Сем’янівський НВК
Полтавської міської ради
Сем’янівський навчально-виховний комплекс – осередок здобуття освіти для жителів Сем’янівки, Терновщини, Слобідки, Патлаївки, Петрівки. Сем’янівка – велике затишне, квітуче село, омите тихими водами Ворскли. Веселий і чарівнй куточок української землі. В центрі села Сем’янівка стоїть школа. Вона оточена звідусюди велетнями-тополями. Сама школа розкинулась невеличкими будовами. Окремо перший корпус, трішки далі – другий, а ще далі в глибину подвір’я – майстерня, бібліотека, господарські будівлі.
Подвір’я зелене, просторе. Перед входом розвиті клумби, за якими доглядають дбайливі руки учнів. Скільки учнів випустила школа зі своїх стін у широкий світ за майже 100-річну історію свого існування! Скільки її випускників стали заслуженими у різних галузях науки, стали лікарями, інженерами, вчителями, хліборобами. Скільком людям вона дала ґрунтовні, міцні знання, таким чином допомогла віднайти своє місце у житті. Саме випускниками Сем’янівської (Кротенківської) середньої школи є інженер Харківського тракторного заводу Величко Василь Дем’янович (1965 р. випуску), провідний інженер-конструктор Мінського радіозаводу Кругліков В. Ф. ( 1962 р. випуску), Голуб Василь – заслужений артист УРСР, Герасименко М. О. – викладач ПДПУ імені В. Г. Короленка, заслужений діяч мистецтв України Моца В. Г. – доцент Київського авіаційного інституту, кандидат технічних наук, Кулик Олександр – редактор газети «Народне слово», завідуюча Полтавською районною державною адміністрацією, Полтавським районним відділом освіти – Соцура Т. Т.
Батьківський, учнівський і педагогічний колективи Сем’янівського НВК щиро вдячні директору «Полтаватрансбуд», випускнику школи Ландарю Олексію Михайловичу за багаторічну співпрацю. Йому присвячений вірш Реви Н.Ф., учителя української мови та літератури.
Наче журавлі, роки летять у вирій.
І нестримно час біжить, біжить, біжить…
Але скільки добрих справ уже звершилось,
Бо девіз – все для людей: робити й жить.
А була ж колись лише юнача мрія,
Що тепер переросла у щедрий дар.
Міркою найвищою в житті все міря.
Щастя і добро дарує Олексій Ландарь.
Вже заслужений і Будівельник, і Людина.
Книгу написав, відкрив до успіху секрет.
Нагород багато, та найбільше серце гріє –
Це любов, повага, визнання людей.
Зміряно в житті доріг вже так багато,
Зроблено мільйони щедрих справ
З того часу, коли ще у батька в хаті,
І в учителя в Кротенках він науку здобував.
І тепер, коли вже майже всю Полтаву
Ніжними руками, серцем перебудував.
Інколи дитячими стежками
Йде в минуле, де малим колись ступав.
І коли Кротенки знов звертаються до нього,
Не жаліє ані часу, ніякісіньких зусиль.
Дай же, Боже, Вам здоров'ячка міцного.
І багато ще, багато творчих сил.
Щоб іще так щедро будувалось.
Щоб в житті завжди весна цвіла
А любов людей наснагу щоб давала
І до звершень щоб нових завжди вела.
Своєю історією наша школа сягає ще у 1916 рік, коли в селі була відкрита земська школа, а нині це перший корпус Сем’янівського НВК. Ніхто зараз із точністю не може сказати, скільки учнів в ній навчалося. Але з початку свого існування школа була чотирикласною. Не всі учні змогли поміщатись у приміщеннях цієї школи і тому один клас навчався взагалі в окремій хатині.
Тут, на горі, раніше була церква, яку розібрали і з її матеріалу у 1936 році розпочато будівництво другого приміщення школи. Робота велась енергійно. У 1937 році на шкільному подвір’ї було закладено парк.
А уже у 1938 році було відкрите друге приміщення школи. Навчання учнів велося сім років. Першим директором став Марченко Яків Іванович. Саме він був вчителем історії. У цей же час тут працювала його дружина Бондаренко Анастасія Яківна, вчителька російської мови та літератури.
Згодом у 40-их роках школа стала десятирічною. Перший випуск десятого класу Кротенківської школи прийшовся саме на трагічний 1941 рік. Тому війна стала на перешкоді тому, щоб відбувся цей перший в історії школи випуск 10 класу.
Війна. Звичайно ж людям не до навчання. У період окупації у 1942 році у одному із приміщень школи стояли коні. А потім у цьому ж 1942 році німці організували тут свій госпіталь.
Коли ж очистили нашу полтавську землю і саме село Кротенки від фашистської нечисті, з 1943 року знову відновилось навчання у школі. Спочатку вчителів було мало. Багато із них були на фронтах війни. Школа знову стала семирічною.
У 1944 році в одному з приміщень школи було організовано наш госпіталь, для наших поранених бійців. Утім навчання велось в одному корпусі, по класах, а старші учні змушені були ходити до школи у Петрівку.
І в ці роки директорське кермо взяла у руки Бондаренко Анастасія Яківна, так як її чоловік Марченко Я. І був на війні.
Після неї директором було призначено Круглікова Федора Сергійовича. В той період вчителями працювали у школі Тюряник Мотрона Федорівна – вчителька початкових класів, Карнаух Михайло Федорович – учитель ботаніки, Карнаух Марія Мосіївна – вчителька початкових класів, Боброва Марія Миронівна – вчителька української мови і літератури, Косяк Григорій Арсентійович – вчитель математики, Захарченко Семен Якович.
Підручниками школа була забезпечена не повністю, не вистачало приладдя, шкільних меблів. Педагогічний колектив чисельно зростає. Вчителями початкових класів продовжують працювати Карнаух М. М., Торяник М. Ф., починають працювати Тулупій Євдокія Григорівна, Іщенко Т. Ю. Бондаренко А. Ф. – відмінник народної освіти, нагороджена медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной Войне». Українську мову літературного читання веде Хоменко І. В., арифметику і фізику викладає Олепір Марія Михайлівна, німецку мову – Кобелятьська В. С.
У класах на цей період було по 35, ато й по 50 учнів. Класи були перевантажені. Наприклад, у 1948-1949 роках у третьому класі був 51 учень. Але вже в ці важкі роки в Кротенківській семирічній школі працюють різні гуртки: математичний, радіогурток, гурток художньої самодіяльності і гурток юннатів. У школі працюють комсомольська й піонерська організації. А в 1957 році директором Кротенківської школи стає Цехановський В. О. Учителюють у цей період Золотарьова Г. М., Дем 'янко К.М., Вовк Г. Ю., Тарасенко А. С., Яковенко О.Я., Корж О. П., Франкіська Л. В.
У 1957-1958 роках було добудовано спортивний зал до першого корпусу школи.
З 1962-1979р.р. завучем Кротенківської середньої школи працювала та неодноразово виконувала обов’язки директора школи Моца Марія Михайлівна.
У 1967 році директором школи було призначено Гурського Григорія Семеновича. Після нього – Піддубного Бориса Васильовича. Недовгий час директорувала Дем’янко К. М.
У 1978 році директором школи стала вчителька англійської мови Дика Л. А.
Класи великі, учнів багато. З 1985 року Кротенківську середню школу очолює новий директор, учителька історії Пащенко Н. Увесь педагогічний колектив працює над підвищенням свого фахового й методичного рівня, віддає дітям свої знання. За плідну педагогічну працю вчителю української мови та літератури Селегей Н.Г. присвоєно звання Заслужений учитель.
У 2004 році був добудований новий корпус, і Кротенківська середня школа перейменована в Кротенківський НВК, у закладі вже виховуються й діти дошкільного віку.
З 2009 року директор Кротенківського НВК Бражник Надія Іванівна. У 2016 році Кротенківський НВК перейменовано на Сем’янівський НВК. Педагогічний колектив продовжує працювати над вихованням обдарованої особистості учня.
У 2021 році директором стала Промська Олена Іванівна, учитель української мови та літератури.