Пам'ятка для батьків
Велике значення для збереження зору дітей має правильний режим дня у ДНЗ та вдома. Відповідно до гігієнічних рекомендацій тривалість кожного виду занять у молодшій і середній групах не повинна перевищувати 15 хв, у старшій - 25-30 хв з перервою між заняттями у 5-10 хв.
Чергування занять пізнавального циклу із музичними та фізкультурними заняттями позитивно впливає на здоров'я і зір дитини. Школярі під час виконання домашніх завдань повинні через кожних півгодини робити перерву у 10-15 хв. У цей час потрібно провітрити кімнату, виконати кілька гімнастичних вправ.
Для правильного розвитку зору у дітей дуже важливо організувати їхнє робоче місце. Столи і стільці мають відповідати зросту дитини. Належно підібрані меблі сприяють формуванню правильної постави, створюють оптимальні умови для зорової роботи. Сидіти треба рівно, щоб очі від робочої поверхні були на відстані зігнутої в лікті руки (30-40 см).
Велике значення має освітлення приміщення. Якщо дитина робить уроки, роздивляється малюнки або читає книжку, то крім загального освітлення має горіти настільна лампа, потужністю 60 вт з абажуром.
Під час писання, малювання джерело світла слід розміщувати спереду і ліворуч. Іграшки, картини мають бути не далі 30 см від очей, інакше розвивається рефлекс «схилена голова», що зумовлює короткозорість і сколіоз. Не рекомендується читати лежачи, особливо на боці.
З раннього віку потрібно привчати дітей до занять фізичною культурою та загартування. Це сприятиме правильному розвитку їх зору. При короткозорості в 1-2 діоптрії заняття фізкультурою не обмежуються, проте 2-3 рази на рік потрібно перевіряти стан зору дитини. При короткозорості у 3-5 діоптрій заняття фізкультурою обмежуються, і таким дітям назначаються профілактичні комплекси. При астигматизмі заняття фізкультурою не обмежуються, якщо гострота зору не нижче 0,6.
Дітям і школярам з короткозорістю у 6 діоптрій, а при змінах на очному дні - 4 діоптрії, протипоказано піднімати тяжке, тривалий час перебувати в зігнутому положенні з нахиленою вниз головою.
Очі влаштовані так, щоб дивитися вдалину, ковзаючи з предмета на предмет. Вся робота дітей, особливо старшої групи ДНЗ, побудована на статичному напруженні м'язів очей. Це призводить до регулярного перенапруження очей, витягування кришталика, деформації очного яблука, через що виникають порушення зору у дітей. Отже, щоб уникати напруження зору, необхідно уважно ставитися до вибору книжок, шрифту текстів, який має бути великим і чітким. Папір у книжці має бути звичайний, ліцензованим. Корисним для очей є моргання, яке сприяє розслабленню напружених м'язів ока, покращенню роботи зорового нерва і сітківки. Саме тому під час напруженої роботи очей потрібно робити короткі перерви і проводити гімнастику для очей. Обов'язково 1раз у рік потрібно відвідати з дитиною лікаря-офтальмолога.
Не забувайте обмежувати до мінімуму перегляд телепередач і роботу дитини за комп'ютером!
Великий потік нової інформації, застосування комп'ютерних технологій, а саме розповсюдження комп'ютерних ігор здійснили вплив на розвиток особистості сучасної дитини. На сьогоднішній день збільшилась кількість дошкільників, які вміють працювати з комп'ютерними програмами, в тому числі грати в комп'ютерні ігри. Якщо в середині 90-х років в числі улюблених занять діти називали слухання музики і перегляд телепередач, то в останні роки захоплення комп'ютером їх витіснило.
Разом з комп'ютеризацією з'явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров'я дітей. Найпоширенішим з них є таке явище, як «комп'ютерна залежність». Термін «комп'ютерна залежність» з'явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп'ютерної залежності складається з того, що комп'ютер починає керувати дитиною. З часом для залежної дитини стає важливим не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом. Першими ознаками комп'ютерної залежності дитини є:
- пропуски у відвідуванні дитячого садка через комп'ютерні ігри вдома (такі діти часто вдаються до хитрощів і просять батьків не вести в дитячий садок, тому що «болить животик, голова»);
- просиджування біля комп'ютера до темної ночі, відмова вчасно лягати спати;
- приймання їжі, не відриваючись від комп'ютерної гри;
- уявлення і асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;
- відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;
- надання більшої переваги комп'ютерним іграм, ніж спілкуванню;
- загальний час, проведений за комп'ютерною грою, перевищує час виконання цікавих розвивальних завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;
- дитина не має уявлення, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався чи зайнятий;
- конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером тощо.
Дошкільний вік - це період формування цінностей, соціального здоров'я, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп'ютером. В результаті у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомлюваність, порушення осанки тощо), звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності.
Дитина поринає у комп'ютерну гру. Там, у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна ... Але час, який проведений за грою, не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. «Помилки», які дитина не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у неї різні психічні відхилення в емоційному плані - від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі. Головною причиною виникнення комп'ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими для них людьми.
Більш схильні до комп'ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від'їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп'ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті дитини. Головним стає комп'ютер. Часто комп'ютерна залежність дитини обумовлена схильністю до інших видів залежностей її батьків (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генному рівні.
Що ж може вберегти дитину від формування комп'ютерної залежності? Відповідь на це запитання - можливість дитини отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ, і тоді вона буде захищена від комп'ютерної залежності. Цим може бути: яскраве, насичене, цікаве життя; можливість повноцінно спілкуватися з батьками і однолітками.
Для профілактики комп'ютерної залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:
1. Привчайте дитину правильно відноситися до комп'ютера як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.
2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп'ютерні ігри.
3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хвилин комп'ютерної гри - 30 хвилин заняття іншими видами діяльності.
4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.
5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.
6. Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини.
7. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома, комп'ютер не повинен стати компенсацією.
8. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.
Якщо ви помітили ознаки залежної комп'ютерної поведінки у дитини, зверніться до наступних рекомендацій:
1. Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися.
2. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих.
3. Звертайте увагу на ігри, в які грає Ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів.
4. Обмежуйте час роботи за комп'ютером. Різко забороняти працювати на комп'ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп'ютерної залежності, вона може проводити за ним до години і не більше. Обов'язково з перервами.
5. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо).
6. Навчайте дитину критично відноситися до комп'ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування.
Пам'ятаймо! Рецепт від будь-якої деструктивної залежності, будь-то комп'ютер, телевізор, алкоголь або наркотики, - повноцінне і гармонічне спілкування всіх членів сім'ї, а точніше, їх взаємна любов.
Навіщо ми лаємо дітей? Важко уявити, що гучний голос, погрози і багатослівні голосіння мають якийсь педагогічний ефект. Але стриматися не завжди виходить - роздратування, безсилля, образа, злість, втома вириваються назовні. Сьогодні ми поговоримо про те, як не перетворитися на монстра, що вбиває все навколо своїм криком.
1. Перш за все, можна попередити малюка: "Зараз я буду лаятися". Можливо він перестане робити те, що вас злить. Або хоча б встигне втекти і сховатися.
2. Вигадайте ритуальні слова, які будуть звучати смішно і безглуздо, але разом з тим підкажуть малюкові, що краще відкласти на потім пустощі і "досліди". Тільки перш, ніж кричати: "Вуха повідриваю!" або щось інше, переконайтеся, що дитина не сприймає загрозу буквально.
3. Говоріть про себе, а не про дитину. Багаторазово повторюйте, що ви відчуваєте, не посилаючись на того, хто в цьому винен. Це дуже хороший приклад для дитини і, можливо, вона наступного разу теж скаже "Я злюся!" замість того, щоб кидати іграшки об стіну.
4. Якщо вам так вже хочеться обізвати дитину, залиште при собі всякі "бовдур" і "нездара" і придумайте свою лайку. Наприклад, скажіть йому: "Ах ти, трікапулька басюлька!".
5. Дійшовши до точки кипіння, починайте стукати черпаком об каструлю або дерев'яною качалкою по підвіконню. Це може бути не тільки сигналом вашим домашнім жителям, але й гарним способом позбутися від негативних емоцій.
6. Завжди є небезпека образити, сказати з опалу щось небезпечне, що дитина прийме як правду. Тому розсердившись краще ричіть або вийте. Дивно, але такий спосіб вираження злості і роздратування виходить більш людяним.
7. Не обов'язково підвищувати голос, щоб пояснити дитині, що вам дуже хочеться їй дати "по попі". Скорчіть страшну пику або проведіть виховну роботу у формі пантоміми.
8. Спробуйте лаятися пошепки.
9. Підіть в іншу кімнату і там висловіть все, що думаєте дивану або табуретці.
10. Згадайте, скільки разів у житті ви стримували злість і роздратування через страх звільнення, побоювання самотності, громадської думки. Тепер зробіть це через любов.
Як треба поводитися батькам, коли вони відповідають на запитання:
Як не треба поводитися батькам, коли вони відповідають дитині на запитання:
Як треба поводитися батькам при статевому вихованні:
Як не треба поводитися батькам при статевому вихованні:
Сучасні цукерки, містять тугоплавкі жири, не завжди якісні какао, масло та маргарин. Крім того у виробництві солодощів застосовують консерванти, есенцію і різноманітні стабілізатори. Такі складові продукту не в змозі розчинити підшлункова залоза дитини. Річ у тім, що з поганою екологією та не завжди з повноцінним харчуванням майбутніх мам діти народжуються із збільшеною печінкою та дискенезією жовчовивідних шляхів. До того ж ферменти у дитини не настільки активні, щоб розщепити всі складові сучасних солодощів. Не розчепленні продукти спричиняють отруєння. Його симптомами є: блювота, підвищення температури, діарея чи здуття кишечника, біль у животі. Підвищується рівень ацетону в сечі, який є продуктом недокислених жирів. Внаслідок такого внутрішнього отруєння організму, дитина може знепритомніти, бувають і летальні випадки.
При дискенезіях жовчовивідних шляхів, коли жовч застоюється і не надходить в дванадцятипалу кишку, ферменти підшлункової залози не активізуються і не можуть розщепити білки, жири і вуглеводи, тому вони і не засвоюються. Через нестачу білків страждає імунна система, розвивається астенічний синдром, знижується опірність організму проти інфекцій. Дитина після звичайної ГРВІ може мати ускладнення.
Крім того, внаслідок харчового отруєння можуть бути алергічні висипи на шкірі, оскільки у кров поступають недокислені продукти не очищені печінкою. Діти страдають від дерматитів, зуду ,може бути екзема. Якщо дитина продовжує споживати аллергізуючі продукти - це може викликати обструктивний бронхіт і астму.
Продукти, які дитина не переносить може викликати у неї бронхоспазми. Лікування довготривале, адже підшлункова залоза дуже ніжний орган. Зняти запальний процес можуть панкреатин, мезим, алохол, галстена, трави шипшини і звичайна дієта. З харчового раціону повинні бути вилучені овочі, фрукти, які вирощені не в Україні, до того ж не якісні апельсини та мандарини, вони бувають в'ялі і не миті.
Обов'язково діти повинні вживати кефір - тому що він містить лактобактерії та біфідобактерії, які не дають розмножуватися хвороботворним бактеріям. Корисні бактерії шкідливих не вбивають, але й не дозволяють їм розмножуватись.
Якщо у вашої дитини чути запах ацетону і є рвота, терміново звертайтеся до лікаря! Не займайтесь самолікуванням!
Пам’ятка для батьків
«Ваша дитина не краща
і не гірша, вона – інша»
Не можна:
Потрібно:
***********************************
П’ять шляхів до серця дитини
Відчувати любов і говорити про неї прекрасно. Але цього замало, щоб впевнити дитину у вашій безумовній любові. Діти оцінюють людей за їхніми вчинками. Треба навчитися говорити «мовою любові» вашої дитини, проявляючи свою любов через вчинки.
Існує п’ять шляхів, якими діти (взагалі всі люди) виказують любов.
П’ять шляхів до серця дитини
Дотик – обійми, поцілунки, будь-який фізичний контакт, ласка.
Слова підтримки – похвала, вдячність, підбадьорюючі слова, добрі настанови.
Час – бути разом з дитиною, віддавати дитині всю увагу. Час – це ваш подарунок дитині. Дивіться в очі дитині, поділяйте думки і почуття.
Подарунки – вони можуть нагадувати дитині про вашу любов довгі роки. Справжній подарунок дається, щоб подарувати, виказати свою любов.
Допомога – робити те, що буде дитині во благо; допомога – це подарунок. Допомагати там, де дитина сама не впорається.
Вислови дітей.
Дотик
«Я знаю, що мама мене любить, тому що вона завжди цілує і обіймає мене».
Слово підтримки
«Я люблю маму тому, що вона любить мене. Вона завжди повторює, яка я гарна. Мабуть, татко теж любить мене, але він ніколи не каже про це».
Час
«Татко любить мене. Я знаю це тому, що він завжди зі мною. Ми що-небудь робимо разом. Мама теж мене любить, але ми рідко буваємо разом – вона втомлюється на роботі».
Подарунок
«Вихователька у нас дуже добра. І вона мене відразу полюбила. Ось, дивись, що вона мені подарувала».
Допомога
«Мама мене любить. Вона пече мій улюблений пиріг, допомагає застеляти мені постіль, заплітає мені коси».
***********************************
Поради батькам
Прощення
Дуже важко жити людині, яка не вміє прощати. Біблійська мудрість каже: якщо простиш, то й тобі проститься. Як важливо навчити дитину прощати. Гарним засобом виховання такої риси, як прощення, може бути приклад дорослих, що оточують дитину. Уникайте ситуацій, коли дитина довго на когось ображається і носить «камінь за пазухою». Проведіть бесіду з дитиною: якщо ти, дитинко, носитимеш гнів і злість на когось, це перш за все зашкодить твоєму здоров’ю і здоров’ю тих людей, з якими ти часто спілкуєшся.
Лагідність
Намагайтесь розмовляти з дітьми тихим, спокійним, лагідним голосом. Навіть малесеньке, здавалось би нічого не розуміюче немовля, вже реагує на інтонаційні відтінки вашого голосу. Навіть якщо ви у збудженому стані, не дозволяйте собі підвищувати тон. Нехай для вас основним правилом буде, так звана, «позиція десяти кроків»:перед тим, як вихлюпнути на дитину своє невдоволення чи поганий настрій, подумки полічіть десять кроків. Це дасть змогу вам трішки заспокоїтись і вибрати правильний тон для спілкування з дитиною. Навчайте її «солодким» ласкавим словам змалечку. Виховуючись у такій атмосфері, дитина буде доброю, лагідною, ніжною.
***********************************
Пам’ятка для батьків
«Як любити дитину»
Дитину постійно критикують – вона вчиться ненавидіти.
Дитину висміюють – вона стає замкненою
Дитина росте у докорах – вона вчиться жити з відчуттям провини.
Дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною.
Дитину хвалять – вона вчиться бути шляхетною.
Дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
Дитина росте в терпимості – вона вчиться розуміти інших.
Дитина росте в чесності – вона вчиться бути справедливою.
Дитина росте в безпеці – вона вчиться вірити в людей.
Дитина живе в розумінні та дружелюбнос- ті – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.