігатиметься парять про всіх, хто боровся і віддав життя за честь, свободу і незалежність Батьківщини. Ця книга постійно нагадуватиме нам про великий подвиг в ім'я життя, про щиру вдячність усім захисникам рідного краю.
Проявом глибокої поваги до світлої пам'яті цивільних громадян стала обласна Книга Скорботи України, яка є своєрідним продовженням "Книги Пам'яті України". До неї занесені цивільні громадяни, які загинули під час бойових дій у 1941-1944 рр., в період тимчасової гітлерівської окупації області та померли чи загинули на каторжних роботах у Німеччині.
65 років минуло з часу великої трагедії. Виросли нові покоління, відбудовані міста і села, а біль про невинні жертви фашистського геноциду не вщухає. Не забуваймо ж про них з покоління в покоління, то - наші стражденні предки, вони дали нам життя. Будьмо гідними їхніми нащадками. Потурбуймося, щоб ніколи не заростали стежки до їх могил, меморіалів, скромних обелісків і хрестів.
Вона зійшла на п'єдестали:
Народжена в смертельнім герці,
Живе у бронзі і граніті,
Живе у кожнім чеснім серці,
Лунає скрізь по білім світі.
Ведучий: ...Не перечислити всіх, кого війна осиротила, позбавила хатнього тепла й душевного спокою чи просто нажахала своєю зловісною тінню. І все це відбувалося на очах у дітей в яких війна забрала дитинство і юність.
Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Думаєш про століття, яке минуло і яке стільки трагічного принесло на нашу землю. І серед цього трагічного - Друга світова війна, що для нашого народу стала навік Великою Вітчизняною.
Тож сьогодні і завжди ми повинні берегти пам'ять про всіх, хто відстояв державу у тій страшній війні. Берегти, шанувати прадідів, стояти на варті миру, щоб ніколи не повторилась та біда, яку пережив народ у 1941-1945 роках. Хай звершене батьками і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну, наснажує нас на добрі справи в ім'я зміцнення української держави, створення всім щасливого і заможного життя. „
Шановні наші ветерани! Спасибі Вам за те, що Ви серед нас сьогодні. Бажаємо Вам міцного здоров'я довгих років життя, ясного неба, миру і спокою. Нехай у ваших серцях ніколи не згасне вогник надії, а в домі панують достаток, тепло і радість.
Ми, ще раз вітаємо усіх із святом! Здоров'я Вам, добра і злагоди!
Немає коментарів:
Фільм "Толерантність"
https://www.youtube.com/watch?v=Lq-sfcFC6k4&ab_channel=POZNANSKIteam
П оложення про виховні заходи http://hvzt.pdaa.edu.ua/content/polozhennya-pro-organizaciyu-navchalno-vihovnoyi-komisiyi
ПОЛОЖЕННЯ
про організацію виховної роботи
Відокремлений структурний підрозділ "Хомутецький фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету"
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Це Положення регламентує організацію виховної роботи та визначає систему планування, організації, обліку і контролю виховної роботи у Відокремленому структурному підрозділі "Хомутецький фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету" .
1.2. Виховна робота в коледжі спрямована на формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, зберігає і продовжує українські культурно-історичні традиції, шанобливо ставиться до рідних святинь, української мови, історії, а також до культури народів інших національностей, які проживають в Україні, виявляє культуру міжетнічних і міжособистісних стосунків.
1.3. Виховна діяльність в коледжі утверджує особистісно орієнтовані методики виховання, є наскрізною, входить до планів роботи всіх підрозділів навчального закладу.
1.4. У своїй роботі навчальний заклад керується Конституцією України, Законом України «Про вищу освіту» та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, цим Положенням.
1.5. Виховну роботу в коледжі здійснюють: директор, заступники директора, завідувачі відділеннями, викладачі, вихователі, куратори навчальних груп, методисти, керівник фізичного виховання, бібліотекарі, керівники секцій, гуртків, керівники художньої самодіяльності, завідувач музеєм, органи студентського самоврядування.
1.6. Організацію і керівництво виховною роботою в академічній групі забезпечує куратор групи.
1.7. Організацію і керівництво виховною роботою в гуртожитках забезпечують вихователі.
2. МЕТА, ЗАВДАННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
2.1. Мета виховної роботи – це формування громадянина через його політичну, правову, трудову, економічну, культурну освіченість, через практичну участь у суспільно значущих справах.
2.2. Основними завданнями виховної роботи в коледжі є:
організація та координація виховного процесу;
налагодження тісного взаємозв’язку поміж студентським колективом та адміністрацією коледжу шляхом активної співпраці з органами студентського самоврядування;
висвітлення в засобах масової інформації, на веб-ресурсі коледжу подій, популяризація та пропаганда досягнень, формування привабливого іміджу на ринку освітніх послуг;
забезпечення високого рівня культурно-мистецької роботи та створення умов для розкриття творчих здібностей талановитої молоді, задоволення потреб в дозвіллі, активному відпочинку, формування духовних цінностей через особисту і колективну участь студентів у культурно-мистецьких заходах;
координація зусиль педагогічного колективу коледжу, батьківської громадськості, громадських організацій на підвищення ефективності виховного процесу.
2.3. Створення в навчальному закладі умов для формування та розвитку студентської молоді як фахівця і особистості, її нахилів, здібностей, талантів, інтелекту, забезпечення трудової підготовки майбутнього спеціаліста, виховання національної і загальнолюдської моралі, духовності і культури.
2.4. Формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розвитку держави, готовності її захищати.
2.5. Встановлення гуманних взаємин між усіма членами педагогічного та студентського колективів.
2.6. Набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин.
2.7. Формування у молоді особистісних рис громадян Української держави.
2.8. Формування у молоді сучасного світогляду, ідей, поглядів, переконань, заснованих на найцінніших надбаннях вітчизняної і світової культури.
2.9. Розвиток в студентів мовної культури.
2.10.Формування толерантності та культури міжособистісних стосунків.
2.11. Формування родинно-сімейної культури, вивчення та збереження звичаїв, обрядів, традицій українського народу.
2.12. Виховна робота куратора групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний рік у відповідності до комплексного плану виховної роботи, який обговорюється на засіданні педагогічної ради та затверджується директором.
План повинен бути конкретним, чітким, оперативним.
2.14. Організаційно-методична допомога кураторам груп, вихователям надається адміністрацією навчального закладу відповідно їх посадових обов’язків.
3. ЗМІСТ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
3.1. Зміст виховної роботи передбачає особистісно орієнтовану національну модель виховання, яка спрямована на механізм самореалізації особистості, розвиток в молодих людей національної гідності, засвоєння загальнолюдських та національних цінностей, визначає напрями гуманістичної виховної діяльності в коледжі.
3.2. Забезпечує виконання завдань національно-патріотичного, морально-етичного, екологічного, художньо-естетичного та громадянського виховання студентської молоді, сприяє вихованню гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально-активної національно-свідомої особистості, наділеною глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями і патріотичними почуттями.
3.3. До основних завдань змісту виховної роботи входить:
- створення організаційно-педагогічних умов для проходження студентами адаптаційного періоду та подальшого навчання в коледжі;
- надання допомоги студентам разом із профспілковою організацією, органами студентського самоврядування у вирішенні побутових проблем;
- використання традицій взаємоповаги, які включають гуманістичний підхід до виховання, враховують бажання особистості, її наміри;
- керівництво роботою з естетичного оформлення навчальних корпусів та гуртожитків;
- організація дозвілля студентів, КВК, художньої самодіяльності, дискотек, вечорів відпочинку тощо;
- контроль роботи студентських гуртожитків, організація поселення у студентські гуртожитки, методична допомога органам студентського самоврядування та самообслуговування у гуртожитках;
- організація роботи з батьками студентів;
- співпраця з місцевими органами влади і громадськими організаціями різних рівнів;
- співпраця з профспілками та органами студентського самоврядування;
- організація спортивно-масової роботи;
- організація та контроль проведення виховних годин;
- забезпечення сприятливих умов для формування соціально-психологічного клімату, вільного самовизначення та самоствердження студентів для самореалізації талантів та здібностей;
- виховання патріотичних почуттів до навчального закладу, дотримання і розвиток академічних і демократичних традицій коледжу;
- консолідація студентства, педагогічних працівників в єдину академічну спільноту;
- розкриття активності, самодіяльності і творчої ініціативи студентської молоді, поєднання педагогічного керівника з ініціативою і самоврядуванням студентів;
- залучення до співпраці з питань організації виховного процесу громадських молодіжних організацій, адміністративних та правоохоронних органів, медичних та наркологічних служб тощо.
- управління процесом соціальної адаптації студентів;
- - організація соціального захисту дітей-сиріт, інвалідів, дітей, які залишилися без піклування батьків та студентів з числа осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з малозабезпечених та багатодітних сімей, студентів, батьки яких є учасниками бойових дій тощо;
- організація студентського самоврядування;
- сприяння відродженню та створенню нових традицій, цікавих форм організації дозвілля студентів та організації їх проведення;
- залучення до виховної роботи талановитих педагогів, викладачів, вчених, політиків, діячів культури, батьків;
- використання правових норм захисту прав та інтересів особистості;
- організація змістовного дозвілля студентів, проведення свят, пізнавально-розважальних програм, діяльності студентських товариств, клубів, гуртків;
- сприяння працевлаштуванню студентів.
3.4. Вносити пропозиції щодо заохочення студентів і викладачів, які беруть активну участь у громадсько-суспільній діяльності, а також накладання стягнень на студентів, які не дотримуються Правил внутрішнього розпорядку коледжу.
3.5. Створення академічного інформаційного середовища з вільним доступом до нього. Розміщення інформації щодо виховного процесу на веб-ресурсі коледжу, телевізійних моніторах, на шпальтах газети навчального закладу.
3.6. Виховання студентської молоді здійснювати за такими принципами: науковості, системності, наступності, природовідповідності та зв’язку з реальним життям.
3.7. Форми організації виховної роботи в академічній групі визначає куратор групи з урахуванням специфіки навчального закладу та побажань студентів.
4. ФОРМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
4. 1.Форми роботи у коледжі:
збори студентського колективу (загальні, відділення, курсу, групи);
обговорення політичних подій в державі, в світі;
випуски студентських газет, збірок власних творів, презентації книг викладачів, виставки нових періодичних видань: газет, журналів, книг, посібників;
студентські лекторії, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, концерти, диспути, творчі зустрічі з викладачами, випускниками, науковцями;
читацькі конференції, науково-практичні студентські конференції;
лекції з питань організації навчальної та наукової роботи студентів;
консультації: юридичні, психологічні, медичні тощо;
засідання творчих гуртків, клубів за інтересами, студій, віталень;
вечори відпочинку, дискотеки, літературні зустрічі, карнавали, українські вечорниці, спортивні ігри, змагання, гуртки, секції, козацькі забави тощо;
огляди художньої самодіяльності, фестивалі;
конкурси на кращу студентську групу, на кращого студента, на кращого майстра своєї професії;
культпоходи до музеїв, екскурсії в інші міста і села України, туристичні походи та інші форми роботи.
5. ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
Загальний контроль за проведенням виховних заходів та рівня вихованості студентів здійснює директор коледжу.
Загальний облік планових виховних заходів здійснює заступник директора з виховної роботи.
Облік виховної роботи навчальної групи здійснює керівник групи.
Облік роботи гуртків, секцій, об’єднань, рад студентського самоврядування, колективів художньої самодіяльності здійснюють керівники.
Питання щодо ефективності виховних заходів заслуховується і обговорюється на засіданнях педагогічної та адміністративної рад коледжу.
Контроль за веденням ділової документації покладається на заступника директора з виховної роботи.
6. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Організатором виховної роботи у коледжі є заступник директора з виховної роботи, який працює під керівництвом директора коледжу
Заступник директора з виховної роботи призначається з числа досвідчених педагогічних працівників з вищою освітою та високим рівнем професійної компетентності.
Права та обов’язки заступника директора з виховної роботи визначаються Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», даним положенням, Статутом коледжу, посадовою інструкцією, затвердженою директором коледжу.
Куратори групи призначаються директором коледжу з числа досвідчених викладачів за поданням завідувачів відділеннями, погодженим із заступником директора з виховної роботи.