Для успішної реалізації інклюзії в закладах загальної середньої освіти надзвичайно важливим є залучення батьків до освітнього процесу та участі у розробці навчальних планів. Без співпраці та допомоги батьків інклюзія неможлива. Батьки – перші вчителі дитини і залишаються ними усе життя. Батьки можуть допомагати в якості вчителів удома і в класі. Вони – захисники інтересів своєї дитини. Батьки краще за інших розуміють, що необхідно їхній дитині і тому ухвалюють рішення щодо її розвитку та освіти. Коли дитина з особливими освітніми потребами (ООП) починає вчитися у звичайній школі, батьки відчувають полегшення, адже дитина отримує шанс на повноцінне життя. Дієвим та першим етапом роботи з батьками є індивідуальні, групові, сімейні консультування. Важливо з’ясувати взаємовідносини між дитиною й самими батьками, а також реагування дорослих членів родини на ступінь неповноцінності дитини. Встановити довірливі стосунки з батьками, ознайомити їх з перевагами інклюзивної освіти. Спеціалісти стверджують, що якщо дитина з ООП вчиться у колективі звичайних здорових дітей, це позитивно впливає на дитину (їхній розвиток пришвидшується). Навчання в інклюзивних класах допомагає їм адаптуватися до нормальних життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження. Вчить дітей, які поряд спілкуватися на рівних, працювати та допомагати разом. Для того, щоб дитина нормально розвивалася і добре себе почувала, батьки та школа повинні стати для неї однією великою сім’єю. Окреме питання – як ставляться батьки до того, що їхні діти навчатимуться в одному класі з дітьми особливими освітніми потребами. Це залежить від їхнього культурного рівня. Часто батьки виступають проти спільного навчання. Батьків «звичайних» дітей турбує: якщо у класі з’явиться дитина з ООП, учитель буде змушений більше часу приділяти їй і не зможе давати знання відповідного рівня для інших.