Історія розвитку закладу

Шкарівські діти дістали змогу вчитися з появою в селі наприкінці XVІІІ ст. православної церкви Святого Духа. Навчання сільських дітей організував священник у невеликій сільській хаті під соломою. Діти вчилися писати й читати за граматикою і букварем, найбільше часу віддавали вивченню релігійних пісень, Закону Божого та Біблії. На зламі XIX і XX ст.. у селі було відкрито земську однокласну школу.

У 1903 році її реорганізовано у двокласну, в якій навчалися три групи учнів.   

У 1909 р. Васильківський повіт на кошти земства збудував нову школу. Це був дерев’яний будинок, обкладений цеглою, що зберігся до сьогодні. Школа називалася двокласним сільським училищем. У селі працювали також недільні школи, що давали освіту дорослим.  

У роки війни школа не працювала. ЇЇ приміщення німці використовували для комендатури, в одній із кімнат утримували коней і військовополонених. Після визволення села почала працювати й семирічна школа під керівництвом директора І.П.Дмитраша. Поступово міцніла її матеріальна база. У 1948/1949 навчальному році в закладі з’явилися стандартні учнівські парти. Школа комплектується педагогічними кадрами. У 1948 р. її очолив фронтовик К.І.Кукса.