ЯК БАТЬКАМ ПОВОДИТИСЯ З ДІТЬМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

   Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків. У Національній службі здоров'я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни. Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують: "Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа". Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з "холодною" головою, все одно пам’ятайте: Спокійні ви – спокійна дитина. Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин.

   Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини. Не забувайте про обійми. Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч. Грайте з дитиною. Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами. Транслюйте дитині відчуття безпеки. Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки. Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно. Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти й науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну. Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов'язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів. Кажіть дитині правду. Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов'язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.

   Також в НСЗУ наполегливо радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.

ПРИТЧА ПРО ТЕ, СКІЛЬКИ ЧАСУ ВАРТО ПРИДІЛЯТИ ДІТЯМ

   Після нелегкого робочого дня повернувся батько додому. Час був пізній, він змучився і втомився, але зрадів, побачивши, що п’ятирічний син чекає його на порозі будинку.

– Тату, – привітавши батька, тихо промовив малюк, – можеш відповісти? Я чекав, щоб запитати …

– Звичайно, питай! – Вигукнув батько.

– Скільки грошей ти отримуєш?

– Та хіба це твоя справа ?! Нема чого тобі про це знати!

   Дитина підняла на нього сумні очі.

– Я дуже-дуже прошу тебе, скажи, скільки ти заробляєш за одну годину?

– Ну, припустимо, п’ятсот. І що далі? Тобі-то яка різниця?

– Будь ласка, тато, – дуже серйозно промовила дитина, – позич мені триста. Батько розгнівався і закричав до сина:

– Ти поводиш себе огидно! Я так втомився, але змушений стояти тут і слухати твою порожню балаканину! Думаєш тільки про іграшки, чекав мене лише для того, щоб випросити грошей на всякі дурниці!                                                                                                    Опустивши голову, хлопчик зник за дверима дитячої. А батько, розсерджений і засмучений, так і стояв, притулившись до стіни. «От нахаба, – думав він, – який же мій син егоїстичний. Однак … Може, і я був не в усьому правий? Я даремно на нього накричав, адже зазвичай дитя ніколи не просить у нас з матір’ю грошей. Значить, дитина звернулась до мене неспроста». Він тихенько зайшов до кімнати сина і сів біля дитячого ліжка.

– Ти ще не заснув, мій хороший? – шепнув він.

– Ні, я лежу і думаю …

– Не гнівайся на мене, синку, я сьогодні страшенно втомився, тому й нагрубив тобі. Ось, візьми гроші й, будь ласка, вибач мені.           Малюк обійняв батька за шию, його оченята радісно засвітилися.

– Тату, спасибі, велике-велике спасибі!                                                                                                                                                                      Хлопчик витягнув з кишені піжами кілька зім’ятих банкнот і додав до них щойно отримані купюри.  Батько знову почав бурчати:

– У тебе, як виявилося, задосить грошей, а ти скупишся і просиш ще.

– Ні, татко, мені якраз цих трьохсот не вистачало. Ось тепер я зібрав рівно стільки, щоб купити одну, всього лише одну годину твого, тату, часу. Можна? Я дуже прошу, прийди завтра трохи раніше, щоб ми сіли вечеряти всі разом: ти, мама і я.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

• Сприятливий мікроклімат у родині.

• Спільна діяльність членів сім’ї.

• Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

• Спільний життєвий світогляд.

• Оптимістичні настрої родини.

• Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

• Шанування членів родини, повага до старших.

• Дбайливе ставлення до природи.

• Активна участь дітей у сімейному житті.

• Відсутність насилля в родині.

• Збереження родинних традицій і звичаїв.

• Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

• Любов до читання, створення родинної бібліотеки.