Важливо знати про Кібербулінг

Що таке кібербулінг?

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах.

Приклади включають:

поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометуюсь когось, у соціальних мережах;

надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;

видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.

Про кібербулінг: куди звертатися та як протидіяти?

На жаль, випадки кібербулінгу в Україні – не рідкісне явище. І більшою мірою через те, що частина батьків не сприймає це явище серйозно (або думає, що з їхньою дитиною такого точно не трапиться), а інша частина не вважає за потрібне порушити названу проблему у розмові зі своїм чадом. Звісно ж, коли ситуація загострюється, постає питання, як з цим всім боротися і куди звертатися по допомогу.

Користування засобами електронної комунікації може приносити не лише користь, а й загрожувати життю та психологічному і фізичному здоров’ю дитини, завдати шкоди її репутації, принижувати честь та гідність.

    Якщо в мережі про дитину систематично поширюють чутки, підробляють та викладають образливі фото та відеоролики за її участі, погрожують через соціальні мережі – це означає, що дитина стала жертвою кібербулінгу – булінгу, який відбувається в онлайні або засобами електронної комунікації.

    На жаль, кібербулінг як вид булінгу також наявний у закладах освіти серед учасників освітнього процесу та порушує їхні найголовніші права в освіті – право на життя і здоров’я.

Цей наказ затверджує Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), який перераховує ознаки булінгу, прояви, які можуть засвідчувати факт булінгу в закладі освіти, визначає суб’єктів реагування, процедуру повідомлення про булінг в закладі освіти, склад комісії, яка розглядає випадки булінгу, її права, обов’язки, порядок роботи, механізми протидії та запобігання цькуванню тощо.

Якщо, за спостереженнями батьків, дитина може страждати від кібербулінгу, насамперед необхідно відкрито із нею поговорити про це та звернутися до керівника закладу освіти, у якому це сталося.

Якщо булер та постраждалий навчаються у різних закладах освіти, заяву необхідно подавати директору школи, в якій навчається постраждалий. Далі керівник закладу освіти має діяти у тій послідовності, яка прописана в наказі МОН №1646, зокрема, повідомити про випадок цькування територіальний орган Національної поліції України.

ПОРАДА: фіксувати й повідомляти факти, а не лише давати власні оцінки тому, що відбувається. Треба обов’язково робити аудіо-, відео- або письмову фіксацію того, що відбулося, де, коли, як саме, хто був свідком тощо. Адже ці матеріали можна і треба використовувати для захисту прав.