Батькам про права дитини

Всі люди на Землі мають рівні права та свободи-ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права! Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за ним догляд;

- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини видів поводження чи покарання;

- на захист від будь-якого покарання;

- на захист від сексуальних домагань;

- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

- на свободу думки, совісті, віросповідання;

- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Правила дитини порушуються:

- коли не забезпечена її безпека для життя та здоров'я;

- коли її потреби ігноруються;

- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;

- коли порушується недоторканість дитини;

- коли дитину ізолюють;

- коли дитину залякують;

- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім'ї рішення;

- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;

- коли її особисті речі не є недоторканими;

- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;

- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.

ДІТИ В СУСПІЛЬСТВІ НАЙБІЛЬШ УРАЗЛИВІ. ДІТИ, ПРАВА ЯКИХ ПОРУШУЮТЬ, ЧАСТО СТАЮТЬ СОЦІАЛЬНО І ПСИХОЛОГІЧНО ДЕЗАДАПТОВАНИМИ.

Як реагує дитина на порушення прав:

- Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона губить, блазнює, б'ється, замикається в собі і т.д.). Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої, може втекти з дому. Може приймати наркотики або алкоголь. Може робити спроби суїциду (замах на своє життя).

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

- Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

- Забезпечити її фізичну безпеку.

- Навчити її казати "Ні", навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

- Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.

- Пам'ятати про її вік та проте, що вона має особистості особливості.

- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

- Залучати дитину до створення сімейних правил.

ПАМ'ЯТАЙТЕ:

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися.

"Вплив телебачення на розвиток дитини"

Нині процес спілкування батьків і дитини ускладнений. Адже телебачення займає весь вільний час, роблячи дітей адитивними й залежними. Перегляд телевізійних передач, реклами, мультфільмів негативно впливає на емоційний фон і поведінку дитини.

Теорії, в яких доводиться, що захоплення телебаченням спричинене чимось одним, і що це захоплення можна усунути простим педагогічним впливом, або забороною - неправильні.

Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей. Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появу неусвідомлених страхів, пов'язаних, наприклад, з переглядом художнього фільму, формуванню хибних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.

Давайте ж подивимося як впливає на розвиток дитини "блакитний екран"?

У віці від 1,5 до 3 років діти надзвичайно швидко опановують мову, завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Задоволення, яке одержує дитина від слухання, спонукає її щоразу наближатися до дорослого й насторожувати свій слух. Водночас дитина в цьому віці активізує власне вербальне спілкування, постійно звертаючись до дорослого: запитує, намагається зрозуміти відповіді. Батьки, які повністю залишають дитину з телевізором можуть не помітити пагубного впливу телеекрану на розвиток дитини. Проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв'язку між залученням дитини до телевізора й погіршення комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором, коли він "розмовляє" з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками та дорослими, вона пізніше починає говорити.

Досягнення сучасного телебачення у спецефектах, формах і способах залучення глядача, призводить до того, що надмірний перегляд телепередач може спричинити перевтому й перезбудження дитини: вона стає млявою, примхливою й дратівливою. Оволодіння сприйняттям виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Приблизно в 2 роки підставою для виокремлення предметів стають багато істотних і несуттєвих ознак: зорові, слухові, тактильні. Якщо дитина сидить кілька годин біля екрану, вона втомлюється, і при цьому енергія реалізується неприродним шляхом, а переростає в незадоволення, агресію. Від народження до одного року остаточно формується зір: підвищується його гострота, координація, сприйняття кольору, зіниці вчаться адаптуватися до змін освітлення - в цей період зайві навантаження на очі небажані. Телевізор для дитини - яскрава пляма, рухома картинка зі звуком.

У ранньому віці відбувається становлення розумової діяльності.Основну роль у формуванні усіх здібностей у ранньому віці відіграє сприйняття. Від нього залежить поліпшення пам'яті, мовлення, мислення й рухів. Хронологічно формування у дітей наочно-образного мислення починається в кінці раннього віку за часом збігається з двома подіями: становленням елементарного самопізнання та початком розвитку здатності до довільної саморегуляції. Супроводжується все це розвиненою уявою. Коли джерелом інформації стає телевізор, малюк одержує вже готові образи. Через те, що дитина зазвичай відтворює дії та ситуації, запозичені від дорослих, уява уява в цей період працює як механізм, а не як активна діяльність. Тому перегляд телепередач з усім звуковим і колірним різноманіттям може перешкодити вияву фантазій і творчості дитини.

Під час перегляду телевізора маля не дуже розуміє сюжетні перипетії, але основну думку воно засвоює й ідентифікує себе з тим, що відбувається на екрані. Найшкідливішими для психіки дитини є не випуски новин і навіть не бойовики з кров'ю та бійками, а популярні фільми-катастрофи: цивілізація гине, на вулицях міста з'являються потвори, на Землю нападають інопланетяни. Такі жахи всесвітнього масштабу здатні викликати в дитини різні страхи, нічні жахи, і стати причиною нервовості і агресивності.

Не слід дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко відрізняти вигадку від реальності, а особливо в напружені моменти забувають, що все що відбувається на екрані, насправді не існує. Згодом дитина не буде обмежуватися пасивним переглядом - обов'язково підуть голосні коментарі й попередження героїв про небезпеку, плач. Щоб запобігти такій бурхливій реакції, можна урізноманітнити репертуар домашнього "відеосалону" музичними мультфільмами.

У випадку відсутності контролю батьків за змістом і часом перегляду кінопродукції, телебачення негативно вплине на розвиток дитини. Буде спостерігатися:

1. Зниження фізичної, інтелектуальної та соціальної активності. Коли дитина дивиться телевізор, вона втрачає інтерес до інших видів діяльності.

2. Агресивна поведінка: жорстокість, агресивність телегероїв підвищують агресивність дитини в житті.

3. Поява страхів: дитячій свідомості властиво все сприймати буквально. Екран має ту ж силу, що й реальні події. Навіть якщо дитина не боїться "страшних" героїв під час перегляду, вона може згадати побачене потім і злякатись уві сні. Діти починають розуміти різницю між реальністю й вигадкою тільки в шкільному віці.

4. Зниження соціальних цінностей. Деякі передачі пропагують терпимість, уміння ділитися, доброту і чесність.

5. Невміння долати проблеми. Дитині, повністю відданій телевізору, згодом важче приймати рішення, нелегко долати труднощі.

6. Затримка інтелектуального розвитку та соціальної адаптації.

7. Слабкий розвиток уяви і творчих здібностей. Візуальна інформація простіша для сприйняття і, за рідкісними винятками, залишає мало місця для міркувань та творчих ідей.

8. Ослаблення зв'язків між родиною та зовнішнім світом

Є й інший аспект впливу телебачення на дитину. Важливо, щоб вони дивилися телепередачі разом із батьками. У цьому разі, телебачення стає корисною методичною допомогою в навчанні, а також приводом для дискусій з різних питань, однак за умов правильного використання всього матеріалу телепередачі. Можна зменшити негативний ефект телевізора за допомогою ретельного регулювання перегляду передач:

1. Установлення меж. До 18 місяців діти взагалі можуть обходитися без телевізора. З 18 місяців півгодини вдень - цілком достатньо, починаючи з 2 років - не більше однієї години.

2. Дотримування обмежень. Планування діяльності дитини після перегляду програм.

3. Правильне планування часу.

4. Спільний перегляд програм дає змогу коригувати побачене, пояснювати вчинки героїв.

5. Творчий підхід може проявитися в переказуванні побаченого дитиною, або зображенні малюнків на тему побаченого.

6. Активна протидія негативній інформації з телеекрану.

7. Уникнення використання телевізора як винагороди чи покарання, тла чи засобу розслаблення.

8. Формування позитивних цінностей за допомогою пояснення негативних учинків героїв телепередач.

Щоб оцінити взаємини в трикутнику "дитина - батьки - телевізор" спробуйте відповісти на запитання тесту:

1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше, ніж півгодини на день?

2. Чи швидко вона погоджується відійти від "блакитного екрану"?

3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми із телеманією?

4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?

5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?

6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її вікові?

7. Чи можете ви сказати, що знаєте не усі улюблені телепередачі своєї дитини?

8. Чи є у вас "дорослі" телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?

9. Чи караєте ви дитину "відлученням" від телевізора?

10. Чи трапляється таке, що дитина без дозволу вмикає телевізор в будь-який час, коли їй заманеться?

Якщо ви відповіли схвально більше ніж на два запитання, отже, у вас привід говорити про те, що в дитини телезалежність і слід вживати заходи для того, щоб позбавити дитину від цієї залежності.

Усі діти талановиті!

У кожної дитини особливий дар, величезний потенціал, дивна сила, яка змушує їх рости і розвиватися.

З якою завзятістю і відвагою дитина робить свої перші кроки, йде, падає, знову встає. Вона активно освоює навколишній світ, прагне якнайповніше реалізувати себе.

Ця універсальна здатність властива усім дітям незалежно від конкретних здібностей і розвитку.

У літературі виділяють декілька видів здібностей:

• здібності (як такі);
• обдарованість;
• талант;
• геніальність.

Під обдарованістю розуміють такий стан індивідуальних психологічних ресурсів, який забезпечує можливість творчої діяльності дитини, використання нестандартних підходів при вирішенні проблем, уміння знаходити цікаві рішення нестандартних завдань.

Саме слово "обдарований" викликає досить суперечне відношення.

"Обдаровані діти" - серед них є ті, хто досить рано виявляє свої яскраві здібності, і ті, хто може виявити їх досить пізно (упродовж життя) - такі здібності можуть виявитися прихованими (непоміченими) в дитинстві і проявитися набагато пізніше.

Наприклад Альберт Енштейн, який в дитинстві зовсім не вважався обдарованим, а надалі виявився генієм!

Цікава відповідь Енштейна на питання, як він умудрився відкрити теорію відносності: "В дитинстві я дуже повільно розвивався, тому ті питання, на які діти отримали готову авторитетну відповідь від дорослих в моїй голові виникли набагато пізніше, і мені довелося шукати на них відповіді самому".

Найчастіше в дітей проявляється музична і художня обдарованості, але потім вони можуть зацікавитися і більш серйозними науками.

Прикладами всебічно обдарованої людини є М.В. Ломоносов та Леонардо да Вінчі. Останній мав не лише художні таланти, але і наукові, при чому реалізовував їх у найрізноманітніших галузях науки та життя.

Ознаки обдарованості проявляють досить рано і є запорукою майбутніх успіхів.

Але те, в якій степені буде розвиватися творчий потенціал дитини дуже багато залежить від батьків та вихователів.

В обдарованих дітей виявляють:

• ранній розвиток мовлення і великий словниковий запас;
• високий рівень пізнавальних процесів і хороша пам'ять;
• висока пізнавальна активність;
• гарна уява та фантазія;
• творче мислення;

Ви маєте навчити дитину не тільки відображати будь-яку дію, але й дати їй можливість проявити:

• свою ініціативу;
• винахідливість;
• розкрити свої творчі здібності.

Щоб розвивати всебічно обдаровану дитину вам необхідно бути:

• дуже уважним до незвичних дитячих запитань;
• з повагою відноситись до нестандартних ідей;
• показувати дітям, що їх ідеї мають цінність;
• давати можливість самостійно навчатись і хвалити за це.

Якими ж методами можна користуватися для розвитку творчих здібностей?

• створіть вдома розвиваюче середовище;
• створюйте творчі композиції, спільні картини;
• використовуйте способи нетрадиційного малювання;
• використовуйте додаткові матеріали для оформлення робіт (сіль, крупа, засушені листочки,, яєчні шкарлупки, насіння рослин, малюнки із журналів, стрічки і таке інше);
• читання художньої літератури;
• ігри типу "Включи уяву", "Якби то...",, завдання з перетворення сонечка, на щось інше схоже, "Загадкова клякса", "Домалюй";
• іграшки із покидькового матеріалу.

Шановні батьки!

• допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість;
• підтримуйте творчий імпульс дитини через повагу до її робіт з образотворчого мистецтва, аплікації,, перших придуманих оповідань.

В дошкільному віці більшість дітей не соромляться танцювати, співати, показувати свої малюнки іншим. Дитяча особистість ще не закомплексована, вона відчуває в собі досить сил та бажання спробувати все, брати участь в усіх видах діяльності.

Допоможіть дитині в цьому і у вас будуть

усі діти талановиті!