Літопис школи

Після Жовтневої революції школи були закриті, а їх приміщення - націоналізовані. Відновила свою діяльність загальноосвітня школа в Ландау в 1921 році. На той час в ній навчалося 198 учнів і працювали 11 педагогів переважно чоловічої статі - німців за національністю. Становище школи в умовах післявоєнної розрухи та голоду 1921 - 1923 років було надзвичайно складним, а органи місцевої влади надати суттєву допомогу не могли. В січні 1922 р. вчителям було відмовлено в проханні забезпечити їх хоча б якимись продуктами харчування і більшість педагогів виїхали з села. Одним з наслідків голоду стало скорочення числа учнів на 25 %.

Але вже з середини 20-х років із запровадженням НЕПу ситуація поступово покращується, про що свідчить повернення вчителів і зростання кількості учнів від 191 у 1926/27 н. р. до 261 у 1928/29 н. р. та перехід до семирічного навчання. Умови для навчання були задовільними. Викладання велося німецькою мовою, вивчалися суспільствознавство і природознавство, математика і фізика, історія, географія а також російська і українська мови, щоправда, вищу освіту мав лише завідувач школи, викладач суспільствознавства Е. Бендер. Інші вчителі мали середню спеціальну чи гімназичну освіту. І в цей період рівень грамотності німецьких колгоспників був високим, за результатами перепису 1926 р. в Карл-Лібкнехтівському районі він становив 85 %.

Ця ідилія продовжувалася недовго. Сталінізм розпочав наступ на українську інтелігенцію, моральне і фізичне знищення ініціаторів і виконавців українізації, це означало і кінець культурного розвитку національних меншин. Були заарештовані і розстріляні директор Ландауської школи О. Гофман та вчителі В.Баумгертнер, І. Беккер, І. Дідріх, В. Фріц та М. Цімерман. У квітні 1938 р. у постанові ЦК КП(б)У "Про реорганізацію національних шкіл на Україні" їх створення визнавалося недоцільним і шкідливим. Такі навчальні заклади закривалися і у термін до серпня 1938 р. повинні були перейти на російську чи українську мови викладання. Розвиток шкільної освіти в селі перервала радянсько-німецька війна.

Школа відновила свою діяльність вже через рік після визволення, коли в спустошену війною колишню колонію Ландау, яка одержала назву Широколанівка, прибули переселенці з Польщі. В 1947-48 н.р. вона через відсутність необхідної кількості дітей стала неповною середньою, але вже наступного року відновила статус середньої. Школа утримувалась за рахунок місцевого бюджету і її проблеми часто обговорювалися на засіданнях сільради.

Місцева влада приділяла значну увагу розвитку освіти, допомагаючи тогочасному директору школи О.М Ванцаровському не лише словом, а й ділом: відремонтувати школу, спортзал, спортмайданчик, придбати інвентар, забезпечити підручниками дітей переселенців. Колгоспи забезпечували школу паливом, виділяли матеріали для ремонту.

У зв'язку з прибуттям переселенців на початку 1950-х років значно збільшилося число учнів. В 1950 році в школі навчалося 490 чоловік. До 1980 року цей навчальний заклад очолював Кононюк Петро Сергійович, учасник Великої Вітчизняної війни .

Друге народження школа отримала в 1991 році, очолювана Галущаком А.Й., коли було збудовано новий навчальний комплекс. Гордістю школи є її вчителі, серед них-ветерани війни: Дорожинський В.А., Грайберг В.Й., заслужені працівники освіти - Бойко Г.М., Євстратова М.Г., Сабалдашов В.М.