Основні напрямки роботи:

Дитина, приходячи до школи й поринаючи в шкільне середовище, вирішує свої певні завдання, реалізовує свої індивідуальні цілі психічного й особистісного розвитку, соціалізації та освіти.

Вся професійна діяльність психолога в школі орієнтована на учнів, створення сприятливих соціально-психологічних умов для їх успішного навчання, соціального й психологічного розвитку, розв’язання соціально-психологічних проблем.

Взаємодія психолога з конкретною дитиною, учнівською групою та класом здійснюється за такими напрямками:

• діагностика;

• розвивальна та корекційно-відновлювальна робота;

• консультування;

• психологічна просвіта.

Психолог разом з педагогом, супроводжуючи дитину в процесі шкільного навчання, може, з одного боку, допомогти їй максимально використовувати надані можливості для освіти й розвитку, а з іншого — пристосувати індивідуальні особливості дитини до заданих умов шкільної життєдіяльності.

Основні форми організації співробітництва шкільного психолога й батьків:

• групові й індивідуальні консультації за підсумками психологічного супроводу;

• виступи на батьківських зборах, практичні заняття для батьків;

• індивідуальні консультації за запитом або з ініціативи психолога.

Психолого-педагогічне консультування батьків, проведене або за їхнім запитом, або з ініціативи психолога, може виконувати різні функції:

• інформування батьків про шкільні проблеми дитини, адже батьки не завжди мають про них досить повне й об’єктивне уявлення;

• консультативно-методична допомога в організації ефективного дитячо-батьківського спілкування, якщо з таким запитом звернулися самі батьки або психолог вважає, що саме в цій області криються причини шкільних проблем дитини;

• необхідність одержання додаткової діагностичної інформації від батьків, на етапі поглибленої діагностики психолог може попросити батьків допомогти йому виявити вплив сімейної ситуації на психологічний добробут дитини в школі;

• психологічна підтримка батьків у випадку виявлення серйозних психологічних проблем у їхньої дитини або у зв’язку із серйозними емоційними переживаннями й подіями в родині.

У кожному разі, підсумком консультативної роботи має бути угода про спільні дії батьків і психолога з вирішення завдань супроводу дитини в період її шкільного навчання.

Функціональні обов’язки практичного психолога

Практичний психолог закладу освіти здійснює:

• психологічне забезпечення освітнього процесу;

• психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти;

• психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти;

• психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу;

• реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти;

• консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо;

• роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо.

Практичний психолог закладу освіти бере участь в:

• освітній діяльності, спрямованій на забезпечення всебічного розвитку здобувачів освіти як особистості та найвищої цінності суспільства, їх талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;

• роботі педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семінарів і засідань методичних об’єднань;

• розробці та впровадженні розвивальних, корекційних програм, посібників, методичних рекомендацій, планів освітньої діяльності з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти, а також для осіб, які перебувають на індивідуальній та інклюзивній формі навчання.

Практичний психолог закладу освіти сприяє:

• формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації;

• профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності;

• формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей;

• попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників;

• формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами;

• формуванню психологічної культури учасників освітнього процесу;

• попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти;

• формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі.