Поради батькам майбутніх першокласників

«Скоро в школу»

    Наближається той день, коли ваш малюк вперше увійде в шкільний клас. І зараз ви хвилюєтеся: А чи готовий моя дитина до школи? Як буде вчитися? Як йому допомогти, якщо він зустріне перші шкільні труднощі? Психолого-педагогічний феномен «готовність дитини до школи» складається з різних видів готовності: фізичної, особистісної, мотиваційно вольовий, інтелектуальної, спеціальної.

    З 6-7 років з дитиною відбуваються значні зміни – він стрімко зростає, у нього починають випадати зуби, змінюється його поведінка. Діти вже готові розширити своє коло спілкування, у них складається певний рівень домагань і навіть амбіцій. Головне – у них формується внутрішня готовність бути учнем: вони відчувають потребу в підпорядкуванні правилам і хочуть займатися суспільно значущою справою, користь якого визнається всіма дорослими.

    Сучасна спеціальна література дає нам безліч порад – як розвивати мовлення дитини, підготувати до навчання грамоті, рахунку, письма, як перевірити чи немає у нього порушень, що заважають навчанню і тд. Доречним буде поговорити не стільки про інтелектуальної, скільки про психологічної готовності до школи, від якої залежить не тільки шкільні успіхи, але і самопочуття дитини. Всі ми хочемо, щоб наші діти росли здоровими і добре вчилися. Але чи завжди ми розуміємо, як багато в чому це залежить саме від душевного настрою дитини.

    Рік за роком ми все більше переконуємося в тому, що багато дітей цілком могли б вчитися добре, а деякі-і дуже добре, якби … хотіли. Одні діти прямо говорять про своє небажання вчитися, інші відчувають незрозумілі для дорослих, а тим більше для них самих труднощі. Чи не судити і карати небажання, а зрозуміти його причини і допомогти дитині хотіти вчитися – ось найбільш ефективний шлях, хоча і вимагає від дорослого чимало душевного участі і праці.

    Іноді джерелом негативних емоцій стають старші діти, які відчувають труднощі в навчанні. Ось шестирічний хлопчик говорить:
«Скоро я піду в школу, і мене будуть лаяти як Вовку.» Від цих слів до прямого небажання вчитися – рівно півкроку. Чи не так уже рідко і дорослі з найбільш благих намірів залякують дитину: «Ну, що ти крутишся? Ось підеш до школи – там вчителька навчить тебе сидіти смирно!

    Не слід, однак, впадати і в іншу крайність, зображуючи школу місцем суцільних радощів та успіхів. Адже ми ще не знаємо, як піде у дитини навчання, як складуться відносини з однолітками і вчителями. Можливо, вони будуть не безхмарними. І тоді дитина, який чекав від школи занадто багато приємного і зайнятість в яких дає легко, ризикує «зламатися» при перших сутичках з труднощами, шкільної реальністю.

    Отже, перше і основне: не спотворте віру дитини в себе як в майбутнього школяра ні страхом, ні полегшеними очікуваннями. Нехай він увійде в школу як в нове, цікаве справа-з вірою в свої можливості і готовністю випробувати себе.Шкільна готовність передбачає і готовність до більшої, ніж раніше, самостійності дитини, до співпраці дитини з чужим дорослим і однолітками без безпосередньої підтримки та захисту батьків.

Що ж повинна уміти дитина на 1 вересня?

     Він/вона повинен(на) вміти доглядати за собою, самостійно роздягатися і одягатися. Дуже важливо привчати дитину до гігієни: не тільки до обов’язковим ранковим процедурам, а й до того, що стежити за собою потрібно протягом усього дня – поправити зачіску, почистити костюм. Навчіть малюка прибирати своє робоче місце, куточок, дбайливо ставитися до своїх речей. Крім того, дитина повинна добре розуміти, як потрібно і можна вести себе з однолітками і якось з дорослими. Хлопцям треба знати, як звернутися до вчителя, як відповісти на питання, навчіть своїх дітей вітатися і прощатися, говорити “спасибі” і “будь ласка”.

      До сих пір школа не вимагає спеціальних знань-умінь читати, писати. Часом ці знання в певному сенсі шкідливі: дитина, яка прийшла в школу занадто «розумним», буде нудьгувати на уроках. Для 1 класу норма рахунок в межах 10, поняття більше-менше, цього цілком достатньо. А ось знання предметно зорове як виглядає ми, тварини, рослини – повинні бути обов’язково. Дуже часто з’ясовується, що першокласник не може розповісти про сім’ю, як слід пояснити не тільки де працюють батьки, а й як їх звуть.

Особливу увагу хочеться звернути на питання здоров’я. треба приділяти першорядну увагу зміцненню здоров’я, фізичному розвитку, загартовуванню, розвивати моторику, координацію, необхідно не просто гуляти у дворі, а грати в рухливі ігри. Перед школою необхідно встановити режим дня-години відпочинку, їжі, занять, прогулянок. Відсутність режиму в першу чергу б’є по здоров’ю, по незміцнілій нервовій системи. Режим допомагає правильно поєднувати працю і відпочинок, звикати до нових умов життя. Лікарі стверджують, що режим дня-це найкраща міра, яка попереджає збудливість і дратівливість дітей. У першому класі не варто перевантажувати дитину різними гуртками, по крайней мере, перші півроку, а далі діяти по обстановці. Виробляйте посидючість дитини, але не поспішаючи. Пам’ятайте посидючість досягається не примусом, а живою зацікавленістю.

      Шкільна готовність - це здатність не тільки до посидючості праці, але і до творчості. Дитячі саморобки цінні не тільки тим, що дитина їх змайстрував, а й тим, що він знаходить для них різне застосування. Корисно звернути увагу і на те, як дитина реагує на похвалу і осуд, перемогу і поразку. При крайніх типах реакцій дитини на успіх і неуспіх треба спробувати їх врівноважити. Шкільна готовність – це сплав знань і навичок, необхідних для успішного навчання, і готовності до співпраці і подолання труднощів, позитивного ставлення до школи та навчання. важливо душею відчути складність переживань дитини при настільки разючому зміні життя, як вступ до школи, і допомогти йому. Це, до всього іншого, не тільки збільшує його готовність до школи, але і збереже йому здоров’я.

«Розвиток дрібної моторики рук
у дітей дошкільного віку»

     Батьків завжди хвилює питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини і як правильно підготувати його до школи. Вченими доведено, що розвиток руки та розвиток мови і мислення дитини тісно зв’язані між собою.

Розвиток дрібної моторики це один з найважливіших показників інтелектуальної готовності малюка до шкільного навчання. Зазвичай, якщо у дитини добре розвинута дрібна моторика, вона завжди логічно міркує, в неї добре розвинута пам’ять, увага та зв’язна мова. Вчителі завжди відзначають, що першокласники дуже часто відчувають великі труднощі в опануванні навичок в письмі. Письмо – це складний навик, який включає виконання унікальних, координованих рухів руки. Отже техніка письма потребує сумісної злагодженої роботи м’язів кисті та всієї руки, а також розвиненого зорового сприйняття та довільної уваги.

     Для повного оволодіння навичками письма необхідно мати певну функціональну зрілість кори головного мозку, у непідготовлених до письма дітей, при недостатньому розвитку дрібної моторики та зорового сприйняття і уваги, як правило, приводить до стану тривоги дитини у школі та негативного ставлення до навчання. Тому в дошкільному віці дуже важливо розвивати механізми, які потім будуть необхідні для оволодіння письмом, створювати умови для постійного накопичення дитиною практичного та рухового розвитку і навичок ручної вмілості.

В дошкільному віці дуже важливою рахується саме підготовка до письма, а не саме навчання писати, і це повинно починатися задовго до шкільної парти. Батьки, які в певний час починають приділяти належну увагу певним вправам, різноманітним завданням, іграм, що до розвитку дрібної моторики та координації рухів рук, наразі вирішують відразу два питання: по-перше, вони непрямим чином починають впливати в загальному інтелектуальному розвитку малюка, по-друге, вони його до оволодіння навичок письма, які в майбутньому обов’язково допоможуть уникнути різних проблем шкільного навчання.

    Графічні вправи Завдання “Штрихування” Намалюйте контурну картинку, наприклад, фрукт, або овоч і дайте дитині заштрихувати картинку прямими рівними лініями, не виходячи за її контури.

   Завдання “Обведи малюнок” Намалюйте контурну картинку і дайте дитині обвести малюнок точно по лініях, не відриваючи олівець від паперу.

   Завдання “З’єднай по точках” Намалюйте контурну картинку пунктирними лініями і дайте дитині з’єднати пунктири (точки) однією суцільною лінією, не відриваючи олівець від паперу.

   Завдання “Намалюй фігури” Намалюйте дві геометричні фігури, одну велику, іншу маленьку дайте дитині намалювати всередині великої фігури, що поступово зменшуються фігури, а навколо маленької – поступово збільшуються фігури. Торкатися стінок попередньої фігури можна. Чим більше вийде фігур, тим краще.

   Завдання “Намалюй таку ж картинку” Намалюйте будь-яку картинку і дайте дитині повторити ваш малюнок.

   Завдання “Дорисуй картинку” Намалюйте ліву половину картинки і дайте дитині домалювати праву половину малюнка.

  Завдання “Графічний диктант” Дитині дається наступна інструкція: “Слухай уважно і проводь лінії під диктовку. Одна клітинка вгору, одна клітинка направо, одна клітинка вниз, одна клітинка направо» і т. д. ”      

Візерунки можуть бути різними.

Чим ще можна позайматися з дитиною, щоб розвинути ручну вмілість? • Розминати пальцями пластилін, глину;нанизувати великі і дрібні гудзики, кульки на нитку; грати з мозаїкою, конструктором, кубиками; грати з піском, водою; різати ножицями (аплікація, симетричне вирізування, вирізання різних фігурок)малювати різноманітними матеріалами (олівцем, ручкою, крейдою, аквареллю, кольоровою крейдою, гуашшю)

Поради батькам першокласника

   Школа, Свято першого дзвоника, перша вчителька, які емоції зараз у вас дорослих викликають ці слова? Адже відтоді, коли ви вперше перетнули поріг школи, минуло стільки часу. Протягом багатьох років ви не згадували про школу або ж лише іноді згадували її – коли зустрічались з колишніми шкільними друзями, святкуючи річниці закінчення школи, або, спілкуючись з друзями, діти яких уже ходять до школи. Школа вам видавалась далекою аж досьогодні, коли настав час вашій дитині йти до першого класу. Чи то час так стрімко спливає, чи діти занадто швидко виростають?

  Ваша дитина незабаром йтиме до школи, а вам здається, що нещодавно ви возили її у візочку, вчили ходити та їздити на триколісному велосипеді, раділи її першим словам, добирали всілякі відповіді на численні запитання.

Як зацікавити дітей читати

1.    Давайте хороший приклад Вашій дитині, показуючи їй, як Вам подобається читати. Тримайте вдома велику кількість книг та журналів. Нехай Ваша дитина побачить Вас за читанням.

2.    Дайте дитині подивитися Вашу книгу. Читайте її вголос або дозвольте їй прочитати її Вам. Визначте певний час і місце для читання.

3.    Регулярно відвідуйте бібліотеку. Покажіть Вашій дитині, як бібліотека працює і де дитина може знайти свої улюблені книги.

4.    Приносьте своїй дитині книги, які задовольняють її індивідуальні по-треби, наприклад, на спортивну тематику, про тварин, птахів, включаючи художню і документальну літературу.

5.    Зацікавте свою дитину яким-небудь хоббі чи діяльністю, котра потре-бує читання та подобається їй. Конструюйте, готуйте їжу, грайте в настільні ігри, через те що такі заняття потребують, щоб дитина читала інструкції.

6.    Заохочуйте Ваших дітей до листування зі своїми однолітками. Ними можуть бути друзі, котрі переїхали далеко, далекі родичі, просто друзі з листування.

7.    Організуйте «пошук скарбів». Заховайте якусь річ, наприклад нову книгу, а потім лишіть письмові підказки, котрі приведуть дитину на це місце.

8.    Заплануйте екскурсію до зоопарку, цирку, музею тощо. Знайдіть книги, котрі з цим пов’язані, і поділіться ними з Вашою дитиною.

9.    Заохочуйте Вашу дитину складати різні історії і записуйте їх в той час, коли вона їх розповідає. Зробіть її власну збірку оповідань, записуючи історії і добавляючи її власні малюнки. Пізніше Ваша дитина зможе читати свою книгу Вам, другу, молодшому брату чи сестрі.

10. Якщо Ваша дитина – неохочий читач, вигадайте гру з читання буденних речей, таких як коробка з-під каші, наклейки, старі листівки, комікси, програми телепередач. На холодильнику чи родинній інформаційній дошці лишайте повідомлення, котрі її можуть зацікавити.

Декілька порад щодо режиму дня:

·        12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 год.) для поновлення сил.

·        Після школи не спішіть садити дити¬ну за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

·        Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідні 10-15 хв. «перерви».

·        Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість пра¬цювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»). Якщо ви будете дотримуватись вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Ментальне здоров’я: як подбати про себе?

Ментальне здоров’я – це коли людина може ефективно долати стресові ситуації, продуктивно та плідно працювати, робити внесок в громадське життя, а також розуміти власний емоційний стан та керувати ним, усвідомлювати інших та розвивати стосунки з ними, бути відкритим к навчанню та розвитку.

Ментальне здоров’я – це стан організму, який дозволяє повноцінно виконувати усі свої функції. Це відчуття рівноваги всередині себе, а також між собою, фізичним та соціальним середовищем.

Це надає людині відчуття самоцінності та самоконтролю, а також сприяє формуванню свого «Я» у всіх його проявах.

Психічне здоров’я треба розглядати, як невід’ємну складову здоров’я людини у цілому.

Невипадково відповідно до ЗУ «Про систему громадського здоров’я» (стаття 3) крім таких основних принципів системи громадського здоров’я, як законність, справедливість, орієнтованість на населення, мінімізація шкоди, участь та відповідальність, своєчасність, міжгалузеве співробітництво, впровадження передових світових практик, обґрунтованість рішень, протидія дискримінації щодо здоров’я, є такий принцип, як цілісність – цілісний підхід до здоров’я та визнання єдності його фізичних, психічних, психологічних, духовних і соціальних аспектів.

Що ж таке ідеальне ментальне здоров’я і які прояви його відхилення?

Насправді, легше визначити, що таке ідеальне ментальне здоров’я, ніж що таке відхилення.

Можна виділити шість ознак, як критерії оптимальної життєдіяльності.

• Персональна автономія. Ви отримали самостійність та можете приймати рішення, покладаючись на свій особистий досвід та бажання. Ви не залежите від батьків однак можете попросити в них пораду, вони не є «фінальною інстанцією» у ваших подальших кроках.

• Правильне сприйняття дійсності. Ви бачите оточуючий світ подібно тому, як це роблять інші люди. Наприклад, у вас нема галюцинацій. Ваш мозок не спотворює зображення, яке бачить.

• Позитивне відношення до себе. Ви впевнений у себе та своїх силах, приймаєте власні фізичні та психологічні особливості, у вас здорова – не завищена та не занижена – самооцінка. У вас нема звички критикувати кожну дію чи кожне слово – своє або оточуючих.

• Стійкість до стресу. Ви без проблем звільняєтесь від накопиченого напруження. Та грамотно справляєтесь з обставинами, в яких почуваєте себе некомфортно.

• Адаптація до оточуючого середовища. Ви вмієте пристосовуватись до нових ситуацій та бути в них гнучким та спокійний. Наприклад, ви швидко звикаєте до нового робочого міста та заводити знайомства з колегами.

• Самоактуалізація. Ви постійно аналізуєте власні досягнення, прагнете рости та розвиватися у професійній та особистісній сферах. Вам важливий результат вашої діяльності.

Ці критерії є орієнтирами того, які у людини граничні можливості, та яким чином він може усвідомити і розкрити увесь свій потенціал.

Турбота про себе дозволяє запобігти можливі психічні розлади та впоратись з ними. Але якщо відчуваєте, що ваш стан змінився на негативний або «щось йде не так» – проконсультуватись з фахівцем ніколи не завадить.

Чому же так важко визнати власну ментальну проблему?

По-перше, тому, що культура відвідувань до психолога в Україні ще не сформована. Не останню чергу це спадщина Радянського Союзу, коли частка «псих» та всі слова, пов’язані з нею, автоматично асоціювалися з карательною психіатрією. Страх таких закладів та спеціалістів по психічному здоров’ю передавався поколіннями, як і страх голоду, та засіла глибоко у підкірці.

Друга причина, яка зупиняє людину від походу до психолога – невміння слухати себе та свої відчуття. Тому українці повільними кроками вчатся говорити про ментальне здоров’я, намалювати під ногами безпечне підґрунтя. Це гальмується в тому числі негласною забороною вільного вираження емоцій, особливо негативних: гнів, протест, розгубленість, огида.

По-третє, стигматизація теми ментального здоров’я викликане тім, що люди бояться невідомого. Вони відчувають, що людина з психічними розладами може бути неадекватною та агресивною. Також присутнє питання само стигматизації. Так, 44% молодих людей (13-24 роки) уникають розмови про ментальне здоров’я з фахівцями, бо вважають що це соромно, 38% також вважають, що це може вплинути на репутацію в сім’ї.

На сьогодні великою проблемою є стигма, яка оточує тему психічних порушень. Часто це стає перешкодою для своєчасного звернення по допомогу. Йдеться не лише про стигму серед пацієнтів, але і про стигму серед тих, чия робота полягає у впровадженні послуг з психічного здоров’я. Стигма – це бар’єр. Його потрібно руйнувати.

Стигматизація людей з психіатричним діагнозом – є наслідком негативного соціального ставлення і призводить до того, що людину сприймають через призму хибних стереотипних уявлень. На ґрунті стереотипних уявлень зрощуються упередження, видаючи розлад за бездухість, слабкодухість, нездатність боротись, або недовихованість (що крайньо невірно, бо є велика кількість наукових досліджень що давно спростували більшість стереотипних суджень радянського часу) – спричиняють дискримінацію людей, що мають психічні розлади. І призводить до того, що людина навіть задумуватись не хоче, що цей жах може виявитись її проблемою. Прийнято вважати, що розлади психіки десь там далеко, вони не можуть трапитись у нас в сім’ї, з нами, нашими рідними – якщо ми, наприклад, хороші батьки.

Негативні наслідки пережитої стигми були описані щодо почуття власної гідності, якості життя, розширення прав і можливостей, звернення за психіатричною допомогою та її отримання, а також підвищеною суїцидальністю, навіть в ремісії. Стигма також негативно впливає на зайнятість, дохід, громадську думку про розподіл соціальних виплат і витрат на охорону здоров’я. Необхідно більше знань про стигматизацію та її причини, щоб мати можливість успішно боротися з дискримінацією.

Серед різних компонентів стигми, самостигматизація – негативний погляд на себе в результаті стигматизуючих ідей, які підтримуються суспільством – найбільшою мірою впливає на погляди про пошук психіатричної допомоги.

Тож що ми можемо зробити для подолання стигматизації? Будьте обережні, коли пов’язуєте психічні розлади з поведінкою людини, вчинками, її гендером, вірою тощо. Уникайте порівнянь з особистим досвідом, якщо ви ніколи не мали психічних розладів. Наприклад не порівнюйте депресію з особистим досвідом моментів, коли ви почувалися пригнічено. Порівняння відчуттів людини, у якої депресія з тимчасово пригніченим настроєм може змусити її відчувати провину. Надавайте інформацію так, щоб вона знищувала стигму, а не провокувала її і пам’ятайте, що відверті розмови про психічне здоров’я полегшують звернення людини за допомогою.

Проблема психічного здоров’я актуальна у всьому світі:

• 1 з 8 людей в світі має психічні розлади;

• 1 з 5 осіб, яких торкнулася війна, мають проблеми пов’язані з психічним здоров’ям;

• Послуги, пов’язані з психічним здоров’ям, отримує не більше 30% від усіх, хто потребує;

• Депресія, є другою причиною в світі, що вносить внесок у інвалідність та погіршення якості життя;

• Поширеність психічних розладів (передусім депресії та тривожних розладів) зростає разом з старішенням населення;

• Самогубство –друга по поширеності причина смерті серед осіб віком 15-29 років. 1 смерть з 100 – пов’язана з самогубством;

• Особи з психічними розладами помирають раніше на 10-20 років.

970 мільйонів людей у світі страждає на психічні розлади, з них 31% -це тривожні розлади, 28% – депресивні розлади, 11,1% – порушення розвитку, 4,1% – біполярний розлад, 4,1% – поведінкові розлади, 2,9% – розлади аутистичного спектру, 2,5 – шизофренія, 1,4 – розлади харчової поведінки.

Що ми маємо на сьогодні в Україні?

• Понад 90% українців мають хоча б один із симптомів тривожних розладів, а понад 50% – перебувають в зоні ризику розвитку труднощів, пов’язаних з психічним здоров’ям.

• 40-50% громадян, за оцінками спеціалістів, потребуватимуть психологічної допомоги та психосоціальної підтримки різного ступеня інтенсивності.

• Рівень споживання антидепресантів у 2022 році сягнув піку, а на безрецептурні заспокійливі засоби українці щомісяця витрачають близько 300 млн. грн. (Аудит ресурсів існуючої системи надання послуг у сфері психічного здоров’я. Дослідження проведено у межах роботи над Всеукраїнською програмою ментального здоров’я.)

• Суб’єктивна оцінка власного психологічного благополуччя українців є досить високою – 6,7 бали з 9 можливих. Майже половина (41%) вважають свій ментальний стан цілком задовільним.

• 31% українців не вважають свої ментальні проблеми вагомими і важливими для інших, особливо в умовах війни – наразі це основний бар’єр до звернення за психологічною допомогою.

• 66% респондентів не знають, куди вони могли б звернутися по допомогу в разі необхідності.

• 3-5 млн пацієнтів додатково: кількість психічних розладів (зокрема середніх і тяжких) та потреб в охороні психічного здоров’я зросла на 70%.

(Дослідження «Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни» проведено соціологічною компанією Gradus Research у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської зі створення Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».)

Я можна подбати про психічне здоров’я?

Щоб це з’ясувати треба знати про фактори ризику щодо розвитку психічних розладів. Нещастя є встановленим фактором ризику для психічного здоров’я та поведінкових проблем. Прикладами таких труднощів є бідність, безробіття, фінансова нестабільність, низький освітній рівень, насильство, безпритульність та соціальна ізоляція. До факторів ризику відноситься також:

• Генетичні фактори

• Вживання алкоголю та наркотиків

• Не здоровий режим харчування

• Ожиріння та інші метаболічні ризики

• Хронічні захворювання

• Порушення сну

• Не задоволення власним тілом

• Низький рівень освіти

• Соціальне насильство на жорстокість

• Емоційне, фізичне насильство та зневага

• Цькування, булінг

• Раптова втрата близької людини

• Напружена робота/Втрата роботи та безробіття

• Несправедливість, дискримінація і соціальне відчуження

• Соціальна, економічна та гендерна нерівність

• Війна та ВПО

• Ускладнення стану здоров’я

Супутні фізичні стани є поширеними серед людей із проблемами психічного здоров’я та психічними розладами: погане психічне здоров’я збільшує ризики додаткових фізичних захворювань, а фізичні умови підвищують ризик поганого психічного здоров’я, наприклад, діабету.

Вплив поганого психічного здоров’я може впливати на людей протягом усього життя. Крім того, проблеми з психічним здоров’ям у ранньому дитинстві та підлітковому віці збільшують ризик поганої успішності та можливостей працевлаштування в подальшому житті. Дорослі з проблемами психічного здоров’я менш продуктивні на роботі та частіше залишаються безробітними. Люди похилого віку з проблемами психічного здоров’я, швидше за все, будуть ізольовані та менш активні у своїй громаді.

Ми живемо у стані постійного стресу — це факт. Стрес вважається нормальною психофізіологічною реакцією на дії, які виходять за межі норми, задля захисту або адаптації до змін. Ми здатні боротися зі стресом у малих дозах, та коли він стає тривалим, може спричинити серйозні наслідки для організму.

Звісно, що стрес не проходить неминуче для нашого організму. Внутрішня напруга може спричинити підвищення артеріального тиску, зумовити порушення серцевого ритму, призвести до загострення захворювань судин, призвести до виникнення тривожних розладів та депресії, сприяти розвитку інших захворювань.

Стрес може спонукати до нездорового способу життя. Аби притупити емоції, людина починає вживати тютюнові вироби й алкоголь, нехтує фізичними навантаженнями та налягає на шкідливу їжу.

Стресу піддаються люди різного віку, соціальних груп і професій. В особливу «групу ризику» входять ті, хто безпосередньо контактує у своїй роботі з іншими людьми. Це менеджери, продавці, журналісти, працівники сфери послуг, диспетчери і медичні працівники. Більшість з нас, як кажуть психологи, живуть в «режимі невизначеності і невиправданих очікувань» – в стані щоденного стресу.

Оскільки ЦНС є найбільш вразливим і «складно організованим механізмом», при стресі організм починає давати збоїв не в якомусь одному місці, а «валиться» відразу весь. Стрес сприяє тому, що з ладу виходять ослаблені системи організму. Розвиток таких захворювань, як виразкова хвороба, бронхіальна астма, ішемічна хвороба серця, гіпертонія, здатні прискорити тривалий або сильний стрес. В результаті з’являються депресивні або невротичні, тривожні розлади, які дуже знижують якість життя людей. Нестійкий емоційний стан при стресі впливає на наше здоров’я, обумовлюючи погіршення пам’яті та уваги, поганий настрій, підвищення нервозності, тривожності, головні та кардіальні болі, запаморочення, розлади сну, підвищення артеріального тиску, загострення хронічних захворювань, зниження імунітету. Небезпека цих станів в тому, що з часом вони трансформуються в серйозну патологію – порушення серцевого ритму, інсульт, інфаркт, гастрит, виразкову хворобу, депресію тощо. Також стрес стає причиною розвитку астеноневротичного синдрому, проявом якого є синдроми хронічної втоми і професійного вигорання.

Які існують фактори захисту щодо розвитку психічних розладів? Це:

• Генетичні фактори

• Соціальні і емоційні навички

• Самооцінка

• Хороше фізичне здоров’я

• Фізична активність

• Повноцінне харчування

• Хороше виховання

• Відчуття фізичної безпеки

• Позитивні соціальні зв’язки та соціальна підтримка

• Економічне забезпечення

• Достатня якість інфраструктури

• Безперешкодний доступ до послуг

• Якість навколишнього середовища

• Соціальна інтеграція

• Дохід та соціальний захист

• Соціальна та гендерна рівність

Серед цих факторів, є фактори, на які ми можемо активно впливати.

Зробіть фізичну активність частиною вашого життя. Дослідження підтверджують, що регулярні фізичні вправи можуть зменшити стрес та полегшити симптоми тривоги. Нагадаємо про рекомендацію для дорослих займатися щонайменше 150 хвилин на тиждень фізичною активністю помірної інтенсивності.

Після тренування у людини зменшується рівень стресогенних гормонів, таких як кортизол, адреналін, котехоламін та адренокортикотропін. Водночас збільшується рівень норадреналіну та “гормонів щастя” – серотоніну та ендорфінів. Вивільнення останніх активують рецептори у центрах винагороди, тим самим підвищують задоволеність життям, формують мотивацію, покращують самооцінку, надають відчуття впевненості у собі, покращують якість сну, зменшують ризики появи тривожних та депресивних розладів

Рухайтесь, тренуйтеся, оточуйте себе позитивом і пам’ятайте: ваше щасливе тіло – це щасливий розум. Розпочніть заняття спортом сьогодні!

• Перегляньте режим сну. Сон – це можливість очищення мозку від інформаційного навантаження.

• Подбайте про збалансоване харчування. Наш раціон впливає і на психічне здоров’я. Так, в одному з досліджень йдеться про те, що вищий рівень стресу в його учасників був пов’язаний з нездоровим харчуванням. Тож вживайте достатньо овочів та фруктів (400-600 г на добу), цільних продуктів, зведіть до мінімуму споживання продуктів з високим ступенем обробки. Пам’ятаємо про тарілку здорового харчування, вона складається: 50% з овочів та фруктів, ¼ тарілки з цільнозернових продуктів, ¼ тарілки – білки.

• Скоротіть час з гаджетами. Низка досліджень доводять зв’язок між надмірним використанням смартфонів і підвищеним рівнем стресу. Чим більше ви проводите часу “у телефоні”, тим гірший ваш психологічний стан.

• Знайдіть час для себе. Доведено, що піклування про себе допомагає знизити рівень стресу. Це може бути читання, медитація та будь-яке інше хобі.

• Проводьте час з рідними й друзями. Добрі справи, волонтерство та допомога іншим допоможе почуватися краще. Крім того, коли ви залишаєтесь на зв’язку з близькими, відчуваєте спокій та згуртованість.

Треба сказати, що нормалізація сну, збалансований раціон, щоденна фізична активність – ці заходи є спільними і в лікування тривожних станів, і в управлінні серцево-судинними захворюваннями, діабетом та іншими хронічними станами.

Питання психічного здоровʼя населення є одним з пріоритетних державних завдань України.

З метою підвищення обізнаності щодо психічного здоров’я, трансформації системи охорони здоров’я для забезпечення ранньої профілактики з урахуванням факторів ризику та фактори захисту щодо розвитку психічних захворювань та надання послуг у сфері психічного здоров’я розроблена та впроваджується Всеукраїнської програми психічного здоров’я в Україні «Ти як?» . Задля координації зусиль та забезпечення взаємодії організацій та структур причетних до реалізації програми при Кабінеті міністрів України утворено Координаційний центр з психічного здоров’я.

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» має на меті допомогти українцям знайти джерело сили. Джерело внутрішнє, в собі, на рівні усвідомлення й визнання власного психічного стану та хоча б приблизної оцінки ступеня його кризовості. Піклування про ментальне здоров’я має стати звичною відповідальністю кожного. Створення системи сервісів і послуг зможуть різними засобами та дієвими механізмами підтримати людину, коли вона не справляється самостійно.

На сьогодні триває комунікаційна кампанія Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», яка містить «Техніки самодопомоги».

Мета кампанії – сприяти формуванню в суспільстві культури піклування про ментальне здоров’я.

Психологічний стан українці майже 2 роки перебуває в нестабільному стані: шок, ейфорія, агресія, апатія, з одного боку, та примирення, з іншого, постійно створюють так звані «емоційні коливання» і потребує рекомендацій (а, можливо, системної роботи) з внутрішнім світом людини.

Прояви дратівливості, порушення сну, настрою чи втрата інтересу до справ та задоволення від дозвілля – є ознаками того, що необхідно звернути увагу на стан свого психічного здоров’я, можливо, відпочити та відновити душевні сили та ресурси. Якщо вчасно не відреагувати і накопичувати стрес та проблеми, ситуація зі станом здоров’я може ускладнитись, а продуктивність роботи та якість життя – знизитись.

Використовуючи методи самодопомоги, ефективні стратегії подолання стресу та дієві, базовані на доказах, корисності для загального стану здоров’я прийоми часто приносять стабілізацію.

07.10.2022

16.09.2022

16.09.22 соціальним педагогом Підгайною І.О. проведено заняття з елементами тренінгу: "Цінуйте дружбу" (3 клас)та  годину спілкування: "Нас об'єднує дружба!" (1 клас )

Психологічна допомога під час війни: куди звернутись

Широкомасштабна війна в Україні кидає багато викликів усім українцям незалежно від того, де вони проживають і до якої сфери життя належить їхня діяльність. Постали нові завдання і перед психологічними службами, які працюють задля підтримки ментального здоров’я дітей і дорослих.

Аби обговорити специфіку роботи під час війни, свої сильні та слабкі сторони та знайти шляхи співпраці для збереження психічного здоров’я українців, які страждають від війни, представники  4-х великих служб надання психологічної допомоги, що працюють в Україні, провели круглий стіл.  До зустрічі долучились фахівці ГО «Ла Страда-Україна», Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист», Гарячої лінії Lifeline Ukraine та Національної психологічної асоціації.

Учасники зустрічі розповіли про те, де і в який спосіб можна отримати психологічну допомогу людям, що з різних обставин перебувають під час війни у стані гострого стресу. Загалом, всі вище перераховані організації надають психологічну підтримку безкоштовно для всіх українців. У разі, якщо запит не відповідає напрямкам діяльності організації, клієнта перенаправляють в іншу службу.

Так, Служба турботи про психічне здоров’я благодійного фонду «Право на захист» допомагає проживати війну, працює над подоланням психологічних наслідків війни та підвищенням обізнаності про стрес для цивільних. Фокус діяльності спрямований на внутрішньо переміщених осіб, осіб без громадянства, біженців.

Працюють у кількох напрямках. Це — просвітництво, зокрема створено курс лекцій про надання психологічної допомоги, які можна переглянути під час вебінарів та у запису на каналі Служби в YouTube, а також просвітницький телеграм-канал «Психолог на зв’язку». У ТГ-каналі зібрані статті з рекомендаціями, як проживати війну, а також анонси подій Служби.

Інший напрямок — кризове консультування у шелтерах (або в місцях компактного проживання переміщених осіб) онлайн та офлайн.

Очне кризове консультування фахівців Служби можна отримати в шелтерах Дніпра, Львова та Чернівцях. Аби отримати психологічну допомогу в цих містах, потрібно заповнити  форму онлайн. Незабаром психологи організації почнуть працювати в Києві, Полтаві, Вінниці, Сумах, Чернігові, Черкасах та інших містах.

Запит на отримання кризової психологічної консультації онлайн можна залити тут.

Працює також онлайн-група для батьків, які виховують дітей під час війни. Записатись можна тут.

Lifeline Ukraine — всеукраїнська гаряча лінія, яка була створена насамперед для надання кризової психологічної допомоги ветеранам і членам їхніх сімей, а згодом — для всіх жителів України.

Основна тематика роботи — запобігання суїцидам, психологічна підтримка психічного здоров’я в періоди кризи (складності в стосунках, втрата роботи, депресія тощо). Організація здійснює інформаційне та кризове дистанційне консультування. Окрім того, фахівці Lifeline Ukraine надають емоційну підтримку, найчастіше по неї звертаються люди з інвалідністю.

Допомога надається цілодобово за коротким телефонним номером 7333 або через текстове чатове консультування у фейсбук, телеграм і на сайті Lifeline Ukraine.

Громадська правозахисна організація «Ла Страда-Україна» працює для забезпечення ґендерної рівності, запобігання ґендерно зумовленому насильству, зокрема домашньому насильству та протидії торгівлі людьми. Окрім того, підтримка надається дітям, підліткам та студентській молоді, які опинились у будь-яких складних життєвих ситуаціях. Дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами, соціальними працівниками та соціальними педагогами щодо ситуацій, які стосуються дітей та порушення їхніх прав.

Допомога надається в цілодобовому режимі за принципами анонімності і конфіденційності.

Підтримку можна отримати за Національною гарячою лінією за номерами 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює за номерами 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).

Також допомога надається в електронному форматі на сторінках в інстаграмі та телеграмі.

Національна психологічна асоціація — професійне об’єднання, фахівці якого надають безкоштовні психологічні консультації для осіб, яким потрібна допомога внаслідок ситуації, що склалась навколо. Платформа працює у форматі первинної психологічної допомоги (кризові та консультації з травмотерапії), що надається дорослим і підліткам.

Консультації надаються в телефонному форматі чи через відеозв’язок для мешканців з усієї України. Телефон гарячої лінії — 0 800 100 102.

Найближчим часом заплановано надати безкоштовний доступ до гарячої лінії у всіх частинах світу.

За результатами обговорення учасники зустрічі підписали спільний документ про консолідацію зусиль та партнерство, що допоможе надавати більш якісну психологічну допомогу.