ІСТОРІЯ ШКОЛИ

Початок навчального процесу

Навчальний процес на селецькій землі розпочався ще у ХУІІІ сторіччі, коли у селах працювали козацька школа та школа грамоти. У другій половині ХІХ сторіччя у Великоселецькому відкривається церковно-приходська школа, а з 1879 року – земська школа. Згодом, у 1904 році, земська школа відкривається і в Малоселецькому.

Селецькі вчителі – Куць Поліна Федорівна (завідуюча школою у Великоселецькому), Гуляниціна Лідія Августинівна, Андрущенко Василь Андрійович, Андрущенко Леоніла Миколаївна, Рева Горпина Федорівна, Кривохижа Любов Йосипівна, Шиян Марія Іпатіївна, Кривенко Любов Григорівна, Федоренко Степан Савович – зуміли виконати своє головне завдання: за будь-яких умов забезпечити отримання початкової освіти в селах.

Розвиток соціально-господарських процесів у селах надав можливість вже у другій половині 30-х років відкрити Великоселецьку семирічну школу та забезпечити стабільну роботу Малоселецької початкової школи, навчання в яких у 1941 році перервала Велика Вітчизняна війна.

Після звільнення сіл від фашистської окупації робота освітян була поновлена у 1944 році. Поступово здійснювалися дитячі мрії повернутися за шкільні парти.

Саме у цей час до Великоселецької школи прийшла вчителювати Ганна Дементіївна Бережна. Справжній фахівець своєї справи, вона протягом десятиріч викладала юним учням українську мову й літературу. У 1966 році вона була призначена директором школи і залишалася на цій посаді до виходу на пенсію у 1976 році.

У 1946 році після лікування у госпіталі повертається до рідного села Микола Федорович Бережний – професійний освітянин, він пройшов усю війну, нагороджений орденами Слави ІІ і ІІІ ступенів, орденом Великої Вітчизняної війни І ступеня, численними медалями. Рік попрацювавши головою ревізійної комісії у колгоспі, відчув, що більше потрібен школі. З 1948 року і до виходу на пенсію у 1970 році він працює вчителем математики Великоселецької школи. Скільки їх, юних селечан, вдячні і Миколі Свиридовичу Степаненку, учаснику війни. Підтвердження свідомого професійного вибору – 30 років славетного трудового життя, яке присвятив він школі у Селецькій.

Оржицьку середню школу зі срібною медаллю закінчив Єрьомін Василь Макарович, із золотою – Кривенко Єлизавета Куксіївна, Ярмош Ніна Антонівна, Недолужко Тамара Сергіївна, Тараненко Надія Яківна, Матяр Анжела Олексіївна та інші селечани.

Багато випускників вступали до спеціалізованих училищ і поверталися у село справжніми спеціалістами – механізаторами, водіями, трактористами, комбайнерами, агрономами, ветеринарами, вчителями, економістами. З великою вдячністю згадують своїх перших учителів: Надію Іванівну Степаненко, Григорія Івановича Супруненка, Галину Яківну Заградську, Лідію Іпатіївну Кирпань, Тамару Хомівну Степаненко, і багатьох інших, адже вони розкривали юним селечанам різнобарвний світ знань, готували до перших кроків у самостійному житті, не шкодуючи для цього ні часу, ні вміння. Вимогливими, але чуйними і справедливими завжди були вони по відношенню до вихованців, за що ті безмежно поважали і любили їх.

Завдання початкової та середньої освіти ставали все складнішими. Для їх успішного виконання потрібні були справжні професіонали, люди, які б могли вдало поєднати організаторські здібності, професійні якості, велику любов до людей та до рідної землі. Для селечан такою людиною став Олександр Андрійович Касяненко. Він народився в селі Малоселецьке у родині з давнім козацьким корінням. Навчаючись у Полтавському педагогічному інституті, маючи досвід роботи піонервожатим, Олександр Андрійович Касяненко у 1974 році стає вчителем історії Великоселецької школи, а вже через два роки він займає посаду директора і працює на ній до 2002 року.

Сучасна школа

1981 рік. День відкриття нової школи залишився особливим для всіх селечан. Приміщення новозбудованої двоповерхової школи, розрахованої на 192 учнівських місця, привітно, з запахом свіжої фарби зустріло дзвінкоголосих дітлахів.

З 2002 року школу очолює Кирпань Катерина Іванівна. До цього 15 років працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи даної школи. За роки керівництва Катерини Іванівни імідж школи значно зріс. Учителі і учні школи є учасниками республіканських конкурсів. У 2013 році - 1 місце у фіналі Національного етапу Y1 Міжнародного екологічного конкурсу «Здоров’я може бути смачним», 2 місце у Міжнародному фестивалі-конкурсі дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах». У 2013 р. школа нагороджена Дипломом Лауреата Міжнародного конкурсу шкільних медіа (Національна спілка журналістів України). Вчитель початкових класів Кропивка Віра Володимирівна постійно друкується в республіканському журналі «Початкова школа»

Під керівництвом Кирпань К.І. школа тісно співпрацює з базовим господарством СТОВ «Селецька», яке надає величезну допомогу в матеріальному і фінансовому плані.

Школа втілює проект «Громадсько активна школа». Стан позитиву діяльності школи постійно висвітлюється в засобах масової інформації.

Відомі випускники

Микола Іванович Степаненко — вчений, доктор філологічних наук, професор, лауреат премії Панаса Мирного.

Віктор Юрійович Стрельніков — Доктор педагогічних наук, доцент кафедри культурології та історії Полтавського університету споживчої кооперації України.

Гнатко Василь Петрович — талановитий різьбяр по дереву, соліст хору "Яворівщина".