ЕМОЦІЇ ВІДІГРАЮТЬ ВАЖЛИВУ РОЛЬ у ЖИТТІ ДИТИНИ

По мірі того, як вона зростає, світ емоцій стає різноманітнішим і багатшим.

Пам`ятайте, що емоційна взаємодія між дитиною та батьками — це основа розвитку емоційного інтелекту дитини;

Забезпечте дитині атмосферу психологічного комфорту:

Захистіть її від негативних переживань наскільки це можливо. Для цього навчіться керувати власними  діями  та  висловами;

Збільшіть емоційне спілкування з дитиною: цікавтесь її внутрішнім станом, переживаннями, бажаннями;

Виявляйте любов до дитини обіймами, поглажуваннями, цілунками, ласкавим поглядом та теплими словами;

Вселяйте віру  дитини  в  її  сили, можливості. Схвалюйте найменший її успіх, особливо невпевненої та сором'язливої дитини;

Будьте поруч з  дитиною. Свої  зауваження  чи  побажання  висловлюйте  тактовно. Проявляйте терпіння та повагу до неї.

У дитини немає ресурсу, досвіду, знання, як про себе подбати, її мозок тільки формується, вона фізіологічно ще не завжди розуміє свої почуття.

Дорослим важливо проявляти повагу і визнавати значимість цих переживань.

Співпереживання чужого страху, болю, відчаю, ПРОСТО БУТИ ПОРУЧ – це про довіру, відкритість, безпеку, дружбу і любов. Для дитини – це вкрай необхідно! Пам'ятайте, ви - опора та підтримка ваших дітей!

Контейнування – це внутрішня здатність бути якісно присутнім і при цьому витримувати власні емоції, переживання іншої людини. При цьому важливо проявляти повагу і визнавати значимість переживань.

Техніки контейнування:

- Побути поряд;

- Потримати за руку;

- Обійняти і дозволити дитині в обіймах висловлювати будь-які свої переживання: злитися, плакати, кричати …

- Дивитися в очі;

- Описати реальну ситуацію і внутрішньо погоджуватись з нею;

- Описати почуття, які виникають у людини;

- Поділитися своїми переживаннями.

Навчити дитину справлятися зі своїми емоціями та правильно проявляти їх вимагає від батьків часу, терпіння та уважності.

І результат цього можна побачити лише у майбутноьму. Навіть 5 - 10 хвилин щирої розмови дуже важливі!

Використовуйте такі ігри та техніки для відновлення емоційної сфери:

– можна рвати або зминати папір;

– влаштуйте гру в паперові "сніжки";

– можна «боксувати» м’яку подушку;

– запропонуйте крик без крику: для цього попросіть дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

– «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише спрямувавши цей крик в мішечок або стаканчик;

– пограйте з водою (можна переливати її з ємності в ємність) та піском (переминайте його ручками, ліпіть пасочки, тощо). Якщо не хочете бруднити руки дитини справжнім піском можна придбати кінетичний.

ФРАЗИ, ЯКІ ПОВИННА ЧУТИ ДИТИНА ЩОДНЯ:

Для підтримки:

- Я вірю в тебе!

- Ти все зможеш!

- Ми завжди поряд!

- Впевнена (-ний), що ти все виконаєш чудово!

Для прийняття:

- Ти можеш бути різним: сумним, веселим, сердитим, ми завжди тебе любитимемо.

- Ти завжди можеш поділитися зі мною своїми переживаннями.

- Ти завжди у моєму серці!

- Я пишаюся тобою, твоїми досягненнями!

- Ми тебе дуже любимо, завжди пам'ятай про це!

Для похвали:

- Мені подобається, як ти це зробив

- Найбільше на твоєму малюнку мені подобається … (опишіть що саме вам сподобалося)

- Сьогодні в тебе вийшло чудово! Ще краще!

- Ти мене радуєш!

Для прояву уваги до дитини:

- Що гарного було сьогодні, що тобі запам’яталося найбільше?

- Що тобі сподобалося на занятті? А що ні?

- Як твій настрій? Як пройшов день? Як твої друзі?

- Чим би ти хотів поділитися сьогодні, як твої враження?

Дякуємо за увагу! Бережіть себе, своїх дітей та рідних!

Автор публікації: практичний психолог, педагог раннього розвитку Аліса Олександрівна.

Тривога — це емоційне переживання на невідомість. Вона пов'язана з майбутнім, з думками про нього, де психіка несвідомо мобілізується для подолання потенційно небажаної ситуації.

Іноді тривога нам допомагає. Наприклад, повітряна тривога розрахована на те, щоб викликати внутрішню тривогу та відповідну реакцію від жителів міста — піти в укриття (сховатися). У таку мить виникла внутрішня тривога служить нам помічником, щоб уберегти себе.

Але буває тривога, яка базується на фантазії та думках: "а раптом…", "що ж я робитиму?", "як буде через місяць/рік?" і так далі. З одного боку, це сприяє продумуванню запасних планів дій у різних ситуаціях або ухваленню певного рішення, щоб уникнути неприємних наслідків. Але іноді ця тривога просто живе в тілі, не спонукає до продуктивних дій та лише погіршує психологічний стан. Тому є низка способів зниження тривоги і вирівнювання свого емоційного стану.

З ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ЗДОРОВ'Я

17 лютого - День спонтанного прояву доброти.

Головна мета свята - вчитися без будь- якої користі та вигоди здійснювати добрі вчинки, даруючи собі та іншим масу задоволення.

Цікаво....вчені стверджують:

1.Коли людина чинить добро, в її мозку виробляються ендорфіни( гормони радості та задоволення)

2.Добрі вчинки створюють певні вібрації в мозку людини, що робить добро і тієї людини, заради якої вчинюється милосердя.

3.В наших добрих вчинках мають потребу не тільки люди ( знайомі чи незнайомі), але й брати наші менші - тварини, птахи!

Добро починається з кожного із нас!

Творімо добро сьогодні, завтра, завжди!

7 лютого 2023 року у світі відзначається День безпечного Інтернету                (Safer Internet Day) під гаслом “Разом для найкращого Інтернету”. 

Майбутня професія

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Вибір професії – найголовніший чинник того, як складеться ваше подальше життя та як ви в ньому будете себе почувати. Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.

Хочу: бажання, цікавість, прагнення.

Можу: здібності, таланти, стан здоров'я.

Треба: стан ринку праці, соціально-

економічні проблеми в регіоні.

Алгоритм професійного самовизначення

Крок 1

Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.

Крок 2

Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.

Крок 3

Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.

Крок 4

Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії, скориставшись методиками Карта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії і співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.

Крок 5

Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.

Крок 6

Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.

Крок 7

Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.

Крок 8

Дізнайся в центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.

Крок 9

Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог.

Крок 10

Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.

Крок 11

Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.

Крок 12

Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.

Багато батьків скаржаться на те, що їх дитина не читає, не хоче читати, не любить читати. І постає питання - як примусити дітлахів читати? Відповідь може бути лише одна на теке питання - НІЯК! По перше, примушуючи щось робити, ви тільки викликаєте ще більшу відразу до цієї роботи. По друге, усяка дія має свою протидію - чим більше ви тиснете, тим більше дитина опирається.

Найважливіші речі, які варто врахувати, привчаючи дитину до книги

#Частина 1

Важливо привчати дитину до книги з найперших днів життя. Хоч новонароджений ще й не розуміє слів і сенсу розказаного, але він чує мамин розмірений голос! Тому немовлята дуже люблять вірші! Вірші - це світ гармонії такту, вони діють на дітей заспокійливо.

Читайте маляті, коли воно ще не вміє розмовляти. А коли дитина стане читати сама, зберігайте ритуал «читання після обіду або на ніч».

Не змушуйте читати. Адже  це провальна ідея. Фрази на кшталт «поки не дочитаєш, не підеш гуляти» аж ніяк не сприяють любові до книжок.

Читайте з дитиною вголос, за ролями і по черзі - до взаємного задоволення.

Вранці, вдень і, звичайно ж, на ніч. Бажано в ролях і виразно. Дістаньте зі своїх глибин усі акторські здібності ― починаючи від різних голосів і закінчуючи перфомансами з перевдяганням. Дитина повинна розуміти: книжки ― це зовсім не нудно, а навіть дуже цікаво, весело і пізнавально.

Обговорюйте прочитані книги.

Дуже важливо, щоби батьки не лише читали разом з дітьми, а й обговорювали прочитане. Це і заохочує дитину до читання, і сприяє порозумінню в родині. Діалог між батьками та дітьми формує довіру в родині, показує дитині, що нею цікавляться, на її думку зважають.

Не бійтеся переривати читання на найцікавішому місці, запитавши у дитини, як, на її думку, події розвиватимуться далі. Моделюйте різні ситуації, це розвиває у дитини критичне мислення. Запитуйте, чи подобаються їй головні герої і як би вона вчинила на їхньому місці?

Після читання можна, наприклад, запитати, який персонаж сподобався дитині найбільше, який не сподобався і що, на її думку, відбудеться далі. Варто давати крихітці простір для фантазування та заохочувати її висловлювати своє бачення.

Підбирайте книги за інтересами.

Не змушуйте дитину читати все підряд, купуйте ті книжки, які їй дійсно цікаві.

Чим захоплюється ваша дитина? Динозаврами? Тваринами? Комп’ютерами? Модою? Історією? Будовою людського тіла? Світ дитячої літератури величезний, на будь-яку тему знайдеться відповідна книжка з чудовими ілюстраціями. Якщо ж інтереси вашої дитини зосереджені навколо відео, які вона нескінченно дивиться на планшеті або по телевізору, купіть їй книги за мотивами мультфільмів та комп’ютерних ігор.

Закріпіть у дитини відчуття, що від книг можна отримувати багато задоволення та позитивних емоцій. Після цього буде легше перейти до художньої літератури.

Дивіться фільми, зняті за книгами. А потім читайте з дитиною ці книги. Обговорюйте з дитиною, чи збігається історія на екрані з тією, що написав автор. І навпаки ― прочитайте спочатку книгу, а потім подивіться фільм. І поговоріть про те, як дитина малювала картинку у своїй голові та на скільки вона збігається з картинкою у фільмі.

Читайте комікси. Яскраві ілюстрації, мало тексту ― з такими книгами можна розправлятися на раз-два. До речі, крім коміксів видаються графічні романи ― об’ємні книги, в яких сюжет передається через малюнок, а текст грає лише допоміжну роль.

Одним із прийомів, що поглиблюють розуміння змісту і виразних засобів, є повторне читання. Діти люблять слухати знайомі оповідання і казки по багато разів.

Однією з умов, що забезпечують найбільш повноцінне сприйняття твору - пояснення незнайомих слів. Не лінуйтеся пояснювати всі слова, значення яких може бути не зовсім ясним для дитини. Інтерес до прочитаного сильно знижується, коли в тексті багато незрозумілих слів.

Великий літературний твір важливо правильно розділити на частини. Кожна частина повинна бути закінченою. Не слід зупинятися на найцікавішому місці. Читання «довгих» книг привчає дітей протягом певного часу стежити за діями героїв, оцінювати їх вчинки, встановлювати своє ставлення до них, вчить зберігати в пам'яті прочитане і пов'язувати частини тексту.

Повернення до звичного режиму після свят.

Новорічні свята — найдовші в році. З одного боку, ці канікули — чудова можливість відпочити. А з іншого — тривалі святкування нерідко заважають потім швидко повернутися до справ, не кажучи вже про можливе погіршення здоров'я. Що робити, щоб новорічні свята не стали причиною післясвяткової депресії?

Налагодь режим сну.

Перш за все необхідно повернутися до звичного часу відходу до сну. Навіть якщо у звичайний час ти лягаєш о десятій годині вечора, а зараз тобі в цей час зовсім не хочеться спати. Проте варто саме до цього часу підготувати ліжко, прийняти теплу ванну, забратися під ковдру — і намагатися розслабитися. Змушувати себе засипати не варто — організм відреагує на таке насильство безсонням.

Не перенапружуйся.

Важливо прийняти та зрозуміти, що відразу після свят і тривалих вихідних, зануритися в роботу і навчання з максимальною ефективністю не вийде. Це абсолютно нормально. Потрібне не тільки психологічне «розгойдування», а й фізичне, тому слід виконувати пріоритетні завдання так, щоб підвищувати навантаження поступово.

Влаштовуй перерви.

Потрібно дотримуватися чотирьох «НЕ»: не занурюватися у роботу / навчання з головою, не забувати кожну годину впродовж дня влаштовувати п'ятихвилинну перерву, не засиджуватися допізна, не відкладати на потім. В іншому випадку є ризик стати «спринтером» — моментально витратити всю накопичену енергію і «знеструмити» себе на тиждень вперед. А це загрожує зниженням імунітету, продуктивності в повсякденних справах, депресивним настроєм.

Налаштуйся за допомогою приємних справ.

По можливості, варто зробити для себе що-небудь приємне. Наприклад, замовити нову канцелярію, купити новий щоденник або зробити друзям і знайомим подарунки.

Не забувай про вітаміни.

Наше здоров'я впливає на нашу продуктивність. Правильне харчування, вітаміни, особливо у пору застуд і зміни пір року, вечірні прогулянки, зарядка і режим сну та відпочинку — все це найкращим чином сприяє реабілітації після тривалого фізичного та емоційного розслаблення.

*Правило світлофора: вчимось розподіляти та приймати рішення разом із дітьми*

• Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб'єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту?

• *Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює?*

• Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони:

• зелену

• жовту

• червону

• Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте.

• *Зелений сектор* – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення.

• Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті.

• *Жовтий сектор* – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками.

• Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня.

• *Червоний сектор* – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я.

• Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д.

• *На що звернути увагу*. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.

1 Грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

ВІЛ-інфекція –  інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини.

ВІЛ-інфекція протікає в кілька стадій, з яких СНІД сукупна назва уражень, що відбуваються на III—IV клінічних стадіях інфекції, яку спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).

ЩО ТАКЕ “ЗАЗЕМЛЕННЯ” І ЯК МОЖЕ ДОПОМОГТИ?

«Заземлення»  - це набір технік, які можуть допомогти «заземлити» людину тут і зараз, в моменті. Вони корисні, коли ви відчуваєте сильні емоції, пригнічені або переживаєте панічні атаки, кошмари чи флешбеки.

Коли я можу використовувати методи заземлення?

Методи заземлення можна виконувати будь-де і в будь-який час.

Ви можете використовувати їх, коли:

Відчуваєте себе перевантаженим

Відчуваєте тригер

Відчуваєте паніку або тривогу

Маєте тривожні емоції

Маєте флешбеки або нав’язливі спогади

Відчуваєте себе відокремленим від світу

Маєте бажання заподіяти собі шкоду

ТЕХНІКИ “ЗАЗЕМЛЕННЯ”

Виберіть, що найкраще підходить для вас.

РОЗУМОВІ техніки

Допоможуть вам перефокусувати свої думки.

5-4-3-2-1

Назвіть 5 речей, які ви можете побачити.

Назвіть 4 речі, які ви можете відчути («мої ноги на підлозі»).

Назвіть 3 речі, які ви можете почути («рух на вулиці», «спів птахів»).

Назвіть 2 речі, які ви відчуваєте.

Назвіть 1 річ, яку ви можете скуштувати.

Гра «Абетка».

Виберіть категорію (наприклад, «їжа») і придумайте предмет для кожної літери в алфавіті (наприклад, ананас, банан, виноград тощо).

Зосередьтеся на розумовому завданні

Виконайте складне розумове завдання або обчислення. Наприклад:

Повторіть таблицю множення (3 x 2 – це…, 3 x 3 – це… тощо).

Скажіть алфавіт задом наперед.

Порахуйте кілька складних сум (19 x 21 = …).

Образність

Візуалізуйте щось, що завадить вам зосередитися на ваших небажаних думках чи почуттях.

Наприклад, ви можете уявити:

Великий знак СТОП.

Ніби ви перемикаєте «телевізійний канал».

«Переводите циферблат» у своїх емоціях.

Використовуйте прив’язну фразу

Опишіть, хто ви, скільки вам років, дату сьогодні, час, де ви зараз.

Наприклад, «Мене звати Анна, мені 57 років. Сьогодні понеділок, 23 березня, 10 ранку, я сиджу за кухонним столом».

Ви можете продовжувати додавати деталі, поки не відчуєте себе краще. «Мій чай теплий. Я чую вітер надворі. У мене сьогодні вихідний».

ФІЗИЧНІ техніки

Допоможуть відчути зв'язок зі своїм тілом.

Дихайте

Зверніть увагу на своє дихання.

Вдих через ніс і видих через рот.

Покладіть руки на живіт. Спостерігайте, як ваші руки рухаються вгору і вниз, коли ви дихаєте.

Торкніться “заземленого” об'єкта

Спробуйте носити з собою невеликий предмет у кишені, куди б ви не пішли, наприклад, невеликі каміці. Перебирайте їх, коли відчуваєте себе перевантаженим або роздратованим.

Втопіть п’яти в землю

Зосередьтеся та перенесіть вагу на п’яти. Нагадайте собі, що ви фізично пов’язані із землею. Тупайте ногами, якщо це допомагає.

Ви можете спробувати це босоніж на м’якому килимку.

Напружте і відпустіть

Спробуйте стиснути і розпустити кулаки.

Ви також можете напружити все тіло і зосередитися на тому, щоб повільно відпускати його, від чола, щелепи, плечей аж до пальців ніг.

Торкніться або тримайте об’єкти

Торкайтеся або тримайте різні об’єкти навколо вас. Подумайте, що вони відчувають.

Або спробуйте схопитися за стілець якомога сильніше.

Нахили і розтягнення

Витягніть руки і ноги.

Спробуйте поворушити пальцями рук або ніг.

ЗАСПОКІЙЛИВІ техніки

Допомагають відчути себе розслабленими та в безпеці

Безпечне місце

Подумайте про місце, де можна розслабитися, почуватися в безпеці та бути щасливим. Це може бути реальним або уявним. Це може бути тропічний пляж, затишна кімната з каміном, високо на горі, звідки відкривається неймовірний краєвид… це вирішувати вам.

(Детальний опис вправи на нашій сторінці)

Плануйте щось приємне - це допомагає наші психіці.

Подумайте про улюблену справу, яка вас потішить на потім – наприклад, подорож,або те, що ви хочете зробити першим після перемоги обійняти рідних, одружитись, побудувати , подрімати під улюбленою ковдрою або смачну їжу.

ЯК СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПСИХІКУ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Дослідження британських учених виявили, що чим більше часу діти у віці 10 років проводять у соціальних мережах, тим більше погіршується їхнє психічне благополуччя в підлітковому віці від 10 до 15 років.

Психічне здоров'я

• Оскільки мозок підлітків ще розвивається, вплив великої кількості контенту в соцмережах може бути негативним і зашкодити майбутньому психічному добробуту.

Тривожність

• Молодих людей постійно закидують інформацією про те, що роблять їхні друзі, однолітки та кумири, через що вони можуть почуватися самотньо. І якщо їхні постинги не отримують достатньо «лайків» і коментарів, порівнюючи з їхніми друзями, підлітки можуть відчувати невиправдану, необґрунтовану тривожність та починають думати, що вони недостатньо хороші.

Проблеми зі сном

• Соцмережі спричиняють звикання, і підлітки можуть бути настільки захоплені постингом, що втрачають відчуття часу, через що можливі порушення сну.

Прийоми допомоги для запобігання шкідливому впливу соцмереж

• Обмеження використання соціальних мереж, особливо для молодших підлітків. Це допоможе захистити їхнє психічне здоров’я.

• Дотримуватися вказівок щодо соціальних медіа. На багатьох платформах соцмереж мінімальний вік для створення облікових записів на них становить 13 років. Якщо ваша дитина хоче створити обліковий запис у соціальних мережах до цього віку, поясніть їй, чому існують ці правила.

• Розмова про соціальні медіа. Почніть обговорення з дитиною соцмереж. Оцініть її почуття щодо цього — чи подобається їй користуватися ними, чи не викликає це в неї занепокоєння та тривожність.

• Будьте прикладом для наслідування. Подайте приклад дитині, відкладаючи телефон під час вживання їжі, обмежуючи тривалість свого спілкування в соцмережах і встановлюючи час щодня, коли ви взагалі не користуєтеся сучасними технологіями. Дитина зрозуміє вашу поведінку та матиме здоровіші взаємини із соціальними мережами.

• Допоможіть дитині організувати її акаунт — поговоріть з нею про те, чиї сторінки в соцмережах вона відвідує найчастіше і чому. Допоможіть їй стати фоловером людей, які є хорошим прикладом для наслідування, і заохочуйте підлітка відписуватися від облікових записів, через які вони почуваються погано.

Про позитивний вплив спілкування в соціальних мережах

• Дослідження та критичне мислення.

Інтернет надає доступ до багатьох інформаційних ресурсів, які допоможуть дітям і підліткам дізнатися багато цікавого й корисного. Це може стати у пригоді під час навчання у школі чи виші або для дослідження сфер інтересів. Також варто навчати дітей, як аналізувати інформацію, щоб вибирати надійні джерела.

• Зближення та спільнота.

Соціальні мережі можуть сприяти підтриманню зв’язків, дозволяючи дітям залишатися вдома, але водночас мати контакт з іншими членами сім'ї або друзями, які не живуть поруч.

• Самовираження.

Діти та підлітки можуть навчитися ділитися своїми думками в інтернеті, що є потужним інструментом для зміцнення впевненості. Вони можуть навчитися спілкуватися з іншими людьми та оцінювати інші погляди або думки, відмінні від їхніх власних.

• Творчість і дослідницькі інтереси.

У багато чому сучасні технології сприяють творчості та навчанню новим навичкам за допомогою спеціальних програм для різного віку.

• Організація та самоорганізація. Комп’ютерні технології можуть бути корисними для організації та планування.

                                                              10 жовтня – День психічного здоров”я

                               5 КРОКІВ ДО ПОКРАЩЕННЯ СВОГО ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

           Згідно з дослідженнями Світового банку, близько 30% людей в Україні мають психічний розлад протягом життя. Порівняно з іншими країнами, в Україні зареєстровано особливо високий рівень депресії. За даними дослідження STEPS в Україні кожен восьмий дорослий (12,4%) повідомив про симптоми, що відповідають клінічному діагнозу депресії. Поширеність депресії майже вдвічі більша серед жінок (16,2%), ніж серед чоловіків (8,7%). Водночас лише кожна четверта особа з імовірною депресією (3,0% від загальної кількості населення) була про це поінформована лікарем чи медичним працівником. Лише 0,4% населення пройшли лікування антидепресантами або ходили на сеанси психотерапії.

             Важливо зазначити, що проблеми із психічним здоров’ям також опосередковано збільшують кількість додаткових смертей. Так, вони можуть підвищувати ризик негараздів із фізичним здоров’ям, зокрема через травми, нездоровий спосіб життя (наприклад, куріння, незбалансоване харчування, відсутність фізичної активності, ожиріння), небажання чи неможливість звернутися по відповідні послуги з охорони здоров’я та недотримання схеми медикаментозного лікування.

    За підрахунками, близько 80% передчасних смертей серед осіб із психічними розладами спричинено фізичними недугами, особливо захворюваннями серцево-судинної системи. Дослідження показують, що:

·         тяжка депресія є задокументованим фактором ризику ішемічної хвороби серця;

·         посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) пов’язаний із підвищеним рівнем смертності у зв’язку з ішемічною хворобою серця, пухлинами та навмисними і випадковими травмами;

·         вживання алкоголю пов’язане з туберкульозом, респіраторними інфекціями нижніх дихальних шляхів, множинним раком, захворюваннями серцево-судинної системи та системи кровообігу, цирозом печінки, панкреатитом, епілепсією, цукровим діабетом, навмисними і випадковими травмами.

Варто пам’ятати, що психічне здоров’я — це стан благополуччя, у якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати й робити внесок у свою громаду. Психічне здоров’я є основою благополуччя людини й ефективного функціонування спільноти.

Центр громадського здоров’я дібрав п’ять головних порад, які допоможуть поліпшити ваше психічне здоров’я та самопочуття.

1. Спілкуйтеся з іншими людьми

Добрі відносини з оточенням важливі для вашого психічного здоров’я, адже вони допомагають розвинути почуття приналежності до групи, дають можливість поділитися позитивним досвідом з іншими та відчути емоційну підтримку. Спілкуйтеся з друзями, сім’єю, колегами, однодумцями. Обмінюйтеся думками, підтримуйте одне одного –– усе це допомагає відчувати себе в тонусі та зберігати життєві сили.

2. Будьте фізично активними

Регулярна фізична активність пов’язана з нижчим рівнем депресії і тривожності у всіх вікових групах, підвищенням самооцінки та гарним настроєм. Це не обов’язково має бути інтенсивне тренування –– можна просто прогулятися на свіжому повітрі в колі друзів чи сім’ї. Під час прогулянки знижується рівень гормону стресу (кортизолу), і внаслідок цього ми відчуваємо піднесення та отримуємо більше задоволення від життя. Прогулянку можна робити за півтори-дві години до сну, щоби покращити його якість та почуватися більш розслаблено.

3. Продовжуйте вчитися

Дослідження показують, що освоєння нових навичок поліпшує психічний стан завдяки підвищенню впевненості в собі через розвиток цілеспрямованості. Навіть якщо ви відчуваєте, що у вас недостатньо часу або немає потреби вивчати щось нове, є багато різних способів додати нові знання у своє життя. Наприклад, ви можете спробувати: готувати щось нове та корисне, удосконалити свої вміння (поліпшити навички презентації, фотографії, полагодити зламаний велосипед) або спробувати нові види діяльності (вести блог, займатися новим видом спорту, вчитися малювати).

4. Допомагайте іншим

Науковці виявили, що доброта й щедрість можуть допомогти поліпшити ваш психічний стан завдяки створенню позитивних емоцій та відчуття важливості. Невеликі добрі справи для інших людей або волонтерство сприяють підвищенню рівня нейромедіаторів, як-от серотонін, дофамін та ендорфін. Також, коли ми робимо добрі справи, у нас збільшуються самооцінка, рівень емпатії та співчуття, покращується настрій. Це знижує артеріальний тиск і рівень кортизолу.

5. Уважно ставтеся до своїх думок, емоцій та поведінки

Усвідомлення допомагає краще розуміти власні думки та емоції, тривогу чи переживання, поліпшити ставлення до життя й підхід до розв’язання проблем. Намагайтеся дослухатися до свого тіла, бажань та процесів свого внутрішнього світу, адже це підвищує здатність планувати діяльність, позитивно ставитися до себе і, як наслідок, — мати високий рівень емпатії та самоприйняття.

Батькам школярів:  запитання та відповіді про дистанційне навчання

 Навчальний рік в більшості закладів освіти розпочався з дистанційного навчання – багато закладів освіти забезпечують освітній процес із використанням технологій дистанційного навчання, окрім тих, які наразі на канікулах, а також дитсадків та спеціальних закладів загальної середньої освіти, які продовжують працювати у звичайному режимі з дотриманням протиепідемічних правил.

Тому підготували для батьків відповіді на найпоширеніші з них:

1. Як має бути організовано дистанційне навчання?

Що мав зробити заклад освіти в межах організації дистанційного навчання:  

• визначити форми організації освітнього процесу під час дистанційного навчання (навчальні заняття, консультації, вебінари, онлайн форуми, віртуальні екскурсії тощо);

• обрати та схвалити конкретні електронні освітні платформи, онлайн сервіси та інструменти, за допомогою яких організовується освітній процес під час дистанційного навчання.

Водночас педагогічні працівники обирають форми, методи і засоби дистанційного навчання, визначають, у синхронному чи асинхронному режимі проводити конкретне навчальне заняття. 

Зверніть увагу, що не менше 30% навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу освіти, організовується в синхронному режимі – під час якого вчитель та учні одночасно взаємодіють та комунікують між собою в електронному освітньому середовищі (зазвичай онлайн уроки). А 70% навчального часу здійснюється взаємодія в  асинхронному режимі, тобто із затримкою у часі, застосовуючи при цьому інтерактивні освітні платформи, електронну пошту, форуми, соціальні мережі тощо.

Під час дистанційного навчання має забезпечуватися регулярна взаємодія вчителя з учнями та батьками. 

Під час дистанційного навчання батьки повинні сприяти виконанню дитиною освітньої та навчальних програм, досягненню передбачених ними результатів навчання, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії, дбати про фізичне та психічне здоров’я дітей, формувати у них навички здорового способу життя, а також сприяти дотриманню учнями академічної доброчесності.

2. Що таке асинхронний і синхронний режим навчання?

Асинхронний режим – це коли взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання здійснюється із затримкою в часі. При чому застосовуються інтерактивні освітні платформи, електронна пошта, форуми, соціальні мережі тощо.

Для організації навчання в асинхронному режимі вчитель надає учням для опрацювання різноманітні навчальні матеріали (відео та аудіо, презентації, віртуальні музеї та бібліотеки тощо) та завдання для перевірки і оцінювання знань.  Учні вивчають та виконують  завдання у зручний для себе час, у власному темпі та комунікують із вчителем різними способами.

Синхронний режим – це взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої учасники одночасно перебувають в електронному освітньому середовищі або спілкуються за допомогою засобів аудіо-, відеоконференції. Інакше кажучи, це безпосередня взаємодія вчителя та учнів у режимі реального часу під час відеозв’язку – “прямий ефір”. Учні бачать і чують свого педагога й можуть одразу поставити запитання, коли щось незрозуміло. Зазвичай – це онлайн уроки. Нагадуємо, що не менше 30% навчального часу організовується в синхронному режимі

3. Чи повинен вчитель проводити онлайн-уроки? 

Так, це обов’язок вчителя. Дистанційне навчання запроваджується наказом по закладу освіти, де мають бути визначені його складові саме у цьому закладі освіти та передбачені як синхронний, так і асинхронний режим проведення занять. 

У синхронному режимі організовується не менше 30% навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу, решта навчального часу організовується в асинхронному режимі (абзац 2, частина 7, розділ І Положення). 

МОН рекомендує використовувати змішаний підхід, який може допомогти вчителю об’єднати переваги синхронного та асинхронного режимів, навчання в режимах онлайн та офлайн. У результаті, з одного боку, учні зможуть дотримуватися більш-менш звичного для них розкладу, а з іншого — не будуть перевантажені онлайн-присутністю.

4. Якою має бути тривалість онлайн-уроків?

Досвід весняного карантину та тих шкіл, де дистанційне навчання запроваджувалося восени минулого року, показав (і це враховано у Методичних рекомендаціях МОН), що викладання навчального матеріалу під час суцільного відео уроку тривалістю 35-40 хвилин є неефективним, адже учень втомлюється і перестає сприймати інформацію. Саме тому тривалість онлайн-уроку має бути не більшою, ніж звичайний очний урок. 

Існують певні вимоги, скільки часу діти різного віку можуть безперервно працювати з технічними засобами під час уроку, щоб не завдавати шкоди здоров’ю. Ці вимоги сформульовані, зокрема, у новому Санітарному регламенті:

• для учнів 1 класів — не більше 10 хвилин; 

• для учнів 2 — 4 класів — не більше 15 хвилин; 

• для учнів 5 — 7 класів — не більше 20 хвилин; 

• для учнів 8 — 9 класів — 20 — 25 хвилин.

При здвоєних навчальних заняттях для учнів 10 — 11(12) класів — не більше 25 — 30 хвилин на першому навчальному занятті та не більше 15 — 20 хвилин на другому навчальному занятті.

Також під час онлайн уроку, коли діти нерухомо сидять біля екрана, вчитель має не забувати про чергування розумової активності з фізичною, пропонуючи учням руханки та ігри, проводячи гімнастику для очей.

5. На яких платформах (сервісах) має організовуватися дистанційне навчання?

Електронні освітні платформи, онлайн сервіси та інструменти, за допомогою яких організовується освітній процес під час дистанційного навчання, обирає та схвалює педагогічна рада закладу освіти (частина 5, розділ І  Положення). Рекомендуємо педагогам обирати для дистанційного навчання одну або дві освітні платформи. Це полегшить учням, вчителям та батькам організацію навчання та користування відповідними електронними ресурсами. 

Також ми вже неодноразово акцентували увагу на корисності та зручності G Suite for Education (це Google Classroom, Google Meet та набір інших інструментів) — безкоштовного пакету хмарного програмного забезпечення та цифрових інструментів від компанії Google для організації дистанційного навчання. Нагадуємо, що про те, як закладу освіти  отримати G Suite for Education, можна прочитати тут. 

А з детальним описом того, як саме використовувати цю освітню платформу, можна дізнатися з онлайн-курсу, який за ініціативи освітнього омбудсмена та підтримки Google-Україна реалізувала Академія цифрового розвитку. 

6. Як отримати інформацію про успішність учня під час дистанційного навчання?

Перш за все батькам варто поговорити зі своєю дитиною. Запитайте, чи перевіряє та виставляє вчитель оцінки за виконані роботи. Якщо вчитель використовує для дистанційного навчання освітні платформи, приміром, Google Classroom, він може виставляти там оцінки за всі надіслані роботи. Попросіть дитину зайти на  Google Classroom і показати, які оцінки та коментарі залишав педагог. Якщо вчитель проводить дистанційне навчання іншими способами –  зверніться до класного керівника із проханням повідомити оцінки дитини.

Якщо у закладі освіти використовується електронний журнал та щоденник, в них  виставляються оцінки. Доступ до електронного щоденника повинні мати як учні, так і батьки.

7. Скільки може тривати онлайн навчання перед комп’ютером (ноутбуком) чи телефоном дітей різного віку?  Чи повинна бути перерва під час дистанційного навчання? 

Звичайно, що перерва має бути. Якщо вчитель проводить онлайн урок, він має чергувати види навчальної діяльності, організовуючи під час уроку гімнастику для очей та для профілактики статичної втоми. Новий Санітарний регламент визначає наступні вимоги, скільки часу діти різного віку можуть безперервно працювати з технічними засобами під час уроку: 

• для учнів 1 класів — не більше 10 хвилин; 

• для учнів 2 — 4 класів — не більше 15 хвилин; 

• для учнів 5 — 7 класів — не більше 20 хвилин; 

• для учнів 8 — 9 класів — 20 — 25 хвилин.

При здвоєних навчальних заняттях для учнів 10 — 11(12) класів — не більше 25 — 30 хвилин на першому навчальному занятті та не більше 15 — 20 хвилин на другому навчальному занятті.

Також, коли вчитель планує навантаження кожного уроку, він має враховувати, що самостійно учень опрацьовує матеріал довше, аніж якби він слухав пояснення вчителя. Тому важливо, щоб вчитель оптимізував тематичне планування, вилучав несуттєві фрагменти, комбінував матеріал кількох тем в одну (Методичні рекомендації МОН щодо організації дистанційного навчання).

Опрацьовуючи навчальний матеріал та виконуючи завдання в асинхронному режимі,  учні під час роботи з технічними засобами та навчання в цілому в будь-якому разі обов’язково мають робити перерви та вправи для профілактики зорової й статичної втоми. Ці вправи наводяться у додатку 3 Санітарного регламенту. Тут важливу роль вже відіграє саморегуляція учнів та батьківський контроль.

8. У сім’ї відсутній ноутбук (сучасний телефон) та/або швидкісний інтернет. Як має здійснюватися дистанційне навчання?

Для учнів, які не можуть взяти участь у синхронному режимі взаємодії з поважних причин (стан здоров’я, відсутність доступу або обмежений доступ до мережі Інтернет та/або технічних засобів навчання, зокрема дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, багатодітних, малозабезпечених сімей тощо), заклад освіти забезпечує використання інших засобів комунікації, доступних для учнів (телефонний, поштовий зв’язок тощо) (частина 7, розділ І Положення). 

9. Чим дистанційне  навчання  відрізняється від сімейного навчання та екстернату?

Дистанційна форма здобуття освіти – це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій (частина 4, стаття 9 Закону України “Про освіту”). 

Простими словами, під час дистанційної освіти вчитель постійно комунікує з учнями, проводить онлайн уроки, взаємодіє з учнем у асинхронному режимі. 

Сімейна (домашня) форма здобуття освіти – це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства (частина 7, стаття 9 Закону України “Про освіту”). Тобто в сімейній формі здобуття освіти саме батьки організовують освітній процес дитини та несуть відповідальність за здобуття дитиною освіти й рівень її знань.

Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат) – це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства  (частина 6, стаття 9 Закону України “Про освіту”). Тобто учень вивчає всю програму самостійно, звільняючись від шкільних занять, але зобов’язаний підтверджувати рівень своїх знань на певному рівні освіти.

10. Дитині важко навчатися дистанційно, не сприймає інформацію, губиться увага. Що робити?

Дистанційне навчання є викликом як для тих, хто навчає, так і для учнів. Тривале перебування перед екранами гаджетів підвищує втому та розфокусовує увагу, адже така діяльність не властива дитячому віку. Тому втрата уважності під час уроку може бути нормою.

Під час дистанційного навчання дитини батькам насамперед потрібно розуміти, що дитина може не мати жодних проблем з увагою, а просто перевтомлюватися від онлайн уроків, самостійного опрацювання матеріалу та постійної роботи з гаджетами. Тому цю проблему варто розв’язувати за допомогою організаційних рішень. 

Ми підготували для вас декілька порад про те, як допомогти дитині організувати навчальний процес вдома:

1. Плануйте день та слідкуйте за дотриманням режиму дня. Якщо  у школі є фіксований розклад уроків, які потребують включення у чітко визначений час – роздрукуйте цей розклад, щоб він був у дитини перед очима. Якщо в закладі освіти немає чіткого розкладу під час дистанційного навчання – розробіть такий розклад для дитини самостійно. 

2. Оберіть разом з учнем одяг для “роботи”. Так званий “дрес-код” допоможе дитині “увійти в роль учня” та зосередитися  на роботі.

3. Організуйте робоче місце. Воно має гарно освітлюватися (за можливості – денним світлом), бути зручним та обладнаним необхідною технікою.

4. Чергуйте періоди навчання та відпочинку. Зауважте, ми звикли відпочивати з використанням гаджетів, проте під час дистанційного навчання такий відпочинок не є зміною діяльності: очі не відпочивають від монітору, а мозок від обробки інформації. Також пам’ятайте про необхідність фізичної активності. Прогулянки на свіжому повітрі, танці та руханка під час перерв стануть помічниками для відпочинку тіла і психіки дитини.

5. Розробіть систему заохочень.  Складіть разом зі своєю дитиною своєрідний чек-ліст заохочень за успіхи у навчанні. Не радимо мотивувати учня фінансовими винагородами. Краще мотивувати враженнями: переглядом кіно вдома, читанням книг, прогулянками до парку, відвідинами ковзанки тощо. Такий чек-ліст можна намалювати чи створити у графічному редакторі та повісити у робочому куточку. 

6. Ще однією формою підтримки мотивації дитини до навчання є постійна фіксація успіхів у навчанні. Наприклад, учень отримав високу оцінку за домашнє завдання, уважно вислухав нову тему від вчительки чи прочитав параграф із новим матеріалом: це треба обов’язково відзначити, створюючи своєрідний “шлях до успіху”. Таке відстеження батьками дитячих успіхів допоможе дитині відчувати свій прогрес та прагнути більшого. 

Де знайти РЕСУРСИ в час війни?

Багатовимірна модель подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності«Basic Ph» 

      Стрес - це реакція на таку подію, коли відбувається щось, що тимчасово перевищує можливості адаптації організму. Це природна реакція організму на «неприродну» для цього організму подію.    

     РЕСУРСИ - це все те, що людина використовує, щоб задівольнити вимоги середовища (психологічні і соціальні ресурси). Успішність подолання негативних життєвих подій безпосередньо залежить від різноманітності, характеру і міри використання наявних і доступних ресурсів. 

     Модель «BASIC Ph» - багатовимірна модель подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності, розроблена професором Мулі Лаадом – директором Ізраїльського Центру попередження стресу. Вона демонструє різні стилі, шляхи того, як людина може впорятися із стресом і кризою.  Основи моделі BASIC-PH – «Міст над прірвою». У кризовій ситуації «Я» і «Світ» розриваються, їх потрібно з’єднати. Це можливо зробити через міст BASIC-PH.  

     У кожної людини є своя «мова» (досвід) подолання кризи. У кожної людини є шість каналів подолання стресу, але тільки два з них є домінуючими.  В запропонованій моделі враховуються всі шість частин, з яких складається характерний для кожної людини стиль подолання: 

 1. Belief (віра): філософія життя, вірування та моральні цінності. 

 2. Affect (афект): почуття, емоції. 

 3. Social (суспільство): суспільний фактор – функція, приналежність, родина, друзі.  

4. Imagination (уява): творчість, гра уяви, інтуїція. 

 5. Cognition (свідомість): знання, логіка, реальність, думки.

  6. Physiology (фізіологія): фізична, чуттєва модальність та діяльність.  

1.Віра Цей спосіб подолання кризи базується на вмінні вірити: це може бути віра в Бога, в людей, в чудо чи в самого себе. Система переконань, цінностей та смислів, надія, самооцінка, релігія, містицизм. Важлива будь-яка віра в щось. Коли нам зовсім важко, ми можемо протягнути руки до неба і молити про допомогу.  Приклад: «у нашій родині ніколи не здаються», чи «Бог нас ніколи не покине».  

2.Почуття Серце – це скринька наших почуттів любові та ненависті, мужності та боягузливості, радості й печалі, ревнощів і симпатії. Цей спосіб подолання кризи вимагає від нас, перш за все, виявити різні почуття та назвати їх своїми власними іменами. Потім вже буде спроба висловити розпізнані почуття найбільш прийнятними для кожної людини способами, такими як: словесно – усно в особистій розмові, чи письмово в розповіді чи в листі; без слів – в танці, малюнку, в музиці, в драмі. Йдеться про прямий чи опосередкований вираз почуттів: можливість записувати в щоденник свої почуття чи малювати свої почуття.  

3.Суспільство Даному способу подолання кризи притаманне прагнення до спілкування. Ми можемо звертатися за підтримкою до сім'ї, до близьких чи до психологів. Ми можемо самі допомагати іншим постраждалим, занурюватися в суспільну роботу чи займати керівні посади. Тобто, важлива соціальна включеність: прагнення бути серед людей, почувати себе частиною системи, організації і т.п. Знайти в інших людях підтвердження, що ти живий, чимось корисний, на щось впливаєш. 

4. Гра уяви  Цей спосіб подолання кризи апелює до наших творчих здібностей. Завдяки уяві ми можемо мріяти, розвивати інтуїцію та пластичність, мінятися, шукати рішення у світі гри та фантазії, уявляти собі змінене майбутнє та минуле. Сюди ж відноситься почуття гумору, імпровізація, відволікання уваги, використання мистецтв і ремесел (рукоділля, гончарство тощо). 

5. Розум  Спосіб подолання кризи через звернення до наших ментальних здібностей, до нашого вміння логічно та критично мислити, оцінювати ситуацію, пізнавати та осягати нові ідеї, планувати, навчатися, збирати інформацію, аналізувати проблеми та вирішувати їх. Сюди ж належить порядок переваг, пріоритети, альтернатива та розмова з самим собою.  

6.Діяльність Спосіб подолання кризи через звернення до фізичної діяльності нашого тіла. Цей спосіб пов'язаний із такими здібностями нашого фізичного тіла, як здатність себе відчувати завдяки слуху, зору, нюху, дотику, смаку, відчуттям тепла та холоду, болі та задоволення, орієнтації на місцевості, внутрішньої напруги чи розслаблення. Цей спосіб включає в себе фізичні заняття різного виду (спорт та релаксація): зарядка чи виконання фізкультурних комплексів, ходьбу, фізичні зусилля чи роботу, прогулянку на природі, походи в гори і т.д.

Чи готова моя дитина до школи? Поради для батьків.

«Чи готова моя дитина до школи?», «Якщо моя дитина вже в 5 років вміє і читати, і рахувати, чи можна її віддавати в школу?» Саме з цим запитом найчастіше звертаються батьки на прийом до психолога. У кожного з батьків своя думка про те, що ж таке «шкільна готовність». Але багато хто вважає, що готовність до школи - це лише вміння читати, писати і рахувати.

Розвію міф! Уміння читати і рахувати - це не показник готовності малюка до шкільного навчання.

Є ТРИ показника готовності до школи:

фізична готовність (її оцінить Ваш дільничний педіатр);

інтелектуальна готовність (про неї Ви можете розпитати вихователя дитячого садка, який відвідує Ваш малюк);

психологічна готовність (обговорити цей критерій Ви можете з дитячим психологом дошкільного закладу або дитячої поліклініки).

Отже, давайте по порядку.

Чи готова Ваша дитина ПСИХОЛОГІЧНО? Складовими психологічного розвитку є соціальна готовність (дитина повинна вміти спілкуватися і з дорослими, і з дітьми, вона повинна розуміти, що таке «добре» і що таке «погано»; вона повинна вміти уважно слухати і оцінювати свою роботу). Також сюди відноситься здатність до самостійності (вміння зав'язати шнурки, переодягнутися, не забувати свої речі). Звичайно, це дуже непрості завдання для 6-7-річного малюка, а тому ми, дорослі, повинні допомогти їй в цьому. Здорово, коли дитина відвідувала дитячий сад, вона там привчався до самостійності. Але якщо з якихось причин дитина була ізольована від спілкування, норм і правил поведінки в колективі, то велика відповідальність, звичайно ж, покладається на батьків.

Ще одним з критеріїв психологічної готовності є готовність емоційно-вольової сфери. Дитина повинна вміти робити не те, що вона хоче, а те, що від неї вимагають, тобто вона повинна вміти підкорятися загальним правилам. Малюк повинен вміти контролювати свою поведінку, керувати своїми емоціями, у нього повинна бути посидючість (тобто дитина повинна вміти протягом певного часу уважно слухати завдання, не відволікаючись ні на що стороннє). Розвивати емоційно-вольову сферу не просто, але можливо.

Дам кілька порад, щоб допомогти дитині регулювати свою поведінку. Найважливіше: забезпечити добробут в родині (дитина не повинна чути ніяких сварок і скандалів між дорослими, все це формує неврози). Намагайтеся забезпечити чіткий розпорядок дня. Для формування емоційно-вольової сфери ВАЖЛИВІ правильні методи виховання. Придушення, загрози, фізичні покарання так само погано, як і зайва опіка. Все це затримує психічний розвиток дитини. ВАЖЛИВО! Якщо Ви відзначаєте у дитини труднощі у даній сфері, слід якомога швидше звернутися до дитячого психолога.

Мотиваційна готовність. Запитайте у дитини, чи хоче вона йти до школи і чому? Добре, якщо це обґрунтоване бажання вчитися. А ось відповіді діток, які були у мене консультаціях ( «Хочу в школу, щоб вміти швидко рахувати гроші в магазині», «Хочу в школу, тому що там весело», «Хочу в школу, тому, що мені мама купить портфель красивий» і т . Д.).

Дуже часто, спілкуючись з батьками, на першому місці у них завжди відносини «БАТЬКО-УЧИТЕЛЬ», тобто кожна мама хоче, щоб її похвалили і де-небудь в батьківському чаті обов'язково про неї згадали, як про «супер-маму», а тим часом у мами псуються стосунки «батько-дитина», тому що постійне бажання бути кращою породжує скандали і сварки у відносинах із власною дитиною. А тут дуже важливо НЕ добре виглядати в очах вчителя, а БУТИ на стороні дитини, помічати будь-які її успіхи.

Окремо хочеться зупинитися на дозвіллі малюка. Чомусь відповідальні батьки  хочуть, щоб їхній малюк був задіяний повсюди, щоб він вмів все, хотів все, щоб все йому було цікаво і т.д. Однак, не завжди у дитини є на це ресурси. Як це розпізнати? Навіщо дитині вільний час і чи потрібно йому просто «побайдикувати»?

Зверніть увагу, як вранці прокидається і збирається Ваш малюк. І порівняйте з тим, як це робите Ви. Чи все робите швидко? А що робить Ваша дитина після слів: «Вставай, мій хороший»?  І ось тут ВАЖЛИВО давати їй цей час, щоб вона діяла в своєму темпі (вже краще розбудіть її на 5-10 хвилин раніше). І ось кожен раз, коли вирішите віддати дитину на якісь додаткові заняття, згадайте її ранок. Якщо дитина повільна, не потрібно віддавати переваги заняттям, які вимагають швидкої реакції дитини. Вона не зможе встигати за «цим» темпом і інтерес швидко пропаде. Те ж саме, якщо дитина все робить швидко, то не потрібно віддавати її на бісероплетіння, де точність і старанність стоїть на першому місці.

Дуже важливо формувати адекватну самооцінку дитини: хваліть, коли виходить, АЛЕ не намагайтеся все вирішити або зробити все за неї.

Помилки батьків: «Якщо будеш погано вчитися, то станеш .... незрозуміло ким ». Для дитини це НІ ПРО ЩО. Повірте! Краще робіть акцент на хорошому. Впораєшся - підемо в парк на вихідних. Вчіться разом долати труднощі. На власному прикладі показуйте, що якщо щось не виходить, то потрібно пробувати ще і ще. Саме ЦЕ навчить Вашого малюка позитивно ставитися до помилок.

І, звичайно ж, не забувайте про розумний контроль (коли займатися, які уроки зробити першими - тут потрібна підказка, а найкраще - це заздалегідь складений режим). 

Шановні БАТЬКИ, Ваш позитивний настрій дасть дитині можливість без труднощів пройти цей новий і складний етап в її житті. Не забувайте повторювати: «Ми тебе любимо!», «У тебе все вийде!», «Я вірю в тебе!», «Відпочинь і спробуй ще раз!» Саме це формує адекватну самооцінку  у вашого малюка.

ПІДІБ'ЄМО ПІДСУМОК: якщо Вам здається, що у Вашої дитини є труднощі, то важливо вчасно звернути увагу і проконсультуватися у фахівців: невролога, психолога, логопеда-дефектолога, педіатра.

 Як піклуватися про себе в складні часи: розв'язання власних проблем

Кілька порад щодо того, як розв’язувати проблеми

ПОРАДА 1: РОБІТЬ ПРИЄМНЕ ДЛЯ СВОГО ТІЛА І ДУМОК

Ваше тіло й думки пов’язані. Ось кілька речей, які можна зробити, щоб вони були здоровими:

Займайтеся фізичними вправами. Фізична активність корисна для вашого тіла і може допомогти й психіці також. За можливості виходьте на прогулянки, походити пішки, побігати, поїздити на велосипеді чи зайнятися будь-яким іншим видом спорту. Якщо ж ви перебуваєте в приміщенні, спробуйте потанцювати, порозтягуватися чи якось інакше порухатися. Знайдіть те , що вам підходить, але водночас не перевантажуйте себе.

Пам’ятайте про харчування. Спробуйте перейти на здорове харчування, якщо є можливість. Їжте регулярно, і пийте достатньо води.

Зверніть увагу на себе та навколишній світ. Це означає вміти фокусуватись на своєму диханні, тілі та оточенні. Спробуйте ЖИТИ саме в цей момент, не концентруючись на майбутньому чи минулому.

Спіть. Намагайтеся дотримуватися правильного балансу сну щоночі. Це допоможе вашому організму розвиватись, залишатися здоровими та зберігати ясний розум. А також зменшить рівень тривожності і хвилювання.

Знайдіть те, що робить вас щасливими та приділяйте цьому ще більше часу! Співати, слухати музику, читати, грати в ігри, спілкуватися з друзями, вирощувати рослини, готувати, грати у футбол, малювати, гратись із домашніми тваринами…так багато варіантів! Можна навіть спробувати щось нове!

ПОРАДА 2: ЗАЛИШАЙТЕСЯ НА ЗВ’ЯЗКУ З БЛИЗЬКИМИ

Підтримуйте зв’язок з родиною та друзями у різні способи. Використовуйте соціальні мережі, електронну пошту, телефонні дзвінки, напишіть звичайного паперового листа! Підійдіть до цього творчо. Вашим близьким також потрібна підтримка.

ПОРАДА 3: ЗРОЗУМІЙТЕСВОЇ ПОЧУТТЯ

Важливо усвідомлювати, що ви відчуваєте. Не ігноруйте своїх емоцій. Інколи варто висловлювати свої почуття письмово, або говорити про них із людьми, яким довіряєте.. Може здаватися, що це легко і просто, але спробуйте розпочати розмову: «Просто зараз я відчуваю…».

ПОРАДА 4: БУДЬТЕ ДОБРИМИ ДО СЕБЕ

Це нормально – відчувати те, що ви відчуваєте. Якщо тиснути на себе з ціллю «завжди бути щасливим», «залишатися позитивним», чи «бути продуктивним», це може навіть погіршити ваше самопочуття. Якщо ви помітили, що переживаєте складні емоції, спробуйте сказати собі: «Я відчуваю хвилювання і страх, але це не означає, що я не впораюсь»; «Це був складний період, і це нормально що я сумую»; «Я відчуваю [вкажіть своє почуття] — і це нормально»; «Зараз складні часи, сумувати – це нормально».

Або вигадайте те, що спрацює саме для вас.

ПОРАДА 5: ДОСЛУХАЙТЕСЯ ДО ВЛАСНОГО ТІЛА

Наше тіло переживає і реагує на те, що ми відчуваємо. Чи часто у вас болить голова? Ви іноді відчуваєте напругу в плечах, грудній клітці чи животі? Спробуйте заплющити очі та прислухатися до власного дихання. Зверніть увагу на те, що ви відчуваєте в кожній частині тіла, від голови до пальців ніг. Зверніть увагу, чи відчуваєте ви напругу, біль чи тиск у тілі. Усвідомлення того, де ви відчуваєте напругу, може допомогти вам її позбутись.

ПОРАДА 6: СПРОБУЙТЕ ЗАСПОКОЇТИСЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ

Повільне дихання – це один з найшвидших способів заспокоїти організм, коли ми відчуваємо страх, хвилювання чи злість. Заплющте очі й уявіть якесь спокійне місце. Уявіть, що ви там, відчуйте, як розслабляєтесь.

Зосередьтесь на повільному диханні.

Вдихайте і видихайте на повільний рахунок до трьох.

Повторюйте це кілька хвилин.

Як тепер почуваєтесь?

ПОРАДА 7: УНИКАЙТЕ НЕЗДОРОВИХ ШЛЯХІВ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ

Коли ви переживаєте складні емоції, важливо знайти здорові способи піклування про себе. Постарайтесь більше приділяти увагу тому, що  добре впливає на ваш організм і психологічний стан - сон, правильне харчування, спорт, самоосвіта, спілкування з друзями, висловлення своїх почуттів. Шкідливі звички можуть здатись швидким рішенням, але найбільш ймовірно, що вони лише погіршать психологічний стан.

ПОРАДА 8: ПОГОВОРІТЬ З ТИМ, КОМУ ДОВІРЯЄТЕ

Не завжди легко впоратися зі стресом, хвилюванням чи сумом. Поговоріть з другом/подругою, кимось з батьків, учителем або дорослим, якому довіряєте, про свої почуття і, можливо, вони вам допоможуть. Іноді просте спілкування з кимось покращує наше самопочуття. Якщо у вашій школі чи молодіжному центрі є психолог і ви йому/їй довіряєте, варто звернутися - не буває неважливих психологічних проблем.

Існує чимало гарячих ліній та онлайн-платформ, які допомагають підліткам.

Іноді ми можемо почуватися дуже пригніченими чи безнадійними й думати про те, щоб зробити собі боляче, чи що життя більше не варте того, щоб його жити, чи хотіти заснути і більше не прокинутись.

Такі думки не рідкість, і вам не слід соромитись, якщо вони у вас є. Пам’ятайте, якщо ви так почуваєтесь, дуже важливо поговорити з кимось із дорослих, кому ви довіряєте, або з фахівцем, який вам допоможе. Варто навіть попросити цю людину допомогти вам отримати професійну підтримку - їх надають громадські організації, соцслужби, молодіжні центри.

ПОРАДА 9: ШУКАЙТЕ ПОЗИТИВ

Не кожен день хороший, але в кожному дні завжди є щось хороше. Подумайте перед сном хай навіть про якусь дрібницю, за яку ви вдячні. 

Як говорити з дитиною про мінну безпеку.

Важливо! Мінна безпека. Як почати розмову з дитиною. На жаль, ця тема зараз актуальна. І буде ще довго актуальна. Багато родин повертаються із більш безпечних регіонів в свої домівки. І нам важливо підготувати дитину і самим бути пильними. Команда  UNICEF Ukraine підготувала багато матеріалів для дітей різного віку. Я буду писати про них, як тільки будуть виходити (була трохи долучена до проекту і знаю, скільки всього якісного зроблено).

Але нам важливо не тільки знати - що показувати, нам важливо подумати про те, як розповідати, щоб дитина не злякалась і інформацію запам'ятала.

Як почати розмову з дитиною?

1. Оберіть час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.

2. Оберіть місце, де б вам всім було зручно і безпечно. Чим складніша розмова чи тема, тим більш стійкою має бути наша поза. Повільніше темп розмови. І ми уважніші до реакції, зміни пози, питань дитини.

3. Скажіть, що зараз ви самі вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе, і попросіть дитину допомогти вам запам’ятати цю інформацію.

4. Нагадайте, що зараз всі ми допомагаємо нашій Армії. Ворог може завдавати шкоди, навіть, коли ми не бачимо його поруч. Ми зараз в безпеці. Але нам важливо бути пильними та уважними. І допомагати і собі і іншим.

5. Пам»ятаєш собаку Патрона? Ти знаєш, чим він займається? Він допомагає знаходити вибухонебезпечні предмети – вибухонебезпечні – це коли небезпека від вибуху. Уяви, що ми проходимо підготовку разом із Патроном.

5. знаєш, які бувають небезпечні предмети? Покажіть зображення ВНП і запитайте, чи знає дитина, що це.

Спочатку (дитині до 7 років), щоб вона не налякалась, краще показати ілюстрацію (трохи нижче посиланні), а потім можна показати реальне фото.  (макети із цього дописа)

Ілюстрації тут: https://www.facebook.com/.../a.19858594.../5237063836358105/

https://www.facebook.com/.../a.19858594.../5248997365164752/

https://www.facebook.com/.../a.19858594.../5277522092312279/

Запитайте дитину, на що їй схожий цей предмет.

Відповіді можуть бути найрізноманітніші.

Вислухайте усі варіанти, а потім додайте, що цей предмет називається  .... і він дуже небезпечний. У ньому захований механізм, що вибухає.

Коли ви показуєте картинку, якщо дитина намагається торкнутись самого зображення вибухонебезпечного предмету – скажіть їй – давай звикати – ні в якому разі, навіть на картинці, ми не торкаємося. Не чіпай!

Спостерігайте за реакцією дитини, якщо ви бачите, що її поза змінилась, що м'язи напружилися, дитина зачаїла подих – запропонуйте обійняти. І скажіть, «Ми зараз в безпеці. І будемо в безпеці. ми вивчаємо це, щоб наши прогулянки були веселими і безпечними.

Можна сказати дитині – пам»ятаєш, під час карантину у нас були правила – носити маску, дотримуватись дистанції. А зараз – під час війни і після війни будуть деякий час нові правила. Бути уважними і пильними.

6. Розкажіть дитині, де можуть знаходитись міни. Вони можуть сховатися у траві, під деревами, біля будинків та парканів, можуть бути приклеєні до стовбурів дерев чи причаїтись у лісах, парках чи дитячих майданчиках у тим містах, де велись бойові дії.

7.  Вивчіть разом головне правило – НЕ ПІДХОДЬ. НЕ ЧІПАЙ. РОЗПОВІДАЙ (чи дзвони 101)

Закріпіть ці правила в жестах, чим більше каналів задіяно в запам'ятовуванні, тим більше еффект.

Нам усім треба бути дуже уважними. Якщо ти побачиш якийсь невідомий предмет  —  не підходь, не чіпай, обережно відійди назад і повідомляй про знахідку когось із дорослих. Вони зателефонують за номером 101 і рятувальники неодмінно приїдуть, щоб знешкодити предмет і знову зроблять це місце безпечним для людей.

Повторіть ще разом ці слова – не підходь. Не чіпай. Повідомляй чи телефонуй.

Для того, щоб закріпити інформацію, не лякаючи дитину – можна використовувати розмальовки, комікси, відео. (я буду про них ще писати)

Будь ласка, пам'ятайте – від складної інформації ми швидко втомлюємося. І не варто такі розмови робити довгими.

Коли ви закінчуєте розмову, щоб зняти напругу, якщо вона виникне, можна ще раз подивитись фото та відео песика Патрона, уявити, що ви перетворюєтесь на песиків. Почухати дитину за вушком. А потім «перетворитись» знов на людей – і запропонувати дитині когось навчити цим правилам.

Безпеки нам всім!!!

За матеріалами Світлани Ройз.