Історія школи

              Школа, як і людина, має свою історію, а головне те, що вона має свою душу. А її душа – це учнівський та педагогічний колективи, такі різноманітні, різнобарвні і надзвичайно творчі.

          Новгородківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №3 (з 2017 року Новгородківська філія) знаходиться в мальовничому куточку селища Новгородки по вулиці Квітнева 74. Базове приміщення -  історичний пам’ятник культури ХІХ століття.

     Збудована школа в 1908 році. Спочатку це була земська двокласна школа, згодом – семирічна. В 1923 році школа стала центром у боротьбі з неписьменністю населення. При школі було відкрито курси по ліквідації неписьменності, а в 1924 році утворено товариство “Геть неписьменність”.

   Протягом 1924 -1925 рр. у Новгородці відкрилося 2 семирічки і 3 початкових школи. Однією з семирічок була наша школа. В 1939 році директором школи стала Грогуленко Євдокія Федорівна. Разом з нею працювали вчителі: Слюсаренко, Панченко, Слонь, Бедріцька, Чалий.

     Коли почалася війна 1941- 1945 рр., заняття в школі припинилися. Деякий час приміщення школи служило для окупантів конюшнею, бойнею для худоби. Під час боїв за визволення селища Новгородки дах і все дерев’яне згоріло, цілими залишилися лише стіни. Після війни школу відбудовували 5 колгоспів. Очолювала відбудову Грогуленко Євдокія Федорівна, на той час уже пенсіонерка. В 50-х роках біля школи була збудована майстерня. В 1946 році відкрита вечірня школа.

       В 1965 році директором школи стала Пендюр Галина Яківна. При ній школа стала восьмирічною.   Після неї в 1966-1967 рр. директором став Бакатнюк Георгій Якович, який працював до 1972 року. За цей період в 1969 році - було збудовано приміщення їдальні (половину приміщення займав сільський магазин) та допоміжне приміщення позаду школи, в якому тримали кролів. В школі провели радіовузол, був заснований гурток “Юний кіномеханік”. В кожному класі були свої кіномеханіки. Щосуботи демонстрували кінофільми, про що писалося в газеті “Маяк”. Біля школи були розбиті клумби. 

     За допомогою колгоспу ім. Шевченка збудовано спортивний майданчик (на місці приміщення початкових класів). Біля спортивного майданчика було приміщення майстерні, устаткованої новими сучасними для того часу деревообробними і токарним станками, циркуляркою.

         З 1973 року директором школи став Голуб Олексій Андрійович. При ньому посадили біля школи великий парк. В 1976 році добудовано новий корпус двоповерхової школи. Допомагав будувати школу колгосп ім. Шевченка, головою якого був Демченко Іван Іванович. В 1985 – 1987 роках директором школи був Панченко Анатолій Олександрович. Готуючи гідну зустріч 40-річчю Перемоги над німецьким фашизмом (1985 рік) тодішнім директором школи Панченко Анатолієм Олександровичем власноручно було облаштовано кімнату-музей бойової слави. Разом з ветеранами Великої Вітчизняної війни, вчителями та учнями на території, що оточувала братську могилу, було засаджено березові алеї. Кількість дерев відповідала кількості учасників Великої Вітчизняної війни з мікрорайону тодішнього колгоспу ім. Шевченка та полеглих воїнів, що поховані у братській могилі. Цього ж року Новгородківська восьмирічна школа №3 була визнана переможцем районного огляду шкільних підсобних господарств.

     З 1987 року директором школи є Кравченко Дмитро Васильович. При ньому за допомогою колгоспу ім. Шевченка збудували новий корпус для шестирічок (головою колгоспу був Цибенко Володимир Іванович), зробили газове опалення школи, загорожу. З 1987 року в тепличному господарстві колгоспу ім. Шевченка для школи була виділена теплиця, де трудилися учні.

       З 2018 року директором школи є Орленко Іван Володимирович. Наша школа сьогодні – це велика родина, в якій навчається 75 учнів та працює 12 вчителів. Школа сьогодні – це стартовий майданчик для добрих починань і злетів її вихованців. Головне завдання педагогічного колективу – зробити навчально-виховний процес цікавим, корисним, практично спрямованим, сучасним. Для реалізації цих принципів педагоги школи перебувають у постійному творчому пошуку, займаються самоосвітою, запозичують досвід інших, експериментують. Учні школи люблять мріяти, і в своїх мріях вони бачать школу майбутнього, де кожний навчальний кабінет оснащений новими технологіями, звичайних класних дошок немає – у кожного учня на парті є сенсорний екран. Знайти будь-яку книжку в бібліотеці допоможе комп’ютер. Замість їдальні – шкільний ресторанчик. Кругом затишок і краса. І в школі майбутнього учні усвідомлюють, як важливо здобути освіту, тому тут більше говорять не про оцінки, а про якість знань.

        Зараз школі підпорядковано 3 приміщення та шкільна територія площею 2 га. Нехай це буде нашою мрією – перспективою, яку надихатимуть до життєствердження віра й надія. Їх вимагає освіта нового часу. Адже врешті-решт усі наші спільні зусилля, пошуки і реформи, спрямовані на те, щоб ми на шляху життєтворення розуміли одне одного, а діти були щасливими. Адже освіта – це і є життя.