Трішки краєзнавства

 Євгеній Іванович Чайка народився в с.Розбишівка 25 (12 за старим стилем) лютого 1902 року. Шкільну освіту отримав у рідному селі. У 1927 році закінчив Київський медичний інститут. Працював лікарем, проте розумів , що рухатися вперед у сфері боротьби з невиліковними на той час хворобами дає можливість лише робота патологоанатома. Тому в 1932 році Євгеній Іванович стає прозектором Центральної лікарні м.Києва. З 1934 року він працює в Київському медичному інституті , пише докторську  дисертацію «Соединительнотканный скелет сердца и его значение в патологии», яка успішно була захищена в 1941 році.

З 1939 року висококваліфікований лікар-патологоанатом, блискучий педагог, видатний вчений, заслужений діяч науки УРСР, професор Євген Іванович Чайка очолював кафедру патологічної анатомії Київського медичного інституту.  Разом з О.О.Богомольцем, чиє ім´я цей навчальний заклад носить зараз, та М.Д.Стражеском розробляв вчення про фізіологічну систему сполучної тканини. У полі зору вчених опинилися такі важливі питання: 1) вивчення патології сполучної тканини; 2) дослідження реактивності нервової системи в патологічних умовах; 3) визначення вікових змін внутрішніх органів; 4) дослідження судинної системи нирок і печінки при гіпертонічній хворобі; 5) вивчення експериментального грипу. У 1939–1941рр. під керівництвом Є.І.Чайки колектив кафедри розробив новий науковий напрямок – стан гематопаренхіматозних бар’єрів в нормі та патології.

Під час Другої Світової війни кафедра була евакуйована до м.Челябінська, де в найкоротші терміни розгорнула роботу з підготовки медичних кадрів. У цей період на кафедрі розроблялись проблеми сепсису, аліментарних дистрофій та інфекцій. Нові набутки медиків були дуже важливими при лікуванні гнійних ран та інших уражень, з якими мали справу лікарі, рятуючи поранених солдатів.

1944 року науковці повернулися до Києва. Відразу взялися за справу. Робили все , що потрібно, аби якнайшвидше відновити роботу інституту. У статті "Київський медичний інститут будується", опублікованій восени 1944 року  в газеті "Радянська Україна", писалося: « Професор Євген Іванович Чайка знайшов скло в Києві, також серед руїн, сам вставляв і склив вікна, ремонтував …»

Після війни головним науковим напрямком діяльності колективу кафедри залишалось вивчення патології сполучної тканини та гістогематичних бар’єрів внутрішніх органів при серцево-судинних захворюваннях, інфекціях, хірургічній патології; у 50-ті роки – дослідження реактивних змін периферичної нервової системи, росту пухлин, патології нирок та шлунково-кишкового тракту.

 Під керівництвом Є.І.Чайки виконано 7 докторських і 20 кандидатських дисертацій.Він був проректором Київського медичного інституту з навчальної та наукової роботи, членом Вченої Ради МОЗ УРСР. За багаторічну діяльність нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалями.Помер Євгеній Іванович Чайка 16 листопада 1976 року , похований у Києві на Байковому цвинтарі.

   Саме нашому земляку медицина завдячує здобуткам у лікуванні бруцельозу,  брайтової   хвороби, панкреатиту ,ряду  хвороб  крові . Його ім´я- в підручниках з історії медицини, його пам´ять свято бережуть працівники та студенти Київського медичного університету ім. О.Богомольця. А от земляки чомусь забули… Тож пам´ятаймо і гордімось: наша земля дала життя цій геніальній людині- Євгену Івановичу Чайці.

Опублікувати у Facebook

Поділитися в Pinterest