Сьогодні (24,09,2020) в - НІ

Технологія реагування працівників шкіл на виявлені або встановлені факти булінгу:

Під час встановлення факту або підозрі на вказівці на батьківство батьків або вчителя повідомляє про це адміністрація закладу.

Адміністрація спільно із соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на представлені факти.

Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами.

Бесіда з учнями класу щодо з’ясування проявів булінгу.

Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.

Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання.

Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.

Рекомендації класному керівникові у випадку, якщо цькування в класі вже почалося:

Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитеся. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйтеся на їх неприпустимих якостях. Наголосіть, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтеся, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо акцентуйте, що така поведінка неприпустима, і ви в своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна приймати заходи по підвищенню статусу дитини-жертви і знайти для нього комфортне місце у класному колективі.

Перш за все поговоріть з дитиною, що постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що сама вона не провокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим вчителем і нікого не карати марно; візьміть з дитини слово, що вона не буде переходити до помсти, навіть якщо її дражнять. По-друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування. Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело і технічно, її перестають цькувати.

Поведінка дорослих (вчителів, психологів, соціальних педагогів та батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та уміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації. Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою булінгу, мають говорити:

Я вірю тобі. Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему;

Мені дуже шкода, що це відбулося з тобою. Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.

У цому немає твоєї провини. Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому єтапі – спрямувати зусилля на подолання проблеми.

Добре, що ти зумів сказати мені про це. Це впевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.

Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека. Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.

Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:

— з самого першого дня роботи з класом слід припиняти глузування над невдачами ровесників. Всі ми можемо помилятися, і кожен з нас має право на помилку;

— також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати віддавання переваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально;

— підтримувати дітей, що стали жертвами;

— якщо репутація дитини якимось чином зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світі, підтримати її досягнення;

— треба заохочувати дитину приймати участь у загальних заходах;

— непопулярних дітей дуже травмує ситуація, коли при розподілі на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів;

— планомірно працювати з родинами, обов’язково цікавитися у батьків про проблеми дитини (заїкання, енурез, інші хвороби);

— підтримувати в учнів адекватну самооцінку;

— контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них;

— у разі виявлення булінгу — невідкладно поговорити з переслідувачами та з’ясувати, чому вони пристають до жертви, звернути увагу на почуття жертви;

— вчити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, вміти допомагати та підтримувати один одного у скрутних ситуаціях, вміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на провокацію, вміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитись привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатись по допомогу до дорослих;

— акцентувати увагу учнів на дотриманні правил поведінки у школі.

Алгоритм діяльності шкільних практичних психологів

при виникненні ситуацій булінгу:

Ознайомлення учасників навчально-виховного процесу з нормативно — правовою базою та регулюючими документами щодо превенції проблеми насилля в освітньому середовищі.

Ініціювання, обговорення та планування спільних дій адміністрації, соціально-психологічної служби, педагогічного колективу, учнівського самоврядування та батьківської громадськості, спрямованих на подолання виявлених недоліків у роботі навчального закладу з окресленої проблеми.

Накопичення матеріалів, що підтверджують актуальність проблеми у певному класі. Збір необхідної інформації психологом та соціальним педагогом про прояви булінгу серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.

Діагностика психологічної атмосфери, системи взаємостосунків між однокласниками, соціометрія у класних колективах, де виявлено булінг.

Виявлення булерів, а також — реальних та потенційних жертв.

Створення умов недопущення явища булінгу.

Швидке і грамотне роз’єднання жертви з відповідними стресовими впливами булерів.

Роль учителя у такому алгоритмі має бути чітко визначена і досить обмежена. Учитель має надавати дитині-агресору та постраждалій дитині лише первинну допомогу, а потім передавати її фахівцям соціально-психологічної служби школи.

Узагальнення результатів спостережень та діагностики психологічної атмосфери у класному колективі.

Визначення переліку можливих дій, спрямованих на припинення агресивної поведінки учнів. Вибір найефективніших способів досягнення мети.

Індивідуальна або групова (за необхідністю) психологічно-корекційна робота з жертвами булінгу.

Проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, годин відкритих думок, бесіди з учнями щодо переваги здорового мікроклімату у класному колективі над проявами насильства.

Коригування наявних агресивних форм поведінки булерів та формування нових форм поведінки учнів переважно за допомогою прикладу педагогів.

За необхідності — залучення іншіх фахівців: психологів, психотерапевтів, представників служб у справах дітей, кримінальної поліції, громадських організацій тощо.

Формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування єдиного погляду на існуючу проблему. Недопущення проявів психологічного насильства до дітей з боку вчителів у вигляді порівнянь, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей та їхніх скарг на цькування.

Подолання егоцентризму в учнів та розвиток у них емпатійних якостей, асертивних та гуманістичних комунікативних здібностей, адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку, критичності мислення, соціальної адаптованості та індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань.

Формування у жертв булінгу ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до негативних явищ та негативних почуттів.

Робота з класним колективом з корекції поведінки, покращення взаємостосунків та надання допомоги дитині-агресору та дитині — жертві.

Робота з дітьми що мають прояви агресивної поведінки спрямована на:

— заміщення агресії серед дітей, які схильні до агресивного ставлення до інших;

— розвиток соціальних та комунікативних навичок, індивідуального виявлення та призупинення проявів агресії, заміни агресивної поведінки на асертивну, формування та розвиток загальнолюдських моральних цінностей, толерантності.

— корекцію взаємовідносин з оточуючими;

— подолання характерної риси агресорів — егоцентризму;

— розвиток стійкого і виразного інтересу до якого-небудь виду діяльності;

— виховання вольових рис характеру: уміння доводити справу до кінця, досягати поставленої мети, уміння стримувати себе у конфліктній ситуації;

— тренування уваги, спокою, терпіння;

— формування вміння аналізувати свої почуття і почуття інших людей, а також вміння із розумінням ставитися до індивідуальних відмінностей у різних людей, виробляти навики справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом;

— не доручати дітям із вираженою агресивністю керівництво однолітками чи молодшими дітьми — це може спровокувати прояви жорстокості;

— зняття емоційної та м’язової напруги за допомогою елементів арт-терапії, малювання, ліплення, орігамі, роботи з кляксами, слухання музики, споглядання картин, використання «мішечку для крику», рухливих ігор, маніпуляції зі старим папером або газетами, «листками гніву», робота з легенькими м’ячиками, які можна кидати в мішень, м’якими подушками, які можна копати, жбурляти, штовхати;

- навчання навичкам розпізнавання та контролю негативних емоцій, формування у дітей потреби говорити про свої проблеми, профілактика накопичення негативних емоцій за допомогою методики «Камінчик у черевичку»;

- формування здатності до емпатії, довіри, співробітництва із застосуванням технологій «Я - повідомлення», яка має змогу щиро говорити про своє почуття та емоції, не звинувачуючи ні в чому інших людей.

Наведений матеріал дає змогу комплексно працювати з проблемою булінгу вго голосування, обрали нового голову учнівського самоврядування та оновили склад учнівської Ради школи. Очолила нову учнівську Раду - учениця 10 класу Гринечко Вікторія. У своєму виступі Вікторія поділилася своїми планами щодо подальшої роботи . Вибрали заступників, секретаря та оновили склад Ради. І обговорили план підготовки та проведення найближчого свята - Дня працівника освіти.

План заходів щодо запобігання булінгу

Педрада № 4 від 01 листопада 2019 року

Про булінг в освітньому закладі. Шляхи виявлення та попередження.

ВИСТУПИЛИ:

1. 
   Кондрат Л.В. – класний керівник 1-Б класу.
   

Завдяки цілеспрямованій виховній роботі у нашій школі, випадків булінгу (цькування) у нашій школі немає. Проте, іноді спостерігаються факти дрібних суперечок між старшокласниками та молодшими школярами. Деколи старші виганяють молодших із тренажерів, під час перерв намагаються старшувати над меншими. Чергові учителі слідкують, щоб таких фактів не було. Допомагають мені мої учні 5-Б, 9-Б класів. Вони роз'яснюють першокласникам як слід поводити себе у школі. Незадовільною є поведінка учня 10 класу Оленюка Віталія, який іноді чіпляється до молодших школярів. Всі ми знаємо цього учня. Рівень його розвитку недостатній, а поведінка незадовільна. Тому слід слідкувати за цим учнем, оскільки він навіть під час уроків блукає по школі. Не допустити фактів булінгу в школі ми можемо тільки завдяки спільним зусиллям всього педколективу, всіх працівників школи, всіх учасників освітнього процесу.

2. 
   Гринечко С.М. – класний керівник 9-Б класу.
   

Протидія булінгу – справа всього педагогічного колективу. Особливо пильними повинні бути класні керівники. Частими випадки цькування є у дітей-підлітків. Учениця мого класу Матейченко Анастасія виявляла незадовільну поведінку. Вона сперечалась з учнями інших класів. Дівчата сварились із-за особистих непорозумінь у «Instagrame». Ці факти були помічені мною та іншими учителями. Відбулась розмова з батьками й такі непорозуміння припинились. Я проводжу велику роз'яснювальну роботу з учнями та їх батьками. Щодо заходів протидії булінгу, то слід провести загальношкільні збори і обговорити, роз'яснити батькам питання булінгу та протидії йому.

Пропоную організувати зустріч з працівниками правоохоронних органів, організувати перегляд кінофільмів.

3. 
   Білогубка А.С. – класний керівник 11 класу.
   

Мої вихованці є найстаршими у школі. Деякі з них (Андрій Сікора) є членами учнівської ради. Андрій очолює комісію дисципліни й порядку. Він зумів організувати чергування старшокласників на перервах.

Учні 9-11 класів слідкують за поведінкою молодших школярів. Вони допомагають учителям організувати дозвілля на перервах, допомагають при проведенні виховних заходів.

Відвернути школярів від незадовільної поведінки може заняття спортом. Кожного тижня у школі проводяться заняття спортивних секцій з футболу, волейболу. Такі заняття формують навички колективної гри, підтримки членів команди один одного і сприяють формуванню ціннісного ставлення до себе й товаришів. Перемоги у різноманітних змаганнях сприяють згуртуванню колективу, приязним стосункам.

4. 
   Волосянко С.В. – практичний психолог школи.
   

Найбільш жорстокі прояви булінгу відбуваються в підлітковому віці. Булер і його прибічники можуть почати над кимось насміхатися. За останні 4 роки градус агресії серед школярів зріс у кілька разів. Маленькі діти серед ігор вибирають війну. Вчитель має добре знати чи є в класі діти, з якими однолітки не хочуть спілкуватися, ігнорують. Чи є в колективі прояви булінгу щодо когось з дітей. 70% знущань відбувається словесно: принизливі обвинувачення, глузування, критика, висміювання. Наслідками булінгу є: неадекватне сприйняття себе, негативне сприйняття однолітків, пропуски занять, тривожність, неврози, девіантна поведінка – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, алкогольної, тютюнової залежності.

Вчителю потрібно спільно з учнями виробити правила поведінки, як треба і як не треба поводитися. Жоден випадок булінгу не можна залишати без уваги. Не можна ігнорувати булінг.

5. 
   Домарецька В.В. – соціальний педагог школи.
   

Серед сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно поширеним є явище булінгу. Педагоги багато роблять для того, щоб запобігти знущанню та своєчасно усувати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усувається, навпаки, вона набуває обсягів і жорстокіших проявів.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помства, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів та невміння толерантно ставитися до них, агресивність, бажання принизити заради задоволення, розваги.

Новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації є кібербулінг, який включає: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет).

Серед характерних ознак кібербулінгу можна визначити наступні: дитина дуже багато часу перебуває в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, буває при цьому, знервованою, полохливою, сумною та тривожною, в дитини проблеми зі сном, вона проситься залишитися вдома і не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять. Але іноді це може бути її єдиним способом соціалізації.

З метою попередження насильства та протидії булінгу в шкільному середовищі, педагогам слід налагодити довірливі стосунки з учнями, що сприятиме можливості заохочувати її розповідати про свої проблеми.

УХВАЛИЛИ:

1. Провести аналіз психологічного мікроклімату в школі, особливостей взаємодії учасників освітнього процесу для розроблення плану дій у випадках конфліктних ситуацій .

2. Розробити та проводити у школі просвітницько-профілактичні заходи з вчителями, здобувачами та замовниками освіти щодо роз'яснення основних причин, ознак булінгу, конфліктів в освітньому середовищі та оволодіння практичними методами оперативного реагування, запобігання таким ситуаціям.

3. Перевірити приміщення, територію школи з метою виявлення місць, які можуть бути сприятливими для вчинення булінгу, організувати належні заходи безпеки життєдіяльності (пост охорони, контрольно-пропускний режим, спостереження за місцями загального користування(туалети, коридори, шкільне подвір'я).

4. Разом з психологічною та соціальною службою розробити, затвердити та оприлюднити план заходів, який пов'язаний із запобіганням та протидією булінгу конфліктів у школі.

5. Розробити методичні рекомендації щодо надання психологічної підтримки учням, які стали жертвами булінгу.

6. Невідкладно інформувати адміністрацію школи про випадки булінгу та домашнього насильства для своєчасного прийняття управлінських дій.

7. Створити консультативний пункт «Скринька довіри» та оприлюднити телефони довіри:

- дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00год.)

- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335

- Гаряча телефонна лінія щодо запобігання боулінгу 116 000

- Уповноважений Верховної Ради з прав людини – 0 800 503 17 20

- Уповноважений Президента України з прав дитини – 044 255 76 75

- Центр надання безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103

- Національна поліція України – 102

8. Проводити моніторинг безпечності та комфортності освітнього середовища школи шляхом опитування, анкетування та вжиття відповідних заходів реагування.

9. Спрямувати роботу психологічної служби школи, класних керівників на формування вмінь і навичок щодо виявлення, протидії та попередження булінгу.

10. Оприлюднити на веб-сайті, на дошках оголошень школи:

- правила поведінки здобувачів освіти в закладі освіти;

- план заходів, спрямованих на протидію булінгу;

- процедуру надання учасниками освітнього процесу заяв про випадки булінгу в закладі освіти;

- порядок реагування на доведені випадки боулінгу в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу.

11. Продовжити взаємодію з уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службою у справах дітей, центрами соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді.

12. Педагогічним працівникам школи зареєструватись на он-лайн курси «Протидія та попередження боулінгу в закладах освіти», пройти навчання та отримати сертифікат про його завершення.

13. Провести батьківські збори щодо роз'яснення причин булінгу, виявлення фактів та шляхи подолання.