Просто про важливе

Будівництво ковчега - це акт довіри Ноя Богу. Бог звертається до Ноя з попередженням, що за ті гріхи, якими люди наповнили світ, світ буде знищено водами потопу. Але спасеться той, хто Богові довіриться - довіриться, покається і піде за Богом.

Але, на жаль, крім Ноя та його сім'ї не знайшлося інших людей, які могли б довіритися Богові. Ной не приховував від людей, навіщо він будує ковчег, так далеко від моря, такий величезний, але ніхто йому не вірив. І через цю недовіру Богу більшість людей і загинули.

Коли ми Богові не довіряємо, то ми гинемо спочатку душею, а потім і тілом. Тому справа Ноя у будівництві ковчега – це довірити Богу своє життя цілком і повністю, і довіра Ноя виправдалася. Прот. Сергій

Є різні молитви, є різні святі, до яких звертаються з цього приводу. Особливо про це моляться до Петра та Февронії Муромських – акафісти читають, молитви, звертаються в особистих молитвах. 

Багато людей свідчить про те, що після цього дійсно у них дуже добре складається сімейне життя, принаймні починається воно. 

Але питання не тільки в початку, а в тому, щоб далі все було добре - а для цього потрібно просити Бога, щоб навчив справжньої жертовної любові, щоб ми навчалися у самого Христа, як нам так любити, щоб той, кого ми любимо, відчував нашу любов як тепло, як радість, щоб наша любов приносила щастя тому, кого ми любимо. 

Дуже важливо навчитися так любити і можливо тоді, коли ми почнемо шлях до набуття такої любові, Бог пошле нам людину, яку ми зможемо зробити щасливою в сімейному житті. Прот. Сергій

Пораджу Вам частіше читати молитву Отче наш і звертати особливу увагу  на слова в молитві, коли ми говоримо: “и остави нам долги наша,  якоже и мы оставляем должником нашим ”. Пам’ятайте, що, якщо ми просимо Бога так нас прощати, як ми прощаємо інших, і ми не пробачаємо когось, то значить, ми просимо Бога нас не прощати. 

Пам’ятайте, що Бог милостивий і справедливий Суддя, а ми жорстокосерді і суб’єктивні, і щоб цей тягар непрощення не висів на нашій душі, нам треба віддати весь суд Богові. Хай Він буде Суддею всім нашим ближнім, нехай Він подасть милість всім, всіх помилує і приведе до спасіння.

Будемо прощати, щоб і ми були прощені. Адже, яким судом ми судимо, таким будемо самі судимі (Мф.7:2); якщо ми не проявимо милість, то милість до нас не буде проявлена Господом (Иак. 2:13). Ми просто закриємо можливість Богові проявити милість до нас. 

Тому, щоб не заважати Господу помилувати нас, проявимо милість до наших ближніх, і відпустимо їх з Богом. Хай Господь, по Своїй милості і любові, з ними розбереться, а ми відпустимо їм всі гріхи  і будемо надіятися, що Бог і нас простить, відпустить і помилує.

о. Сергій Корженко