Літературна Україна.

27 січня 1860 р. було вперше опубліковано повне видання "Кобзаря" Тараса Шевченка.

Найперша версія "Кобзаря" вийшла ще у 1840 р., але завдяки цензорам, більшість читачів отримали значно скорочений варіант збірки. Тільки за 20 років "цензура випустила з своїх пазурів його безталанні думи, та так проклята одчистила, що він ледве пізнав свої діточки".

Протягом 1858 і наступного років Шевченко вів із цензурним відомством перемови про нове видання творів. Петербурзький цензурний комітет не міг дозволити таке видання без санкції Головного управління у справах друку, а воно, своєю чергою, без ІІІ відділу, а той, відповідно, без прямої вказівки царя, адже саме цар власноруч наклав резолюцію на вироку, щоб заборонити Шевченкові в солдатах писати і малювати.

По цьому ланцюжку твори поета проходили декілька разів, і врешті поетові дозволили перевидати вже опубліковані раніше тексти поезій, а також переспіви псалмів за умови, що їх цензура розгляне по-новому.

Внаслідок повторного розгляду поему "Гайдамаки" було дозволено до друку, проте без вступу, у тексті якого цензор побачив крамольні думки і вилучив.

Видання 1860 р. було останнім прижиттєвим виданням. Вийшло в друкарні П. Куліша на кошти українського цукрозаводчика П. Ф. Симиренка. З Симиренком Шевченко познайомився під час подорожей Україною.

До видання увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка.

Обкладинку цього видання «Кобзаря» прикрасив портретом Шевченка відомий графік білоруського походження Михайло Микешин. Він був знайомий із Тарасом Григоровичем від 1858 р., а після смерті поета весь час ушановував його пам’ять, згадував його у своїх мемуарах і працював над ілюстраціями до окремих Шевченкових поем.

Через умови цензури серед творів цього Кобзаря не було головних революційних поем такі як "Сон", "Кавказ", "Єретик", а також вірша "Заповіт". Їх надрукували у Лейпцигу окремою книгою для нелегального поширення у Росії.

Наклад цього видання склав 6500 примірників, на які П. Ф. Симиренко виділив 1100 карбованців. Віддавати борг Шевченко мав книгами.

Опублікувавши цю нову редакцію в "Кобзарі" 1860 р., Шевченко почав далі правити текст уже в друкованому примірнику, проте цю правку не довів до кінця.

Прижиттєві видання творів Т. Шевченка стали раритетами ще у середині ХІХ століття.

#Кобзар1860

Петро Гулак- Артемовський